Ключові терміни і поняття

КОНКУРЕНТНЕ ПРОТИСТОЯННЯ; ДІАГНОСТИКА КОНКУРЕНТНОГО ПРО­ТИСТОЯННЯ; ПОЗИЦІОНУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА НА РИНКУ; КОНФЛІКТНІСТЬ; КОНКУРЕНТНІ ПЕРЕВАГИ ПІДПРИЄМСТВА; ІМІТАЦІЯ; ФОРМУВАННЯ КОНКУ­РЕНТНОЇ СТРАТЕГІЇ; SWOT-АНАЛІЗ; PIMS-АНАЛІЗ.

Розділ 4

Діагностика конкурентоспроможності підприємства

Мета вивчення розділу: ознайомитись та засвоїти методологічні основи діаг­ностики конкурентоспроможності підприємства, на­бути практичних навичок щодо формування стратегії підвищення конкурентоспроможності підприємства на ринку

Питання для розгляду та засвоєння

4.1. Поняття конкурентоспроможності підприємства.

4.2. Фактори впливу на конкурентоспроможність підприємства.

4.3. Аналітична оцінка конкурентоспроможності підприємства на ринку.

4.4. Графічна оцінка конкурентоспроможності підприємства та її інтерпретація.

В процесі вивчення даної теми необхідно звернути увагу на особливості спо-5ів оцінки конкурентоспроможності підприємства на ринку.

4.1. Поняття конкурентоспроможності підприємства

В результаті ознайомлення з матеріа­лом цього розділу читачі повинні засвоїти:

- поняття конкурентоспроможності підприємства на ринку;

- методи оцінки конкурентоспромож­ності підприємства на ринку;

- формування стратегії підвищення конкурентоспроможності підприємства.

На сучасному етапі трансформаційних перетворень змагальні відносини, ха­рактерні для планової економіки, змінилися конкурентними відносинами. Підпри­ємства вдаються до конкурентної боротьби для отримання прибутків як кінцевого результату.

За теорією конкуренції М.Портера існує 5 рушійних сил конкуренції:

1) непереборне проникнення на ринок та в галузь нових конкурентів;

2) загроза появи на ринку товарів-замінників, вироблених за іншою технологією;

3) обмежені можливості покупців;

4) невичерпні можливості виробників;

5) постійне змагання між діючими та новими підприємствами.

Дія кожної конкурентної сили непередбачувана, тому має бути визначена. Спроможність підприємства брати участь в конкуренції сама по собі створює якісно новий показник його успішної діяльності на визначеному ринку - поняття конкурен­тоспроможності.

В світовій практиці існує багато оцінок інтенсивності конкуренції, але най­більш застосовуваними є такі, як чотирьохдольний показник концентрації (CR₄), індекс Лернера (І_l), індекс Херфіндала (І_h,), індекс Херфіндала-Хершмана (I_hh,). Аналізуючи їх, напевне можна зробити висновок про те, що найбільша конкурентна активність спостерігається, коли конкуренти володіють рівними частинами ринку. Незважаючи на надзвичайну корисність отримуваної за наведеними індексами ін­формації, її не можна вважати повною через відсутність в ній урахування особли­востей конкретного ринкового середовища, досвіду та методів здійснення конку­рентної боротьби. В зв'язку з цим сформувалась нагальна потреба в застосуванні такого критерію ефективності підприємства в ієрархічному ринковому середовищі, який би повністю відтворив його стан та положення.

Таким критерієм є конкурентоспроможність, яка показує, що ринкова кон­куренція ефективна тільки тоді, коли товаровиробники і продавці зацікавлені в зростанні прибутків.

Упорядкування взаємин між товаровиробниками і споживачами вимагає ста­новлення відповідного механізму регулювання та управління. Подібним регулятор­ним механізмом є маркетинговий механізм управління діяльністю підприємств.

