Лабораторна робота № 12

Шлунково-кишкові інфекції (дизентерія, холера, тифопаратифозні захворювання, сальмонельози). Харчові отруєння бактеріальними токсинами (отруєння стафілококового походження, ботулізм).

Мета: ознайомитися з методами надання першої допомоги при шлунково-кишкових інфекціях.

Завдання: відпрацювати навички надання першої допомоги при лунково-кишкових інфекціях.

Устаткування: універсальна аптечка, фантоми.

Хід роботи:

1. Надати допомогу при дизентерії, холері, тифопаратифозних інфекціях, сальмонельозах.

2. Надати допомогу при харчових оруєннях.

Теоретичне обґрунтування

Шлунково-кишкові ІНФЕКЦІЇ

Дизентерія – інфекційна хвороба з фекально-оральним механізмом передачі. Збудником є різні види шигел. Чи збудите довгостроково можуть зберігатися в зовнішнім середовищі (до 1,5 місяців). На деяких харчових продуктах вони не тільки зберігаються, але можуть і розмножуватися (молочні продукти й ін.). Інкубаційний період від 1 до 7 днів (частіше 23 дня). Захворювання можливо в будь-якому віці.

Клініка. По клінічних ознаках дизентерію можна раз ділити на гостру (типову, атипову, субклінічну) і хронічну (рецидивуючу, безперервної або затяжну) форми. Типові форми дизентерії починаються гостро й проявляються симптомами загальної інтоксикації (лихоманка, погіршення апетиту, головний біль, адинамія, зниження АТ) і ознаками поразки шлунково-кишкового тракту. Болю в животі спочатку тупі, раз литі по всьому животі, постійні, потім стають більше гострими, схваткоподібними, локалізуються в нижніх відділах живота, частіше ліворуч і над лобком. Болю підсилюються перед дефекацією. З'являються також тенезми - тягнучі болі в області прямої кишки, що віддають у хрестець, помилкові позиви, що затягся акт дефекації, відчуття його незавершеності. Болю виникають під час дефекації й тривають протягом 5-15 хвилин після її. Стілець прискорений (до 10 разів у добу). Випорожнення спочатку калові, потім з домішкою слизу й крові.

Профілактика. Реконвалесцентів після дизентерії виписують не раніше чим через 3 дні після клінічного видужання, нормалізації стільця й температури, однократного негативного бактеріологічного дослідження, проведеного, через 2 дні після закінчення лікування. Працівники харчування й особи, прирівняні до них (учителі початкової школи), виписуються після дворазового бактеріологічного дослідження. Працівники харчування, хворі хронічною дизентерією, переводяться на роботу, не пов'язану з харчовими продуктами. При залишенні хворого будинку у квартирі проводиться поточна дезінфекція. За особами, що перебували в контакті із хворими, установлюється семиденне спостереження. У дитячих дошкільних установах застосовують бактеріофаг. До профілактичних заходів відносять боротьбу з мухами (переносники збудника), кип'ятіння води, миття фруктів кип'яченою водою, строге дотримання особистої гігієни.

Холера – гостра інфекційна хвороба з фекальнооральним механізмом передачі, викликана вібріоном (Vibrio cholerae asiaticae, Vibrio cholerae ELTOR).

Клініка. Інкубаційний період від декількох годин до 5 днів. Захворювання починається гостро з появою поносу, до якого трохи пізніше приєднується блювота. Стілець стає усе більше й більше частим, випорожнення гублять каловий характер і захід, стають водянистими. Позиви на низ стають імперативними, хворі не можуть удержати випорожнень. Виділення з кишечнику по виду нагадують рисовий відвар або являють собою рідина, пофарбовану жовчю в жовтий або зелений кольори. Блювотні маси мають той же хімічний склад, що й виділення з кишечнику. Втрата рідини при блювоті й поносі швидко приводить до зневоднювання організму, внаслідок чого міняється зовнішній вигляд хворого: риси особи загострюються, слизуваті оболонки рота сухуваті, голос стає хрипким, шкіра губить звичайний тургор і легко збирається в складки, розвивається ціаноз шкіри. Часто виникають тонічні судороги, хворобливі судороги м'язів кінцівок. При прогресуванні захворювання у хворого розвивається важкий стан, що характеризується зниженням температури тіла до 34,5 градуса, крайнім зневодненням, порушенням гемодинамічних показників, задишкою.

