5. Поняття і система цивільно-правових засобів захисту право власності

Для забезпечення стабільності відносин власності, законодавство передбачає засоби його захисту.

Захист відносин власності здійснюється з урахуванням таких загальних положень:

1. рівний захист всіх суб'єктів права власності (стаття 13 Конституцій України);

2. неможливість обмеження права власності особи протиправним шляхом;

3. наявність у власника право вимагати усунення будь-яких порушень його права або перешкод в здійсненні його прав;

4. наявність у власника права на отримання відшкодування заподіяного йому майнового і морального збитку;

1. захист права власності судом;

5. наявність у власника права на відшкодування з боку держави заподіяних збитків у разі ухвалення державою нормативно-правового акту, що припиняє його право власності;

6. розповсюдження положень про захист права власності на осіб, що не є власниками, але що володіють майном на праві повного господарського ведення, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом або договором, включаючи право на захист цього обличчя свого володіння від власника.

Найбільш ефективним і поширеним способом відновлення пору­шених прав та законних інтересів власника є судовий захист. Відпо­відачами за позовами про захист прав на речі можуть бути як незакон­ні володільці (добросовісні та недобросовісні), так і сторона за від­повідним договором, а також особи, які заподіяли шкоду власнику.

Засоби захисту відносин власності діляться на речово-правових і зобов'язально-правових.

Речово-правові захищають повноваження власника по володінню, користуванню і розпорядженню речами, певними індивідуальними ознаками за умови, що порушення не пов'язане з виконанням зобов'язань між власником і порушником.

До таких засобів відносяться:

– віндікаційний;

– негаторный і похідні від нього позови;

– позови про визнання права власності.

Віндікаційний - позов власника, що не володіє майном, до його фактичного власника про витребування майна з чужого незаконного володіння. Предметом віндикаційного позову може бути лише індивідуально-визначена річ. Речі, означені родовими ознака­ми, а також гроші та цінні папери на пред'явника (ст. 389 ЦК) не мо­жуть бути предметом віндикації.

Негаторний - позов про захист права власності від порушень, не пов'язаних з позбавленням володіння, тобто усунення будь-яких перешкод в здійсненні власником права користування і розпорядження майном.

Так, коли розпочинається самочинне будівництво поряд із об'єктом права власності, власник вже має під­стави вважати, що сам процес будівництва завдасть йому перешкод у користуванні майном, а його завершення також буде порушувати його право. Тому власник може звернутися до суду вже з моменту по­чатку здійснення будівельних робіт.

Захист права власності може забезпечуватись й іншими позовами. Одним з найбільш поширених є позов про визнання права власно­сті.

Пред'явлення такого позову можливе за умови, якщо:

а) особа є власником майна, але її право власності оспорюється або не визнається іншою особою;

б) у разі втрати особою документа, який засвідчує її право власно­сті (ст. 392 ЦК);

в) коли особа не є власником, але бажає ним стати, отримавши пра­во власності на безхазяйну річ (ст. 335 ЦК), на об'єкт самочинного будівництва (ст. 376 ЦК), на річ, право власності на яку може набуватися за набувальною давністю (ст. 344 ЦК).

Зобов'язально-правові засоби захисту права власності застосовуються у випадках, коли власник пов'язаний з порушником яким-небудь зобов'язанням.

До таких засобів захисту відносяться:

– позов про витребування майна від особи, якій воно було передане за договором і яке його не повернуло у встановлений термін;

– позов про відшкодування заподіяного власникові збитку;

– позов про повернення майна, придбаного або збереженого за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав.

Засобами захисту права власності виступають також норми Цивільного кодексу про визнання операцій недійсними, а також деякі інші.