- •1. Використання кривої Лаффера для визначення межі оподаткування.
- •4. Банківська система, її дворівневий характер. Політика рефінансування комерційних банків.
- •5. Посилення ліквідності кредитно-фінансових інститутів. Роль держави в розвитку інститутів грошово-кредитної сфери.
- •Тема: Державне регулювання цін та інфляції
- •1. Контроль за рівнем цін у базових галузях.
- •2. Цінове регулювання суб’єктів природної монополії.
- •3. Монетаристські підходи до регулювання інфляції.
- •Тема: Підприємницький сектор економіки як об’єкт державного регулювання
- •2. Проблеми функціонування малого бізнесу в Україні.
- •3. Стратегія промислової політики України.
- •Тема: Соціальна політика
- •1. Системи соціального страхування і соціального забезпечення населення як форми реалізації державної соціальної політики.
- •3. Прогнозування і планування потреб у послугах установ соціальної сфери. Фінансування соціальної сфери
- •4. Баланс грошових доходів і витрат населення.
- •5. Система узагальнюючих показників рівня життя населення.
- •Тема: Державне регулювання розвитку апк
- •2. Прогнозування державних потреб у апк.
- •Тема: Державне регулювання природоохоронної діяльності
- •3. Регіональний рівень управління охороною природи та природокористування.
- •4. Місцевий рівень управління природоохоронною діяльністю. Глобальний характер екологічних проблем.
Тема: Державне регулювання цін та інфляції
1. Контроль за рівнем цін у базових галузях.
У країні спостерігається ситуація, коли ціни на деякі види промислової та сільськогосподарської продукції перевищують світові, тоді як середня заробітна плата набагато нижча; сировина та матеріали за цінами також поступаються рівню зовнішнього ринку. Важливе значення має систематичний контроль за рівнем цін на продукцію базових галузей (гірничорудної, металургійної, хімічної). Контроль має здійснюватись виходячи з аналізу статистичних даних, результатів перевірок контрольними органами підвищення цін, а також декларування зміни цін підприємствами-виробниками. Особливу увагу слід приділяти контролю за цінами на продукцію, що реалізується посередницько-торговельними підприємствами. Щоб запобігти неконтрольованому підвищенню цін, держава повинна їх регулювати переважно через економічні важелі, податкову, фінансово-бюджетну, кредитну, валютну і митну політику, а також встановленням цін на продукцію підприємств-монополістів. Політика цінового регулювання може здійснюватися шляхом встановлення відповідної системи ціноутворення з урахуванням динаміки інфляції, рівня конкуренції та монополізації виробництва, соціальної політики. Ступінь і методи втручання держави у процеси ціноутворення в різних країнах неоднакові. Держава може втручатись у ціноутворення, прямо чи опосередковано регулюючи ціни
2. Цінове регулювання суб’єктів природної монополії.
Регулювання діяльності суб´єктів природних монополій здійснюється національними комісіями регулювання природних монополій, які утворюються і функціонують відповідно до Закону про природні монополії.
Предметом регулювання діяльності суб´єктів природних монополій є:
—ціни (тарифи) на товари, які виробляються суб´єктами природних монополій;
—доступ споживачів до товарів, які виробляються (реалізуються) суб´єктами природних монополій;
—інші умови здійснення підприємницької діяльності у випадках, передбачених законодавством.
Регулювання діяльності суб´єктів природних монополій здійснюється на основі принципів гласності і відвертості процедур регулювання, адресності регулювання, його спрямованості на конкретний суб´єкт природної монополії, самоокупності суб´єктів природних монополій, стимулювання підвищення якості товарів і задоволення попиту на них, забезпечення захисту прав споживачів.
При регулюванні цін (тарифів) на товари суб´єктів природних монополій відповідними органами враховуються витрати, які згідно з законами про оподаткування відносяться на валові витрати виробництва і обігу; податки і збори (обов´язкові платежі) до бюджетів і до державних цільових фондів; вартість основних виробничих фондів, амортизаційні відрахування; потреби в інвестиціях, необхідних для відтворення основних виробничих фондів; очікуваний прибуток від можливої реалізації товарів за різними цінами (тарифами); віддаленість різних груп споживачів від місця виробництва товарів; відповідність якості товарів, які виробляються (реалізуються), потребам споживачів та інші чинники.