3.2. Вік та склад порід

В геологічній будові ділянки шахтного поля приймають участь кам’яновугільні відкладення свит середнього відділу.

Гірські породи складені алевролітами, пісковиками, вапняками і вугіллям, що циклічно перешаровуються. Їх накопичення відбувалося в морських, континентальних і перехідних умовах. Породи карбону повсякчасно перекриті рихлим відкладенням палеогенового віка потужністю 50-70 м. Рихлі відкладення представлені кварцовими пісками та глинами. Мезозойські відкладення на ділянці не зустрічаються.

Маркуючими горизонтами ділянки шахтного поля, що виходять на поверхню, є низи (М₁) свити й верхня частина ( свити .

3.3. Залягання порід

В межах ділянки шахтного поля породи залягають моноклінально з кутом падіння 7° . По куту падіння породи – пологі.

Ділянка шахтного поля ускладнена двома тектонічними порушеннями.

Тип першого тектонічного порушення з кутом падіння 60 градусів – вскид, тому що висяче крило рухається вгору відносно лежачого.

Друге розривне порушення має кут падіння 80 градусів, а за типом є скид, так як висяче крило опускається відносно лежачого.

3.4. Загальна вугленосність та якість вугільного пласта

У межах шахтного поля Боково-Хрустального вугленосного району основними пластами для розробки є .

В даній курсовій роботі досліджується пласт l₅, який за ступенем витриманості відноситься до витриманого.

Потужність пласта збільшується з заходу на схід та коливається у межах 0.60 – 0.80 м. За потужністю пласт є тонким.

Основним споживачем вугілля марки ОС є коксохімічна промисловість. Деяке вугілля цього виду навіть без змішування з вугіллям інших марок дає високоякісний металургійний кокс, але при коксуванні вони розвивають великий тиск розпирання на стінки коксових печей, кокс з печей видається насилу, що приводить до швидкого виходу печей з ладу. Тому вугілля марки ОС зазвичай коксують в суміші з вугіллям марок Г і ГЖ, що володіють високою мірою усадки.

4. Результати геологорозвідницьких робіт

4.1. Методика детальної розвідки вугільного пласта

Детальна розвідка є завершальною стадією геологорозвідувальних робіт, що попереджує передачу родовища промисловості.

Технічним засобом розвідки є колонкове буріння. Густота розвідувальної мережі і глибина свердловин залежить від ступені складності геологічної будови ділянки, витриманості вугільних пластів та їх якості.

Так як потужність пласта змінюється у межах 0.60-0.80 м, родовище за ступенем складності геологічної будови відноситься до першої групи. Кам’яновугільні відкладення порушені двома типами розривних порушень.

Пласти на ділянці шахтного поля залягають полого, тому рекомендується застосовувати прямокутну мережу, при якій достовірно виясняється форма вугільних шарів, гірничо-геологічні особливості, якість та кількість вугілля.

В межах родовища запроектоване буріння двох груп свердловин. Перша група призначена для підвищення достовірності результатів попередньої розвідки. Ці свердловини розміщаються по певному геометричному принципу і складають основну розвідувальну мережу. До другої групи свердловин відносяться ті, що розміщаються на опорних профілях, але через обмеженість площі ділянки розвідки, опорні профілі можна не розглядати.

Всього запроектовано 14 свердловин.