Тема: Державне регулювання цін та інфляції

1. Контроль за рівнем цін у базових галузях.

У країні спостерігається ситуація, коли ціни на деякі види промислової та сільськогосподарської продукції перевищують світові, тоді як середня заробітна плата набагато нижча; сировина та матеріали за цінами також поступаються рівню зовнішнього ринку. Важливе значення має систематичний контроль за рівнем цін на продукцію базових галузей (гірничорудної, металургійної, хімічної). Контроль має здійснюватись виходячи з аналізу статистичних даних, результатів перевірок контрольними органами підвищення цін, а також декларування зміни цін підприємствами-виробниками. Особливу увагу слід приділяти контролю за цінами на продукцію, що реалізується посередницько-торговельними підприємствами. Щоб запобігти неконтрольованому підвищенню цін, держава повинна їх регулювати переважно через економічні важелі, податкову, фінансово-бюджетну, кредитну, валютну і митну політику, а також встановленням цін на продукцію підприємств-монополістів. Політика цінового регулювання може здійснюватися шляхом встановлення відповідної системи ціноутворення з урахуванням динаміки інфляції, рівня конкуренції та монополізації виробництва, соціальної політики. Ступінь і методи втручання держави у процеси ціноутворення в різних країнах неоднакові. Держава може втручатись у ціноутворення, прямо чи опосередковано регулюючи ціни

2. Цінове регулювання суб’єктів природної монополії.

Регулювання діяльності суб´єктів природних монополій здійснюється національними комісіями регулювання при­родних монополій, які утворюються і функціонують відпо­відно до Закону про природні монополії.

Предметом регулювання діяльності суб´єктів природних монополій є:

—ціни (тарифи) на товари, які виробляються суб´єкта­ми природних монополій;

—доступ споживачів до товарів, які виробляються (реа­лізуються) суб´єктами природних монополій;

—інші умови здійснення підприємницької діяльності у випадках, передбачених законодавством.

Регулювання діяльності суб´єктів природних монополій здійснюється на основі принципів гласності і відвертості процедур регулювання, адресності регулювання, його спря­мованості на конкретний суб´єкт природної монополії, са­моокупності суб´єктів природних монополій, стимулюван­ня підвищення якості товарів і задоволення попиту на них, забезпечення захисту прав споживачів.

При регулюванні цін (тарифів) на товари суб´єктів при­родних монополій відповідними органами враховуються витрати, які згідно з законами про оподаткування відно­сяться на валові витрати виробництва і обігу; податки і збори (обов´язкові платежі) до бюджетів і до державних цільо­вих фондів; вартість основних виробничих фондів, аморти­заційні відрахування; потреби в інвестиціях, необхідних для відтворення основних виробничих фондів; очікуваний прибуток від можливої реалізації товарів за різними ціна­ми (тарифами); віддаленість різних груп споживачів від місця виробництва товарів; відповідність якості товарів, які виробляються (реалізуються), потребам споживачів та інші чинники.