Підстави припинення права власності

Підставами припинення права власності є певні обставини, з якими закон зв'язує ліквідацію права власності взагалі або перехід його до іншої особи. При цьому одні і ті ж юридичні факти можуть одночасно бути підставами припинення права власності у однієї особи і підставами виникнення права власності у іншої особи. Наприклад, договір купівлі-продажу є підставою припинення права власності у продавця і підставою виникнення права власності у покупця.

Підстави припинення права власності перераховані в статті 346 Цивільного кодексу.

Такими підставами є:

1. відчуження власником свого майна;

2. відмова власника від права власності;

3. припинення права власності на майно, яке згідно із законом не може належати цій особі;

4. знищення майна;

5. викуп пам'ятників історії і культури;

6. викуп земельної ділянки у зв'язку з суспільною необхідністю;

7. викуп нерухомого майна, пов'язаний з викупом у зв'язку з суспільною необхідністю земельної ділянки, на якій воно розташоване;

8. звернення стягнення на майно по зобов'язаннях власника;

9. реквізиція;

10. конфіскація;

11. припинення юридичної особи або смерть власника.

Цей перелік не вичерпний. Відповідно до частини 2 статті 346 Цивільного кодексу право власності може бути припинене і в інших випадках, встановлених законом.

Залежно від значення волі власника, все підставі припинення права власності можна розділити на дві групи:

1) припинення права власності по волі власника;

2) припинення права власності незалежно від волі власника.

Припинення права власності по волі власника найчастіше пов'язане з передачею цього права іншій особі на підставі правочинів (договорів купівлі-продажу, дарування і тому подібне). Можливо також знищення речі власником (шляхом її споживання, переробки в іншу річ, фізичній ліквідації) і відмова від права власності на майно.

Припинення права власності незалежно від волі власника може бути двох різновидів:

а) припинення права власності з об'єктивної причини (загибель речі; втрата речі власником; закінчення терміну набувальної давності);

б) припинення права власності внаслідок волевиявлення інших суб'єктів право (примусовий викуп майна, звернення стягнення на майно по зобов'язаннях власника, реквізиція, конфіскація і тому подібне). При цьому повинне бути дотримане положення Конституції України: "Ніхто не може бути позбавлений права власності інакше, як за рішенням суду".

Викуп земельної ділянки у зв'язку з суспільною необхідністю регулює стаття 350 Цивільного кодексу, відповідно до якої такий викуп здійснюється або з відома власника, або за рішенням суду. Рішення про викуп земельної ділянки у зв'язку з суспільною необхідністю ухвалюється в межах своєї компетенції органом державної влади або органом місцевого самоврядування, який зобов'язаний письмово повідомити власника земельної ділянки про це не пізніше чим за рік до викупу земельної ділянки.

Викупна ціна, тобто плата за земельну ділянку, терміни і інші умови викупу визначаються за домовленістю з власником ділянки, а у разі спору – судом. У викупну ціну включаються ринкова вартість земельної ділянки і нерухомого майна, яке на нім розміщене, а також збитки, заподіяні власникові у зв'язку з викупом земельної ділянки (у тому числі і упущена вигода), в повному об'ємі. За домовленістю з власником земельної ділянки орган, що ухвалив рішення про викуп земельної ділянки у зв'язку з суспільною необхідністю, може надати йому іншу земельну ділянку, вартість якої враховується при визначенні викупної ціни. Право власності на житловий будинок, інші будівлі, споруди, насадження у зв'язку з викупом земельної ділянки, на якій вони розташовані, може бути припинене за рішенням суду шляхом їх викупу і з обов'язковим попереднім відшкодуванням збитків в повному об'ємі. Вимога про викуп вказаного майна підлягає задоволенню, якщо позивач доведе, що використання земельної ділянки, викупленої у зв'язку з суспільною необхідністю, є неможливим без припинення права власності на це майно. Особа, право власності якої припинилося, має право вимагати надання їй іншої, рівноцінної за якістю, земельної ділянки в межах даного населеного пункту.

Реквізиція. У разі стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії і при інших надзвичайних обставинах, в цілях суспільної необхідності, майно може бути примусове відчужено у власника на підставах і в порядку, встановлених законом, за умови попереднього і повного відшкодування його вартості. В умовах військового або надзвичайного положення майно може бути примусово відчужене у власника з подальшим повним відшкодуванням його вартості. Реквізоване майно переходить у власність держави або знищується.

Конфіскація – це примусове безвідплатне вилучення у власність держави всього або частини майна, особи, що є власністю, як санкція за злочин, адміністративне або цивільне правопорушення.