3. Характеристика банківських рахунків в іноземні валюті.

Валютні операції здійснюються уповноваженими банками, тобто банками, що мають ліцензії НБУ на здійснення цих операцій.

Внутрішньобанківську інфраструктура:

—валютне сховище для зберігання запасу готівки іноземної валюти, дорожніх чеків, іноземної валюти, чеків, платіжних документів, векселів;

—каса перерахунку для перевірки, визначення платоспроможності, прийняття валютних цінностей;

—операційна каса для здійснення валютно-касового обслуговування клієнтів банку з прийняття та видачі іноземної валюти готівкою та інших цінностей;

—каса з подовженим операційним днем (вечірня каса) для обслуговування клієнтів у вечірній час;

—обмінні пункти для здійснення операцій з купівлі та продажу іноземної валюти готівкою і платіжних документів в іноземній валюті (валютно-обмінні операції);

—каса з підготовки авансів обмінним пунктам.

Зазначені компоненти у сукупності становлять загальне по­няття «валютна каса уповноваженого комерційного банку».

У сучасних умовах українські банки, що мають ліцензію на здійснення валютних операцій можуть відкривати своїм клієнтам рахунки в іноземній валюті:

• поточні;

• розподільчі;

• кредитні;

— депозитні (вкладні).

Поточний рахунок в іноземній валюті відкривається суб'єкту господарювання для зберігання грошей і проведення розрахунків у межах законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті для здійснення поточних операцій, визначених законодавством України, та для зарахування, використання і погашення кредитів (позик, фінансової допомоги) в іноземній валюті.

Розподільчий рахунок призначений для попереднього зарахування коштів у іноземній валюті, що надійшли на адресу юридичної особи-резиденту та обов’язкового продажу частини цієї валюти на міжбанківському валютному ринку України.

Кошти, які були зараховані на розподільчий рахунок і не підлягають продажу на міжбанківському валютному ринку України, розподіляються за призначенням згідно з дорученням юридичної особи-резидента.

Кредитні рахунки в інвалюті відкриваються особам, що одержують кредит в іноземній валюті.

Депозитні валютні рахунки призначені для збереження коштів і одержання доходу.

4. Неторговельні операції комерційних банків в іноземній валюті.

Поточними неторговельними операціями є такі розрахунки:

• виплата іноземної валюти готівкою на відрядження;

• здійснення обмінних операцій з іноземною валютою;

• виплата іноземної валюти готівкою, за чеками та пластиковими картками фізичним особам (резидентам та нерезидентам);

• купівля платіжних документів в іноземній валюті фізичними особами;

• виплата авторських гонорарів;

• перерахування коштів на проведення міжнародних виставок, конгресів, симпозіумів та інших міжнародних зустрічей;

• оплата праці нерезидентів, які працюють в Україні;

• перерахування за навчання, ліку­вання, сплату митних платежів, членських внесків;

• платежі з відшкодування витрат судових, арбітражних, нотаріальних, правоохоронних органів;

• виплата іноземної валюти готівкою за переказами з-за кордону та переказ за межі України (пенсії, аліменти, допомога родичам тощо).

До обмінних операцій банків з іноземною валютою належать:

—купівля і продаж готівки іноземної валюти за готівку гривнях;

—купівля та продаж платіжних документів в іноземній валюті за готівку в гривнях;

—приймання для направлення на інкасо готівки в іноземній валюті і платіжних документів в іноземній валюті;

—приймання на експертизу грошових знаків іноземних держав і платіжних документів в іноземній валюті, справжність яких викликає сумнів;

—видача іноземної валюти готівкою за кредитними (пластиковими) картками;

—обмін (конверсія) готівки в іноземній валюті однієї держави на готівкові гроші іншої іноземної держави;

—розмін платіжного грошового знака іноземної держави платіжні грошові знаки тієї самої іноземної держави.

Конверсійні операції — це операції щодо обміну готівкової валюти однієї іноземної держави на готівкову валюту іншої.

Ці операції здійснюють лише операційні каси та обмінні пункти уповноважених банків і тільки з вільно конвертованою валютою із застосуванням крос-курсу.

Крос-курс - це співвідношення між двома валю­тами, яке встановлюється стосовно третьої. Він розраховується через розрахунковий офіційний курс гривні до відповідних валют на день проведення операцій.

На практиці застосовуються два види котирування поточного обмінного валютного курсу — пряме і непряме.

Пряме котирування — це позначення кількості національ­ної валюти за одиницю іноземної. Пряме котирування валютних курсів із використанням долара США як базової валюти засто­совується у більшості країн світу, в тому числі в Україні.

Непряме котирування — це позначання кількості іно­земної валюти за одиницю національної. Непряме котирування є зворотним щодо прямого котирування.

У цьому позначенні валюта, проставлена в чисельнику, є базо­вою (база котирування), в знаменнику — котируємою (валюта котирування).

Комерційні банки на практиці здійснюють котирування валютних курсів з виставленням двох позначень — курсу попиту і курсу пропозиції.

Різниця між курсами називається маржею, або спредом, і виступає джерелом отримання банком прибутку від операцій купівлі-продажу іноземної валю­ти.

До неторговельних операцій в іноземній валюті належать також операції банків з дорожніми чеками та кредитними картками.

Дорожній чек — грошове зобов'язання виплатити означену суму грошей власнику, чий зразок підпису проставляється на чеку в момент його продажу.

Пластикова картка – іменний грошовий оплатно-розрахунковий документ, що дає право на придбання товарів чи послуг у роздрібній торгівлі без оплати готівкою чи одержання готівки в банках або банкоматах.

Кредитні картки являють собою пластикові картки, на яких зашифрована інформація, що дає змогу їх власникам здійснювати платежі й отримувати гроші готівкою. Вона використовується для оплати товарів чи послуг за рахунок кредиту, наданого банком.

Дебетна картка дає змогу розпоряджатися коштами в межах залишку на власному картрахунку.