•Правова культура державного службовця виявляється в правильному використанні правових знань та забезпеченні законності в своїй діяльності

3. Управлінська

(адміністративна) культура та її складові елементи

“Хочеш перевірити людину наділи її владою” М.Вебер

Управлінська культура - це комплекс знань про систему цінностей і мету діяльності установи (організації), шляхи та засоби досягнення мети, правила і норми ділової поведінки, які визначають характер, зміст і методи виконання рішень, що приймаються.

(В.В. Цвєтков)

• Управлінська культура

включає мистецтво керівництва та мистецтво виконання / у поєднанні з мистецтвом

спілкування і прийняттям управлінських рішень.

(Н.Р. Нижник)

Важливими елементами управлінської культури є:

- управлінська свідомість як відображення творчої діяльності людей у суспільному житті. Основою управлінської свідомості є - наукові погляди, знання, оцінки та норми, що вироблені суспільством, а також елементи повсякденної свідомості, що базується на уявленнях, життєвому досвіді, особистих інтересах;

•управлінське мислення - це одна із форм відображення соціальної дійсності; цілеспрямованість в управлінських відносинах; вироблення нових ідей, прогнозування явищ і процесів.

Управлінське мислення характеризує такі властивості державних службовців як глибина розуму, його гнучкість, самостійність в набутті та оперуванні новими знаннями, критичність та самокритичність, обґрунтованість тощо;

•управлінські знання, що набуваються в процесі діяльності.

"ЗНАННЯ, ПРОФЕСІОНАЛІЗМ, УСПІХ".

4. Інформаційна культура держслужбовця

•Інформаційна культура – сукупність норм, правил і стереотипів поведінки, пов'язаних з інформаційними процесами у суспільстві.

•Інформаційна культура – компонент культури управління, який охоплює правові (знання основ інформаційного права), технічні (використання організаційних і технічних засобів управління), моральні та інші її аспекти.

Формальні і неформальні комунікації

Неформальні комунікації - це обмін інформацією каналами, не передбаченими організаційною структурою.

Можуть здійснюватися спонтанно, а можуть провокуватися навмисно з метою пересвідчитись у достовірності офіційної інформації чи визначення реакції на певні події тощо.

Особливість неформальних комунікацій – на них важко впливати і

неможливо контролювати!