Профілактика. При підозрі на холеру хворих негайно госпіталізують. При виявленні подібних хворих на транспорті, вдома, у готелі лікар до їхньої госпіталізації вживає заходів до ізоляції хворого від навколишніх осіб і негайно повідомляє про захворювання головному лікареві своєї установи. Головний лікар доводить до відома центр санітарно епідеміологічного нагляду й комітет з охороні здоров'я. Одночасно складається список осіб, що контактували із хворим. Після госпіталізації хворого їх поміщають у відділення для що контактували. У приміщенні, де перебував хворою холерою, після його госпіталізації проводиться заключна дезінфекція.

Тифопаратифозні захворювання (черевний тиф, паратифи А и Б) – група гострих інфекційних захворювань із фекальнооральним механізмом передачі. Збудником захворювання є кілька видів сальмонел (Salmonella typhi, Salmonella paratyphi A, Salmonella schttmuelleri).

Клініка. Інкубаційний період від 1 до 3 тижнів. При типовому плині захворювання починається поступово. Наростають слабість, головний біль, симптоми загальної інтоксикації, з кожним днем підвищується температура тіла, досягаючи до 79 дня найбільших цифр. Стілець звичайно затриманий. З'являється метеоризм. При паратифі Б спочатку бувають симптоми гастроентерита, при паратифі А - симптоми катару верхніх дихальних шляхів. У період розпалу відзначаються загальмованість хворих і типова черевнотифозна екзантема (одиничні розеоли діаметром 35 мм, що піднімаються над рівнем шкіри із чіткими границями). Через 35 днів розеоли безвісти зникають, періодично з'являючись знову. Найбільш грізні ускладнення - перфорація кишкових виразок (з 11го по 25й день хвороби) і кишкова кровотеча. Можлива пневмонія, інфекційний психоз, гострий холецистит. Хронічне бактеріоносійство виникає в 35% перехворілих.

Профілактика. Санітарний нагляд за харчуванням і водопостачанням. Реконвалесценти виписуються після троєкратного негативного бактеріологічного дослідження випорожнень і сечі й однократного дослідження жовчі. Перехворілі складаються на диспансерному обліку протягом 2х років (працівники харчових підприємств - 6 років). Лікування проводиться тільки в стаціонарі. Ізоляція хворих припиняється з 21го дня нормальної температури тіла. За показниками проводиться специфічна імунізація. У вогнищі проводиться заключна дезінфекція. За особами, які контактували із хворим, установлюється медичне спостереження з обов'язковою термометрією протягом 25 днів. Діти, що відвідують дошкільні установи, і працівники системи харчування до одержання результатів обстеження на бактеріоносійство в ці установи не допускаються.

Сальмонельози – гострі інфекційні хвороби, викликувані сальмонелами. Передаються аліментарним шляхом. Джерелом інфекції звичайно є тварини. Сальмонели в зовнішнім середовищі (наприклад, у воді) можуть зберігатися до 11,5 місяців. Налічується більше 1600 видів сальмонел. У молочному й готовому м'ясному продуктах, у м'ясному фарші сальмонели можуть не тільки зберігатися, але й розмножуватися, не змінюючи зовнішнього вигляду й смаку продуктів. Вхідні ворота - слизувата тонкого кишечнику.

Клініка. Інкубаційний період від 6 годин до 3 доби (частіше 1224 години). Найпоширеніша гастроінтестінальна форма. Починається гостро з підвищення температури тіла до 3840 градусів, ознобу й симптомів загальної інтоксикації. З'являються болі в подложечній області, нудота, блювота, а через кілька годин приєднується понос. Стілець рідкий, водянистий, смердючий, до 10-15 разів у добу. Тенезмів, помилкових позивів, а також домішки крові в стільці не відзначається. При рясному й частому стільці, повторній блювоті може розвитися синдром зневоднювання: спрага, олігурія, ціаноз губ, що запали очі, зморщена шкіра, судороги, зниження АТ. Лихоманка триває 25 днів.

