Лабораторна робота № 4 Принципи надання допомоги при пораненнях

Мета: ознайомитися з методами надання першої допомоги при пораненнях.

Завдання: відпрацювати навички надання першої допомоги при пораненнях.

Устаткування: універсальна аптечка, фантоми.

Хід роботи:

1. познайомитися з методами асептики і антисептики

2. Надати допомогу при поверхневих пораненнях.

3. Надати допомогу при глибоких пораненнях.

4. Надати допомогу при проникаючих пораненнях

Теоретичне обґрунтування

Асептика – знезаражування всього того, що стикається з ранами. Інакше кажучи, основне правило асептики стерилізація. Стерилізувати необхідно не тільки шкіру навколо рани, але й руки медичного персоналу, що має відношення до обробки ран, операціям, перев'язкам, ін'єкціям, уливанням; перев'язний і шовний матеріал, металеві й оптичні інструменти, операційне білизну, одяг медичного персоналу й ін. Універсального способу стерилізації немає. Необхідно вибирати для кожної групи предметів найбільш ефективний вид стерилізації. Особливо ретельно стерилізують матеріал для швів, оскільки шви залишаються в організмі й нестерильність шовного матеріалу може привести до важких ускладнень. Певні труднощі бувають при стерилізації оптичних приладів, виробів із синтетичних матеріалів, складних апаратур, тому що неправильну стерилізація може погіршити їхню якість і навіть вивести з робочого стану. Простіше стоїть справа зі стерилізацією металевого інструментарію, перев'язного матеріалу й білизни.

Стерилізація перев'язного матеріалу Матеріал, використовуваний для осушення ран й операційного поля, тампонади ран, накладання пов'язок і т.п., називається перев'язним. Перев'язний матеріал повинен володіти високоюї гігроскопічностю (добре усмоктувати раневое відокремлюване), швидко висихати, мати еластичність і міцністю, не викликати алергійних реакцій, при стерилізації не погіршувати своїх властивостей, бути доступним і дешевим, враховуючи величезну витрату перев'язного матеріалу. Найпоширенішими матеріалами є марля, вата, лігнін, еластичні бинти. З марлі роблять бинти, серветки, тампони, кульки, турунди й т.п. Гігроскопічна біла вата з бавовни має велику усмоктувальну здатність і захищає рану від зовнішніх впливів. Вату накладають на рану поверх марлі, щоб вата не прилипала й у рані не залишалося волокон. Лігнін (гофровані аркуші тонкого паперу з деревини) застосовують замість вати. Для фіксації пов'язок широко використовуються еластичні трубчасті бинти "Ретеласт" і трикотажні трубчасті бинти.

В екстрених випадках при відсутності стерильного перев'язного матеріалу може бути використана будь-яка чиста матерія, попередньо добре пропрасована. Якщо немає можливості, таким чином, простерилізувати перев'язний матеріал, то нестерильну марлю, полотно, бязь й ін. потрібно змочити розчином риванолу, перманганату калію, борної кислоти (третина чайної ложки борної кислоти на склянку кип'яченої води) або іншими дезінфікуючими розчинами.

Найбільш ефективним способом стерилізації перев'язного матеріалу й операційної білизни є стерилізація пором під тиском у парових стерилізаторах (автоклавах). При кип'ятінні під звичайним тиском вода закипає й утворить пару при температурі 100°. При підвищенні тиску на 0,5 атмосфери кипіння й паротворення починається при температурі 110°, що створює умови для загибелі всіх мікробів, у тому числі й стійких до високої температури (експозиція протягом 1 години). При підвищенні тиску до 1 атмосфери при температурі 120-126° експозиція повинна бути 45 хвилин; при тиску пари в 1,5 атмосфери при температурі 127-133° тривалість стерилізації становить 30 хвилин; пара, що утвориться при кипінні під тиском в 2 атмосфери, має температуру 134° й убиває мікробів протягом 15-20 хвилин.

АНТИСЕПТИКА

У якості лікувальних і профілактичних заходів, спрямованих на знищення й припинення росту мікробів у рані, на прилягаючій до рани шкірі й у самому організмі необхідно використовувати механічні, фізичні, хімічні, біологічні й змішані методи антисептики.

Механічна антисептика займає основне місце в профілактиці раневої інфекції в перші 6-12 годин. У цей період прагнуть інфіковану рану перетворити в асептичну. Навколо рани миють і голять шкіру, видаляють із рани згустки крові, сторонні предмети, проводять хірургічну обробку рани (розсічення рани й перемичок у ній, розкриття й просушування кишень і затіків, висічення нежиттєздатних тканин, остаточна зупинка кровотечі, промивання й, по можливості, пошарове зашивання рани). Вирішується питання про дренування рани, потім накладається асептична пов'язка.

