3.1. Індивідуальні завдання

Керівник практики від університету видає кожному студенту (із записом у щоденнику) індивідуальне завдання відповідно до специфіки кожної спеціальності:

1)  детально вивчити і дати опис одного механічного, механо-складального, ремонтно-механічного або інструментального цеху;

2) вивчити й описати комплексний технологічний процес виготовлення однієї-двох деталей середньої складності з детальним описом дільниці механічної обробки.

При цьому необхідно:

• вивчити і внести пропозиції щодо удосконалення технологічного процесу механічної обробки деталей і верстатних пристроїв;

• детально вивчити будову і описати роботу одного прогресивного верстата;

• провести дослідження технологічної точності обробки деталей (дослідження може проводитися й в інших напрямках, цей пункт завдання узгоджується з керівником на місці практики);

3) детально вивчити і дати опис конструкції, кінематичної схеми, цик­лограми двох металорізальних верстатів (один універсальний, другий – з ЧПК);

4) вивчити й описати технологію складання одного вузла середньої складності з описом дільниці складання;

5) провести аналіз операції механічної обробки, що виконується на верстаті з ЧПК і зробити технічно грамотний висновок;

6) складовою частиною індивідуального завдання може бути збір матеріалу для курсового проекту з технології машинобудування.

3.2. Навчальні заняття і екскурсії

Під час конструкторсько-технологічної практики керівник від заводу разом із керівником від університету проводять для студентів навчальні заняття, екскурсії за наступною тематикою:

1) науково-технічний прогрес і перспективи розвитку заводу;

2) технічна озброєність заводу та її удосконалювання;

3) впровадження комплексної системи керування якістю продукції;

4) перспективи автоматизації системи керування заводом;

5) вирішення питань уніфікації і стандартизації продукції заводу;

6) питання інженерної психології;

7) аналіз розмірних ланцюгів при механічній обробці, складанні і конструюванні оснастки;

8) проектування технологічних процесів на верстатах із ЧПК й автоматичних лініях;

9)  прогресивні технологічні процеси і їхнє подальше удосконалювання;

10) шляхи підвищення ефективності виробництва і якості продукції;

11) автоматизація і механізація виробничих процесів, впровадження нової техніки і передової технології;

12) організація ремонтного й інструментального виробництва;

13) ефективність застосування нових конструкційних та інструментальних матеріалів;

14) застосування верстатів із ЧПК;

15) заходи щодо охорони навколишнього середовища, які здійснюються на підприємстві.

Для проведення навчальних занять і лекцій залучаються провідні фахівці підприємства.

3.3. Література

1. Егоров М.Е. и др. Технология машиностроения. – М., 1976.

2. Фигаро В.П. Основы проектирования технологических процессов и приспособлений. Методы обработки поверхностей. – М., 1973.

3. Беспалов Б.Л. и др. Технология машиностроения (специальная часть). – М., 1973.

4. Болотин Х.Л., Костромин Ф.П. Станочные приспособления. – М., 1973.

5. Ансеров М.А. Приспособления для металлорежущих станков. – М., 1975.

6. Корсаков В.С. Основы технологии машиностроения. – М., 1977.

7. Корсаков В. С. Основы конструирования приспособлений в машиностроении. – М., 1971.

8. Новиков М.П. Основы технологии сборки машин и механизмов. – М.:Машиностроение, 1980.

9. Горошкин А.К. Приспособления для металлорежущих станков. Справочник. – М., 1979.