Хід роботи

1. Ознайомитися з основними поняттями інфекційного процесу.

2. ознайомитися з основними ознаками інфекційних захворювань.

3. Ознайомитися з особливостями перебігу інфекційних захворювань.

4. ознайомитися з основними методами профілактики інфекційних захворювань.

5. Ознайомитися з особливостями профілактики повітряно-крапельних інфекцій.

Теоретичне обґрунтування теми

Інфекція в перекладі з латинського позначає зараження. До інфекційних захворювань ставляться ті, які розвиваються як відповідна реакція організму на впровадження й розмноження хвороботворних мікроорганізмів. Характерною й відмінною рисою інфекційної хвороби є здатність збудника поширюватися в оточенні захворілі й викликати нові випадки захворювань. Тому інфекційні хвороби називають заразними. Сутність інфекційного захворювання становить інфекційний процес - результат протиборства організму хворого й мікроорганізмів, що впровадилися. У ході розвитку інфекційного процесу відбуваються порушення будови й функції уражених органів і систем організму, що приводить до розладів нормальної життєдіяльності людини. Характер розвитку інфекційного процесу, особливості перебігу захворювання й виходи хвороби визначають наступні фактори:

1. Хвороботворні властивості (патогенність) збудника: а)його вірулентність (здатність проникати через захисні бар'єри організму людини); б) його репродуктивність (здатність інтенсивно розмножуватися в тканинах інфікованого організму); в) його токсигенність (здатність виділяти бактеріальні отрути або токсини).

2. Захисний потенціал організму людини або його сприйнятливість до інфекційного початку, що залежить від: а)резистентності або несприйнятливості до інфекції в результаті вродженого або придбаного імунітету; б) реактивності, стану системи захисних сил організму.

3. Умови середовища перебування, що визначають можливість взаємодії макро- й мікроорганізму. Збудники, які можуть викликати інфекційний процес, називаються патогенними, а ця властивість - патогенністю. Ступінь патогенності конкретного збудника оцінюється як вірулентність. Говорять про високу або слабку вірулентність патогенних мікробів. Збудниками інфекційних захворювань є бактерії, віруси, риккетсії (сипний тиф), мікроскопічні гриби, найпростіші. Для позначення стану зараженості організму найпростішими використається термін "інвазія" (від панцира. Іnvasіon - вторгнення, навала). Вхідні ворота збудника (місце проникнення інфекційного початку в організм людини): шкіра, слизуваті оболонки, мигдалини.

Інфекційна доза. Щоб людина занедужала, тобто, що б виник інфекційний процес, необхідна відповідна інфекційна доза, різна в різних збудників і різна для кожної людини. Наприклад, мінімальні дози для туляремії - 15 живих паличок, сибірської виразки - 6000, дизентерії - 500 мільйонів мікробних кліток.

Специфічність інфекційного процесу. Інфекційний процес завжди носить специфічний характер, тобто залежить від виду збудника. Холерний вібріон може привести тільки до розвитку холери, вірус грипу викликає грип, дизентерійна паличка приводить до виникнення дизентерії, вірус кору - до кору й т.д. У процесі динамічного розвитку практично будь-якого інфекційного захворювання можна виділити характерні періоди:

1. Інкубаційний або латентний (схований) період хвороби, що триває від моменту зараження до появи перших ознак захворювання (грип - від декількох годин до 3 днів, СНІД - роки);

2. Продромальний період хвороби (провісники). У цей період переважають загальні для всіх хвороб симптоми: загальне нездужання, підвищення температури, головний біль, загальна слабість, стан дискомфорту. Наприкінці продромального періоду при деяких інфекційних захворюваннях з'являються специфічні симптоми (сип при корі або скарлатині);

3. Клінічний період хвороби (розпал хвороби), коли симптоматика хвороби розгорнута найбільше повно, і специфічні ознаки хвороби проявляються найбільше яскраво; апогей інфекційного процесу;

4. Результат інфекційного захворювання: а) видужання, б) летальний результат, в) хронічна форма, г) видужання із залишковими явищами перенесеного захворювання або з його ускладненнями, д) бактеріоносійство.

