Розташування кранів поблизу котлованів і траншей.
При розташуванні кранів поблизу котлованів і траншей розташування осі підкранових шляхів визначають згідно з БНіП Ш-4-80 і БН 78-79 в залежності від глибини котлованів і траншей і характеристики грунту по формулі:
L = l1+l2+l3+l4+l5
L - відстань від осі підкранових шляхів до основи відкосу котловану;
l1 = hk·mr - відстань від основи відкоса до бровки котлована (закладання відкоса);
l2=0,4м;
l3=(hб + 0,05) mб + 0,2 - відстань від основи відкоса баластної пршми до осі рельсу, що визначається в залежності від висоти баластного шару Ьб і характеристики матеріал а баласта т$;
14 = 1/2 довжини шпали;
15= 1/2 бази крана.
При виконанні продольної прив'язки довжину підкранових шляхів визначають по формулі:
L= lкр+lкс+2·lтр+2·lтуп
lкр- база крана;
1КС - відстань між крайніми стоянками крана, що визначається графічним способом, в залежності від габаритів будівлі, тах і тіп вилетів і ваги монтуємих конструкцій;
Ітр - довжина тормозного шляху (не менше 1,5 м);
1туп - відстань від кінця рельсу до тупіка рівне 0,5 м.
Міn довжина складається з 2 ланок (25м).
Монтйжна зона. Небезпечні зони.
Монтажною зоноюназивають простір, в межах якого можливе падіння вантажа при встановленні і закріпленні елементів. Розміри зони в плані визначають параметром будівлі збільшеної на 7м при висоті будівлі до 20м і на 1.0м при висоті будівлі більше 20м. Складування матеріалів в межах монтажної зони заборонено.
Небезпечною зоною роботи крана називають простір, в якому можливе падіння вантажа при його переміщенні з врахуванням можливого розсіювання при падінні.
Для баштових кранів
Межу небезпечної зони визначають по формулі:
Lн.з= 2·bmax+lmax+2·lб
bmax - максимальний робочий виліт гака крана;
lmax - довжина найбільшого переміщуємого вантажу,
lб - додаткова відстань для безпечної роботи (БНіП ГО-4-80)
Для стрілових кранів
а) обладнаних пристроєм для утримання стріли небезпечну зону визначають по тій же формулі, де lб приймається при висоті підйома вантажа h до 10м - 0,3 + 1 (м), а при більшій - по БНіП ІІІ-4-80;
б) не обладаних пристроєм для утримання стріли від падіння небезпечну зону визначають по формулі:
Lн.з=2·Rп.с+10
Rп.с - радіус падіння стріли, визначаємий довжиною стріли.
Небезпечну зону поворотної платформи визначають по формулі:
Lн.з=2(Rпoв+lб)
Lн.з=bmax+
Rпов - радіус поворотної частини крана,
lб - відстань безпеки (lб=1м)
Небезпечну зону роботи підйомника визначають:
Lн.з= 5+1/15·(h-20)
h - висота підйому вантажу
Небезпечні зони доріг - це ділянки під'їздів і проходів в межах небезпечних зон, де можуть знаходиться люди, не приймаючі участі в роботі сумісно з краном.
При проектуванні роботи баштових кранів в стислих умовах, виникає необхідність обмеження повороту стріли, змінення виліта гака, пересування крана та інш. В таких випадках застосовують примусові або умовні обмеження.
Примусові - датчики, кінцеві виключателі.
Умовні обмеження - прапорці, сигнальні лампи (наносять на БГП).
При необхідності сумісної роботи монтажною крана з іншими будівельними машинами, в т.ч. з іншими кранами розробляють спеціальні заходи.
Одночасно два крана можуть робити на одній захватці при умові виконання безпечної відстані Lб між ними:
Lб= lmax1+lmax2+La
lmax1 - максимальний виліт стріли 1-го крана;
lmax2 - максимальний виліт стріли 2-го крана;
Lа - амплітуда розгойдування вантажа.
Після визначення меж зон на БГП позначають місце приймання розчина, огляду і профілактичного ремонту крана, збереження контрольного вантажа та інш.
