- •Передмова
- •Розділ 1
- •1.1. Основні поняття економічної діагностики та економічного аналізу
- •1.2. Предмет, об'єкт, завдання та методологія економічної діагностики
- •1.3. Структурно-логічна схема вивчення дисципліни «Економічна діагностика»
- •Питання для повторення
- •Ключові терміни і поняття
- •Розділ 2
- •Питання для розгляду і засвоєння
- •2.1. Зміст діагностичних процесів в галузі оцінювання конкурентного середовища підприємства
- •2.2. Система показників оцінки конкурентного середовища підприємства
- •2.3. Вибір і оцінка стратегічної позиції підприємства на ринку
- •2.4. Оцінка привабливості стратегічних зон господарювання підприємства на ринку
- •2.5. Оцінка конкурентного статусу підприємства (ксп) на ринку
- •Матриця фірми General Electric
- •2.6. Особливості управління портфелем стратегічних зон господарювання підприємства на ринку Балансування набору сзг
- •Стратегічна гнучкість підприємства
- •Оцінка синергізму набору сзг
- •Питання для повторення
- •Ключові терміни і поняття
- •Розділ з
- •Питання для розгляду і засвоєння
- •3.1. Особливості формування стратегічної позиції підприємства в конкурентному середовищі
- •3.2. Застосування swot-аналізу в діагностиці протистояння підприємств-конкурентів на досліджуваному ринку
- •3.3. Особливості pims-аналізу для визначення конкурентної стратегії підприємства на ринку
- •1. Привабливість ринкових умов:
- •Ключові терміни і поняття
- •4.2. Фактори впливу на конкурентоспроможність підприємства
- •4.3. Аналітична оцінка конкурентоспроможності підприємства на ринку
- •4.4. Графічна оцінка конкурентоспроможності підприємства та її інтерпретація
- •Розв'язання практичної ситуації
- •Індивідуальне завдання
- •Питання для повторення
- •Ключові терміни і поняття
- •Діагностика конкурентоспроможності продукції підприємства
- •5.1. Поняття конкурентоспроможності продукції підприємства
- •5.2. Фактори впливу на конкурентоспроможність продукції підприємства
- •5.3. Методологічні засади оцінки конкурентоспроможності продукції
- •5.4. Компенсаційна і некомпенсаційна оцінки конкурентоспроможності продукції
- •Практична ситуація
- •Розв'язання практичної ситуації
- •Компенсаційна оцінка конкурентоспроможності продукції
- •Некомпенсаційна оцінка конкурентоспроможності продукції
- •5.5. Напрямки підвищення конкурентоспроможності продукції підприємства
- •Питання для повторення
- •Ключові терміни і поняття
- •Розділ 6
- •6.1. Нормативно-правова основа оцінки ринкової вартості майна
- •6.2. Основні поняття діагностики ринкової вартості майна
- •6.3. Підготовчий етап до оцінки майна
- •6.4. Порядок погодження та затвердження оцінки
- •6.5. Оцінка розміру статутного фонду відкритого акціонерного товариства (ват), що створюється в процесі приватизації
- •6.6. Особливості оцінки цілісних майнових комплексів
- •Питання для повторення
- •Ключові терміни і поняття
- •Розділ 7
- •7.1. Основи управлінської діагностики на підприємстві
- •7.2. Ефективна модель управління підприємством на засадах маркетингу
- •7.3. Діагностика антикризового управління підприємством
- •Питання для повторення
- •Ключові терміни і поняття
- •Розділ 8
- •8.1. Сутність, зміст та складові елементи виробничого потенціалу підприємства
- •8.2. Діагностика виробничої програми підприємства
- •8.3. Ресурсне обґрунтування виробничо-господарської діяльності підприємства
- •Обґрунтування виробничої програми виробничою потужністю
- •8.4. Оцінка ефективності виробничого потенціалу підприємства
- •Оцінка витратності виробничої програми підприємства
- •Індивідуальне завдання
- •Послідовність виконання роботи
- •1 Етап. Коротка характеристика діяльності підприємства на ринку
