4. В.О.Сухомлинський та його лінгводидактичні погляди. Книга «Серце віддаю дітям». Навчання дітей 6 років рідної мови в школі під блакитним небом.

1. У педагогічній спадщині Сухомлинського є багато цінних методичних порад стосовно розвитку та навчань дітей рідної мови. Досвід його роботи описано в книзі «Серце віддаю дітям». Любов до рідного слова пронизує всі пед. праці Сухомлинського. Він називає рідну мову «невмирущим джерелом, з якого дитина черпає уявлення про навколишній світ». Перше завдання у вихованні молодого покоління – прищепити з раннього дитинства любов до рідної мови, оскільки в ранньому віці дитяча душа особливо чутлива до емоційного забарвлення рідного слова.

Друге завдання – використання природи у розвитку дітей. Реалізується в «Школі під блакитним небом», яку він організовує з дітьми 6 – років. Це питання є актуальним, слід ширше використовувати природні фактори для розвитку самостійності мислення дітей, встановлення ними закономірностей, явищ природи, збагачення словника. Сухомлинський накреслив шляхи розвитку мови в природі: спостереження, екскурсії в природу. Методом розвитку мови дітей називає казку, це ключі, завдяки якому дитина пізнає світ не тільки розумом, але і серцем, відзивається на події та явища оточуючого життя, висловлює ставлення до них.

Самостійне створення казок – дійовий шлях розвитку дитячого мовлення. Під вмілим керівництвом педагога просвітлюються дитячі душі, вони починають самостійно складати казки ще до школи на 7 році життя.

Значне місце в розвитку мови дітей Сухомлинський виділяв розповідям у природі. Виховне значення полягає в тому, що діти перебувають в обстановці, яка породжує казкові уявлення в тихий вечір, коли на небі засвічуються перші зірки про північні країни.

Приділяючи велику увагу розповідям, як методи навчання Сухомлинський висуває цілий ряд пропозицій щодо розповідання дітям. Це вимоги до розповіді педагога.

Дуже важливо дотримуватися міри у розповіданні. Неможна перетворювати дітей у пасивний об’єкт сприймання слів. Розповіді вихователя повинні бути яскравими, образними, невеличкими.

Впливайте на почуття, уяву, фантазію дітей, відкривайте віконце в безмежний світ поступово. Сухомлинський пропонує дітям замальовувати побачене в свої альбоми, а потім складати розповіді за своїми малюнками. Щоденна робота з розвитку мови дітей на лоні природи сприяє розвитку поетичного слуху.

Обов’язково передумовою навчання дітей грамоти є виховання у дітей чуття рідної мови, які вже доступні на ранньому етапі розвитку.

Діти подорожували до джерела рідного слова з альбомом і олівцями. Побачили жука – розглянули, послухали як дзижчить, намалювали і підписали Ж. буква нагадує жука і легко запам’ятовується. Чутливість до музики природи допомагає дітям відчути звучання слова. Сухомлинський пропонує пов’язати навчання грамоти на перших етапах навчання з грою, оскільки діти надзвичайно емоційні.

5. Зміст і завдання роботи з розвитку мовлення. Базовий компонент дошкільної освіти та варіантні програми розвитку мовлення дітей.

Завдання з розвитку мовлення в дитячому садку. Засоби навчання дітей рідної мови.

Основне завдання виховання у дит. садку – навчити дитину користуватися рідною мовою у живому, безпосередньому спілкуванні з оточуючими людьми, розвинути усне мовлення.

Виховання звукової культури мови дітей – це два розділи: розвиток культури мови і розвиток мовного слуху. Діти повинні оволодіти вмінням чітко і правильно вимовляти всі звуки та звукосполучення у словах рідної мови згідно з нормами фонетики та орфоепії, чітко розрізняти у вимовлянні і на слух близькі за звучанням групи звуків. У програмі «Малятко» всі мовні завдання об’єднані в розділі «Мовне спілкування» і розширено та конкретизовано головну мету роботи з дітьми В параграфі «Наші співрозмовники»

Завдання:

1)Розвиток словника: -діти засвоюють слова – назви предметів, дій, їхніх якостей, оволодівають узагальнюючими словами. Словникова робота в дитсадку тісно пов’язана з пізнавальним розвитком: в основі збагачення словника лежить утворення зв’язків між уявленнями про об’єкти, дії і відповідними назвами як самого об’єкта, так і певних його ознак, властивостей. Формування узагальнень і на цій основі розвиток понятійного мислення неможливий без засвоєння нових слів, що виражають ці поняття, закріплюють у свідомості нові знання й уявлення. Виховання у дітей чутливості до емоційної сторони слова, уважності і цікавості до змісту слів, бажання знаходити точні й виразні слова для передачі своїх думок.

2) Виховання звукової культури мови дітей (культура мови і мовний слух) – діти повинні оволодіти вмінням чітко і правильно вимовляти всі звуки та звукосполучення у словах рідної мови згідно з нормами фонетики та орфоепії, чітко розрізняти у вимовлянні і на слух близькі за звучанням групи звуків, володіти інтонаційною виразністю мовлення, правильним мовним диханням, якостями голосу, системою наголосу.

3) Формування граматичного ладу мови – Навчати граматично правильно змінювати слова і поєднувати їх в реченні, вправлянню вживати складні граматичні форми, використовувати в мові речення різних граматичних категорій (прості, поширені, складні), із сполучниками, сполучними словами і без них. Практичним шляхом діти повинні оволодіти різними способами словотворення, словозміни.

