Аналіз виконання плану з асортименту продукції на пп ” Добрий хліб ”

( тис. грн. )

Найменування	2006 р.	2007 р.		Відхилення від фактичного
		план	фактичного	від плану	від минулого року
Хліб пшеничний	248,1	300	422,9	122,9	51,9
Хліб ”Дарницький”	520,4	790	1216,1	426,1	269,6
Батон	116,0	120	132	12	4
Булочки	70	85	88,4	3,4	15
Торти	73,6	90	94	4	16,4
Кондитерські вироби	59	95	73	- 22	36
Всього	1017,1	1480	2026,4	546,4	1009,3

Аналізуючи таблицю, можна зробити висновок :

Виконання плану з номенклатури базується на порівнянні фактичного і планового випуску продукції по виробах пшеничного і ”Дарницького”хліба, що включені в основний перелік.

В результаті проведеного аналізу фактичного випуску продукції від планового встановлено, що в звітному році вироблено продукції на 2026,4тис.грн або на 546,4 тис.грн більше плану. Проти 2006 року продукції вироблено на 1009,3 тис.грн більше. Темпи росту за 2007 рік склали 199,2 % ( 2026,4 / 1017,1 x 100).

В 2007 році найбільше вироблено хліба „Дарницького” – 1216,3 тис.грн, що складає 60 % від всього виробництва хліба та хлібопродуктів( 1216,3 / 2026,4 x 100). Саме він приніс найбільший дохід підприємству. Виробництво хліба пшеничного займає 20,9% від всього випуску продукції або 422,9 тис.грн.

Недовиконано план по випуску кондитерських виробів на 22 тис.грн, хоча в порівнянні з 2006 роком їх вироблено на 36 тис.грн більше.

Батони, булочки, торти та інші кондитерські вироби займають 19,1% в загальному випуску та відповідно вони принесли менший прибуток за 2007 рік.

2. Аналіз фондовіддачі і фондомісткості

У період переходу до ринкових відносин, в умовах конкурентної боротьби між товаровиробниками підвищенню ефективності вико­ристання основних фондів слід приділяти особливу увагу, оскільки від раціонального використання основних фондів залежить ефективність діяльності підприємства

Саме тому кожне підприємство повинне постійно вишукувати резерви підвищення ефективності використання основних фондів. Виявити ці резерви та контролювати виконання заходів щодо їх мобілізації і використання можна лише за допомогою глибокого системного економічного аналізу.[ 11 ; C.126 ]

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 ”Основні засоби ”, затверджені наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27.02.2000р., визначає основні засоби як ”матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких становить більше одного року (або операційного циклу, якщо він триваліший за рік)”.

Основні фонди – це засоби праці, які мають вартість і функціонують у виробництві тривалий час у своїй незмінній споживній формі, а їхня вартість переноситься конкретною працею на вартість продукції, що виробляється, частинами в міру спрацювання ”.

Основні фонди поділяються на:

- виробничі;

- невиробничі

Виробничі основні фонди функціонують у сфері матеріального виробництва підприємства. Невиробничі – це фонди невиробничої сфери (житлові будинки, об’єкти соціально-культурного й побутового призначення, які перебувають на балансі підприємства). [ 11 ; C.127 ]

Аналіз стану та ефективності використання основних фондів ставить на меті:

- визначити забезпеченість підприємства та його структурних підрозділів основними фондами, відповідність їх складу, структури та технічного

рівня виробничій потребі;

- оцінити технічний стан і віковий склад основних фондів, зокрема їх активної частини;

- визначити ступінь ефективності використання основних фондів за узагальнюючими показниками та вплив факторів на зміну цих показників;

- виявити резерви підвищення фондовіддачі та шляхи їх мобілізації, збільшення обсягу продукції та прибутку за рахунок поліпшення використання основних фондів;

Для аналізу використовують:

- план економічного та соціального розвитку підприємства;

- план технічного розвитку;

- ф № 1–ПВ ” Звіт з праці за 2006р ”;

- ф № 1–ПВ ” Звіт з праці за 2007р ”;