Профілактика. Ветеринарно-санітарний нагляд за вибоєм худоби, контроль за готуванням і зберіганням м'ясних і рибних блюд. Реконвалесценти виписуються після повного клінічного видужання й дворазового бактеріологічного дослідження калу. Працівники харчових підприємств обстежаться триразово.

ХАРЧОВІ ОТРУЄННЯ БАКТЕРІАЛЬНИМИ ТОКСИНАМИ

Харчові токсикоінфекції – захворювання, що виникають після вживання продуктів, засіяних різними мікроорганізмами й утримуючими бактеріальними токсинами. До них ставляться отруєння токсинами ботулізму, токсинами клостридії й стафілококові отруєння.

Харчові отруєння стафілококкового походження зв'язані зі штамами патогенних стафілококів, здатних продукувати ентеротоксин. При влученні в продукти (від людей, хворих гнойничковими захворюваннями або від здорових носіїв стафілококів) вони здатні розмножуватися, що приводить до нагромадження в продуктах ентеротоксина. Стафілококові отруєння пов'язані із уживанням молока, молочних продуктів, м'ясних, рибних, овочевих блюд, тортів, тістечок, рибних консервів у маслі. Заражені продукти не відрізняються від доброякісних. Стафілококи переносять високі концентрації солі й цукру. Ентеротоксини витримують прогрівання до 100 градусів протягом 1,52 годин. Ентеротоксин не руйнується травними ферментами й здатний проникати через слизуваті оболонки шлунково-кишкового тракту.

Клініка. Інкубаційний період при стафілококових отруєннях триває 1,5 2 години, при отруєннях токсинами клостридій - від 6 до 24 годин. При стафілококових отруєннях найбільш характерні ознаки - ріжучі схваткоподібні болю в епігастральній області, блювота. Температура тіла нормальна або субфебрильна. Поносу може не бути. Короткочасний розлад стільця відзначається в половини хворих. Типові наростаюча слабість, блідість, похолодання кінцівок, зниження АТ. Може розвитися колаптоїдний стан. Однак навіть при різко вираженій симптоматиці початкового періоду до кінця доби від початку захворювання на ступає видужання. Лише в окремих хворих протягом 23 доби зберігається невелика загальна слабість. Отруєння, викликані токсином клостридій, протікають значно важче. Захворювання починається з болів у животі, на стане загальна слабість. Стілець частішає до 20 разів і більше, він рясний, водянистий, іноді у вигляді рисового відвару. Блювота й жид кий стілець приводять до зневоднювання організму. У деяких випадках розвивається некроз слизуватої тонкого кишечнику. Летальність досягає 30%.

Перша долікарська допомога. Для видалення токсинів з організму промивають шлунок водою або 5% розчином гідрокарбонату натрію, після чого при стафілококовому отруєнні дають сольове проносне (30 м сульфату магнію в 500 мол води). При розвитку зневоднювання (отруєння токсином клостридий) проводять комплекс заходів щодо регідратації в умовах стаціонару.

Профілактика. Для профілактики стафілококових отруєнь проводять заходу щодо зменшення носійства стафілококів серед працівників харчування (попередження й лікування гнійничкових захворювань, лікування хронічних запальних захворювань мигдалин, верхніх дихальних шляхів). Не до пускаються до роботи особи, що мають гнійничкові захворювання. Необхідно правильне зберігання готових блюд, що виключає розмноження в них стафілококів. Для профілактики отруєнь токсином клостридій основне значення має контроль за вибоєм худоби, обробкою, зберіганням і транспортом м'яса.

