- •Передмова
- •Розділ 1
- •1.1. Основні поняття економічної діагностики та економічного аналізу
- •1.2. Предмет, об'єкт, завдання та методологія економічної діагностики
- •1.3. Структурно-логічна схема вивчення дисципліни «Економічна діагностика»
- •Питання для повторення
- •Ключові терміни і поняття
- •Розділ 2
- •Питання для розгляду і засвоєння
- •2.1. Зміст діагностичних процесів в галузі оцінювання конкурентного середовища підприємства
- •2.2. Система показників оцінки конкурентного середовища підприємства
- •2.3. Вибір і оцінка стратегічної позиції підприємства на ринку
- •2.4. Оцінка привабливості стратегічних зон господарювання підприємства на ринку
- •2.5. Оцінка конкурентного статусу підприємства (ксп) на ринку
- •Матриця фірми General Electric
- •2.6. Особливості управління портфелем стратегічних зон господарювання підприємства на ринку Балансування набору сзг
- •Стратегічна гнучкість підприємства
- •Оцінка синергізму набору сзг
- •Питання для повторення
- •Ключові терміни і поняття
- •Розділ з
- •Питання для розгляду і засвоєння
- •3.1. Особливості формування стратегічної позиції підприємства в конкурентному середовищі
- •3.2. Застосування swot-аналізу в діагностиці протистояння підприємств-конкурентів на досліджуваному ринку
- •3.3. Особливості pims-аналізу для визначення конкурентної стратегії підприємства на ринку
- •1. Привабливість ринкових умов:
- •Ключові терміни і поняття
- •4.2. Фактори впливу на конкурентоспроможність підприємства
- •4.3. Аналітична оцінка конкурентоспроможності підприємства на ринку
- •4.4. Графічна оцінка конкурентоспроможності підприємства та її інтерпретація
- •Розв'язання практичної ситуації
- •Індивідуальне завдання
- •Питання для повторення
- •Ключові терміни і поняття
- •Діагностика конкурентоспроможності продукції підприємства
- •5.1. Поняття конкурентоспроможності продукції підприємства
- •5.2. Фактори впливу на конкурентоспроможність продукції підприємства
- •5.3. Методологічні засади оцінки конкурентоспроможності продукції
- •5.4. Компенсаційна і некомпенсаційна оцінки конкурентоспроможності продукції
- •Практична ситуація
- •Розв'язання практичної ситуації
- •Компенсаційна оцінка конкурентоспроможності продукції
- •Некомпенсаційна оцінка конкурентоспроможності продукції
- •5.5. Напрямки підвищення конкурентоспроможності продукції підприємства
- •Питання для повторення
- •Ключові терміни і поняття
- •Розділ 6
- •6.1. Нормативно-правова основа оцінки ринкової вартості майна
- •6.2. Основні поняття діагностики ринкової вартості майна
- •6.3. Підготовчий етап до оцінки майна
- •6.4. Порядок погодження та затвердження оцінки
- •6.5. Оцінка розміру статутного фонду відкритого акціонерного товариства (ват), що створюється в процесі приватизації
- •6.6. Особливості оцінки цілісних майнових комплексів
- •Питання для повторення
- •Ключові терміни і поняття
- •Розділ 7
- •7.1. Основи управлінської діагностики на підприємстві
- •7.2. Ефективна модель управління підприємством на засадах маркетингу
- •7.3. Діагностика антикризового управління підприємством
- •Питання для повторення
- •Ключові терміни і поняття
- •Розділ 8
- •8.1. Сутність, зміст та складові елементи виробничого потенціалу підприємства
- •8.2. Діагностика виробничої програми підприємства
- •8.3. Ресурсне обґрунтування виробничо-господарської діяльності підприємства
- •Обґрунтування виробничої програми виробничою потужністю
- •8.4. Оцінка ефективності виробничого потенціалу підприємства
- •Оцінка витратності виробничої програми підприємства
- •Індивідуальне завдання
- •Послідовність виконання роботи
- •1 Етап. Коротка характеристика діяльності підприємства на ринку
- •2 Етап. Моніторинг виробничої програми підприємства
