3. Норматив адекватності основного капіталу (нз)

Встановлюється з метою визначення спроможності банку захистити кредиторів і вкладників від не передбачуваних збитків.

Показник адекватності основного капіталу банку розраховується як співвідношення основного капіталу до загальних активів банку, зменшених на суму створених відповідних резервів за активними операціями банків.

Н3= ОК / ЗА х 100%

Нормативне значення нормативу Н3 не менше 4%.

До загальних активів банку включають (готівкові кошти; банківські метали; кошти в НБУ; казначейські та інші ЦП, що рефінансуються та емітовані НБУ; кошти в інших банках; сумнівну заборгованість за міжбанківськими операціями; дебіторську заборгованість за операціями з банками та клієнтами; кредити, надані органам влади; цінні папери в портфелі банку на продаж та на інвестиції; товарно-матеріальні цінності; основні засоби; інші активи банку;

3. Депозитні операції банків

Порядок залучення банками України грошових коштів або банківських металів та розміщення ощадних (депозитних) сертифікатів регулюється Постановою №516 від 03.12.2003 «Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами».

Залучені ресурси — це тимчасово вільні кошти вкладників, мо­білізовані банком на певних умовах і на певний термін чи до запитан­ня.

До залучених коштів комерційного банку відносять:

— депозити (вклади);

— позики, отримані банком (міжбанківські позики).

Депозит (вклад) — це певна сума грошових коштів, передана в банк клієнтом для зберігання, на певний строк, або до запитання.

Класифікація депозитів (вкладів):

1. Статус та категорія вкладника:

— вклади юридичних та фізичних осіб;

— резидентів і нерезидентів;

— міжбанківські депозити.

2. Термін вкладу:

— депозити до запитання;

— строкові;

— на невизначений строк;

— ощадні вклади населення.

Депозити до запитання - це грошові кошти, що належать організаціям, установам і повинні зберігатися в банках на поточних рахунках, вони можуть бути в будь-який момент зняті готівкою з рахунка або перераховані за вимогою клієнта на інші рахунки в банках. Вони вносяться в банк без обмовлення строку їх зберігання і можуть бути вилучені за першою вимогою вкладника.

Строкові депозити (вклади) — це кошти, що зберігаються на депозитних рахунках протягом певного часу. Ці депозити, порівняно із депозитами до запитання не використовуються для здійснення платежів. Клієнти вкладають кошти для одержання досить високих процентів.

Банки застосовують класифікацію строкових депозитів:

— Від 1 до 3 місяців;

— Від 3 до 6 місяців;

— Від 6 до 12 місяців;

— Понад 12 місяців.

Різновидністю строкових вкладів (депозитів) є сертифікати.

Депозитний сертифікат — це грошовий документ, що свідчить про внесення в банк грошових коштів на певний строк. Вони дають право вкладнику отримати назад свої кошти, а також одержати високий відсоток, який залежить від строку та суми депозиту.

Ощадний сертифікат — це аналогічний документ, але який видається виключно фізичній особі як свідоцтво про внесення нею грошей на банківський рахунок та надає право власнику на отримання відповідної суми і процентів.

Найпоширенішими серед населення як за радянських, так і за пострадянських часів залишаються ощадні вклади.

Ощадні вклади — це грошові заощадження фізичних осіб, що вносяться ними до банку з метою накопичення й отримання відповідного доходу у вигляді процентів. Кожному власнику ощадного вкладу видається ощадна книжка.

Ощадна книжка — це письмове свідчення про здійснення внеску у формі ощадного вкладу, в якому відображаються поступово усі операції із зарахування та зняття коштів з відповідного вкладного рахунка.

Депозитна політика комерційного банку — це стратегія і тактика банку щодо залучення грошових коштів вкладників та інших кредиторів і визначення найефективнішої комбінації їх джерел.

У роботі із залучення депозитів (вкладів) важливу роль відіграє процентна політика банку.

Проценти — це вартість користування грошима за визначений період часу:

Проценти = Основна сума х Ставка х Час.

І = Р х і х t

Серед інших джерел формування банківських ресурсів є:

— отримання міжбанківських кредитів;

— рефінансування в Національному банку України;

— емісія цінних паперів власного боргу (банківські векселі, облігації тощо).

Операції з отримання міжбанківських позик надають можливість банкам з недостатнім обсягом ресурсів забезпечувати виконання резервних вимог НБУ та задовольняти потреби власних клієнтів у кредитах шляхом залучення необхідних ресурсів інших банків.

Кредит "овернайт" — це кредит надається через лінію рефінансування строком на один робочий день під забезпечення державних цінних паперів.

Стабілізаційний кредит — це кредит Національного банку, що може надаватися банку на підтримку виконання заходів фінансового оздоровлення для забезпечення його ліквідності на визначений Правлінням НБУ строк.

Короткострокове рефінансування шляхом операцій на відкритому ринку здійснюється на строк до 14 днів, середньострокове — до 6 місяців.

Операції РЕПО - залучення ресурсів за рахунок продажу комерційним банком якісних, низько ризикових, досить ліквідних активів, які згідно з Угодою про зворотний викуп (РЕПО) можуть бути викуплені цим банком через визначений термін та за встановленою ціною. Такими активами є облігації внутрішньої державної позики, казначейські векселі, депозитні сертифікати НБУ.