- •2 Етап. Моніторинг виробничої програми підприємства
- •4 Етап. Аналіз виробництва в системі «витрати - обсяги виробництва - прибуток» на підприємстві
- •Питання для повторення
- •Ключові терміни і поняття
- •Розділ 9
- •Питання для розгляду і засвоєння
- •9.1. Поняття фінансової діагностики підприємства, необхідність її здійснення
- •9.2. Мета, завдання і методологічна основа фінансової діагностики
- •9.3. Інформаційне забезпечення фінансової діагностики підприємства
- •9.4. Сутність горизонтального, вертикального та аналізу за допомогою коефіцієнтів
- •Практична ситуація
- •Розв'язання практичної ситуації
- •II. Елементи операційних витрат
- •III. Розрахунок показників прибутковості акцій
- •9.5. Аналіз фінансових проблем діяльності підприємства
- •9.6. Основи фінансового планування і прогнозування діяльності підприємства
- •Практична ситуація
- •Розв'язання практичної ситуації
- •Питання для повторення
- •Індивідуальне завдання
- •Ключові терміни і поняття
- •Розділ 10
- •Питання для розгляду і засвоєння
- •10.1. Безпека як економічна категорія
- •10.2. Поняття економічної безпеки підприємства, її види та характеристика складових елементів
- •10.3. Аналіз рівня економічної безпеки підприємства
- •10.5. Роль бізнес-розвідки в забезпеченні ефективної діяльності підприємства на ринку
- •Питання для повторення
- •Ключові терміни і поняття
- •Питання для розгляду і засвоєння
- •11.1. Передумови становлення корпоративної культури на підприємстві
- •11.2. Аналіз факторів впливу на формування корпоративної культури
- •11.3. Оцінка корпоративної культури підприємства
- •11.4. Значення відмінностей національних культур в управлінні підприємством
- •Питання для повторення
- •Ключові терміни і поняття
- •Тестові завдання з дисципліни «Економічна діагностика»
- •Рекомендована література
- •Додатки
- •Вихідні дані для обчислення потужності та ступеня збалансованості виробничої програми підприємства
- •Вихідні дані для розрахунку балансу робочого часу, чисельності та заробітної плати виробничих працівників
- •Вихідні дані для розрахунку фонду заробітної плати керівників, спеціалістів та службовців
- •Вихідні дані для обчислення середньорічної вартості основних виробничих фондів
- •Вихідні дані по сировині для обчислення собівартості продукції
- •Допоміжні матеріали та напівфабрикати для обчислення собівартості виготовлення продукції
- •Вихідні дані для розрахунку умовно-постійних витрат в собівартості продукції та ефективного обсягу її виготовлення
- •Вихідні дані для розрахунку змін щодо удосконалення чинного економічного стану підприємства
- •II. Елементи операційних витрат
- •III. Розрахунок показників прибутковості акцій
- •Гетьман Оксана Олександрівна
8.3. Ресурсне обґрунтування виробничо-господарської діяльності підприємства
Забезпечення виробничої програми трудовими ресурсами
Обґрунтування виробничої програми підрозділів трудовими ресурсами обмежується, як правило, тими категоріями працівників, кількість яких залежить від обсягу і структури виробництва.
Кількість робітників, потрібна для виконання запланованого обсягу роботи, визначається різними методами залежно від специфіки виконуваних процесів і нормування праці: на основі трудомісткості робіт, норм виробітку, норм обслуговування, за робочими місцями тощо. Розрахунки проводяться окремо за професіями і штатом робітників.
Розрахунок чисельності працівників є найважливішим завданням визначення обґрунтованої потреби в кадрах для забезпечення безперебійного виробничого процесу на підприємстві. Планові розрахунки кожної категорії працівників підприємства здійснюються із застосуванням різних методів визначення їх необхідної чисельності.