- •4 Етап. Аналіз виробництва в системі «витрати - обсяги виробництва - прибуток» на підприємстві
- •Питання для повторення
- •Ключові терміни і поняття
- •Розділ 9
- •Питання для розгляду і засвоєння
- •9.1. Поняття фінансової діагностики підприємства, необхідність її здійснення
- •9.2. Мета, завдання і методологічна основа фінансової діагностики
- •9.3. Інформаційне забезпечення фінансової діагностики підприємства
- •9.4. Сутність горизонтального, вертикального та аналізу за допомогою коефіцієнтів
- •Практична ситуація
- •Розв'язання практичної ситуації
- •II. Елементи операційних витрат
- •III. Розрахунок показників прибутковості акцій
- •9.5. Аналіз фінансових проблем діяльності підприємства
- •9.6. Основи фінансового планування і прогнозування діяльності підприємства
- •Практична ситуація
- •Розв'язання практичної ситуації
- •Питання для повторення
- •Індивідуальне завдання
- •Ключові терміни і поняття
- •Розділ 10
- •Питання для розгляду і засвоєння
- •10.1. Безпека як економічна категорія
- •10.2. Поняття економічної безпеки підприємства, її види та характеристика складових елементів
- •10.3. Аналіз рівня економічної безпеки підприємства
- •10.5. Роль бізнес-розвідки в забезпеченні ефективної діяльності підприємства на ринку
- •Питання для повторення
- •Ключові терміни і поняття
- •Питання для розгляду і засвоєння
- •11.1. Передумови становлення корпоративної культури на підприємстві
- •11.2. Аналіз факторів впливу на формування корпоративної культури
- •11.3. Оцінка корпоративної культури підприємства
- •11.4. Значення відмінностей національних культур в управлінні підприємством
- •Питання для повторення
- •Ключові терміни і поняття
- •Тестові завдання з дисципліни «Економічна діагностика»
- •Рекомендована література
- •Додатки
- •Вихідні дані для обчислення потужності та ступеня збалансованості виробничої програми підприємства
- •Вихідні дані для розрахунку балансу робочого часу, чисельності та заробітної плати виробничих працівників
- •Вихідні дані для розрахунку фонду заробітної плати керівників, спеціалістів та службовців
- •Вихідні дані для обчислення середньорічної вартості основних виробничих фондів
- •Вихідні дані по сировині для обчислення собівартості продукції
- •Допоміжні матеріали та напівфабрикати для обчислення собівартості виготовлення продукції
- •Вихідні дані для розрахунку умовно-постійних витрат в собівартості продукції та ефективного обсягу її виготовлення
- •Вихідні дані для розрахунку змін щодо удосконалення чинного економічного стану підприємства
- •II. Елементи операційних витрат
- •III. Розрахунок показників прибутковості акцій
- •Гетьман Оксана Олександрівна
9.6. Основи фінансового планування і прогнозування діяльності підприємства
Фінансова діагностика підприємства є необхідним етапом для розробки планів і прогнозів щодо його фінансового оздоровлення. Кредитори та інвестори аналізують фінансовий стан підприємств, щоб мінімізувати свої ризики за позиками та внесками, а також для диференційованого встановлення відсоткових ставок.
Результатом фінансової діагностики є отримання певної кількості основних, найбільш інформативних параметрів, які об'єктивно і точно відображають фінансовий стан підприємства. За цими результатами формуються плани його розвитку.
Економіку сучасного підприємства неможливо уявити собі без планування. Планувати діяльність підприємства необхідно для того, щоб:
- розуміти: де, коли і для кого підприємство збираєтеся виготовляти і реалізовувати продукцію;
- знати: які ресурси і коли знадобляться підприємству для досягнення поставлених цілей;
- домогтися ефективного використання залучених ресурсів;
- передбачати несприятливі ситуації, аналізувати можливі ризики і своєчасно вживати дієві заходи щодо їх мінімізації.
