На діаграмах декомпозиції
Рис. 4.6 - Приклад зворотного зв'язку з керування
З наведених рисунків видно, що використовуються дуги двох видів: одні приєднані до блоків діаграми обома кінцями, інші - так, що один залишається неприєднаним. Неприєднані дуги відповідають входам, керуванням і виходам батьківського блоку. Джерело або одержувач цих прикордонних дуг ідентифікується тільки на батьківській діаграмі. Неприєднані дуги повинні відповідати дугам на вихідній діаграмі. Усі граничні дуги повинні тривати на батьківській діаграмі, щоб вона була повною і несуперечливою.
Як було зазначено, механізми (дуги з нижньої сторони блоку) показують засоби, за допомогою яких здійснюється виконання функцій. В якості механізму може бути визначений людина, комп'ютер або будь-який інший пристрій, що виконує дану функцію (рис. 4.7).
Рис. 4.7 - Приклад використання людини, що виконує певні функції, як механізму
Блок будь-якої діаграми має свою нотацію й може бути описаний діаграмою нижнього рівня, яка, у свою чергу, може бути далі деталізована за допомогою необхідної кількості діаграм - формується ієрархія діаграм.
Для того, щоб указати положення будь-якої діаграми або блоку в ієрархії, використовуються номери діаграм. Наприклад, номер А12 є діаграмою, що деталізує блок 1 на діаграмі А2. Аналогічно А2 деталізує блок 2 на діаграмі А0, що є самою верхньою діаграмою функціональної моделі. Типове дерево діаграм декомпозиції наведено на рис. 4.8.
Рис. 4.8 - Ієрархія діаграм
4.3. Діаграми Потоків Даних (dfd)
Діаграми потоків даних (Data Flow Diagrams, DFD) є основним засобом моделювання функціональних вимог проектованої системи. З їхньою допомогою ці вимоги розбиваються на функціональні компоненти (процеси) і зображуються у вигляді мережі, зв'язаної потоками даних. Головна мета таких засобів - продемонструвати, як кожний процес перетворить свої вхідні дані у вихідні,а також виявити відносини між цими процесами.
Для зображення DFD традиційно використовуються дві різні нотації: Йодана/Де Марко (Yourdon/De Marko) і Гейна-Сарсона (Gane-Sarson), основними елементами діаграм DFD у цих нотаціях є: потоки даних, процес, сховище даних і зовнішня сутність.
Декомпозиція DFD здійснюється на основі процесів: кожний процес може розкриватися за допомогою DFD нижнього рівня.
Важливу специфічну роль у моделі грає спеціальний вигляд DFD - контекстна діаграма, що моделює систему найбільш загальним чином. Контекстна діаграма відбиває інтерфейс системи із зовнішнім світом, а саме інформаційні потоки між системою й зовнішніми сутностями, з якими вона повинна бути зв'язана. Вона ідентифікує не тільки ці зовнішні сутності, а також, як правило, єдиний процес, що відбиває головну мету або природу системи наскільки це можливо. DFD першого рівня будується як декомпозиція процесу, що є присутнім на контекстній діаграмі.
Побудована діаграма першого рівня також має безліч процесів, які у свою чергу можуть бути декомпозовані в діаграми DFDнижнього рівня. Таким чином, будується ієрархія DFD з контекстною діаграмою в корені дерева. Цей процес декомпозиції триває доти, поки процеси можуть бути ефективно описані за допомогою коротких (до однієї сторінки) мініспецифікацій обробки (специфікацій процесів).
При такій побудові ієрархії DFD кожний процес більш низького рівня необхідно співвіднести із процесом верхнього рівня. Звичайно для цієї мети використовуються структуровані номери процесів. Так, наприклад, якщо ми деталізуємо процес номер 2 на діаграмі першого рівня, розкриваючи його за допомогою DFD, що містить три процеси, то номера їх будуть мати такий вигляд: 2.1, 2.2 і 2.3, 2.2.1, 2.2.2 і т. д.