Суть фізичної антисептики полягає в застосуванні фізичних факторів і методів, що створюють у рані несприятливі умови для розмноження мікробів, їхнього проникнення вглиб тканин, усмоктування токсичних речовин з рани. Гігроскопічні ватно-марлеві пов'язки, марлеві тампони й дренажі всмоктують рідина з рани й виводять її назовні. Дренажі, тампони й турунди з гіпертонічними розчинами хлориду натрію й глюкози забезпечують відтік раневої рідини за рахунок осмосу.

Хімічна антисептика застосовується при обробці шкіри навколо рани (бензин, спирт, ефір, йод, брильянтовий зелений, метиленовий синій, перекис водню, нашатирний спирт й ін.). Антисептичні засоби діють згубно на мікробні клітини за рахунок коагуляції білків, руйнування ферментів, порушення структури мікробних клітин, порушення окислювально-відновних процесів у клітинах.

Раною називається порушення цілості шкіри, слизуватих оболонок (поверхневі рани), глибшележачих тканин і внутрішніх органів (глибокі рани). У результаті проникнення предмета, що ранить, у глибину тіла утвориться ранева порожнина або раневий канал. Рани, які піддалися додатковому впливу яких-небудь фізичних, хімічних або біологічних факторів (опік, відмороження, тверде електромагнітне, іонізуюче випромінювання, агресивні хімічні речовини, мікробне забруднення й ін.), називаються комбінованими. До речі, всі рани, крім операційних, виконаних в асептичних умовах, уважаються інфікованими (первинне інфікування). Рани з ушкодженням внутрішніх оболонок порожнин тіла (черевного, грудний, черепа, суглобів) називаються проникаючими, інші рани непроникаючими. Поранення можуть бути одиночними, множинними й поліченими (коли раневий канал проходить через кілька органів і порожнин), зі сторонніми предметами й без них. Залежно від видів предметів, що ранять, рани підрозділяються на вогнепальні (кульові, дробом, осколкові й ін.), колоті, різані, колото-різані, рубані, размозжені, забиті, укушені, рани від здавлені, розтягання й т.д. Залежно від обставин виникнення рани можна розділити на операційні (чисті й гнійні), випадкові, навмисні (кримінальні), бойові. Наприклад, випадкові рани можуть бути побутовими, виробничими, транспортними, спортивними й ін. Важливо враховувати локалізацію ран (черевна порожнина, голова, кінцівки й ін.) і вид ушкоджених тканин (м'яза, кості, суглоби, нерви, судини) і внутрішніх органів (легеня, печінка, селезінка, кишечник й ін.).

Як ми вже відзначали, характерною ознакою рани є порушення цілості шкіри й слизуватих оболонок, при глибокому пораненні зяяння рани за рахунок розбіжності її країв. Іншою ознакою поранення є біль, інтенсивність якого залежить від кількості нервових закінчень у рані, болючій чутливості зони поранення, обсягу ушкоджених при пораненні тканин й органів, індивідуальної чутливості до болю й психічного стану людини. У процесі загоєння рани біль зменшується; значне посилення хворій, зміна їхнього характеру й локалізації часто свідчить про вторинне інфікування рани гноеродною й анаеробною мікрофлорою, погіршенні функцій ушкоджених органів і тканин. При всіх пораненнях спостерігається кровотеча: зовнішній капілярний, венозний, артеріальний або змішане, можна й внутрішній крововилив. При ранах можуть спостерігатися функціональні розлади організму й грубі патологічні зміни.

Небезпеки для здоров'я й самого життя пораненого можна розділити на безпосередні, виникаючі в момент поранення або відразу слідом за ним, і пізні через багато годинників і дні. Тому при наданні невідкладної допомоги й у процесі лікування необхідно виділяти найнебезпечніші обставини для конкретного відрізка часу й попереджати можливі ускладнення. Безпосередні смертельні небезпеки після поранення обумовлені властиво порушенням анатомічної цілості й функціонування життєво важливих органів і систем (загальною реакцією організму у вигляді шоку, ще частіше внаслідок масивної крововтрати). У більше пізньому періоді найбільшу небезпеку для результату поранення й для життя представляє розвиток раневого інфекційного процесу, коли можуть наступити вторинні анатомічні зміни й функціональні розлади, можливий прорив гнійного вмісту рани в кров'яне русло загальне зараження (сепсис), розвиток газової гангрени, правця. Необхідно мати у виді, що навіть до поверхневих обмежених ран варто ставитися уважно, оскільки вони можуть служити вхідними воротами для вторинного інфікування не тільки прилягаючих до рани тканин, але й усього організму.