Фінансове планування - це діяльність, яка передбачає розробку ефективної стратегії управління процесами створення, розподілу, перерозподілу і використання фінансових ресурсів на підприємстві, втілена в деталізованих фінансових планах. Фінансове планування є складовою частиною процесу загального планування а, відтак, управлінського процесу, здійснюваного керівництвом підприємства.
Головними етапами фінансового планування є:
- аналіз інвестиційних можливостей і джерел фінансування;
- прогнозування наслідків прийнятих поточних рішень для попередження виникнення несприятливих ситуацій і винайдення зв'язку між поточними і майбутніми управлінськими рішеннями;
- обґрунтування обраного варіанта розвитку підприємства;
- оцінка отриманих підприємством результатів та їх порівняння з цілями, встановленими у фінансовому плані.
Фінансове планування ґрунтується на маркетинговому, виробничому, техніко-технологічному, кадровому та інших планах розвитку підприємства, підпорядковується місії і загальній стратегії діяльності підприємства.
Зміст процесу фінансового планування представлений на рис. 9.7.
Рис. 9.7. Комплексний характер фінансового планування на підприємстві
В економіці підприємства виділяють два рівні фінансового планування: довгострокове (інвестиційне) і короткострокове (поточне) планування.
Довгострокове фінансове планування пов'язане з придбанням основних фондів для їх тривалого використання. Розробники довгострокових фінансових планів аналізують агреговані інвестиційні показники, не вдаючись до деталізації.
Короткострокове фінансове планування пов'язане з вирішенням питань поточної господарської діяльності підприємства (з поточним бюджетуванням).
Передумови, від яких залежить ефективність фінансового планування, визначаються сформульованою метою діяльності підприємства і необхідністю досягнення успішного кінцевого результату.
Виділяють три основні передумови фінансового планування:
1. Наявність моделі прогнозу. Фінансові плани повинні враховувати вплив якомога більшого числа визначальних факторів. При цьому прогнозування ґрунтується на статистичній інформації з використанням апарату математичної статистики (математичного очікування, лінії тренду тощо), експертних оцінках тощо.
2. Відсутність ідеального фінансового плану. На сьогоднішній день не існує моделі, яка б вирішувала за менеджера пріоритетність кожної з можливих альтернатив. Управлінське рішення приймається після вивчення альтернатив, на основі професійного досвіду та інтуїції керівника.
3. Контроль за втіленням фінансового плану. Досягнення довгострокових цілей неможливе без поточного планування. Жоден довгостроковий план не виконується з абсолютною точністю. Вимога до точності планування повинна задовольнятися по мірі наближення кінця планованого періоду до моменту планування. Кожен керівник повинен вимагати виконання плану якомога точно, передбачаючи невідповідність наміченого результату фактичному.
Сформульовані вище передумови носять вельми узагальнений характер. У той же час, варто усвідомлювати, що фінансовий план - це набір фінансових показників, які слід розраховувати і прогнозувати за допомогою спеціальних методик.
Кінцевим результатом фінансового плану є складення прогнозного балансу підприємства, звіту про фінансові результати і звіту про рух грошових коштів.
Основними технологічними принципами фінансового планування є:
1. Принцип відповідності полягає в тому, що придбання поточних активів (оборотних коштів) варто планувати переважно за рахунок короткострокових джерел. Іншими словами, якщо підприємство планує закупівлю партії товарів, вдаватися до фінансування цієї угоди за допомогою емісії облігацій недоцільно. Необхідно скористатися короткостроковою банківською позикою чи комерційним кредитом постачальника. Проте, для проведення модернізації наявного на підприємстві парку устаткування варто залучати довгострокові джерела фінансування.
