- •10. Елементи і ресурси організації. Організація як соціальна система.
- •11.Зовнішнє і внутрішнє середовище організації
- •12.Горизонтальний та вертикальний поділ праці. Рівні керівництва.
- •13. …Вищий рівень(ланка) керівництва.
- •14….Середня ланка управління
- •15….Керівники нижчої ланки (операційні керівники).
- •16.Менеджери та їх роль в організації.
- •17.Поняття і класифікація функцій менеджменту.
- •18.Зміст основних функцій менеджменту.
- •29. Поняття 1«повноваження та відповідальність” , 2“лідерство та влада”.
- •30. Види і форми комунікацій.
- •31.Змістовні теорії мотивації
- •32. Процесні теорії мотивації.
- •33. Ранні теорії мотивації
- •34. Мотивація як функція менеджменту.
- •35. Визнач понять “мотив”, “стимул”, “мотивація”. Види мотивації в організаціях.
- •36. Елементи і етапи комунікаційного процесу.
- •37. Суть і види управлінських рішень.
- •38. Процес прийняття рішень
- •38.Процес прийняття управлінського рішення.
- •39.Методи прийняття управлінського рішення.
- •40.Основні вимоги до управлінських рішень.
- •41.Організація і контроль виконання рішень.
- •42.Поняття і роль комунікації:
- •43.Види і форми комунікації.
- •44.Комунікаційний процес. Елементи комунікаційного процесу.
- •45.Процес комунікації. Комунікаційні бар*єри.
- •47. Сутність контролю. Види контролю.
- •48. Процес контролю. Характеристики ефективного контролю.
- •50. Розрізняють такі етапи життєвого циклу організації.
- •52. Поняття і види мотивації
- •53.Сутність_інформаційного_забезпечення_управління
- •54. Класифікація інформації
- •55. Оцінка сильних і слабких сторін організацій
- •56. Мета та принципи стратегічного планування
- •57 Процес стратегічного планування складається із трьох фаз:
42.Поняття і роль комунікації:
Комунікації - це всепроникаючий і складний процес, який включає людей, що розмовляють під час особистого спілкування або в групах, на зборах, ведуть розмову по телефону чи читають і складають службові записки, листи і звіти. Таким чином, комунікація розглядається як спілкування за допомогою слів, букв, символів, жестів і як спосіб, за допомогою якого висловлюється відношення одного працівника до знань і розумінь іншого, досягається довіра, взаємоприйняття поглядів тощо.
Комунікації - це обмін інформацією, на основі якої керівник отримує дані, необхідні для прийняття рішень, і доводить їх до працівників організації.
Дослідження показують, що керівник 50-90% усього часу витрачає на комунікації. Це здається дуже багато, але стає зрозумілим, якщо врахувати, що керівник займається цим постійно, щоб реалізувати свої ролі у міжособистих відносинах, інформаційному обміні в процесах прийняття рішень, в плануванні, організації, мотивації і контролі. Саме тому, що обмін інформацією входить в усі види управлінської діяльності, комунікацію називають зв´язуючим процесом, який пов´язує частини організації в єдине ціле. Тому якщо усунути комунікацію, то організація перестає бути керованою, її діяльність набуває хаотичного, нескоординованого характеру.
43.Види і форми комунікації.
Вирізняють 3 основні методи міжособових комунікацій:
1) усна комунікація;
2) письмова комунікація;
3) невербальна комунікація.
Усна комунікація – найбільш поширений метод обміну інформацією між людьми. До форм усної комунікації відносяться: промови, групові дискусії, розмови по телефону, розповсюдження чуток тощо. Переваги усної комунікації:
1) швидкість обміну інформацією;
2) хороший зворотній зв’язок завдяки безпосередньому контакту ;
3) простота здійснення комунікації.
Недоліки усної комунікації:
1) використання для повідомлення неадекватних слів;
2) можливість пропустити у повідомлені суттєві деталі;
3) велика ймовірність забування почутої слухачем інформації;
4) викривлення повідомлення при його подальшій передачі.
Формами письмової комунікації виступають: накази; розпорядження, листи, звіти та інші засоби комунікації, які використовують письмові символи.
Переваги письмової комунікації:
1) незмінність впродовж тривалого часу, може зберігатися;
2) матеріальність, помітність;
3) спроможність піддаватись перевірці;
4) ретельне формулювання, обміркованість, логіка і точність.
Невербальна комунікація – це обмін інформацією без використання слів (наближеність до співрозмовника, вираз обличчя, погляди ).
В залежності від статусу (санкціоновані чи несанкціоновані вищим керівництвом) розрізняють формальні та неформальні комунікації.
Формальні комунікації - передбачені організаційною структурою, є наслідком ієрархії влади в організації. Схема організаційної структури є ілюстрацією "проходження інформації каналами".
Неформальні комунікації - не передбачені організаційною структурою, виникають спонтанно ( приклад: розповсюдження чуток, неофіційних даних).
Слід пам'ятати, що неформальні канали комунікацій -невід'ємна частина організації, і їх необхідно використовувати для досягнення формальних цілей.
За характером спрямованості розрізняють 3 типи організаційних комунікацій:
- вертикальні комунікації;
- горизонтальні комунікації;
- діагональні комунікації.
До вертикальних комунікацій належать комунікації зверху вниз і знизу вгору. Метою таких комунікацій є отримання керівниками інформації про стан справ на нижчих рівнях управління, а саме: про поточні проблеми працівників, хід виконання завдань тощо. Обмін інформацією здійснюється у формі звітів, пропозицій, пояснювальних записок тощо.
Горизонтальні комунікації здійснюються між особами, які знаходяться на одному рівні ієрархії (наприклад, між віце-президентами з маркетингу, фінансів, виробництва).
Діагональні комунікації здійснюються між особами, які перебувають на різних рівнях ієрархії (наприклад, між лінійними та штабними підрозділами, коли штабні служби керують виконанням певних функцій).