Для характеристики трудового потенціалу підприємства використовується система показників. Кількісна характеристика персоналу здійснюється в першу чергу за такими показниками, як штатна, явочна і середньоспискова чисельність працівників.
Штатна чисельність - це кількість працівників облікового складу на визначену дату з урахуванням прийнятих і вибулих протягом певного періоду працівників.
Явочна чисельність включає лише працівників, що з'явилися на роботу.
Для визначення чисельності працівників за визначений період використовується показник облікової чисельності працівників (середньоспискової чисельності працівників). Для розрахунку потрібної облікової чисельності персоналу складають баланс робочого часу одного середньооблікового працівника.
Баланси робочого часу складають окремо - для періодичного та безперервного виробництв. Вони розраховуються шляхом вирахування з календарного фонду часу святкових днів (для періодичних виробництв) і щотижневих днів відпочинку (вихідних), а також часу, виділеного на чергові і додаткові відпустки, на відпустки з інших причин, на невиходи з причин хвороби працівників чи виконання ними державних чи суспільно-значимих обов'язків і доручень тощо.
При складанні балансу робочого часу визначають кількість днів (годин), яку слід відпрацювати кожному робітнику протягом планового періоду, число днів неявок на роботу, середню тривалість робочого дня одного средньоспискового робітника.
У балансі робочого часу розрізняють три категорії фонду часу:
1) календарний (ТКАЛЕНД ),
2) номінальний (ТНОМ),
3) ефективний (ТЕФ).
Календарний фонд дорівнює числу календарних днів планового періоду.
Номінальний фонд за умов періодичного виробництва дорівнює календарному фонду без урахування вихідних і святкових днів.
Номінальний фонд без урахування неявок унаслідок хвороби, відпусток і виконання суспільних і державних обов'язків тощо утворює ефективний фонд робочого часу.
Для прикладу в табл. 8.1 наведені найбільш характерні баланси робочого часу за умов періодичного і безперервного виробництв.
Таблиця 8.1
Баланси робочого часу одного облікового працівника
Показники |
Періодичний графік роботи |
Безперервний графік роботи (4-бригадний) | ||
днів |
годин |
днів |
годин | |
1. Календарний фонд |
365 |
2920 |
365 |
2920 |
- вихідні дні |
104 |
832 |
91 |
728 |
- святкові дні |
10 |
80 |
- |
- |
2. Номінальний фонд робочого часу |
251 |
2008 |
274 |
2192 |
Планові невиходи по причинам: |
|
|
|
|
- основні (чергові) відпустки |
24 |
192 |
24 |
192 |
- додаткові відпустки за шкідливість умов праці |
4 |
32 |
4 |
32 |
- хвороби та декретні відпустки |
3 |
24 |
3 |
24 |
- виконання державних обов'язків |
1 |
8 |
1 |
8 |
- цілодобові простої |
1 |
8 |
1 |
8 |
- учбова відпустка |
1 |
8 |
1 |
8 |
Разом невиходів |
34 |
272 |
34 |
272 |
3. Ефективний фонд робочого часу |
217 |
1736 |
240 |
1920 |
Тривалість зміни |
8 |
|
8 |
|
Графік змінності за умов безперервного виробництва протягом 8-годинної зміни та 4-бригадного графіка роботи при цьому виглядає так, як це показано в табл. 8.2.