2. Принцип постійної потреби в робочому капіталі (власних оборотних коштах) зводиться до того, що в прогнозованому балансі підприємства сума оборотних коштів підприємства повинна перевищувати суму його короткострокових заборгованостей, тобто не можна планувати «слабколіквідний» баланс підприємства. Даний принцип полягає в тому, що певна частина оборотних коштів підприємства повинна фінансуватися з довгострокових джерел (довгострокової заборгованості і власного капіталу). У цьому випадку підприємство має менший ризик відчути дефіцит оборотних коштів.
3. Принцип надлишку коштів передбачає в процесі планування обов'язкову наявність коштів на розрахунковому рахунку для забезпечення платоспроможності підприємства в тих випадках, коли будь-хто з платників прострочить свій платіж. У тому випадку, коли сума грошових коштів підприємства стає надто великою (вище граничного значення), воно може використати їх для придбання високоліквідних цінних паперів.
Фінансова діагностика здійснюється за допомогою різних моделей, які дають змогу структурувати та ідентифікувати взаємозв'язки між основними показниками. Існують три основні типи моделей, які застосовуються в процесі аналізу фінансового стану підприємства: дескриптивні, предикативні та нормативні.
Дескриптивні моделі є найбільш застосовними в практиці, вони засновані на використанні інформації бухгалтерської звітності. До них належать:
- побудова системи звітних балансів;
- подання фінансової звітності у різних аналітичних розрізах;
- вертикальний та горизонтальний аналіз звітності;
- система аналітичних фінансових коефіцієнтів;
- аналітичні пояснення (примітки) до звітності.
Предикативні моделі - це моделі передбачуваного, прогностичного характеру, які використовуються для прогнозування доходів, витрат і прибутків підприємства, а також його майбутнього фінансового стану. Найбільш поширеними з них є:
- розрахунки точки критичного обсягу продажів;
- побудова прогнозних фінансових звітів;
- моделі динамічного аналізу (детерміновані факторні та регресивні моделі).
Нормативні моделі - це моделі, які уможливлюють порівняння фактичних результатів діяльності підприємства з нормативними (розрахованими на підставі нормативу). Ці моделі використовуються, як правило, у внутрішньому фінансовому
аналізі, їх сутність полягає у встановленні нормативів на кожну статтю витрат стосовно технологічних процесів, видів виробів та у розгляді і з'ясуванні причин відхилень фактичних даних від цих нормативів.
Фінансова діагностика значною мірою базується на застосуванні жорстко детермінованих факторних моделей.
Прогноз, заснований на здійсненні найбільш ймовірних подій, передбачає розробку конкретного фінансового плану, який втрачає свою цінність уже після появи першої малоймовірної події, і підприємство постає перед необхідністю розробки нового фінансового плану. В такій ситуації для запобігання появи несприятливих подій на стадії підготовки (попередньої розробки) фінансового плану слід застосувати ситуаційний аналіз за схемою «що буде, якщо...?»
Основними обмежувальними передумовами такого ситуаційного аналізу є:
- наявність безлічі неконтрольованих підприємством зовнішніх факторів, що впливають на його фінансовий стан в плановому періоді;
- більшість зовнішніх факторів, що впливають на фінансовий стан підприємства, не піддаються чи важко піддаються кількісній оцінці;
- кількісні значення факторів у плановому періоді невідомі і піддаються тільки імовірнісній оцінці;
- розгляд не дискретних значень факторів, а визначеного їх діапазону.
Сутність ситуаційного аналізу полягає в тому, що, змінюючи вихідні дані про ситуацію на підприємстві, аналізуються кінцеві результати планування, оцінюються ризики і визначається оптимальний варіант дій.
Бюджетування є основним елементом процесу фінансового планування майбутньої діяльності підприємства, результати якого представляються у вигляді системи бюджетів.
Розробка бюджетів здійснюється в межах оперативного планування. Виходячи зі стратегічної мети підприємства, бюджети вирішують проблеми раціонального розподілу обмежених економічних ресурсів. Розробка бюджетів додає кількісної визначеності обраним перспективам функціонування підприємства.