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ РАН

Туалет рани полягає в збриванні волосся й очищенню шкіри навколо рани від бруду й сторонніх часток кульками, змоченими спочатку бензином, а потім ефіром, спиртом, йодом або іншими антисептиками. Саму рану бажано обробити 3 % розчином перекису водню, стерильним фізіологічним або мильним розчинами. Потім накладається асептична пов'язка або вирішується питання про хірургічну обробку рани.

Перед хірургічною обробкою рани залежно від складності поранення проводять місцеве або загальне знеболювання. При ранній хірургічній обробці (у перші 6 годин) рану при необхідності розсікають, видаляють бруд, сторонні частки, згустки крові й обривки тканин, висікають нежиттєздатні тканини й краї шкірної рани. Функціонально важливі анатомічні структури (судинно-нервовий пучок і сухожилля) бажано не висікати навіть при їхньому сильному ушкодженні й забрудненні, дуже важливо постаратися зшити нерви й сухожилля. При висіченні тканин, що проводиться пошарово в глиб рани, забруднені інструменти відкидаються, показником достатності висічення є поява "свіжого" кровотечі (живі тканини гнітять життєдіяльність мікробів за рахунок фагоцитозу й захисних гуморальних факторів). Порожнина рани зрошується що відмивають, слабкими антисептичними розчинами й антибіотиками. Потім кровотеча зупиняється остаточно: судини, що кровоточать, перев'язують, паренхіматозну й капілярну кровотечу зупиняють кульками з гарячим фізіологічним розчином, тромбіном, гемостатичною губкою, фібриновою плівкою, кровоспинною марлею, біологічним антисептичним тампоном і т.п. Наприкінці операції пошарово накладають шви або вирішують питання про залишення рани відкритої, частковому накладенні швів або дренуванні рани.

Рани з більшим обсягом зруйнованих тканин і зі складним раневим каналом радикально висікти важко, тому глухий шов тут неприпустимий, тому що необхідно передбачати нагноєння (можливе накладення напрямних швів на шкіру). Висічення рани може доповнюватися розсіченням тих ділянок, де передбачаються несприятливі умови для вільного відторгнення омертвілих тканин і відтоку раневого ексудата, і дренуванням передбачуваних ділянок скупчення ексудата. При забрудненій рані необхідна профілактика правця: для запобігання анафілактичної реакції спочатку вводять підшкірно 0,1 мол протиправцевої сироватки, через 40 хвилин ще 0,1 мол, а через 40 хвилин уводять внутрішньом’язово інша кількість (до 1 мол). Великі рани кінцівок, забруднені гноєм, землею, рани з порушенням кровообігу у зв'язку з розривом великих судин, тривалим накладенням джгута й т.п. становлять небезпеку для життя у зв'язку з можливим розвитком гангрени. Суміш протигангренозних сироваток розводять в 100150 мол фізіологічного розчину й спочатку вводять внутрішньом’язово 12 мол, а через 23 години при відсутності алергійної реакції інша кількість.

Первинні шви можна накласти при відсутності до хірургічної обробки забруднення рани землею й запальними явищами після висічення мертвих тканин і видалення сторонніх часток, при цілості магістральних судин і нервових стовбурів, при можливості зближення країв рани без натягу. Якщо первинні шви не накладалися, то при відсутності раневої інфекції й вогнищ вторинного некрозу протягом 24 доби після первинної хірургічної обробки (тобто до появи грануляцій) рекомендується накласти відстрочені первинні шви. У тих випадках, коли первинна хірургічна обробка не проводилася або була неякісної, можна вдатися до вторинної хірургічної обробки, а потім накласти вторинні шви: ранні вторинні шви, які накладають на здорову рану, що гранулює, на 720 добу після стихання запалення, і пізні вторинні шви на рану, що рубцюється, у строки пізніше 20 доби (у цьому випадку попередньо висікаються краї рани й рубцева тканина).