Таблиця 8.2
Графік змінності (А, Б, В, Г- робочі бригади)
Зміни |
Дні | |||||||||||||||
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
в |
7 |
8 |
9 |
10 |
11 |
12 |
13 |
14 |
15 |
16 | |
1 зміна 0000-800 |
А |
А |
А |
А |
Б |
Б |
Б |
Б |
В |
В |
В |
В |
Г |
Г |
Г |
Г |
II зміна 800-1600 |
В |
Г |
Г |
Г |
Г |
А |
А |
А |
А |
Б |
Б |
Б |
Б |
в |
В |
В |
III зміна 1600-0000 |
Б |
Б |
В |
В |
В |
В |
Г |
Г |
Г |
Г |
А |
А |
А |
А |
Б |
Б |
Відпочинок |
Г |
В |
Б |
Б |
А |
Г |
В |
В |
Б |
А |
Г |
Г |
В |
Б |
А |
А |
Для розрахунку явочного і облікового складу працівників на підставі складеного балансу визначають коефіцієнт облікового складу (kОБЛ) як відношення номінального фонду робочого часу (ТНОМ) ДО ефективного (ТЕФ) за формулою (8.7):
(8.7)
Так, за наведеними балансами робочого часу (табл. 8.1) можна визначити коефіцієнт облікового складу:
- для періодичного графіку роботи kОБЛ = 251 дн./217дн. =1,16;
- для безперервного графіку роботи kОБЛ = 274 дн./240 дн. = 1,14.
Явочна чисельність основних та допоміжних працівників кожної професії за зміну (чЯВзм) визначається як добуток кількості однотипного обслуговуваного обладнання (п) на штатний норматив обслуговування обладнання в цеху (НШТ) за формулою (8.8):
Чявзм= п х Ншт (8.8)
Явочна чисельність працівників за добу (чявдоВ) розраховується шляхом множення явочної кількості працівників на зміну на число змін протягом доби, тобто за формулою (8.9):
Чявдоб= nЗМ х Чявзм (8.9)
Штатна чисельність працівників (чШТ) включає заданий штат працівників, необхідний для безперервного обслуговування робочих місць з урахуванням підміни, і розраховується за формулою (8.10):
ЧШТ = Чявдоб х Чявзм (8.10)
Потрібну кількість працівників для обслуговування апаратних процесів на виробництві також визначають на основі штатних нормативів.
Штатні нормативи включають кількість працівників відповідних професій і кваліфікації, яких слід залучити для забезпечення виробничого процесу з обслуговування обладнання протягом зміни. їх розраховують виходячи з обсягів функцій працівників, обслуговуючих обладнання з урахуванням можливого суміщення окремих елементів роботи. Розрахунок штатних нормативів за зміну може здійснюватися за формулою (8.11):
(8.11)
де - відсоток ненормованих витрат штучного часу на здійснення певної операції, виражений у частках одиниці до оперативного часу витрат відповідно до технологічного регламенту виробництва;
tОП - операційний час на виготовлення визначеного виду продукції;
ТЗМ - тривалість зміни;
tВІДП - час відпочинку, регламентований трудовим законодавством та режимом роботи підприємства.
Спискова чисельність працівників (чСП) визначається шляхом коригування штатної чисельності (чШТ) з урахуванням коефіцієнта облікового складу персоналу (КОБЛ) за формулою (8.12):
(8.12)
Облікова чисельність промислово-виробничого персоналу на плановий період (чПВП) визначається виходячи з базисної чисельності (чБ), планового індексу зміни обсягу виробництва (JQ) і відносної економії чисельності, отриманої в результаті факторних розрахунків зростання продуктивності праці (ЕПТЧ), і розраховується за формулою (8.13);
(8.13)
Взагалі, чисельність робітників (чР) визначається трьома методами:
1. За нормами часу за формулою (8.14):
(8.14)
де tMQ - планова трудомісткість виготовлення одиниці визначеного виду продукції, людино-годин;
п - номенклатура виготовлюваної підприємством продукції;
Q - кількість виробів даного виду продукції, натуральних одиниць;
ТЕФ - баланс робочого часу одного працівника (розрахунковий ефективний фонд робочого часу);
kВН - очікуваний коефіцієнт виконання норм виробітку в цілому по цеху, підприємству тощо.
2. За штатними робочими місцями за формулою (8.15):
(8.15)
де Rі - чисельність робочих місць з обслуговування і-го виду устаткування;
т - кількість наявного на підприємстві устаткування;
ТЕФуст - ефективний фонд часу роботи устаткування.
