- •Передмова
- •Розділ 1
- •1.1. Основні поняття економічної діагностики та економічного аналізу
- •1.2. Предмет, об'єкт, завдання та методологія економічної діагностики
- •1.3. Структурно-логічна схема вивчення дисципліни «Економічна діагностика»
- •Питання для повторення
- •Ключові терміни і поняття
- •Розділ 2
- •Питання для розгляду і засвоєння
- •2.1. Зміст діагностичних процесів в галузі оцінювання конкурентного середовища підприємства
- •2.2. Система показників оцінки конкурентного середовища підприємства
- •2.3. Вибір і оцінка стратегічної позиції підприємства на ринку
- •2.4. Оцінка привабливості стратегічних зон господарювання підприємства на ринку
- •2.5. Оцінка конкурентного статусу підприємства (ксп) на ринку
- •Матриця фірми General Electric
- •2.6. Особливості управління портфелем стратегічних зон господарювання підприємства на ринку Балансування набору сзг
- •Стратегічна гнучкість підприємства
- •Оцінка синергізму набору сзг
- •Питання для повторення
- •Ключові терміни і поняття
- •Розділ з
- •Питання для розгляду і засвоєння
- •3.1. Особливості формування стратегічної позиції підприємства в конкурентному середовищі
- •3.2. Застосування swot-аналізу в діагностиці протистояння підприємств-конкурентів на досліджуваному ринку
- •3.3. Особливості pims-аналізу для визначення конкурентної стратегії підприємства на ринку
- •1. Привабливість ринкових умов:
- •Ключові терміни і поняття
- •4.2. Фактори впливу на конкурентоспроможність підприємства
- •4.3. Аналітична оцінка конкурентоспроможності підприємства на ринку
- •4.4. Графічна оцінка конкурентоспроможності підприємства та її інтерпретація
- •Розв'язання практичної ситуації
- •Індивідуальне завдання
- •Питання для повторення
- •Ключові терміни і поняття
- •Діагностика конкурентоспроможності продукції підприємства
- •5.1. Поняття конкурентоспроможності продукції підприємства
- •5.2. Фактори впливу на конкурентоспроможність продукції підприємства
- •5.3. Методологічні засади оцінки конкурентоспроможності продукції
- •5.4. Компенсаційна і некомпенсаційна оцінки конкурентоспроможності продукції
- •Практична ситуація
- •Розв'язання практичної ситуації
- •Компенсаційна оцінка конкурентоспроможності продукції
- •Некомпенсаційна оцінка конкурентоспроможності продукції
- •5.5. Напрямки підвищення конкурентоспроможності продукції підприємства
- •Питання для повторення
- •Ключові терміни і поняття
- •Розділ 6
- •6.1. Нормативно-правова основа оцінки ринкової вартості майна
- •6.2. Основні поняття діагностики ринкової вартості майна
- •6.3. Підготовчий етап до оцінки майна
- •6.4. Порядок погодження та затвердження оцінки
- •6.5. Оцінка розміру статутного фонду відкритого акціонерного товариства (ват), що створюється в процесі приватизації
- •6.6. Особливості оцінки цілісних майнових комплексів
- •Питання для повторення
- •Ключові терміни і поняття
- •Розділ 7
- •7.1. Основи управлінської діагностики на підприємстві
- •7.2. Ефективна модель управління підприємством на засадах маркетингу
- •7.3. Діагностика антикризового управління підприємством
- •Питання для повторення
- •Ключові терміни і поняття
- •Розділ 8
- •8.1. Сутність, зміст та складові елементи виробничого потенціалу підприємства
- •8.2. Діагностика виробничої програми підприємства
- •8.3. Ресурсне обґрунтування виробничо-господарської діяльності підприємства
- •Обґрунтування виробничої програми виробничою потужністю
- •8.4. Оцінка ефективності виробничого потенціалу підприємства
- •Оцінка витратності виробничої програми підприємства
- •Індивідуальне завдання
- •Послідовність виконання роботи
- •1 Етап. Коротка характеристика діяльності підприємства на ринку
- •2 Етап. Моніторинг виробничої програми підприємства