Враховуючи, що критерієм адаптації підприємств до ринкових умов господа­рювання є рівень конкурентоспроможності, виникає потреба в дослідженні взаємо­зв'язку між поняттями конкурентоспроможності відповідно до принципу ієрархії, тобто між конкурентоспроможністю країни, регіону (галузі), підприємства, окремого товару; в оцінці факторів впливу; виявленні проблем, перешкоджаючих їх розвитку та розробці заходів щодо поліпшення функціонування підприємств в жорсткому конкурентному середовищі на засадах маркетингу.

Проблема ієрархічності поняття конкурентоспроможності не є новою. Вона активно дискутується для визначення пріоритетів в застосуванні відповідного ін­струментарію, в тому числі і маркетингового. Разом з тим, однозначного загально­визнаного поняття конкурентоспроможності не існує.

Логічним є припущення, що конкурентоспроможність товару слугує проявом конкурентоспроможності підприємства, яка, в свою чергу, відтворює конкурентосп­роможність галузі чи регіону, до яких воно належить, і в кінцевому підсумку - ви­значає конкурентоспроможність країни на міжнародній арені.

Все вищевикладене є підставою для визначення конкурентоспроможності підприємства (КС) як його спроможності займати визначену ринкову нішу в пев­ний період часу.

Зважаючи на ієрархічну структуру конкурентоспроможності як основної кате­горії забезпечення конкурентних переваг товару, підприємства, країни постає пи­тання ієрархічності у формуванні маркетингового механізму, покликаного забезпе­чити згадані переваги, що потребує побудови узгодженої ієрархічної маркетингової системи (рис. 4.1).

Рис. 4.1. Ієрархічна структура формування маркетингового механізму управління економікою за показником конкурентоспроможності

Ефективна діяльність підприємства забезпечується в сучасних умовах ринко­вих трансформацій тільки за умов повномасштабного застосування і цілеспрямо­ваного впровадження маркетингового інструментарію згідно з функціями маркетингу на підприємстві. Завдяки його широкому використанню формується попит на то­вар, стимулюється збут, що забезпечує товаропросування на ринку і підвищує кон­курентоспроможність вітчизняних товарів. Випуск конкурентоспроможних товарів підприємством сприяє цілеспрямованому та ефективному розробленню, обґрунту­ванню та здійсненню маркетингової стратегії, яка забезпечує конкурентоспромож­ність підприємства в ринковому середовищі. Конкурентоспроможні підприємства досить привабливо виглядають як на галузевому, так і на регіональному рівнях, що забезпечує їм додаткові конкурентні переваги для успішного господарювання. На цих ієрархічних рівнях розробляються структуровані маркетингові програми, які сприяють залученню додаткових інвестицій для розбудови перспективних вироб­ництв, ефективному застосуванню провідних наукових технологій, реінжинірингу бізнес-процесів, широкому використанню консалтингу, новітніх розробок менедж­менту та організації виробництва, фінансових механізмів і схем, спрямованих на розбудову стабільних та високорентабельних виробництв. Створення маркетинго­вих програм має збільшити конкурентоспроможність відповідної галузі або регіону (в залежності від їх спрямування). Чим вищий рівень конкурентоспроможності га­лузі (регіону), тим буде більшим її внесок у формування доходної частини бюджету в регіональному (галузевому) розрізі. Регіональна (галузева) структура виробницт­ва спонукає до формування на державному рівні соціально-економічних програм розвитку відповідних галузей (регіонів) на засадах маркетингу, створення так зва­ного механізму макромаркетингу. Засоби макромаркетингу покликані забезпечити високий рівень конкурентоспроможності країни та створити позитивний імідж на міжнародній арені. Індикаторами його успішного застосування будуть високий та сталий рівень економічного зростання в країні, високі показники ВНП та ВВП, наці­онального доходу, відсутність бюджетного дефіциту, позитивне сальдо зовнішньо­торговельного балансу, дієвість фінансово-кредитних важелів. Висока конкурентоспроможність країни забезпечує їй місце претендента для вступу до економічно розвинених співтовариств, де вона має спиратися на засоби глобального маркетин­гу, розроблені їх керівництвом, що, в свою чергу, сприятиме становленню глобаль­ної конкурентоспроможності і здійсненню ефективної світової економіки зі своїми порядками, принципами, укладами та механізмами їх організації, регулювання та управління.