8. Методи, прийоми та засоби розвитку та навчання дітей рідної мови в днз.

Основне завдання виховання у дит. садку – навчити дитину користуватися рідною мовою у живому, безпосередньому спілкуванні з оточуючими людьми, розвинути усне мовлення.

У процесі мовного спілкування необхідно виховувати у дітей навички культури мовлення: не втручатися в розмову старших, не перебивати товариша, дорослого, не опускати голови, не відвертатися…

Засоби навчання: 1-оганізація спілкування дітей у різних видах діяльності. 2 – сприймання різних видів зображувального мистецтва.3 – використання технічних засобів.4 – ознайомлення дітей з худ. літературою.5 – мова вихователя як педагогічний фактор впливу на дитину.

Методи навчання – це способи спільної діяльності вихователя і дітей, спрямовані на розв’язання завдань розвитку мови. Класифікують методи навчання за різними ознаками: 1- за характером керівництва розумовою діяльністю учнів (пояснювально – ілюстративний, репродуктивний, проблемний, частково – пошуковий, дослідницький). 2- за джерелом знань (наочні, словесні, практичні). 3- за типом діяльності (практичні, практико – теоретичні, теоретичні). Значне місце в роботі з розвитку мови дітей займають наочні методи: спостереження, екскурсії, огляди – екскурсії, розглядання предметів, картин, перегляд діафільмів, кінофільмів, телепередач, дид. ігри з наочністю. Якщо об’єкти доступні безпосередньому сприйманню дітей, вихователь використовує метод спостереження, або його різновидності: огляд приміщення, розглядання натуральних предметів, іграшок. Якщо об’єкти недоступні для безпосереднього сприймання, педагог знайомить з ними дітей опосередкованим шляхом, розглядаючи картини, фотографії, перегляд кінофільму, діафільму. Опосередковані наочні методи застосовують у дитсадку і для повторного ознайомлення з об’єктом, закріплення під час спостережень знань. Одночасно здійснюються завдання з розвитку словника дітей, формування зв’язного мовлення.

Словесні методи – читання, розповідання художніх творів, заучування віршів, бесіди, розповіді дітей, переказ. Вони дають можливість розвивати в дітей уміння розуміти зміст мови, застосовувати знання без опори на наочність. Ефективним і доступним для дітей методом є-розповідь вихователя. Його мета сформувати яскраві і точні уявлення про події чи явища. Ясність і простота опису об’єкта чи викладу події, лаконічність розповіді, яскравість образів, близькість досвіду вихователя інтересам дітей – необхідні умови успішного сприймання дітьми змісту розповіді.

Розповіді дітей – є методом, спрямованим на вдосконалення розумової діяльності, глибше усвідомлення знань і формування мовних умінь. У навчанні використовують розповіді різного характеру: переказ, опис, сюжетна розповідь з досвіду, творча розповідь, розповідь-міркування, розповідь-пояснення.

Читання художніх творів – розширює і збагачує знання дітей, формує здібності до сприймання і розуміння художньої літератури, відтворення словесного образу.

До словесних методів належить бесіда. За дид. метою бесіди бувають: вступні, супроводжуючи та заключні. Вступні бесіди проводяться тоді, коли вихователь знайомить дітей з новими явищами, формує нові навички, способи дії. Під час вступної бесіди він виявляє знання дітей з даної теми, уточнює їх, активізує і на цій основі ставить перед дітьми пізнавальні і практичні завдання, викликає до них інтерес. Супроводжуюча бесіда використовується під час спостережень, екскурсій, розглядання картин. Заключна або узагальнююча бесіда проводиться з метою систематизації знань, їх дальшого поглиблення й усвідомлення. Вона планується як самостійне заняття. Практичні методи – мета цих методів – навчити дітей на практиці застосовувати одержані знання, допомогти набути й удосконалити мовні вміння і навички це - словесні дид. вправи, ігрові методи, елементарні досліди і моделювання. До практичних методів відносяться: словесні дидактичні вправи, ігрові методи, елементарні досліди і моделювання .У дитсадку практичні методи часто мають ігровий характер. До них належать дидактичні ігри, наочні ігри-заняття, ігри-інсценівки. Одним із видів ігрового методу є дид. гра, в якій усі дії дітей можна регулювати ігровими завданнями і ігровими правилами.

Прийом – це елемент, складова частина методу. Кожен метод, включає кілька прийомів. У методиці розвитку мови, як і в дошкільній педагогіці, прийоми класифікуються залежно від місця в них наочності й емоційності. Найважливішими є словесні прийоми: мовний зразок, запитання, пояснення, вказівка, оцінка дитячої мови. Мовний зразок – правильна, спеціально підготовлена мовна діяльність вихователя, яку повинні наслідувати діти. Зразок може мати форми слова, речення, зв’язного висловлювання. Запитання – словесне звертання, що вимагає відповіді, передбачає використання наявних знань. У роботі з дітьми використовуються як репродуктивні запитання, які вимагають простого відтворення, констатації фактів (що? який?), так і пошукові, тобто такі, що вимагають умовиводів (навіщо? Чому?). Пояснення – використовується в процесі спостережень, розглядання картин, предметів, щоб допомогти дітям зрозуміти окремі сторони, взаємозв’язки, причинові залежності предметів і явищ. Оцінка мови дітей-є важливим прийомом навчання. Наочні прийоми – показ картин, іграшки, предмета, руху або дії. Показ артикуляції звуків. Показ супроводжується словесними прийомами: пояснення, вказівкою, запитання.

У розвитку мови дошкільників важливе значення мають ігрові прийоми: створення ігрової ситуації, виконання ігрових дій, звуконаслідування, загадкова інтонація голосу, використання жартів.

У практиці роботи найчастіше використовується комплекс прийомів.