Аналіз змін технічного стану основних фондів

Показники	На початок року	На кінець року	Відхилення (+ ; - )
Початкова вартість основних фондів, тис. грн.	9185,5	9807,3	621,8
Зношеність основних фондів, тис. грн.	4953,0	5193,3	240,3
Залишкова вартість основних фондів, тис.грн	4232,5	4614,0	381,5
Коефіцієнт зношеності	0,099	0,145	0,046
Коефіцієнт придатності	0,900	0,854	- 0,046

З аналізу таблиці випливає :

Початкова вартість основних фондів збільшилася на 2007 рік на 621,8 тис. грн., а сума зношеності на 240,3 тис. грн. В результаті залишкова вартість на кінець року збільшилась на 381,5 тис.грн. Це сприяло зменшенню зношеності (підвищенню ступення придатності) 0,046.

Розділ 3. Шляхи і резерви покращення реалізації продукції на пп ” Добрий хліб”

Під резервами зростання обсягів виробництва і реалізації продукції розуміють можливості їх збільшення за рахунок поліпшення використання всіх видів ресурсів підприємства.

Резерви – це потенційні можливості підвищення ефективності виробництва та конкурентоспроможності підприємства за рахунок поліпшення використання ресурсів унаслідок впровадження певних заходів.

Розрізняють два поняття резервів:

- резервні запаси (матеріально – речові запаси, які в даний період не використовуються, а зберігаються на випадок виникнення потреби в них за тих чи інших обставин). Аналіз таких резервів проводять щодо відповідності нормативам, реальним потребам;

- невикористанні можливості (упущена вигода) посилення дії позитивних і нейтралізації негативних факторів для збільшення і здешевлення продукції, підвищення її конкурентоспроможності.

Ці резерви називають господарськими, які класифікуються за такими ознаками:

1. За характером ресурсів :

- резерви пов’язані з поліпшенням використання трудових ресурсів;

- резерви пов’язані з використанням засобів праці;

- резерви пов’язані з використанням предметів праці;

2. За характером впливу на результати виробництва :

- резерви за рахунок екстенсивних факторів;

- резерви за рахунок інтенсивних факторів;

3. За часом можливого використання :

- невикористані;

- поточні;

- перспективні;

4. За способом виявлення :

- явні;

- приховані;

5. За місцем зосередження і характером використання :

- народногосподарські;

- регіональні;

- галузеві;

6. За стадіями життєвого циклу виробів :

- резерви на передвиробничій стадії;

- резерви на стадії виробництва;

- резерви на стадії експлуатації;

- резерви на стадії утилізації виробів;

Резерви виробництва і реалізації продукції поділяються на зовнішні і внутрішні.

Зовнішні резерви формуються зміною кон’юктури ринку (попиту на продукцію, її конкурентоспроможності, можливості конкурентів і контрагентів ринку), станом ринку капіталу, фондів, матеріалів, робочої сили та інше.

Внутрішні резерви зростання обсягів виробництва і реалізації продукції пов’язані з використанням виробничого потенціалу підприємства.

За змістом та цілеспрямованістю їх доцільно згрупувати в три групи :

1. За рахунок поліпшення використання праці:

- створення додаткових робочих місць;

- ліквідація понадпланових та непродуктивних втрат робочого часу;

- удосконалення структури персоналу, підвищення кваліфікації кадрів;

2. За рахунок поліпшення використання засобів праці:

- укомплектування нових робочих місць устаткуванням;

- зміна і модернізація устаткуванням;

- ліквідація цілоденних і внутрізмінних простоїв устаткування;

- підвищення продуктивності устаткування;

- уведення в дію невстановленого устаткування;

- удосконалення структури основних фондів;

- підвищення коефіцієнта змінності;

- впровадження заходів НТП;

3. За рахунок поліпшення використання предметів праці:

- впровадження прогресивних видів сировини і матеріалів;

- зниження норм витрат матеріалів;

У ході аналізу спершу необхідно визначити вирішальну групу ресурсів, за якою необхідно вишукувати резерви. Для цього досліджується структура затрат на виробництво. Аналіз структури затрат дасть можливість встановити, яким є виробництво –матеріаломістким , енергомістким, фондомістким або трудомістким. Це необхідно для того, щоб укомплектувати резерви, які виявлені по вирішальній групі ресурсів.

Н.А. Русак, О.ф. Мигун, Д.А. Шартух, Г.Г. Виногоров, Л.А. Богдановська рекомендують при визначенні резервів зростання обсягу виробництва визначити комплектний резерв (мінімальна із порівнюваних сум) і максимальний резерв, який не може бути використаний доти, доки не будуть відшукані можливості збільшення обсягу виробництва в такому ж розмірі і по інших групах ресурсів. Різниця між максимальним і мінімальним резервами становить перспективний резерв, для використання якого необхідно продовжувати пошук резервів по інших ресурсах.

Резервом підвищення прибутку є зниження адміністративних витрат і витрат на збут.

Важливим фактором підвищення продуктивності праці є зниження трудомісткості продукції, оскільки зростання виробітку продукції відбувається насамперед завдяки впровадженню досягнень науки і техніки, механізації, автоматизації та вдосконаленню організації виробництва і праці.

На рівень продуктивності праці впливають також відхилення в асортименті продукції, зміна рівня спеціалізації та кооперування, рівень організації праці.