4) Розвиток розмовної (діалогічної)мови – залучення дітей до різних форм мовного спілкування: підтримувати розмову з дорослими і дітьми, відповідати на запитання, звертатися із запитаннями. Крім цього в старшому віці у дітей формується вміння брати участь у колективній бесіді, відповідати на запитання коротко і докладно залежно від характеру запитань, уважне і доброзичливе ставлення до відповідей інших дітей, бажання доповнити відповідь товариша, виправити помилку. Виховувати культуру мовлення. Важливою стороною культури мовлення є виховання мовного етикету: вміння звертатися до дорослої людини і товариша, попросити вибачення, дозволу взяти чужу річ.

5) Навчання дітей розповіді (розвиток монологічного мовлення) Формування монологічного мовлення починається ще в молодшому дошкільному віці в надрах діалогу. Залежно від вікових особливостей дітей вчать спочатку розуміти розповідь вихователя, потім – розповідати самостійно: переказувати невеликі оповідання та казки, описувати іграшку, предмет, картинку, складати розповідь за сюжетною картиною, про події з власного досвіду, виконувати словесно-творчі завдання.

У старшому дошк віці зростають вимоги до дитячих розповідей. Діти повинні дотримуватись чіткої композиційної структури, логіки розвитку сюжету, правдиво зображувати дійсність у розповідях на реальні теми, давати оцінку життєвим явищам, фактам.

6) Ознайомлення з худ. літературою. – У програму ознайомлення дітей з художньою літературою входять народні казки, пісні, забавлянки, твори українських письменників, класиків. У дітей треба розвивати любов до різних жанрів дит. художньої літ-ри, вміння слухати і розуміти художні твори;оцінювати вчинки героїв, висловлювати своє ставлення до них; емоційно, виразно відтворювати зміст оповідань, казок; сприймати і розуміти окремі засоби художньої форми і виразності творів. Діти повинні знати й уміти виразно читати вірші, самостійно розповідати казки, грати в ігри за змістом художніх творів.

7)Навчання грамоти – діти знайомляться з реченням, словом, складом, вчаться звуковому аналізу слів, виконують різні вправи по підготовці до письма. Всі завдання виконуються разом. Зміст навчання дітей з розвитку мови визначається програмами вих.-ня та навч-ня (Малятко, Дитина).

Засоби навчання: 1-оганізація спілкування дітей у різних видах діяльності. 2 – сприймання різних видів зображувального мистецтва.3 – використання технічних засобів.4 – ознайомлення дітей з худ. літературою.5 – мова вихователя як педагогічний фактор впливу на дитину.

Зміст і завдання з розвитку мови окреслені в програмах « Малятко», «Дитина», «Дитина і дошкільні роки», «Українське довкілля»

Назви розділів, підрозділів: «Я сам» - соціальне, «Я» - визначає компетенцію; лексична, граматична, фонетична, діалогічна, комунікативна.

Варіантні програми розвитку дітей:

А.Богуш – «Витоки мовленнєвого розвитку», Дзюбишина, Мельник – «Розвиток українського мовлення».

Ці програми розкривають вступ, визначені базисні характеристики мовлення дітей від народження і до 7 років, визначені завдання з розвитку мови починаються від народження і до7 років, причому завдання враховують поступовий розвиток, кінцевий результат мовленнєвої діяльності. Дзюбишина, Мельник «Програма максимум» містить і побудований зміст і завдання по кожній віковій групі: лексики, граматики, звукова культура, перелік слів, які повинні діти знати з наголосом.

Базовий компонент мовленнєвого розвитку дитини-дошкільника:

Вид діяльності. Зміст навчання	Навчально-мовленнєва діяльність
Діалогічна компетенція: Діалог між дорослим і дитиною, між двома дітьми, групова бесіда.Бесіди за змістом худ твору, картини, супроводжуючі бесіди, словесні доручення.	Дитина вільно вступає в розмову з дітьми, дорослими, підтримує діалог, не втручається в розмову дорослих, відповідає на запитання, за змістом картини, виконує словесні доручення, звітує про їх виконання.
Монологічна компетенція: Контекстне зв’язне мовлення. Розповіді: описові, сюжетні, творчі. Переказ	Дитина оволодіває контекстним монологічним мовленням. Складає розповіді: описові, сюжетні, творчі, переказує худ тексти, розповідає за змістом картини, худ творів
Лексична компетенція: Пасивний та активний словник у межах віку, слова-омоніми,синоними, антоніми,споріднені,багатозначні,однокореневі,прислів’я,приказки	Словник 4-4,5 тис. слів, у словнику наявні всі частини мови. Дитина вживає синоніми,антоніми, омоніми, епітети, метафори,багатозначні слова, фразеологічні звороти, Знає прислів’я,приказки, утішки,загадки,скоромовки. Володіє формулами мовленнєвого етикету (привітання, прощавання, знайомство,вибачення,подяка,прохання.
Фонетична компетенція: Орфоепічна правильність мовлення, вимова всіх звуків рідної мови. Фонематичний слух, інтонаційні засоби виразності мовлення, звуковий аналіз мовлення.	Правильно і чітко вимовляти всі звуки рідної мови, розвинений фонематичний слух, дотримується інтонаційних засобів виразності, діти оволодівають прийомами звукового аналізу слів,розрізняють і виділяють голосні, тверді й м’які звуки.
Граматична компетенція: Практичне засвоєння морфологічної системи рідної мови: рід, число, відмінкові закінчення. Типи речень: прості, складносурядні, складнопідрядні, окличні, наказові, питальні, розповідні. Сполучники і сполучні слова, словотворення.	До 7 років завершується засвоєння дитиною морфологічної системи укр. мови. Дитина засвоює рід, число, відмінкові закінчення)У мовленні дитини є всі типи простих і складних речень із сполучниками і сполучними словами. Створює слова за допомогою суфіксів, префіксів.