Простування і розміщення на БГП тимчасових будівель, споруд і доріг.
В залежності від характеру і района будівництва, обсягів БМР, числа робітників і тривалості періода будівництва при розробці ПВР визначають номенклатуру, число і розміри тимчасових будівель і споруд.
По призначенню тимчасові будівлі поділяються на:
а) виробничі (майстерні, об'єкти енерго і авто господарства і т.д.)
б) адміністративно-господарські (контори прорабів, прохідні і т.д.)
в) санітарно-господарські (гардеробні, душові, їдальні)
г) житлові і суспільні (гуртожитки, червоні кутки, магазини) В залежності від конструктивних рішень розрізняють:
а) неінвентарні (розраховані на неодноразове використання)
б) інвентарні (збірно-розбірні., контейнерні, пересувні)
Потреба будівництва в адміністративних І санітарно-господарських будівлях визначають на основі розрахункової чисельності робітників по нормативам. Чисельність визначають з календарних планів та графіків руху робочої сили.
Доля категорії робітників приймається в залежності від специфіки будівництва: орієнтовно 85 % - робітники, ГГР службовці - 12 % , МОП і охорона -3%. При цьому число робітників в максимально завантажену зміну приймається 70%, інші - 30%.
Основні нормативні показники для розрахунку.
При розташуванні санітарно-господарських і адміністративних будівель необхідно забезпечить безпеку і зручність підходів до них, не заважати будівництву і забезпечити максимальну блокіровку будівель між собою, на БГП вказують габарити будівель, їх прив'язку в плані, підключення до комунікацій і т.п.
Побутові і адміністративні будівлі повинні бути віддалені від об'єктів виділяючих пил та небезпечні гази не менше ніж на 50 м і розташовуються по відношенню до них з навітреного боку переважаючих вітрів. Відстань від питних установок до робочих місць повинно бути не більше 75м, від пунктів харчування -600м, від уборних - 200м.
В якості тимчасових доріг на будівельних майданчиках використовують автомобільні та залізні дороги. Залізні дороги головним чином при будівництві великих об'єктів, будівництво залізнодорожних шляхів ведуть спеціалізовані організації. Будівництво тимчасових автодоріг ведеться загальнобудівельною організацією. Осовні задачі проектування автодоріг:
- розробка схеми руху транспорта і розташування доріг в плані;
- визначення параметрів доріг;
- встановлення небезпечних зон;
- визначення додаткових умов для забезпечення безпеки руху в межах будмайданчика;
- визначення конструкцій автодоріг;
- розрахунок обсягів робіт і необхідних ресурсів.
Нри проектуванні тимчасових автодоріг необхідно максимально використовувати існуючі дороги і забезпечити підЧзд транспорта в зону дії кранів, майданчиків збільшувальної збірки, складам і т.д., дотримуючись при цьому безпечної відстані (БНіГІ ІЇЇ-4-80). Слід уникати розміщення тимчасових доріг над прокладаємими підземними комунікаціями або поблизу їх. На БГП указують в'їзди, виїзди, напрями руху, розвороти, роз'їзди, місця розвантаженння і прив'язочні розміри тимчасових автодоріг.
При нанесенні тимчасових доріг слід дотримуватись слідуючих вимог:
1. Ширина автодороги при однобічному русі - 3,5м, при двубічному - 6м.
2. Радіус закруглення 15-30 м.
3. При однобічному русі між дорогою і складами потрібно залишати полоси для стоянки транспорту під розвантаженням шириною не менше Зм.
Тимчасова дорога по можливості повинна бути кільцевою, якщо це неможливо, необхідно передбачити майданчик для розвертання машин.
Небезпечними зонами тимчасової автодороги є зони що знаходяться в межах зони руху вантажа, або зони монтажа конструкцій. На БГП ці дільниці помічають подвійною штриховкою.
До додаткових вимог, що забезпечують безпечний рух в межах будівельного майданчика відносяться:
- обмеження швидкості;
- заборона виїзду тощо.