Форми неформальних комунікацій в установі, організації – це:

•непідтверджені

повідомлення і чутки,

•менеджмент

“нишпорки”,

•несловесні комунікації.

Чутки в системі неформальних

Руморологія ( від англ. Rumour – чутки, плітка (слух, молва (рос.) – невизнана наука про чутки).

Чутки - циркулююча форма комунікації, за допомогою якої люди, перебуваючи в неоднозначній ситуації, об'єднуються, створюючи розумну її інтерпретацію, спільно використовуючи при цьому свій інтелектуальний потенціал

Комунікативні характеристики чутки:

•усність (чутка принципово належить до неписьмової комунікації);

•анонімність; властива одноразова відтворюваність перед певним слухачем;

•певний термін дії (в залежності від обговорюваних подій, популярності їх героїв);

-	яскравість відображення;
-	протидія не завжди спроможна завадити
-	поширенню чутки;
	чутка обов'язково піддається подальшій
	циркуляції і доповненню (хто слухає, потім
	стає тим, хто говорить, і передає цю чутку далі.
	Такий тип повідомлень називають
	самотрансляційним).

Природа самотрансльованого повідомлення така, що його важко утримати в собі.

Людина в будь-якому разі намагається передати його далі, а передавши, відчуває психологічне полегшення і задоволення

Пояснення

властивості

-по-перше, досить часто чутка містить інформацію, принципово замовчувану засобами масової комунікації або чутка ніколи не повторює того, про що говорять засоби масової комунікації.

Маємо відповідність: зона мовчання масової комунікації дорівнює зоні чутки.

По-друге, чутка є непрямим виявленням колективного несвідомого, певних архетипових (за К. Юнгом) феноменів, певних бажань індивідів. Це відповідь на колективні тривожні очікування, які зберігаються в кожному.

Підтвердженням цього можуть служити навіть назви типів чуток, класифікованих дослідниками: чутка- бажання, чутка-опудало, агресивна чутка.

По-третє, чутка — це відповідь на

суспільне бажання, уявлення.

Замість висновку

“ Заговори, щоб я тебе побачив” (Сократ)

Чутка в системі неформальних комунікацій невід'ємна складова нашого життя, тому слід чітко обрати СВОЮ тактику поведінки, щоб з будь-якої ситуації виходити з повагою до СЕБЕ, до свого колективу, до своєї держави

державній службі:

розмежування понять

Кар’єра – досягнення більш високого посадового

статусу,

забезпечення

можливостей

самореалізації у

відповідній професійній

сфері,

отримання більш

змістовної і адекватної професійним інтересам

роботи,

формування структури (системи), неформальних відносин у відповідній сфері та системі влади.

•Кар’єра – це поступове просування працівника по службових сходинках, зміна кваліфікаційних можливостей, навичок, здібностей і винагород, пов'язаних з його діяльністю.

Розрізняють два види службової кар'єри:

•професійно-посадова (посади, які займає людина протягом всього життя);

•внутрішньо-організаційна (посади, які займає працівник в межах однієї організації, установи)

Планування кар'єри – визначення мети розвитку кар'єрного зростання та шляхів, що ведуть до його досягнення.

Уплануванні та реалізації кар'єри державного службовця визначальними є три фактори:

–діяльність і особистий приклад керівника,

–система комплексної та об'єктивної оцінки професіоналізму службовця та всього управлінського персоналу,

–система спеціалізованої професійної освіти, практичної підготовки.