10.3. Психолого-педагогічна

НЕПОВТОРНІСТЬ ВИКЛАДАЧА

Викладач — це центральна постать у процесі навчання, від його індивідуальності, знань, методики і досвіду залежить дуже багато. Є дотепний вислів Жака Бердена (у «Принципах Пітера») про те, що вчителювання — не загублене ремесло, але повага до нього — втрачена традиція. Це безпосередньо стосується нашого часу. Але й це мине.

Існує такий термін — «харизма» керівника. Нам здається, що також можна користуватися терміном «харизма викладача». Я впевнена, що така існує.

Харизма — це дуже складне та багатогранне поняття, що властиве людям, які створюють довкола себе точно не визначену, але притягальну для інших атмосферу.

Такі люди, як правило, мають більший успіх, аніж раціональні, помірковані фахівці, які ігнорують емоційний аспект будь-якої творчої праці.

Прикладом такої харизматичної особистості викладача можна назвати В.Ф. Шаталова, В.О. Сухомлинського та багатьох інших колишніх і сучасних педагогів.

Досліджуючи діяльність багатьох фірм, в Інституті Карнегі (США) дійшли висновку, що успіх фірми тільки на 13 % залежить від технічної озброєності виробництва і кваліфікації робітників, а на 87 % — від ставлення людей до роботи. На мою думку, це слушно і стосовно викладацької праці: 13 % успіху — знання предмета, 87 % — ставлення до роботи і учнів.

Індивідуальність педагога значною мірою впливає на розвиток особистості, яка навчається. А вона, ця індивідуальність людини, є продуктом її власної діяльності. Мені дуже до вподоби девіз французьких педагогів: «Шукаю — отже вчусь». Хай він стане й Вашим девізом!

!

Ідеї економічної освіти, які ми розглядали в цій книжці, не можуть забезпечити Вас готовими рецептами на всі випадки життя. Головне, це зрозуміти, як використати загальні дидактичні принципи та настанови в практиці викладання. Ваші уявлення про теорію і практику навчання будуть уточнюватися і поглиблюватися в ході практики. При цьому важливо критично ставитися і до власного навчання, і до порад і педагогічної діяльності інших. Беріть їх за цікаві гіпотези, перевіряйте власними засобами (але без зайвого відчуження й відсторонення). На Сході кажуть «Ніхто — не друг. Ніхто — не ворог. Усі — вчителі». За бажання можна чогось навчитись у будь-кого.

Багатьма мовами світу слова «мудрець», «святий», «учитель» — синоніми. Проте стосовно викладача це має особливий сенс. Відомий футбольний тренер Бесков виклав своє педагогічне кредо так: «Мої вимоги до гравців — це насамперед вимоги до себе, а через мене до гравців». Це і є вчитель-майстер. Перефразуючи К.С. Станіславського, можна сказати: «Пізнайте свою природу, дисциплінуйте її, і за наявності таланту, Ви станете вчителем-майстром»!

Закінчуючи вивчення курсу «Методика викладання економіки», варто ще раз повернутися до загальної схеми методики викладання і доповнити її характеристикою викладача економічних дисциплін (рис. 49).

Хтось розумний сказав, що проблему, як пташку, потрібно тримати в руках так, аби вона не вилетіла, але щоб її не задушити. Людей вчити потрібно так, ніби Ви їх зовсім не навчаєте, а тільки нагадуєте те, що вони забули. Говорячи про проблему навчання танцям, І. Моісеєв сказав, що Художник мусить виразити свою душу, але ніколи не принижувати інших. Так і вчитель.

Рис. 49. Професіограма викладача економічних дисциплін

Ця книжка не була б чесною, якби вона претендувала на розробку якихось рецептів. Будь-яка така спроба могла б піти прахом наступного ж дня через якісь непередбачені обставини. У книжках не може бути готових рецептів для вчителя. Натомість вони скажуть, чого не може вчитель:

—не любити тих, кого навчає;

— не знати свого предмета;

— не отримувати задоволення від успіхів своїх учнів;

— бути нетерплячим (не мати витримки);

— не любити вчитися самому.

Китайське прислів’я говорить: «Той, хто не вміє посміхатися, не повинен відкривати крамницю». Якщо у вчителя не має чуття гумору і доброти, йому треба негайно змінити фах.

Я щиро вдячна тим, хто дочитав цю книжку до кінця, а ще більше — тим, хто використає її у практичній роботі.