3. За нормами обслуговування за формулою (8.16):
(8.16)
де НОБСЛ - норма обслуговування, тобто кількість одиниць обладнання, обслуговуваних одним працівником;
пЗМ - кількість робочих змін;
q - кількість наявних робочих місць.
Чисельність основних працівників, зайнятих на ненормованих роботах, а також додаткових працівників розраховується за нормами обслуговування з урахуванням змінності робіт.
Чисельність керівників, фахівців і службовців розраховується за кожною виконуваною ними функцією методом прямого нормування чи методом кореляційної залежності. Керівники підприємств при встановленні чисельності управлінського персоналу можуть скористатися типовими штатними розкладами, розробленими на науковій основі за допомогою загальноприйнятих принципів, керуючись прийнятою в цеху організаційною структурою управління.
Чисельність молодшого обслуговуючого персоналу визначається на основі встановлених норм обслуговування. Чисельність стажерів (учнів) визначається відповідно до плану підготовки кадрів підприємства. Чисельність охоронної служби визначається в залежності від існуючої території, кількості посад, змінності роботи, кримінальної обстановки тощо.
Чисельність непромислового персоналу не залежить від чисельності промислово-виробничого персоналу і визначається окремо за кожним видом діяльності з урахуванням особливостей інфраструктури (дитячі установи, житлово-комунальне господарство, підсобне господарство тощо).
Для визначення кількості робітників, які виконують нерегулярну роботу з випадковим часом її виникнення і тривалістю (наладчики устаткування, черговий ремонтний персонал тощо), може застосовуватися метод теорії масового обслуговування.
Наприклад, специфіка обслуговування устаткування наладчиками полягає в тому, що на одного робітника припадає кілька верстатів, вимоги на обслуговування надходять нерегулярно, а його тривалість коливається в певних межах. Отже, можливі простої як устаткування, так і робітників, що його обслуговують. Тому важливо визначити таку кількість наладчиків, за якої вся система «устаткування-робітники» працювала б в оптимальному режимі. Критерії оптимальності тут можуть бути такі:
- максимальне завантаження устаткування за умов мінімального очікування обслуговування;
- максимальне завантаження обслуговуючого персоналу за рахунок мінімізації часу його незайнятості;
- мінімальні витрати в системі на одиницю продукції (роботи).
Перші два критерії є частковими. їх доцільно використовувати у тих випадках, коли один з ресурсів (устаткування або робітники) - дефіцитний, а інший - в достатній кількості. Збільшення завантаження устаткування за рахунок скорочення часу очікування обслуговування потребує збільшення кількості наладчиків, завантаження яких зменшиться. І навпаки, зменшення кількості наладчиків підвищить їх завантаження, але при цьому погіршиться використання устаткування.
Найточніше сутність ефективності функціонування системи обслуговування відбиває третій критерій, тому йому слід надавати перевагу в застосуванні. При цьому враховуються ті витрати, на які безпосередньо впливає система обслуговування. До них належать витрати, пов'язані з простоями устаткування й оплатою праці обслуговуючого персоналу. Таким чином, оптимальна кількість наладчиків забезпечує мінімальні витрати, виражені функцією (8.17):
(8.17)
де С - витрати, пов'язані з простоями устаткування й оплатою праці обслуговуючого персоналу за розрахунковий період, грн;
СМ - витрати (втрати) внаслідок простою верстата (машини) протягом однієї години, грн;
L - середня кількість верстатів, що очікує обслуговування (довжина черги);
С0 - часова тарифна ставка одного обслуговуючого робітника, грн;
Ч0 - кількість робітників, зайнятих обслуговуванням обладнання, людей;
Т - ефективний фонд часу роботи устаткування в розрахунковому періоді (зміна, декада, місяць), годин.
Обчислення таких витрат здійснюється поваріантно на основі узагальнення досвіду і фотографій робочого часу або більш ґрунтовно - шляхом виявлення законів розподілу потоку витрат на обслуговування і його тривалості як випадкових величин. Методологічною основою таких досліджень є теорія масового обслуговування.