Ботулізм – отруєння ботулотоксином, що нагромадилося в харчових продуктах. Характеризується важкої інтоксикацїй з переважною поразкою центральної нервової системи. Збудник - клостридія ботулізму - строгий анаероб, утворить суперечки й дуже сильний екзотоксин (смертельна доза для людини близько 0,3 мкг). Токсин руйнується при нагріванні. Суперечки витримують кип'ятіння до 5 годин (при домашнім консервуванні продуктів суперечки не знищуються). Розмноження збудника в продуктах відбувається в анаеробних умовах. Потрапивший у травний тракт ботулотоксин не руйнується ферментами, всмоктується через слизуваті оболонки шлунка й кишечнику й гематогенно розноситься по всьому організмі.

Клініка. Інкубаційний період коливається від декількох годин до 25 днів (частіше 1224 години). Звичайне захворювання починається із загальної слабості, головного болю, сухості в роті, порушення зору (нечіткість бачення поблизу, «туман, сітка» перед очами, двоїння). Об'єктивно виявляються розширення зіниць, їхня млява реакція на світло, опущення вік і неможливість їх підняти (птоз), ністагм. Нерідко спостерігається параліч м'якого неба (мова з носовим відтінком, при спробі ковтання рідина виливається через ніс). Параліч м'язів гортані веде до осиплостіи голосу, і навіть афонії. Порушується ковтання через параліч м'язів ковтки. Можливі паралічі жувальних м'язів, м'язів шиї й верхніх кінцівок. У важких випадках швидко розвивається недостатність дихальних м'язів. Розладів чутливості не буває. Свідомість повністю збережена. Характерна відсутність лихоманки. Ознаки гострого гастриту (нудота, блювота, болю в епігастрії) і понос спостерігаються при ботулізмі відносно рідко. При важких формах смерть наступає від паралічу подиху на 35-й день хвороби. Ускладнення: гостра пневмонія, токсичний міокардит, міозити, неврити.

Перша долікарська допомога. Хворим ботулізмом промивають шлунок 2% розчином гідрокарбонату натрію, роблять сифонну клізму, дають проносне (30 м сульфату магнію в 500 мол води). Лікування здійснюється в умовах стаціонару. Основним методом терапії є можливо раннє введення специфічних противоботулінічних сироваток (А, У и Е).

Профілактика. Дотримання режиму консервування продуктів, перевірка консервів перед уживанням, вилучення бомбажних банок. Роз'яснення населенню правил домашнього консервування продуктів. Прогрівання домашніх загорнених у банки овочевих консервів і грибів напередодні вживання. Підозрілі продукти виключають із уживання. Особам, що вжили разом із захворілий інфікований продукт, профілактично вводять специфічні противоботулінічні сироватки (А, У и Е). За цими особами встановлюється медичне спостереження протягом 10-12 днів.

Контрольні питання

1. які основні ознаки шлунково-кишкових інфекцій?

2. Ознаки, допомога і профілактика при дизентерії., холері, тифопаратифозних інфекціях, сальмонельозах.

3. Ознаки, допомога і профілактика при холері

4. Ознаки, допомога і профілактика при тифопаратифозних інфекціях

5. Ознаки, допомога і профілактика при сальмонельозах.

6. Ознаки, допомога і профілактика при харчових отруєннях.

Література

1. Бубнов В.Г., Бубнова Н.В. Основы медицинских знаний. Спаси и сохрани./ Учебное пособие для учащихся 911 классов общеобразовательных учреждений. – М.: Издательство АСТ. –

2000. – 400 с.

2. Галинская Л.А., Романовский В.Е. Первая помощь в ожидании врача. – Ростов н/Дону, изд –во «Феникс», 2000. – 192 с.

3. Морозов М.А. Медицинская помощь при неотложных состояниях. – СПб., 1995.

4. Петров С.В., Бубнов В.Г. Первая помощь в экстремальных ситуациях: Практическое пособие. – М.: Издво НЦ ЭНАС, 2000. – 96 с.

5. Тонкова-Ямпольская Р.В., Черток Т. Я., Алферова И.Н. Основы медицинских знаний: Учеб. Пос. – М.: Просвещение, 1993.

6. Учебное пособие для подготовки медицинских сестёр /Под ред. А.Г. Сафонова. М.: Медицина, 1981.