- •4 Етап. Аналіз виробництва в системі «витрати - обсяги виробництва - прибуток» на підприємстві
- •Питання для повторення
- •Ключові терміни і поняття
- •Розділ 9
- •Питання для розгляду і засвоєння
- •9.1. Поняття фінансової діагностики підприємства, необхідність її здійснення
- •9.2. Мета, завдання і методологічна основа фінансової діагностики
- •9.3. Інформаційне забезпечення фінансової діагностики підприємства
- •9.4. Сутність горизонтального, вертикального та аналізу за допомогою коефіцієнтів
- •Практична ситуація
- •Розв'язання практичної ситуації
- •II. Елементи операційних витрат
- •III. Розрахунок показників прибутковості акцій
- •9.5. Аналіз фінансових проблем діяльності підприємства
- •9.6. Основи фінансового планування і прогнозування діяльності підприємства
- •Практична ситуація
- •Розв'язання практичної ситуації
- •Питання для повторення
- •Індивідуальне завдання
- •Ключові терміни і поняття
- •Розділ 10
- •Питання для розгляду і засвоєння
- •10.1. Безпека як економічна категорія
- •10.2. Поняття економічної безпеки підприємства, її види та характеристика складових елементів
- •10.3. Аналіз рівня економічної безпеки підприємства
- •10.5. Роль бізнес-розвідки в забезпеченні ефективної діяльності підприємства на ринку
- •Питання для повторення
- •Ключові терміни і поняття
- •Питання для розгляду і засвоєння
- •11.1. Передумови становлення корпоративної культури на підприємстві
- •11.2. Аналіз факторів впливу на формування корпоративної культури
- •11.3. Оцінка корпоративної культури підприємства
- •11.4. Значення відмінностей національних культур в управлінні підприємством
- •Питання для повторення
- •Ключові терміни і поняття
- •Тестові завдання з дисципліни «Економічна діагностика»
- •Рекомендована література
- •Додатки
- •Вихідні дані для обчислення потужності та ступеня збалансованості виробничої програми підприємства
- •Вихідні дані для розрахунку балансу робочого часу, чисельності та заробітної плати виробничих працівників
- •Вихідні дані для розрахунку фонду заробітної плати керівників, спеціалістів та службовців
- •Вихідні дані для обчислення середньорічної вартості основних виробничих фондів
- •Вихідні дані по сировині для обчислення собівартості продукції
- •Допоміжні матеріали та напівфабрикати для обчислення собівартості виготовлення продукції
- •Вихідні дані для розрахунку умовно-постійних витрат в собівартості продукції та ефективного обсягу її виготовлення
- •Вихідні дані для розрахунку змін щодо удосконалення чинного економічного стану підприємства
- •II. Елементи операційних витрат
- •III. Розрахунок показників прибутковості акцій
- •Гетьман Оксана Олександрівна
7.3. Діагностика антикризового управління підприємством
Категорія антикризового управління встановлює понятійну демаркацію одного типу управління від іншого. Багатозначність економічного, особливо управлінського, розуміння цієї категорії обумовлена двоїстою природою кризи, що одночасно творить і руйнує, тобто створює передумови для подальшого розвитку і позбавляє від неефективної стратегії бізнесу.
Відповідно до теорії, яка акцентує увагу на руйнівній функції кризи, останню пропонується сприймати як ситуацію, що загрожує існуванню підприємства. Кризова ситуація в такому розумінні вимагає негайного здолання, локалізації наслідків методами антикризового управління для збереження матеріальної основи продовження господарської діяльності при гострому дефіциті оборотних коштів.
Своєчасне розпізнання ознак і природи кризи, її локалізація, використання елементів дослідження як міри превентивної санації і відновлення платоспроможності - ось неповний перелік завдань діагностики в антикризовому управлінні.