- ф № 1 ” Баланс підприємства за 2005р ”;

- ф № 1 ” Баланс підприємства за 2006р ”;

- ф № 2 ” Звіт про фінансово-майновий стан підприємства за 2005р ”;

- ф №2 ”Звіт про фінансові результати за 2006р ”;

- ф № 3 ” Звіт про рух грошових коштів за 2005р ”;

- ф № 3 ” Звіт про рух грошових коштів за 2006р ”;

- ф № 4 ” Звіт про власний капітал за 2005р ”;

- ф № 4 ” Звіт про власний капітал за 2007р ”;

- дані про наявність невстановленого та зайвого устаткування;

- матеріали інвентаризації основних засобів;

- матеріали відділів головного механіка, головного енергетика, головного технолога та інші джерела інформації;

Аналіз розпочинають з оцінки змін у наявності основних фонди на кінець звітного періоду порівняно з початком та з визначення темпів зростання.

Під структурою основних фондів розуміють співвідношення окремих груп основних фондів. [11 ; 128-129c ]

Кожне підприємство повинне намагатися створювати опти­мальну структуру основних фондів, постійно поліпшувати її шляхом оновлення та модернізації устаткування, зменшення частки зайвого, малоефективного устаткування, підвищення рівня автоматизації І механізації, спеціалізації І кооперування

Аналіз змін структури основних фондів проводиться методом порівняння питомої ваги кожної групи основних фондів щодо їх загальної вартості на кінець звітного періоду з аналогічними показниками на початок періоду.

Особливу увагу слід приділити дослідженню й оцінці активної частини основних виробничих фондів, оскільки саме ці фонди характеризують виробничі можливості, підприємства.

До активної частини основних фондів відносять машини й устат­кування (силові і робочі машини та устаткування, вимірювальні й регулюючі прилади і пристрої, лабораторне устаткування), обчислювальну техніку, яка використовується в автоматизованих системах управління технологічними процесами, інші машини й устаткування, а також транспортні засоби. Активна частина основ­них фондів приймає безпосередню участь у виробничому процесі і завдяки цьому забезпечує належний обсяг та якість продукції. До пасивної частини відносять будівлі і споруди. Але в таких галузях, як нафтовидобувна, газова, електроенергетична, споруди вклю­чають до активної частини.

Зростання питомої ваги активної частини промислово-вироб­ничих основних фондів вважається прогресивною тенденцією, тому що цей чинник позитивно впливає на підвищення ефективності використання фондів, збільшення виробничої потужності. [11 ; C.130 ]

Оскільки найбільш активною частиною основних фондів с устат­кування, то в ході аналізу потрібно встановити кількісну забез­печеність підприємства та його структурних підрозділів машинами й устаткуванням, визначити їх технічний рівень, відповідність світовим зразкам.

У ході аналізу рекомендується дати оцінку виконанню плану із упровадження нової техніки, визначити частку прогресивного автоматизованого і модернізованого устаткування й вимірюваль­них приладів у загальній вартості всього устаткування і вимі­рювальних приладів.

Збільшення питомої ваги прогресивного устаткування сприяє впровадженню сучасних прогресивних технологій.

Для узагальнюючої оцінки динаміки основних фондів і характеру їх змін розраховують коефіцієнти оновлення, уведення, вибуття

Коефіцієнт оновлення відображає інтенсивність оновлення основних фондів. [11 ; C.130 ]

Цей коефіцієнт рекомендують розрахувати за всіма основними фондами, виробничими, активною їх частиною, окремими групами виробничих фондів, а також за основними видами устаткування.

Коефіцієнт уведення обчислюють як відношення введених в дію основних фондів до вартості фондів на кінець відповідного періоду.

Для повнішого аналізу доцільно порівняти коефіцієнт оновлення за активною частиною з коефіцієнтом оновлення, за всіма основ­ними фондами (виробничими) і вивчити, за рахунок якої саме частини основних фондів більшою мірою відбувається її оновлення. Якщо одержимо вищий коефіцієнт оновлення за активною части­ною, то це дає підставу для висновку, що оновлення основних фондів здійснюється саме за paxунок активної частини і за всіх інших умов позитивно впливає на показник фондовіддачі.

