Українська Держава

В роки революції приміщення оперного театру використовувався не тільки для мистецтва, але й для проведення з'їздів. Зокрема, 1917 р. у приміщенні оперного театру проходив ІІ Всеукраїнський військовий з'їзд, на якому було проголошено І Універсал Центральної Ради.

В часи Української Державикиївська опера називалася якУкраїнський театр драми та опери. У серпні 1918р. були перекладені українською мовою опери: «Галька», «Фауст», «Травіата», «Черевички», «Казки Гофмана», «Богема», «Продана наречена», «Русалка», «Сільська честь», «Жидівка», «Мадам Батерфляй». Вітчизняна преса писала, що українська державна опера має всі підстави і потенціал стати одним із найкращих театрів свого часу, разом з тим застерігаючи, що «українська державна опера не повинна повторити історію петроградських державних театрів, котрі давали чужу людності й громадянству культуру…» Ними наголошувалося, що слід «організувати справу опери художньо сильної, національної і культурної».

Радянські роки

З приходом радянської владиу1919році театр було націоналізовано і названо «Державним оперним театром ім. К.Лібкнехта», режисерами призначено УлухановаіГречнєва; з1926—Київська державна академічна українська опера (постановки йшли українською мовою), а в 1934році, з поверненням Києву статусу столиці —Академічний театр опери і балету УРСР. З відомих художників цього часу в опері працював Семен Евенбах. В1939році театрові було присвоєне ім'яТараса Шевченка.

У 1930-і рр. обговорювався проект соціалістичної перебудови приміщення київського оперного, якому хотіли надати архітектурних особливостей нового «пролетарського стилю». Проте перебудова торкнулася лише зняття бюстів російських композиторів та зведення прибудови до тильної сторони будівлі двоповерхового приміщення репетиційних залів. В ці роки репертуар театру збагатився операми «Золотий обруч» та «Щорс» Б.Лятошинського, «Борис Годунов»М.Мусоргськогота іншими.

В роки німецько-радянської війнитеатр було евакуйовано вУфу, потім вІркутськ, де театр працював до 1944 року. В той же час частина трупи, а також значна частина декорацій залишалися у Києві, і театр продовжував працювати в умовах німецької окупації. Очільником театру був призначений німецький ставленик Брюкнер, що найменував театр «Великою оперою», заборонив виконання російської музики, проте окрім німецьких опер (мовою оригіналу), ставив також італійські опери в українському перекладіД. Ревуцького, і навіть деякі твори українських авторів дорадянського періоду. Напередодні відвоювання Києва, 8 травня 1943 під час вистави «Лоенргіну» у приміщення театру влучила бомба, що спричинила загибель 4-х німецьких офіцерів.

У повоєнні роки репертуар театру поповнювався творами радянських композиторів, значна частина яких були присвячені подіям становлення радянської влади. У ці роки в театрі працювали видатні артисти — диригенти Арій Пазовський,Натан Рахлін,Веніамін Тольба,Костянтин Сімеонов,Степан Турчак, вокалістиБорис Гмиря,Михайло Гришко,Арнольд Азрікан,Зоя Гайдай,Лілія Лобанова,Марія Литвиненко-Вольгемут,Оксана Петрусенко,Лариса Руденко, виступав у театрі іФедір Шаляпін.

Починаючи з кінця 1950-х років за свідченням І. Гамкалатеатр переживав поступове «падіння творчої дисципліни і художнього рівня спектаклів», причиною чому була некомпетентність у питаннях культури його керівництва. Так, в кінці 1950-х київський театр змушені були покинути Б. Гмиря та В. Тольба, а на початку 1970-х — С. Турчак і К. Сімеонов^[5]. Незважаючи на це театр мав окремі успішні постановки, зокрема серед визначних здобутків слід виділити постановку «Катерини Ізмайлової» Д.Шостаковича, що була нагородженаДержавною премією ім. Т.Шевченка(1975).

У 1983—88рр. було здійснено капітальну реконструкцію театрального приміщення. Реставратори внесли значні зміни у закулісну частину театрального приміщення, що дозволило збільшити кількість репетиційних залів, гримувальних кімнат, було обладнано спеціальний хоровий клас. Також було збільшено параметри сцени до 20 м вглиб і 27 м у висоту. Загальна площа сцени тепер становить 824 м². Також під час реставрації замість старовинного органу встановили новий, збудований на замовлення театру чеською фірмою «Рігер-Клос». Було переобладнано й оркестрову яму, в якій зараз одночасно може розміститись 100 музикантів. Загалом після реставрації площа театральних приміщень збільшилася на 20000 м². Стало вдвічі більше гримувальних кімнат, з'явилося кілька нових репетиційних залів.