Однак проблема діагностики в антикризовому управлінні відноситься до числа малодосліджених у вітчизняній економічній і управлінській науці. Це пояснюється тривалим функціонуванням підприємств в умовах планової економіки, що виключає кризи. Природно, такий підхід вихолостив у теорії і практиці науки управління всю специфічну проблематику антикризового управління, включаючи антикризову діагностику.
Будь-яке підприємство є системою тому, що складається із взаємозалежних елементів, зв'язків, відносин і забезпечує їхню цілісність. Система може знаходитися в стійкому або в хиткому стані. Процеси розвитку економічних систем є періодичними і не завжди керованими. Ускладнення системи організації виробництва вимагає реформування процесу управління, його випереджального розвитку.
Управління складними системами апріорі є антикризовим на всіх етапах функціонування і розвитку, а вміння передбачити чи розпізнати кризу повинне визначати ефективність управлінських рішень.
Таким чином, антикризове управління можна визначити як систему управлінських заходів і рішень з діагностики, попередження, нейтралізації і здолання кризових явищ та їх причин на всіх рівнях економіки. Воно повинно охоплювати всі стадії розвитку кризового процесу, у тому числі і його профілактику (попередження).
Однією з істотних особливостей кризи і, відповідно, суб'єктивної реакції є фактор часу. Час, як відомо, завжди має економічну ціну, особливо значну в період кризи. Наприклад, оцінка вартості бізнесу, здійснювана за допомогою дисконтування грошового потоку на базі стохастичних моделей для діагностики кризи, її етапів, і оцінка ринкової вартості діючого підприємства включають фактор часу.
Антикризове управління актуалізує функціональні аспекти з виявлення причин, що перешкоджають оздоровленню підприємства, і радикалізації заходів, що відновлюють його платоспроможність. Для підприємств, які досягли стадії розвитку і підйому у своєму життєвому циклі, економічна сторона кризи а відтак і необхідність діагностики полягає в оцінці дефіциту коштів, необхідних для здійснення виробництва і розрахунків з кредиторами.
Індивідуальність соціально-економічної системи вимагає об'єднання діагностики фінансово-економічного стану підприємства зі здійсненням заходів превентивної санації і проведенням превентивних досліджень. У цьому відношенні деталізація поняття «криза» пояснює процесуальну сторону антикризового управління, оскільки фази кризи і стадії розвитку кризових ситуацій обумовлюють стадії антикризових заходів, але не навпаки.
Перша стадія кризи, здебільшого прихована, - це падіння граничної ефективності капіталу, показників ділової активності підприємства, зниження його рентабельності й розміру отримуваного прибутку. Внаслідок цього погіршується фінансовий стан підприємства, скорочуються джерела і резерви його розвитку. Антикризове рішення цих проблем може знаходитися як в області перегляду стратегії і реструктуризації підприємства, так і його тактики, що веде до зменшення витрат, скорочення штатів управлінського апарату і робочих місць, підвищення продуктивності праці тощо. Однак масштаб і складність проблем можна визначити і попередити тільки на стадії діагностики, встановивши мету і методи діагностування, властиві даному етапу.
Друга стадія кризи - збитковість виробництва. Ця проблема зважується засобами стратегічного управління і реалізується за допомогою добровільної реструктуризації підприємства. Застосовувані в цьому випадку способи розпізнання проблем відрізняються від інших своєю спрямованістю, методами і вимогами до вихідної інформації.
Третю стадію кризи ототожнюють з практичною відсутністю власних засобів і резервних фондів у підприємства. Це негативно впливає на перспективи його розвитку, довгострокове і середньострокове планування грошових потоків, раціональне бюджетування і сполучено зі значним скороченням виробництва, оскільки переважна частина оборотних коштів спрямовується на погашення збитків і обслуговування кредиторської заборгованості.
