45.Процес комунікації. Комунікаційні бар*єри.

Комунікаційний процес — це обмін інформацією між двома або більшою кількістю людей. Основні функції комунікаційного процесу полягають у досягненні соціальної спільноти при збереженні індивідуальності кожного її елемента.

Комунікаційні бар'єри

На шляху руху інформації від відправника до одержувача зустрічаються різні перешкоди, які можуть носити як психологічний особистісний характер так і організаційний. Найрозповсюдженіший перелік цих бар'єрів враховує такі основні категорії.

Змістовні бар'єри - проблеми в розумінні змісту і значення відправленого або одержаного повідомлення. Вони поділяються у свою чергу на:

фонетичні - використання елементів з інших мов і діалектів, дефекти мови і дикції, невиразність мови, порушення темпу мови, наявність значної кількості звуків і слів-паразитів;

семантичні - вкладання різного змісту, використання жаргонів і слешів;

стилістичні - неспівпадіння стилю мови комунікатора (відправника) зі змістом повідомлення;

логічні - різні логічні системи доказів.

Індивідуальні бар'єри - проблеми, пов'язані з індивідуальними особливостями мислення чи роботи, які можуть визначатися фізичними недоліками, хворобами, і проблеми, пов'язані з особистими комунікативними навичками в одержанні і передачі інформації, що можуть визначатися невмінням слухати та висловлювати свою думку, поганою увагою при читанні, психічним настроєм, очікуваним задоволенням або незадоволенням від повідомлення.

Соціально-культурні бар'єри - різний рівень розвитку соціального інтелекту. Вони поділяються на:

етичні - неспівпадіння норм поведінки керівника і підлеглого;

рольові - інтерпретація повідомлення з позиції "керівника" або "підлеглого";

бар 'єри неавторитетності - низка авторитетність комунікатора;

бар 'єри світосприйняття - різні погляди на життя.

Міжособистісні бар'єри - проблеми психологічного клімату, системи цінностей і негативних установок учасників спілкування, відсутність інтересу учасників комунікаційного процесу один до одного і до повідомлення.

Організаційні бар'єри - проблеми, пов'язані з віддаленістю учасників комунікаційного процесу один від одного; зі спеціалізацією завдань; з розходженнями в сфері влади, авторитету і статусу осіб, які спілкуються; із власністю на інформацію; неефективним зворотнім зв'язком; незадовільною структурою підприємства; інформаційним перекручуванням.

Економічні, географічні та часові бар'єри - проблеми часових і грошових ресурсів, різного місця розташування і впливу часу на одержання повідомлення.

46.Необхідність контролю в управлінні. Основні вимоги до контролю.

Контроль - це процес, що забезпечує досягнення цілей організації. Він необхідний для виявлення і вирішення виникаючих проблем раніше, ніж вони стануть дуже серйозними, і може також використовуватися для стимулювання успішної діяльності.

Необхідність контролю викликана: по-перше, невизначеністю зовнішнього і внутрішнього середовища (контроль дозволяє заздалегідь виявити фактори, які можуть зробити істотний вплив на діяльність організації, підготуватися до них і своєчасно відреагувати), по-друге, необхідністю попередження кризових ситуацій (контроль дозволяє своєчасно виявити неминучі в роботі будь-якої організації порушення і вади, помилки, промахи, оперативно вжити необхідних заходів для їх усунення), по-третє, необхідністю підтримки успіху (підсумки контролю служать основою оцінки результатів діяльності організації, ефективності і надійності системи управління).

Необхідність здійснення контролю полягає в тому, що будь-яка організація, безумовно, зобов'язана мати здатність вчасно фіксувати свої помилки і виправляти їх до того, як вони зашкодять досягненню цілей. Так само важливою є і позитивна сторона контролю, що складається у всілякої підтримки всього того, що є успішним у діяльності організації. Іншими словами, один з важливих аспектів контролю полягає в тому, щоб визначити, які саме напрями діяльності організації найбільш ефективні. Визначаючи успіхи і невдачі, а також їх причини, ми отримуємо можливість досить швидко адаптувати організацію до динамічних вимог зовнішнього середовища .

Досягнення цілей системи як відомо забезпечується реалізацією завдань, які, на наш погляд, полягають в досягненні наступних основних показників ефективності управління організацією:

1) відповідність діяльності організації прийнятому курсу дій (тобто цільовим установкам і орієнтирів) та стратегії;

2) стійкість організації з фінансово-економічної, ринкової та правової точок зору;

3) збереження ресурсів і потенціалу організації;

4) належний рівень повноти і точності первинних документів та якості первинної інформації для успішного керівництва і прийняття ефективних управлінських рішень;

5) показники безпомилковості реєстрації і обробки фінансово-господарських операцій організації - наявність, повнота, арифметична точність, рознесення по рахунках, формальним дозволом, тимчасова визначеність, представлення і розкриття даних у звітності;

6) раціональне і економне використання всіх видів ресурсів;

7) додержання працівниками організації встановлених адміністрацією вимог, правил і процедур - положень про підрозділи, посадових інструкцій, правил поведінки, планів документації і документообігу, планів організації праці, наказу про облікову політику, інших наказів та розпоряджень;

8) дотримання вимог федеральних законів і підзаконних актів, виданих органами влади та її суб'єктів, а також повноважними органами місцевого самоврядування . Ці та багато інших завдань обумовлюють створення в організації ефективної контрольної системи.

Результативність контролю характеризує економія втрат, тобто збитку, обумовлена функціонуванням системи (іншими словами: різниця між передбачуваними величинами збитків в умовах відсутності контролю і при його наявності).