До числа основних завдань бюджетування відносяться:
- забезпечення поточного планування;
- забезпечення ефективної координації і системи комунікацій між підрозділами підприємства;
- обґрунтування витрат підприємства;
- створення бази для оцінки і контролю планів підприємства;
- виконання вимог контрактів.
Якісно складений бюджет повністю виправдовує витрати на його розробку і впровадження. Упровадження бюджетування на підприємстві супроводжується вирішенням методичних й організаційних проблем. В прийнятті ґрунтовних управлінських рішень бюджетування відіграє суттєву роль, яка полягає у такому:
- вивчення внутрішньої і зовнішньої документації підприємства, його організаційної структури і взаємодії підрозділів, механізмів управлінського обліку тощо;
- пошук найлегших шляхів залучення управлінської команди підприємства до процесу бюджетування;
- розробка плану-графіка впровадження результатів бюджетування в діяль ність підприємства;
- перегляд старих чи розробка нових внутрішніх стандартів;
- створення інформаційної бази для бюджетування, що передбачає розробку нових звітів підрозділів, наближених до специфіки діяльності підприємства;
- створення нових чи реорганізація старих підрозділів для здійснення процесу бюджетування;
- розробка програмного забезпечення і його монтаж у внутрішній інформаційній мережі підприємства;
- навчання персоналу (підвищення рівня його кваліфікації).
Трудомісткий процес упровадження системи бюджетування може тривати місяцями і навіть роками. Крім значних витрат часу він вимагає залучення висококваліфікованих фахівців в галузі бюджетування і комп'ютерної техніки.
Бюджетування здійснюється як для структурних підрозділів, так і для підприємства в цілому. Бюджети підрозділів зводяться в єдиний бюджет підприємства. Враховуючи послідовність підготовки документів для складання єдиного бюджету, виділяють дві складові частини бюджетування, кожна з яких є закінченим етапом фінансового планування: підготовка операційних і фінансових бюджетів.
Перелік операційних бюджетів включає:
- бюджет продажів;
- бюджет виробництва;
- бюджет виробничих запасів;
- бюджет прямих витрат на матеріали;
- бюджет виробничих накладних витрат;
- бюджет прямих витрат на оплату праці;
- бюджет комерційних витрат;
- бюджет управлінських витрат;
- прогнозний звіт про прибуток.
До фінансових бюджетів відносять:
- бюджет доходів і витрат;
- бюджет власних і залучених коштів;
- прогнозний баланс.
Додатковим є інвестиційний бюджет, який є відображенням довгострокової інвестиційної стратегії підприємства.
Важливим фактором бюджетування є час. У бюджетуванні важливо розуміти, що фінансове планування слід здійснювати так, як це зручно підприємству.
Оскільки, як зазначалося вище, фінансова діагностика підприємства ґрунтується переважно на застосуванні жорстко детермінованих факторних моделей, розглянемо основні принципи фінансового моделювання ситуації на підприємстві.
Визначення ефективності функціонування підприємства здійснюється для обґрунтування не лише його виробничо-збутової діяльності. Ці дані можуть бути використані при розробці планів розвитку підприємства на відповідному ринку, при оцінці структури та напрямків його товарообігу. При визначенні ефективності діяльності підприємства застосовується системний підхід, який надає можливість здійснити комплексний аналіз будь-якої операції виробничого і невиробничого характеру. Для здійснення фінансової діагностики підприємства потрібно обрати критерій ефективності.
Критерій - це головна ознака (міра оцінки) будь-якого процесу (виду діяльності). На основі такої ознаки здійснюється кількісна оцінка ефективності господарювання підприємства. Згідно з наведеним визначенням обраний критерій має відповідати принципам побудови показників ефективності, а також всебічно відтворювати її економічну сутність. На основі похідних даних про діяльність підприємства можна обчислити проміжні та узагальнені показники, побудувати факторну модель, розробити формули впливу факторів на узагальнений показник, розрахувати можливі відхилення від запланованого перебігу господарської діяльності, обчислити резерви та обґрунтувати проблеми, які потребують негайного вирішення на управлінському рівні.