Реструктуризація підприємства і програма стабілізації його фінансово-економічного стану вимагають застосування екстрених заходів з пошуку засобів для їх здійснення. У випадку неприйняття таких оперативних заходів настає криза Ліквідності і, як наслідок, - банкрутство (результат регресії четвертої стадії). Особливість діагностики на цій стадії полягає в розрахунку діагностичної цінності ознак, що характеризують кризу, і рівня ризику при прийнятті управлінських рішень для екстреного варіанта застосування оборотних коштів.
Четверта стадія кризи - стан гострої неплатоспроможності. У підприємства відсутня можливість фінансування навіть циклу простого відтворення і здійснення платежів за попередніми зобов'язаннями. Виникає реальна загроза повної зупинки чи призупинення виробництва, і, як наслідок, - банкрутства. У цій ситуації діагностика з використанням коефіцієнтів ліквідності, забезпеченості власними оборотними коштами, платоспроможності дає можливість установити наявність факту фінансової неспроможності і способи нейтралізації її через процедуру банкрутства.
Дослідження причин, що обумовлюють процес антикризового управління, дає можливість класифікувати фактори виникнення кризової ситуації на підприємстві:
1) зовнішні фактори: тип економічної системи; незбалансована кредитна політика чи її повна відсутність; структура потреб населення; рівень доходів і заощаджень населення; величина платоспроможного попиту клієнтів-підприємств; фаза економічного циклу; політико-правова нестабільність і економічна невизначеність державного регулювання; темп і розміри інфляції; науково-технічний і інформаційний розвиток виробничого циклу; рівень культури суспільства; міжнародна конкуренція;
2) внутрішні фактори: помилкова ринкова філософія підприємства; відсутність чи неправильні принципи його дії; нераціональне використання ресурсів і низька якість продукції; невисокий рівень менеджменту і маркетингу; невідповідність рівня управлінської й організаційної культур підприємства його техніко-технологічній структурі.
Проблема специфічних властивостей економічної діагностики в антикризовому управлінні включає:
- вивчення нових якостей об'єкта управління в результаті розвитку соціально-економічні системи;
- виявлення причинно-наслідкових зв'язків у процесі розвитку об'єкта і суб'єкта управління;
- визначення меж експертних знань менеджерів і використовуваних експертних систем у діагностуванні кризи, її попередженні і виході з неї;
- моніторинг за зміною стану ситуації в умовах високої ентропії ринкового макросередовища підприємств, що істотно знижує керованість і ступінь інформаційного контролю, а також обмежує можливості прогнозування;
- необхідність підвищення ефективності антикризових і прогностичних функцій діагностики.
Різке підвищення рівня складності функціонуючих соціально-економічних систем відбивається на вимогах до якості й ефективності її менеджменту.
Узагальнюючи підходи до поняття діагностики як до елементу розпізнання перспектив і причин «хвороб» підприємства, їхнього попередження і профілактики, слід підкреслити, що в діагностиці присутні інструментальні ознаки антикризової технології. Це, в свою чергу, вимагає введення в науковий обіг ідеї інституціонального і корпоративного змісту діагностики.
Покликання діагностики в антикризовому управлінні полягає в розпізнанні інституціонально-нормативного «середовища» підприємства і доповненні тим самим процедур профілактики банкрутства й опрацювання заходів попереджувального оздоровлення.
Отже, діагностика в антикризовому управлінні містить:
- дослідження базових показників господарської діяльності підприємства;
- всебічний аналіз впливу внутрішніх і зовнішніх факторів на фінансово-економічний і техніко-технологічний стан підприємства;
- експертну оцінку розроблених заходів і перспектив фінансового оздоровлення та превентивної санації, а також оцінку досягнення цілей прогнозування;
- збагнення кількісно невизначених і якісно «надскладних» рівнів економічної організації підприємства.
