4. Опис технології складання одного вузла середньої складності (10...15 с.).

4.1. Детальний опис дільниці складання (5...7 с.).

Тут потрібно відобразити:

• призначення дільниці в системі цеху;

• план і склад дільниці з розміщенням і описом устаткування, складальних позицій, стендів тощо;

• взаємодію цехового і міжопераційного транспорту;

• структуру керування дільницею;

• організацію робочих місць; систему постачання деталями, інструментом;

• НОП на дільниці і на окремих робочих місцях;

• контроль якості складання на дільниці;

• аналіз проведення випробувань продукції, що випускається складальним цехом (види випробувань, схеми проведення, результати, прилади і стенди).

4.2. Опис (з ескізами) технології складання заданого вузла (6...8 с.):

• службове призначення і технічні вимоги на складання вузла та їх аналіз;

• схема головного складального розмірного ланцюга та його вирішення методом, що використовується на підприємстві;

• технологічна схема комплектації вузла; технологічна карта складання з зазначенням інструментів, пристроїв, часу складання, розряду роботи;

• підганяльні роботи і порядок їх виконання, контроль, час на підганяння; організаційна форма складання й організація постачання деталями й інструментами;

• схема перевірки правильності складання вузла.

5. Дослідницька частина (7...10 с.).

Вона може включати результати: дослідження стійкості різального інструменту з метою підвищення продуктивності і якості продукції; статистичних методів дослідження точності виконання операцій (роботи верстата), точності контролю, точності обробки на верстатах із ЧПК, верстатах з пристроями активного контролю тощо; літературного аналізу методів і технологій зміцнення поверхонь і вибір режимів для обробки поверхонь заданих деталей.

6. Опис робочого місця (3...5 с.).

Дублюючи роботу технолога, конструктора, диспетчера або майстра, студент фіксує в звіті посадові функції технолога, майстра, конструктора, диспетчера; описує характер основної виконуваної роботи й інші питання; робить аналіз і висновок.

Працюючи наладником, студент вивчає верстат і робоче місце, деталі (з ескізом), зміст виконуваної операції і схеми базування; пристрої, різальні та мірильні інструменти; робить аналіз і висновок.

Примітка: при складанні звіту по практиці враховується специфікакожної спеціальності. Перелік розділів звіту приведений на прикладі Хмель­ницького ВО “Термопластавтомат”, для інших підприємств він може конкретизуватися і доповнюватися.

6. ПІдведеннЯ пІдсумкІв практики та її контроль

Важливим етапом у підведенні підсумків практики є науково-технічна конференція студентів за матеріалами виробничої практики. Мета конференції – розширення технічного світогляду студентів, а також підведення підсумків виробничої практики. Студенти виступають з доповідями, які погоджуються з керівниками практики. Кращі доповіді студентів можуть бути подані на щорічну факультетську конференцію за результатами науково-дослідної роботи студентів.

Залік з практики студент здає з диференційованою оцінкою. Залік приймає комісія, в склад якої входить один з провідних викладачів кафедри, керівник практики від університету та керівник практики від підприємства. Звіти керівників практики від університету подаються у відділ виробничої практики і на кафедру протягом трьох днів після закінчення практики.

Контроль за підготовкою та проведенням практики, підведенням її підсумків виконує завідуючий кафедрою, відповідальний за практику та провідні викладачі. На засіданнях кафедри за участю представників підприємств обговорюються підсумки практики та приймаються заходи з її удосконалення.