Економічне обґрунтування діяльності підприємства здійснюється на підставі аналізу показників ефективності.
Показники економічної ефективності поділяють на:
1) показники ефекту, що визначаються як абсолютні значення і відтворюються в грошових одиницях як різниця між результатами діяльності та витратами на її здійснення;
2) показники ефективності, що визначаються як співвідношення результатів діяльності підприємства до витрат на її здійснення і відтворюються відносними величинами.
Розрахунок показників ефективності вимагає дотримання наступних принципових методологічних положень:
1) принципу повномасштабного урахування всіх складових елементів витрат та результатів, який передбачає якісну класифікацію і відтворення відповідних показників у документах оперативного, статистичного і бухгалтерського обліку;
2) принципу зведення витрат і результатів для зіставлення, який показує, що порівнювані показники повинні вимірюватися в однакових кількісних одиницях і носити антонімічний характер в економічному розумінні. При конструюванні показника ефективності чисельник і знаменник останнього мають виключати можливе дублювання складових елементів;
3) принципу зведення різнотермінових витрат і результатів до одного моменту часу;
4) принципу співставлення з базовим варіантом, який дає можливість застосовувати показники ефективності для економічного аналізу, здійснюваного не тільки з метою визначення поточного стану діяльності підприємства, але й для опрацювання пропозицій щодо поліпшення його діяльності в перспективі.
Здійснювана діагностика полягає у вивченні поточного стану підприємства, його відхилень від запланованого рівня та виявленні факторів, що спричинили ці відхилення. Вона є базою для прийняття управлінських рішень, тому має за мету:
1) оцінити діяльність підприємства та його підрозділів;
2) виявити можливі резерви;
3) сформулювати проблеми, які слід вирішити.
Оцінка діяльності підприємства здійснюється шляхом зіставлення фактичних результатів із запланованими або за попередній період. Доцільною є також оцінка відносно до нормативних показників або показників діяльності аналогічних підприємств. Результати оцінки діяльності підприємства є базою для ефективного стимулювання цієї діяльності, коригування планів тощо.
Виявлення резервів - надзвичайно важливий етап для розробки планових організаційно-технічних заходів з метою підвищення ефективності функціонування підприємства. Обізнаність щодо резервів, а саме їх величини і місць виникнення, дає змогу класифікувати їх за ступенем важливості, рівнем управління, часом дії.
Виявлення і своєчасне вирішення проблем, які виникають під час діяльності підприємства, дає можливість оперативно реагувати на зміни внутрішнього і зовнішнього середовищ. Формулювання проблем здійснюється на основі вивчення факторів будь-яких відхилень і є важливим аспектом їх подальшого розв'язання.
Під час фінансового моделювання діяльності підприємства слід вирішити такі питання методологічного характеру:
1) обрати мету і визначити завдання;
2) визначити час і послідовність його проведення;
3) визначити джерела інформації та її вірогідність;
4) обрати методику здійснення аналізу;
5) визначити конкретних осіб і служби, які відповідатимуть за наслідки, результати і якість фінансового моделювання на основі факторного аналізу.
Важливою особливістю факторного аналізу є період його здійснення, від якого залежить перелік етапів аналізу та їх послідовність. Визначення оптимального співвідношення між часом здійснення і глибиною аналізу - не менш важлива проблема. Одним із шляхів розв'язання такої проблемної ситуації є системний підхід.
Послідовність здійснення факторного аналізу можна зобразити у вигляді піраміди (рис. 9.8).