Форми перебігу інфекційного процесу. По гостроті перебігу інфекційної хвороби підрозділяються на 1) гострі: грип, кір, скарлатина, вітряна віспа й ін.; 2) хронічні: малярія, туберкульоз й ін. Багато інфекцій мають гостру й хронічну форми: дизентерія, бруцельоз й ін. Розрізняють також латентне (сховане) перебіг, коли збудник, розмножуючись, перебуває тривалий час в організмі й не викликає клінічних симптомів хвороби. Іноді цю форму хвороби називають безсимптомною інфекцією.

Бактеріоносійство - особлива форма взаємини між мікроорганізмом і людиною. Частіше спостерігається в період після видужання від інфекції. Характерно, що мікроб в організмі є, а ознак хвороби вже немає. Здорове бактеріоносійство - це коли взагалі ніяких ознак хвороби не розвивається, незважаючи на впровадження хвороботворного мікроорганізму.

Змішана інфекція - це зараження декількома хвороботворними збудниками (кір і скарлатина, дизентерія й черевний тиф).

Вторинна інфекція - це, коли, наприклад, після вірус ний інфекції (грип) розвивається запалення легенів, викликане бактеріальною флорою.

Осередкова інфекція - наприклад, фурункул, виразка сифілітична, туберкульоз можуть бути локалізовані. Якщо інфекція поширюється по всьому організмі, говорять про генералізації процесу (наприклад, від фурункула виникає сепсис).

Суперінфекція - повторне зараження тим же збудником, коли ще не закінчилося захворювання. Наприклад, не видужавши від грипу, хворий може одержати додатково "порцію" вірусів від іншого джерела інфекції. Перебіг хвороби обтяжується.

Реінфекція - повторне зараження тим же видом мікроба, але вже після повного видужання від попереднього зараження. Перебіг хвороби легше, тому що є імунітет.

Рецидив - це повернення хвороби, загострення при хронічному її перебігу.

Ремісія - період відносного благополуччя при хронічному перебігу захворювання між рецидивами.

ПРОФІЛАКТИКА ІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ У ШКОЛІ

Стосовно до школи профілактика інфекційних захворювань складається із трьох груп заходів:

1. Правильна організація санітарно-гігієнічного й протиепідемічного режиму;

2. Швидка ліквідація інфекції при влученні її в школу;

3. Підвищення імунітету в дітей.

Правильна організація санітарно-гігієнічного й протиепідемічного режиму. Основою заходів даної групи є так званий сигналізаційний контроль, що містить у собі наступні положення:

щоденний облік відсутніх учнів і подача відомостей у медичний кабінет школи;

повідомлення адміністрації школи органами охорони здоров'я про появу серед школи, що вчиться, інфекційного захворювання;

повідомлення школи родителями про причини неявки учня;

з'ясування причин неявки учня, якщо такі відомості відсутні;

допуск учня в школу, що пропустили більше двох днів, дозволяється тільки при наявності довідки від лікаря про те, що дитина здорова й може відвідувати школу (незалежно від причин пропуску). Крім сигналізаційного контролю, у першу групу заходів щодо профілактики інфекційних захворювань у школі входить ще ряд моментів:

· щорічні профілактичні медичні огляди перед початком навчального року (роль учителі - вспомогательно-организаторская);

· спостереження за поведінковими особливостями учнів (будь-які відхилення в типовому з учня повинні насторожити вчителі в плані стану його здоров'я);

· санітарно-гігієнічне виховання й освіта школярів й їхніх батьків;

· контроль учителя за станом власного здоров'я.

Заходу щодо швидкого ліквідація інфекції при влученні її в школу. Основою цієї групи заходів є карантин, що накладається на клас або на всю школу. Карантин уводиться наказом директора школи за узгодженням з органами охорони здоров'я, і його суть полягає у відомості до мінімуму контактів школярів карантинного класу з іншими учнями. Для цього здійснюються наступні заходи:

· зрушуються строки початку й закінчення занять у карантинному класі (звичайно на 15 хвилин пізніше щодо загального розкладу занять у школі);

· діти карантинного класу роздягаються в окремому, спеціально для них призначеному приміщенні;

· для учнів карантинного класу виділяється окреме приміщення, бажано якнайближче до виходу; у цьому приміщенні проводяться уроки по всіх предметах, за винятком фізкультури;