Для успішного загоєння рани важливе значення має дренування її за допомогою відкритих дренажів (гумові смужки, трубки й ін.), закритих дренажів (відсмоктувальні системи при герметично закритих раневих порожнинах), промивних дренажів (тривале зрошення рани слабкими розчинами антисептиків). Після закінчення хірургічної обробки на кінцівках рекомендується імобілізація кінцівки (краще за допомогою гіпсовою лонгети). Для профілактики вторинної інфекції необхідно місцеве й загальне використання бактеріостатичних і бактерицидних засобів. Для більше успішного застосування антибіотиків рекомендується визначити стійкість раневої мікрофлори до різних антибіотиків. Основними завданнями невідкладної допомоги при пораненнях є зупинка кровотечі й профілактика травматичного шоку. Травматичний шок є реакцією на переподразнення нервової системи, що приводить до порушень кровообігу, дихання й обміну речовин. Для профілактики шоку краще застосовувати апарат швидкодіючого наркозу закисом азоту, а перед цим або при відсутності апарата підшкірне введення наркотичних і знеболюючих засобів (морфіну, понтопона, омнопона, промедолу, текодіна й ін.), серцево-судинних засобів (камфори, кордіаміну, кофеїну, ефедрина, норадреналіна), стимуляторів дихання (лобеліна, цитітона), десенсибілізуючих засобів (демидрола, супрастина), внутрішньовенне уливання глюкози, хлористого кальцію, рекомендується новокаїнова блокада вище рани, при необхідності проводиться штучна вентиляція легенів, інгаляція зволоженого кисню. Серед інших заходів щодо профілактики шоку можна відзначити імобілізацію, введення протишокових рідин, зігрівання грілками, гаряче питво, невеликі дози алкоголю. У несвідомому стані необхідно попередити западіння язика, можливу аспірацію в дихальні шляхи блювотних мас. При великій втраті крові необхідна термінова компенсація загубленої крові для ліквідації постгеморагічної анемії й профілактики геморагічного шоку. Попередньо перед переливанням крові визначають групу крові, резус-фактор, проводять проби на індивідуальну й біологічну сумісність. Поряд з переливанням крові і її складових елементів часто переливають кровозамінники й живильні рідини.

ПОРАНЕННЯ ГРУДНОЇ КЛІТКИ

Ознаки: з рани випливає кров з пухирцями повітря (піниста кров); часте, іноді хрипке дихання; сині губи.

Надання невідкладної допомоги при пораненні грудної клітки:

1. Притисніть долоню до рани, щоб закрити в неї доступ повітря й посадіть пораненого;

2. Обробіть прилягаючі до рани ділянки шкіри дезінфікуючою рідиною (йодом, спиртом);

3. Накрийте рану будь-якою чистою серветкою, повністю прикривши краї рани;

4. При засмоктуванні повітря в рану покладіть під серветку прогумовані оболонки ІПП чистою внутрішньою стороною або інші повітронепроникні матеріали (клейонку, пластиковий пакет, лейкопластир), попередньо обробивши їхнім йодом або спиртом;

5. Прибинтуйте або прикріпіть пов'язку лейкопластирем. Стежте, щоб бруд не потрапив у рану й на перев'язний матеріал;

6. Проведіть знеболювання. При відсутності знеболюючих засобів використайте горілку;

7. Транспортування в лікувальну установу здійснюється тільки в положенні "сидячи" або "напівсидячи".

ПОРАНЕННЯ ЖИВОТА

Схема надання невідкладної допомоги при пораненнях живота:

1. Повністю прикрийте рану й внутрішності, що випали, будь-якою чистою серветкою, тканиною;

2. Обережно, не торкаючись рани, змажте йодом або спиртом шкіру навколо рани;

3. Прикріпіть серветку пластирем або пов'язкою. Не можна вправляти внутрішності, що випали, щоб у черевну порожнину не потрапили хвороботворні мікроби;

4. Зігніть потерпілому ноги в колінах, підкладіть під коліна валик, розстебніть одяг і поясний ремінь;

5. Покладіть холод на живіт (пластикову пляшку або пакет з льодом, снігом, водою). Змочуйте губи водою;

6. Укрийте потерпілого;

7. Очікування допомоги й транспортування в лікувальну установу тільки в положенні "на спині" з піднятими й зігнутими в колінах ногами.

Контрольні питання

1. дайте визначення поняттю «асептика».

2. назвіть основні методи асептики.

3. дайте визначення поняттю «антисептика»?

4. Дайте визначення поняттю «рана».

5. Класифікація ран.

6. Що таке первинна обробка ран?

7. Особливості надання допомоги при поверхневих, глибоких ранах.

8. Особливості надання допомоги при проникаючих пораненнях.

9. Ускладнення поранень. Їх профілактика.

ЛіТЕРАТУРА

1. Бубнов В.Г., Бубнова Н.В. Основы медицинских знаний. Спаси и сохрани./ Учебное пособие для учащихся 911 классов общеобразовательных учреждений. – М.: Издательство АСТ. –

2000. – 400 с.

2. Галинская Л.А., Романовский В.Е. Первая помощь в ожидании врача. – Ростов н/Дону, изд –во «Феникс», 2000. – 192 с.

3. Морозов М.А. Медицинская помощь при неотложных состояниях. – СПб., 1995.

4. Петров С.В., Бубнов В.Г. Первая помощь в экстремальных ситуациях: Практическое пособие. – М.: Издво НЦ ЭНАС, 2000. – 96 с.

5. Тонкова-Ямпольская Р.В., Черток Т. Я., Алферова И.Н. Основы медицинских знаний: Учеб. Пос. – М.: Просвещение, 1993.

6. Учебное пособие для подготовки медицинских сестёр /Под ред. А.Г. Сафонова. М.: Медицина, 1981.