Критерій оцінки Встановлення мети аналізу
Рис. 9.8. Побудова факторного аналізу для фінансового моделювання
Структуру факторного аналізу згідно з наведеною схемою можна пояснити так: при виборі критерію оцінюваного виду діяльності на найвищому рівні управління встановлюється узагальнений показник, далі визначається коло факторів, які впливають на його важливі складові, а наприкінці аналізуються похідні показники, які визначають досліджувану ситуацію.
Методику аналізу застосовують залежно від:
- мети аналізу;
- наявності інформації;
- часу проведення аналізу.
Складність і різноманітність застосовуваних методик залежить від рівня управління: чим нижчий за ієрархією рівень управління, тим простіші проблеми вирішуються на основі нескладних моделей, і навпаки, чим вищий рівень управління, тим складніші вирішуються проблеми, які потребують застосування найсучасніших методик аналізу. Вирішення будь-якої проблеми вимагає детального розгляду ситуації, яка склалася, за допомогою розробки факторної моделі, яка представляє собою органічно узгоджену систему узагальнених, проміжних та похідних показників, що характеризують функціональну сферу аналізу, а також взаємозв'язків між ними. Розробка факторної моделі здійснюється послідовно від встановлення узагальненого показника через розрахунок проміжних показників за допомогою похідних даних, які відтворюють особливості технології та організації виробництва, конструкції виробів, умов матеріально-технічного постачання тощо. Формування моделі починається із встановлення узагальненого показника на основі обраного критерію ефективності певного виду діяльності. Після встановлення узагальненого показника аналітик здійснює його декомпозицію на складові елементи через проміжні показники. До складових узагальненого показника відносять проміжні показники, що увійшли до формули його розрахунку. Мета здійснення аналізу визначає склад проміжних показників та необхідність їх подальшої деталізації. За кожним проміжним показником розглядають формулу його розрахунку і встановлюють факторні взаємозв'язки. Після цього вони оцінюються з точки зору приналежності до показників, що відтворюють техніко-технологічний рівень і можливості їх подальшої деталізації. Повторюючи таку процедуру деталізації проміжних показників, аналітик досягає найнижчого рівня - рівня похідних даних.
Глибина деталізації, як зазначалося вище, визначається, з одного боку, можливістю формульного представлення проміжних показників та особливостями похідних даних, а, з іншого боку, - метою аналізу.
Після розробки факторної моделі слід проаналізувати похідні дані, на основі яких власне і здійснюється моделювання. Систематизація цих даних наводиться у табличному вигляді (табл. 9.12).
Таблиця 9.12
Систематизація похідних даних для факторного аналізу
Показник |
Індекс |
Одиниці виміру |
Величина |
Відхилення | ||
звітний період |
базовий період |
абсолютне, ± |
відносне, % | |||
Узагальнений показник |
|
|
|
|
|
|
Проміжний показник |
|
|
|
|
|
|
Похідний показник |
|
|
|
|
|
|
Найвідповідальнішим етапом побудови факторної моделі можна вважати розробку формул впливу факторів на узагальнений показник. Інструментарієм такого процесу є метод «ланцюгових підстановок», сутність якого полягає в тому, що вплив різних факторів на узагальнений показник визначається шляхом послідовної заміни базових значень проміжних показників на аналізовані. За таких умов у першу чергу заміна здійснюється за кількісними показниками, а потім - за якісними. Якщо ж у формулі декілька кількісних і якісних показників, то послідовність підстановок визначається економічною логікою процесу.
Приклад. Припустимо, узагальнений обраний критерії ефективності R представляє собою добуток двох факторів, вплив яких відтворено показниками а і с. Таким чином, узагальнений показник має бути записаний у вигляді двохфакторної моделі відповідно до формули (9.28):
R = a x c (9.28)
Модель містить два кількісних показники: а і с. Для визначення послідовності впливу їх змін слід здійснити деякі перетворення. Припустимо, що кількісний показник с, як складова узагальненого критерію R, належить до числа складових першого рівня, тоді як показник а належить до групи складових другого рівня. Тому, на першому етапі слід враховувати факторний вплив показника с, а на другому етапі - показника а. Врахувавши вищезазначені особливості, ланцюг підстановок вибудовується в порядку, визначеному формулою (9.29):
(9.29)
де баз - індекс, який характеризує належність показника до базового періоду.
