6. Мовлення вихователя як засіб розвитку мовлення дітей, вимоги до нього.

Діти, наслідуючи мову оточуючих, переймають усі тонкощі вимови. Слововживання, побудова фраз. Вчити дітей треба на кращих зразках рідної мови, і в цьому провідна роль належить вихователю, який постійно контактує з дітьми, від якого діти повинні переймати зразок культури мовлення.

Розвиток мовлення дітей можливе лише за умовами правильної літературної досконалої мови оточуючих. Вих.-ль повинен досконало знати рідну мову, вільно володіти нею, постійно самовдосконалюватися. Постійне піднесення культури мови є професійним і суспільним обов’язком кожного педагога. Під культурою мови розуміють її правильність, тобто відповідність нормам орфоепії, стилістики, граматики, лексики, встановленним для літературної мови традиціям та вмінням користуватися ними в різних умовах спілкування відповідно до мети і змісту мовлення. Зразок вихователя – це правильно, спеціально підготовлена мовна діяльність, яку повинні наслідувати діти. Зразок може мати форми слова, речення, зв’язного мовлення. Про те незалежно від форми він повинен бути доступним дітям. Особливо це стосується зразка зв’язної розповіді. Вимоги до мови:

- мова вихователя повинна бути змістовною, нести дітям нову достовірну інформацію.

- словник вихователя – має бути багатий і точний, велика кількість слів, вміле використання синонімів, антонімів, літературних та народних виразів, фразеологічних зворотів. Необхідно частіше вживати слова, які повільніше засвоюються дітьми (позначення відтінків кольорів, матеріалів, форми, величини предмета). У розмові з дітьми необхідно пам’ятати про їх вікові можливості. Спілкуючись х молодшими дітьми вихователь уживає слова з конкретним змістом, фрази короткі і прості за структурою, темп дещо уповільнений, мова емоційна. На 5-6 році дітям стають доступними причини нескладних явищ, які в мові відображаються складносурядними і складнопідрядними реченнями. Інтонації вихователя – стримані.

- Звукова сторона мови - чиста вимова, чітка дикція, орфоепічна правильність. Мовні дефекти недопустимі.

- точність мови – вміння із багатьох слів вибрати одне що найповніше і найяскравіше характеризує предмет або явища, його властивості.

Змістовність – достовірність інформації, розкривати перед ними взаємозв’язки і залежності, що існують в навколишньому житті, давати оцінку вчинкам дітей і дорослих.

- виразність мови - це її емоційність, яскраво виражене відношення до того, що говориться, і до тих , кому адресована мова. Вихователю необхідно володіти умінням вести діалог, розповідати, слухати розповіді і відповіді інших. Мова повинна бути небагатослівною, але зрозумілою і логічною. Зразком для дітей і оточуючих повинна бути вся манера поведінки вихователя в процесі мовного спілкування ( поза, жест, ставлення до співбесідника).

- Мовний зразок – правильна, спеціально підготовлена мовна діяльність вихователя, яку повинні наслідувати діти. Зразок може мати форми слова, речення, зв’язного висловлювання. Проте незалежно від форми він повинен бути доступним дітям. Особливо стосується зразка зв’язної розповіді. Зразок повинен передувати мовній діяльності дітей. Під час одного заняття він може використовуватись кілька разів, у міру необхідності.