Виявлення і дослідження специфічних властивостей економічної діагностики в антикризовому управлінні дає можливість сформулювати такі висновки:
1) об'єктивний розвиток соціально-економічної системи спричиняє появу нових якостей у об'єкта управління;
2) процес розвитку веде до зміни самого суб'єкта управління;
3) безупинний процес банкрутства, розпаду й одночасного виникнення нових підприємств свідчить про межі експертного знання як власне менеджера, так і застосовуваних експертних оцінок у діагностуванні кризи, її попередженні і методології виходу з неї;
4) висока ентропія ринкового макросередовища підприємств істотно знижує керованість, зменшує ступінь інформаційного контролю за зміною стану ситуації й обмежує можливості прогнозування;
5) постійна загроза кризового стану обумовлює виділення і посилення прогностичних, антикризових, попереджувальних функцій діагностики для стабілізації економічного розвитку підприємств.
Одним з перспективних напрямків в економічній діагностиці є експертна фінансова діагностика і діагностика банкрутства, результати яких створюють інформаційно-аналітичну основу системи управлінського обліку. Рівень співвідношення витрат на збір, архівацію, обробку, передачу інформації за допомогою інформаційних і комунікаційних технологій у діагностиці й ефективності діагностики можна продемонструвати за допомогою графіка, наведеного на рис. 7.4.
Ві В2 Витрати
Рис. 7.4. Графічна інтерпретація підвищення ефективності діагностики
де о - крива ефективності діагностики в антикризовому управлінні з використанням традиційної методики;
1 - крива ефективності діагностики в антикризовому управлінні з використанням елементів інформаційних технологій на стадії превентивної санації;
Н1 - початковий рівень інформованості у випадку застосування інформаційних і комунікаційних технологій на стадії превентивної санації;
Н0 - початковий рівень інформованості за традиційною методикою;
Е0 - початковий рівень ефективності прийняття управлінських рішень;
Е1 - рівень ефективності прийняття управлінських рішень на етапі діагностики з використанням традиційної методики;
Е2 - рівень ефективності прийняття управлінських рішень на етапі діагностики з використанням інформаційних і комунікаційних технологій.
У будь-якій функціонуючій соціально-економічній системі існує мінімальний рівень ефективності прийнятих управлінських рішень (Ео), що визначається сформованими правилами збору й обробки інформації на даному підприємстві. Як правило, це елемент корпоративної культури, формально описаний у нормативній базі підприємства (інструкції, посадові положення, внутрішній стандарт підприємства) або історично сформовані відносини й обов'язки.
У процесі проведення діагностики для визначення базових параметрів відбувається формалізація правил збору й обробки сформованих потоків інформації (інвентаризація складу, зв'язків, переліку реквізитів). Це дає можливість менеджерам одержати доступ до накопиченої на підприємстві інформації для прийняття конструктивних керівних рішень.
При витратах на збір і структурування інформації до проведення діагностики, в умовах відсутності базових параметрів, установлених правил збору й обробки інформації ефективність керівних рішень буде знаходитися на рівні Е1. При визначених базових параметрах формалізації правил обробки первинної інформації, у результаті проведення діагностики, при тих же самих витратах ефективність керівного рішення буде знаходитися на рівні Е2. Підвищення ефективності управління відображається зміщенням кривої 1 на графіку в положення 2.
Отже, по мірі накопичення різної інформації, ускладнення її структури пошук і своєчасний доступ до потрібних даних стає дорогою і непростою справою. Динаміка витрат може унеможливити для користувачів раціональне використання інформаційного потенціалу без застосування нових інформаційних технологій.
Для ефективного управління підприємством в умовах кризи недостатньо вихідної інформації, що обробляється в традиційному порядку. Однак у результаті використання можливостей інформаційних і комунікаційних технологій може стрімко підвищитися рівень взаємозв'язків у системі управління.
Таким чином, ключовим питанням при діагностиці систем управління є проблема оволодіння підприємством необхідними інформаційними технологіями, що забезпечують постійне пристосування до динамічного навколишнього середовища, гнучкість системи управління, підтримку конкурентоспроможності і здатності до адаптації.