Визначення впливу кількісних факторів:
Перша підстановка визначається формулою (9.30):
(9.30)
де зв - індекс, який характеризує належність показника до звітного періоду.
Вплив фактора с визначається за формулою (9.31):
(9.31)
Друга підстановка визначається формулою (9.32):
(9.32)
Вплив фактора а встановлюється за допомогою формули (9.33):
(9.33)
Відповідно до прикладу розглядається вплив всіх проміжних та похідних показників на узагальнений критерій.
Після розробки факторної моделі і формул впливу факторів на узагальнений показник отримані результати заносять до таблиці 9.13.
Таблиця 9.13
Вплив факторів на узагальнений показник
Фактор |
Індекс |
Відхилення | |
абсолютне, ± |
відносне, % | ||
Зміна узагальненого показника, в тому числі за рахунок: - першого проміжного показника; - другого проміжного показника; і так далі... |
|
|
|
Після здійсненого аналізу треба пересвідчитись у його вірогідності. З цією метою перевіряють відносні значення відхилень узагальненого показника від нормативного значення в залежності від впливу різних факторів. Якщо сума відносних відхилень і+1 рівня дорівнює значенню /' рівня, то аналіз здійснений вірно.
Завершальним етапом моделювання є розрахунок резервів. Під резервами слід розуміти можливі поліпшення, що характеризують ефективність діяльності підприємства. За ознакою керованості системи розрізняють:
- організаційні резерви;
- потенційні резерви;
- перспективні резерви.
До організаційних резервів (РОРГ) відносять втрати, які зумовили відхилення від нормального перебігу діяльності, відтвореного в планових показниках. Щоб віднайти цей резерв, потрібно вивчити фактори відхилень, що виникли, розподілити їх на керовані та некеровані з точки зору менеджменту, визначити втрати, до яких призвели некеровані фактори впливу. Визначення величини організаційного резерву можна спростити завдяки здійсненню оцінки діяльності в аналізованій сфері за відхиленнями, які залежать від рівня управління.
До потенційних резервів (РПОТЕНЦ) відносять можливе поліпшення показників до рівня, який є бажаним для діяльності підприємства. Розрахунок його проводять за формулами впливу факторів на узагальнений критерій. Максимально залучити цей резерв неможливо. Але слід підкреслити, що він є базою для розрахунку потужності робіт, яку обчислюють за узагальненим показником.
До перспективних резервів (РПЕРСП) відносять можливе поліпшення показників до рівня, який відповідає всебічному впровадженню науково-технічного прогресу у виробництво. Розрахунок цього резерву здійснюють згідно з формулами впливу проміжних та похідних показників на узагальнений критерій, а величина його залежить від темпів упровадження наукових розробок у виробничий процес.
Враховуючи зазначені особливості, формули розрахунку резервів наведені у вигляді (9.34-9.36):
(9.34)
(9.35)
(9.36)
де ВЗКі - втрати, регламентовані підприємством;
Rmax - максимально досяжний рівень критерію ефективності (з урахуванням даних базового та поточного періоду);
Rзв - значення критерію ефективності в звітному періоді;
Rперсп - рівень критерію ефективності з урахуванням опрацьованих пропозицій, спрямованих на поліпшення ситуації, яка склалася в звітному періоді.
І, насамкінець, на основі остаточної оцінки діяльності підприємства, виявленого впливу факторів на аналізований показник, обчислення резервів визначаються проблеми, що потребують невідкладного вирішення для підвищення ефективності діяльності підприємства.
Сформулювавши проблеми, необхідно опрацювати рекомендації, які сприятимуть поліпшенню ситуації.
Наведену вище методику здійснення факторного аналізу діяльності підприємства розглянемо на конкретному прикладі.