· у карантинному класі зрушені зміни; у випадку неможливості їхнього проведення на пришкільній ділянці бажано відвести для них окреме місце в рекреаційному приміщенні; іноді доводиться проводити зміни безпосередньо в навчальному приміщенні;

· учні карантинного класу або зовсім не ходять у їдальню (їжу їм приносять у клас у спеціальному маркірованому посуді, оброблюваної дезінфікуючими засобами), або в їдальні для них накриваються окремі столи з послу санітарною обробкою, що дує;

· учні карантинного класу на період карантину не користуються шкільною бібліотекою;

· за школярами карантинного класу здійснюється більше ретельне спостереження, для того, щоб якомога раніше виявити захворілих й ізолювати;

· у навчальних приміщеннях карантинного класу виробляється більше ретельне вологе збирання з використанням дезінфікуючих засобів; при необхідності проводять дезінфекцію всієї школи;

· учнем карантинного класу, а іноді й всім школярам (залежно від характеру захворювання) уводять сироватку (специфічну або неспецифічну). Виконання режиму карантину контролює шкільний лікар і медична сестра школи. У карантинний клас щодня, до початку першого уроку повинна заходити медсестра для надання допомоги у виявленні схованих ознак хвороби, для огляду дітей і виміри температури в необхідних випадках. Періодично дітей оглядає шкільний лікар. У тих випадках, коли за рішенням санітарно-протиепідемічної допомоги, наказом директора школи карантин накладається на всю установу цілком, режим навчальної роботи залишається загальним для всієї школи, для всіх класів. Весь комплекс протиепідемічних і профілактичних заходів перебуває під контролем районного центра держсанепіднадзору.

Завдання школи в підвищенні імунітету в дітей полягають у тому, щоб пояснити батькам і дітям необхідність своєчасного проведення профілактичних щеплень. Перед проведенням позапланової імунізації за епідемічними показниками директор школи видає наказ, у якому затверджується графік проведення щеплень по класах школи й указується на необхідність участі в цій роботі всіх класних керівників і вчителів. У наказі класним керівникам пропонується провести у своїх класах бесіди з учнями про необхідність щеплення проти інфекційного захворювання й можливості тимчасового погіршення з у найближчі кілька днів після щеплення. Всім викладачам рекомендується підсилити увага до скарг на самопочуття учнів на кожному уроці й при необхідності направити захворілих до лікаря.

Завдання класного керівника у зв'язку із проведенням вакцинації:

· попередньо провести в класі бесіду з учнями, а також з їхній родителями про користь щеплення й про необхідність для кожної людини з надійний захист від інфекції;

· за узгодженням з лікарем школи скласти список учнів, звільнених від щеплення по стані здоров'я;

· організовано направити учнів свого класу в медичний кабінет на щеплення у відведене для цього час;

· забезпечити спостереження за самопочуттям вакцинованих дітей у найближчі два тижні після щеплення.

Варто пам'ятати, що, при обліку медичних протипоказань, щеплення ніякої погрози для здоров'я не представляє. Проведення профілактичних щеплень сприяє створенню достатнього імунного прошарку населення, що може служити потужним бар'єром на шляху епідемічного поширення інфекційного захворювання. Це необхідно розглядати як одну з найбільш ефективних заходів щодо зниження інфекційної захворюваності населення. Потужним засобом підвищення імунітету є загартовування!

Імунопрофілактика інфекційних хвороб - система заходів, здійснюваних з метою попередження, обмеження поширення й ліквідації інфекційних хвороб шляхом проведення профілактичних щеплень.

Профілактичні щеплення - введення в організм людини медичних імунобіологічних препаратів для створення специфічної несприйнятливості до інфекційних хвороб. Медичні імунобіологічні препарати - вакцини, анатоксини, імуноглобуліни та інші лікарські засоби, призначені для створення специфічної несприйнятливості до інфекційних хвороб.

Національний календар профілактичних щеплень - нормативний акт, що встановлює строки й порядок проведення громадянам профілактичних щеплень.

Поствакцинальні ускладнення, викликані профілактичними щепленнями, включеними в національний календар профілактичних щеплень, і профілактичними щепленнями за епідемічними показниками - важкі й стійкі порушення стану здоров'я внаслідок профілактичних щеплень.

