34. Особливості організації логоритмічних занять із заїкуватими дітьми раннього віку.

Велике місце на заняттях відводиться корекційно-виховним вправ, які виховують стійкість уваги, спостережливість, уміння відтворювати заданий ряд послідовних дій, здатність переключатися з одного руху на інше, утримувати в пам'яті певну кількість рухів. Використовуються такі прийоми, як показ, супровід словесним поясненням, показ без інструкції, словестное пояснення без показу. Слід погодитися з думкою Н.А. Тугов в тому, що найважливішими елементами музично - ритмічних занять є сигнали: слово, музика, жест. Музика як сигнал особливо широко використовується в корекційних цілях. Зміна музичних уривків, темпів, ритмів, контрастність регістрів, характер і сила звуку, форма музичного твору дозволяють регулювати зміну рухів, що складають вправу. Музичні темпи (помірний, швидкий, уповільнений, прискорений, стрімке) допомагають дітям переключатися з одного руху на інше: діти вчаться підкоряти свої рухи музиці. Уміння сприймати характер і динаміку музики, розрізняти складові частини музичного твору і виражати їх відповідними рухами усвідомлено й виразно дає можливість утримувати в пам'яті послідовність серії рухів, передавати рухом характер музичного твору (повільного, веселого, легкого, спокійного, уривчастого, плавного), сприймати і відображати в русі акцентований звук. Заїкаючі діти повільніше, ніж діти з нормальною мовою, встановлюють зв'язок між рухом і зміною музичного сигналу. Вони часто продовжують рухатися і після сигналу, що вимагає зупинки. Швидку і правильну реакцію на сигнали педагога виховують правильно сплановані заняття. Рухові, музично - рухові, музично - мовні, ритмічні, мовні без музичного супроводу, рухово-мовні вправи та ігри виховують статичну і динамічну координацію рухів, здатність управління м'язовим тонусом, тривалістю видиху, м'яку атаку голосу і інші компоненти просодії. Нормалізація рухової сфери заикающегося допомагає йому перебудувати ставлення до спілкування, до навколишнього середовища й до свого мовному порушення. Ця перебудова обумовлена ​​тими позитивними рисами характеру і поведінки, які з'являються у заикающегося в процесі корекції психомоторики, а саме: впевненість у рухах, керованість ними, правильна постава, зорова орієнтування на співрозмовника, сміливість, ініціатива в спілкуванні, самостійність у вирішенні рухових і мовних труднощів , активність у діяльності, переорієнтація в значимості життєвих ситуацій у зв'язку з перебудовою відносини до мовного дефекту і т.п. Як зазначає Г.А. Волкова, що заняття логопедичної ритмікою обов'язково необхідно пов'язувати з роботою логопеда і розташовують логоритмічних матеріалом протягом навчального року по виконанню логопедичної програми. Так, у періоди обстеження, обмеження мови (режим мовчання, шепітної мови) на заняттях логоритміки відпрацьовуються злитість, плавність, переключення рухів. Пропонуються вправи в ходьбі, на координацію, на розвиток пам'яті, уваги, оптико-просторового орієнтування, зорово - моторної координації і т.п. З періоду виховання сполученого вимови даються завдання з промовою, в яких також відпрацьовується плавність і злитість вимови, темп рухів, виразність, емоційність. А, також проводячи заняття з логопедичної ритміки з заїкатися, необхідно враховувати як формування різних психічних процесів і функціональних систем дитини в нормальному онтогенезі, так і деякі особливості розвитку самих заїкуватих. Слід також брати до уваги анатомо-фізіологічні особливості дітей даного віку, перебіг їх пізнавальної діяльності (у тому числі ігровий), емоційного стану, товариськості, мови і моторної функції.

35. Етапи логоритмічного заняття із заїкуватими дітьми дошкільного та молодшого шкільного віку. Загальна характеристика. До того ж заняття з логопедичної ритміки слід проводити з урахуванням наступних умов: 1.Взаємозв’язок різних видів музичної діяльності, мови і рухів. У ранньому дитинстві спів, слухання музики, музично - ритмічні рухи ще не виділяються в розділи музичного виховання зі спеціальними завданнями і програмним змістом. Відбувається лише виникнення цих видів діяльності, починають формуватися передумови музичних здібностей, співочі та моторні прояви. Тому слухання музики супроводжується підспівування, підспівування - рухами. 2.Необоротний процес навчання. Зміст логопедичного заняття повинно бути спрямоване на розвиток емоційної чуйності на музику, початкового інтересу до неї, на активізацію окремих дій у зв'язку з музикою. Значне місце займає розвиток сприйняття звучань різної висоти, тембру, динаміки. Рівень музично - ритмічних навичок у дітей раннього віку характеризується такими термінами, як «початкові співочі прояви», «елементарна ритмічність рухів». 3.Повторюваність завдань. Наприклад, виховання зміни рухів, які супроводжуються музичним твором двох - трьохчастной форми, здійснюється протягом усього логопедичного курсу (при цьому використовується різний музичний репертуар). 4.Невеликий обсяг рухів, мовного і музичного матеріалу. 5.Логорітмічне виховання повинно здійснюватися у відповідність зі змістом етапів логопедичної роботи. Примірне заняття з заїкатися дітьми, спрямоване на тренування мови й інших психічних функцій, може мати таку схему: 1) вступні вправи: різні види ходьби в колоні для виховання орієнтування в просторі, в колективі, вміння планувати руху, ходити в певному темпі; 2) виспівування: для виховання мовного дихання, співучості, автоматизації звуків в наголошених складах, поєднання співу з тактирование, координації співу з рухами рук; 3) спів: для автоматизації звуків, виховання координації співу з ходьбою, з маршируванням на місці; для розвитку ритмічного слуху, слухової уваги, пам'яті, розуміння характеру музики; 4) вправи на виховання довільної уваги (спеціальне стимулювання виховання, швидка і точна реакція на зорові подразники, розвиток вольової сфери заикающегося); 5) вправи на виховання координації співучої мови з різними рухами для вироблення довільного управління своїми м'язами; 6) слухання музики з подальшими вправами для розвитку музичної пам'яті; 7) гра-драматизація для виховання яскравої образності, емоційності; 8) заключне вправу (спокійна ходьба в колоні). На відміну від робіт Г.А. Волкової, котрі тлумачать схему логопедичних занять з заїкатися, в дослідженнях В.А. Грінер та Ю.А. Флоренського пропонуються наступні розділи логопедичної роботи з заїкатися. I. Виховання повільного темпу і плавних рухів. II. Зв'язок мови з рухом і музичним ритмом. III. Зв'язок руху і мови з характером ритму. IV. Практика наступальності, рішучості, сміливості, в рухово - мовних завданнях. У порівнянні з В.А. Грінер та Ю.А. Флоренським, Н.А. Тугов поділяє логоритмічних роботу на квартали. У кварталах представлені вправи по зростаючій складності. У першому і другому кварталах використовуються вправи, що розвивають чітку реакцію на сигнал. У третьому і четвертому кварталах вправи, що розвивають чітку реакцію на сигнал, ускладнюються: збільшується кількість сигналів, руху щоразу замінюються новими. Таким чином, ми, бачимо, що заняття з розвитку в заїкуватих дітей голоси і правильного мовного дихання дуже необхідні і корисні, так як діти часто бояться звуку власного голосу, говорять тихо невпевнено і це підсилює дефект, а саме логоритмічних заняття з включенням корекційно-виховних допомагають його виправити.