Процес оновлення основних фондів передбачає вивчення характеру їх вибуття .Оцінку вибуття основних фондів проводять за коефіцієнтом вибуття , який характеризує ступінь інтен­сивності вибуття основних фондів з виробництва й обчислюється як відношення вартості вибулих за звітний період основних фондів до вартості фондів на початок цього ж періоду.[ 11 ; C.131 ]

Як і коефіцієнт оновлення, коефіцієнт вибуття обчислюють за всіма основними фондами, виробничими, активною їх частиною, окремими групами промислово-виробничих фондів та основними видами устаткування.

Важливих етапом аналізу основних фондів є дослідження їх технічного стану ”. Для цього обчислюють та вивчають такі узагаль­нюючі показники технічного стану, як коефіцієнт зношеності та коефіцієнт придатності.

Коефіцієнт зношеності визначається як відношення суми зношеності за відповідний період до початкової вартості цих же основних фондів.

Цей коефіцієнт показує міру зношеності основних фондів, що перебувають в експлуатації, тобто ту частину вартості фондів, яка перенесена на новостворений продукт. [ 11 ; C.132 ]

Коефіцієнт придатності обчислюється як відношення залишкової вартості основних фондів до їх початкової вартості

Коефіцієнт зношеності і коефіцієнт придатності рекомендують вивчати на початок і кінець звітного періоду. Чим меншою є

величина коефіцієнта зношеності і більша величина коефіцієнта придатності, тим кращим є технічний стан основних фондів.

Узагальнюючими показниками забезпеченості підприємства основними виробничими фондами є фондоозброєність правд та технічна озброєність праці.

Фондоозброєність - це відношення середньорічної вартості промислово - виробничих фондів до середньоспискової чисельності робітників у найбільшу зміну.

Технічна озброєність праці визначається відношенням вартості виробничого устаткування до середньоспискової чисельності робітників у найбільшу зміну.

У ході аналізу зіставляють темпи зростання технічної озброєності праці з темпами зростання продуктивності праці. Позитивної оцінки заслуговує випередження темпів зростання продуктивності праці.

Ефективність використання основних виробничих фондів характеризується низкою показників, які поділяються на загальні та часткові. До узагальнюючих показників ефективності використання основних виробничих фондів відносять фондовід­дачу, фондомісткість і рентабельність.

Фондовіддача – це відношення обсягу промислової продукції до середньорічної вартості основних виробничих фондів підприємства

Цей показник показує, скільки вироблено продукції в розрахунку на 1 гривню вартості основних виробничих фондів.

Фондомісткість – показник, обернений до фондовіддачі. Він характеризує вартість основних виробничих фондів,яка припадає на одиницю вартості продукції.[11 ; C.134 ]

Рентабельність основних виробничих фондів – це відношення чистого прибутку до середньорічної вартості основних фондів.

Цей показник показує, скільки прибутку отримало підприємство в розрахунку на 1 гривню основних виробничих фондів.

Аналіз узагальнюючих показників ефективності використання основних виробничих фондів проводиться методом порівняння фактичного їх рівня за звітний період з аналогічними показниками попередніх періодів (плановими показниками), вивчається динаміка за кілька років, рівень виконання плану, виявляється вплив факторів на відхилення з фондовіддачі, резерви підвищення ефективності використання основних виробничих фондів і вплив зміни вартості фондів та ефективності їх використання на відхилення за обсягом продукції.

Для виявлення резервів підвищення ефективності використання основних фондів доцільно показники фондовіддачі, фондомісткості і рентабельності аналізованого підприємства порівняти з аналогіч­ними показниками однотипних підприємств галузі. [11 ; 134-135c ]

Для більш повного аналізу показники ефективності використання

основних фондів визначають по всіх основних фондах, фондах виробничого призначення, активній їх частині.

Дані про обсяг продукції беруть з форми № І-П ”Звіт підпри­ємства по продукції ”.

Таблиця 2.4.1