Сертифікат профілактичних щеплень - документ, у якому реєструються профілактичні щеплення громадян. Державна політика в області імунопрофілактики.

1. Державна політика в області імунопрофілактики спрямована на попередження, обмеження поширення й ліквідацію інфекційних хвороб. В області імунопрофілактики держава гарантує:

· доступність для громадян профілактичних щеплень;

· безкоштовне проведення профілактичних щеплень, включених у Національний календар профілактичних щеплень, і профілактичних щеплень за епідемічними показниками в організаціях державної й муніципальної систем охорони здоров'я;

· соціальний захист громадян при виникненні поствакцинальних ускладнень;

· використання для здійснення імунопрофілактики ефективних медичних імунобіологічних препаратів.

Права й обов'язки громадян при здійсненні імунопрофілактики):

1. Громадяни при здійсненні імунопрофілактики мають право на:

· одержання від медичних працівників повної й об'єктивної інформації про необхідність профілактичних щеплень, наслідках відмови від них, можливих поствакцинальних ускладненнях;

· вибір державних, муніципальних або часток організацій охорони здоров'я або громадян, що займаються приватною практикою;

· безкоштовні профілактичні щеплення, включені в Національний календар профілактичних щеплень, і профілактичні щеплення за епідемічними показниками в організаціях державної й муніципальної систем охорони здоров'я;

· безкоштовний медичний огляд, а при необхідності й медичне обстеження перед профілактичними щепленнями в державних і муніципальних організаціях охорони здоров'я;

· безкоштовне лікування в державних і муніципальних організаціях охорони здоров'я при виникненні поствакцинальних ускладнень;

· соціальний захист при виникненні поствакцинальних ускладнень;

· відмова від профілактичних щеплень.

2. Відсутність профілактичних щеплень тягне:

· заборона для громадян на виїзд у країни, перебування в які відповідно до міжнародних медико-санітарних правил або міжнародних договорів РФ вимагає конкретних профілактичних щеплень;

· тимчасова відмова в прийомі громадян до загальноосвітніх й оздоровчих установ у випадку виникнення масових інфекційних захворювань або при погрозі виникнення епідемій;

· відмова в прийомі громадян на роботи або відсторонення від робіт, виконання яких пов'язане з високим ризиком захворювання інфекційними хворобами.

3. При здійсненні імунопрофілактики громадяни зобов'язані:

· виконувати приписання медичних працівників;

· у писемній формі підтверджувати відмова від профілактичних щеплень.

Національний календар профілактичних щеплень включає профілактичні щеплення проти гепатиту В, дифтерії, коклюшу, кору, краснухи, поліомієліту, правця, туберкульозу, епідемічного паротиту. Зазначені профілактичні щеплення проводяться всім громадянам у строки, установлені Національним календарем профілактичних щеплень.).

Дії вчителя при виявленні інфекційного захворювання в школі. У випадку виявлення в класі учня із симптомами інфекційного захворювання педагог повинен відразу прийняти всі необхідні міри, щоб зменшити можливість поширення інфекції в школі й прискорити надання кваліфікованої медичної допомоги захворілий. У подібних обставинах педагогові варто почати ряд послідовних дій:

1. Ізолювати хворого від навколишніх (наприклад, відвести в медичний кабінет під спостереження медичної сестри);

2. Надати хворому першу медичну допомогу;

3. Забезпечити спостереження й догляд за хворим до прибуття лікаря;

4. Викликати лікаря, що обслуговує дану установу, або невідкладну допомогу (по обставинах);

5. Повідомити про те, що трапилося, директорові школи;

6. Викликати батьків для перепровадження дитини додому на амбулаторне лікування або для супроводу хворого в інфекційну лікарню;

7. Спробувати встановити причину захворювання й усунути подальший її вплив на дітей, якщо це можливо;

8. Визначити коло осіб, яким безпосередньо загрожує небезпека захворювання, щоб у першу чергу спостерігати за станом їхнього здоров'я;

9. Після прибуття лікаря інформувати його про ймовірні причини захворювання й про прийняті до даного часу мірах; при цьому необхідно пам'ятати, що час, що вимагається для прибуття лікаря й надання невідкладної допомоги хворому, повністю залежить від точності названих координат дитячої установи й від відповідальності осіб, що зустрічають санітарний транспорт;

10. Забезпечити точне виконання всіх вказівок лікаря й працівників санітарно-протиепідемічної групи; забезпечити виконання режиму карантину й проведення дезінфекційних заходів;

11. Провести в класі бесіду й роз'яснити дітям причини виниклого захворювання, розповісти про його початкові ознаки, про методи попередження захворювання й правилах надання першої допомоги захворілий; варто пояснити дітям, якими шляхами інфекція може передаватися від хворого до здорового, особливо підкреслити, що з появою подібних симптомів необхідно відразу ж звернутися до педагога або медичного працівника, щоб не допустити поширення інфекційного захворювання серед навколишніх і прискорити початок лікування. Таким чином, раннє виявлення випадків інфекційного захворювання, своєчасна ізоляція захворілих, застосування методів дезінфекції, а також строге виконання вимог режиму карантину й налагоджена імунопрофілактика сприяють попередженню виникнення й поширення інфекційних захворювань в організованих колективах. При цьому велике значення має виховна санітарно-просвітня робота педагога з учнями. Уважне спостереження педагога за змінами поводження, настрою, самопочуття дитини допомагає виявити перші ознаки захворювання, що починається. Для педагога, що бачить дитини щодня, ці зміни особливо помітні.

ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ПРОФІЛАКТИКИ ІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ

У профілактиці інфекційних захворювань можна також виділити три напрямки: первинна, вторинна й третинна. До первинної профілактики можна віднести наступні заходи: дотримання правил особистої гігієни, загартовування, попереджувальний і поточний санітарний нагляд, пропаганда знань про інфекційні захворювання й способи їхньої профілактики, профілактичні щеплення, здоровий спосіб життя. Вторинна профілактика - це раннє виявлення захворілих і контроль за особами, що були в контакті із хворими (отже, знання ознак хвороби), режимнообмежені заходи (карантин, обсервація), ізоляція хворих. До заходів третинної профілактики варто віднести своєчасне, адекватне й ефективне лікування.

Контрольні питання

1.Які хвороби називають інфекційними?

2. Що таке "інфекційний процес"? Назвіть стадії інфекційного процесу.

3. Що таке "епідемічний процес"? Назвіть ланки епідемічного процесу.

4. Назвіть основні напрямки протиепідемічних заходів.

5. Які методи дезінфекції застосовуються в епідемічному вогнищі?

6. Перелічіть й охарактеризуйте заходу щодо профілактики інфекційних захворювань у школі?

7. Які завдання в класного керівника в період проведення вакцинації школярів?

8. Що таке імунітет? Види імунітету.

9. Які бувають реакції на щеплення? Показання й протипоказання до імунізації.

10. Назвіть загальні ознаки інфекційних захворювань.

11. Які дії повинен почати вчитель при виявленні інфекційного захворювання в школі?

12. Перелічіть повітряно-краплинні інфекції, які протікають із висипаннями на шкірі. У чому полягають із прояву кожної з них?

13. Назвіть основні прояви дифтерії.

14. Які особливості плину туберкульозу в дітей? Шляхи профілактики.

15. Які харчові отруєння бактеріальними токсину мі ви знаєте?

ЛіТЕРАТУРА

1. Билич Г.Л., Назарова Л.В. Основи валеології /СПб.: «Водолей»,1998.–560 с.

2. Мосин В.Г., Нечипоренко. П.И. Инфекционние болезни иоснови епидемиології/ Учебное пособие. – Ленинград, 1995.– 161 с.

3. Основи медикобиологических дисциперебіг: Учебное пособие/Под ред. проф. В.П. Соломина и дра мед. наук Л.П. Макаровой. СПБ.: РГПУ им. А.И. Герцена, 1998. – 246 с.

4. Попов С.В. Валеология в школе и дома (О физическом благополучие школьников). – СанктПетербург «Союз». – 1998.–254 с.

5. СоковняСеменова И.И. Основи здорового образа жизни ипервая медицинская помощь: Учебное пособие для студентовсредних педагогических учебних заведений. – М.: Издательский центр «Академия». – 1997. – 206 с.

6. Справочник практического врача. /Под ред. Проф. А.И. Воробьева. Изд. 2е. – М.: Медицина. – 1983. – 656 с.