Грошові агрегати в Україні

М0

Готівкові засоби поза банківською системою

+

Засобинадепозитах дозапитання

М1

+

Засоби на строкових депозитних рахунках

М2

Засоби по трастовим операціям банка і цінним паперам власного боргу

+

М3

Рис. 3.2. Структура грошової маси

Крім зазначених агрегатів, якими визначається структура грошової маси, використовується ще один агрегат – показник грошової бази.

Особливістю цього показника є те, що він характеризує ступінь впливу центрального банку на грошову масу.

Грошова база включає в себе весь запас готівки, який знаходиться в обігу поза банківською системою і в касах банків, а також величину резервів комерційних банків, що зберігаються в Центральному банку

Найбільшу ліквідність мають саме ця частина грошової маси, що також називають високоефективними грішми (high-powered money) або резервними грішми (reserve money, RM) - це сума наявних у звертанні і резервів комерційних банків.

Резерви комерційних банків складаються з двох частин: з готівки в їхніх касах і безготівкових на їхніх кореспондентських рахунках, у тому числі обов'язкові резерви (депоновані засоби на кореспондентських рахунках у Центральному банку). Сума коштів комерційних банків, що зберігається в Центральному банку, що перевищує нормативну величину обов'язкових резервів, являє собою надлишкові резерви.

М0 (грошові засоби поза банківською системою)

- залишки касової готівки комерційних банків;

- обов’язкові резерви комерційних банків в НБУ (нормативні резерви);

- засоби комерційних банків на кореспондентських рахунках в НБУ (наднормативні резерви)

= +

Грошова база є найважливішим чинником впливу Центрального банку за допомогою інструментів грошово-кредитної політики на кількість грошей у звертанні.

У різних країнах немає єдності з приводу складу агрегатів і навіть їхнього використання. Кількість і склад грошових агрегатів залежать від специфіки структури кредитної системи країни і ступені розвитку фінансового ринку.

3.3. Грошовий ринок і механізм його формування

Ринок по своєму призначенню – це економічний механізм, що спирається на функціонування структурно-роздрібленої сукупності відповідних інститутів.

Грошовий ринок є частиною фінансового ринку і відбиває попит на гроші і пропозицію грошей, а також формування рівноважної «ціни» грошей. Маючи свою специфічність, ринок грошей регулюється не тільки конкретно обумовленими, але і загальними принципами ринкової економіки.

Грошовий ринок являється економічним механізмом, який забезпечує взаємодію попиту та пропозиції на грошову масу

При розробці монетарної політики і планів емісійної діяльності необхідно знати економічні аргументовані обсяги потреб у коштах.

Під попитом на гроші розуміють попит на запас грошових засобів, сформований на відповідний фіксований момент часу

Існує два основних варіанти визначення попиту на гроші:

Трансакційний варіант попиту на гроші

Кембріджський варіант попиту

на гроші

Трансакційний варіант попиту на гроші. Заснований на двоякому вираженні суми товарообмінних угод за визначений період:

- як добуток кількості грошей на швидкість їхнього звертання;

- як добуток кількості реалізованих товарів на їхню середню ціну.

Рівняння обміну І.Фішера

MV = PQ ,

де, M – кількість грошей;

V – швидкість звертання грошей;

P – рівень цін (середньостатистичне значення індексу цін річних товарів і послуг, виражене щодо базового річного показника, що дорівнює 1);

Q – реальний національний продукт;

P x Q - номінальний національний продукт.

Первісне рівняння мало такий вигляд:

M × V =P × T

де, T – кількість угод в економіці протягом визначеного періоду часу;.

P – ціна типової угоди.

Складності визначення величини Т привели до заміни її на реальний обсяг випуску товарів і послуг, а Р – на індекс цін.

И.Фішер зробив ряд допущень, що виключають вплив 2-х елементів:

• швидкості звертання грошей;

• кількості реалізованих товарів.

Передбачається, що протягом короткострокового періоду дані величини є незмінними тому що:

- швидкість звертання грошей визначається довгостроковим фактором, що зв'язаний з рівнем розвитку кредитної системи країни;

- виробництво товарів і послуг не може бути значно збільшено, тому що для розвитий економічної системи характерна повна зайнятість ресурсів.

Усунувши з аналізу V і Q Фішер виявив функціональний зв'язок між показниками M і P, що виражається в тім, що рівень цін у кінцевому рахунку визначається зміною кількості грошей у звертанні, якщо одночасно не змінюється швидкість звертання грошей і кількість відповідних благ.

З рівняння Фішера можна визначити попит на гроші, що виражається наступною формулою:

P × Q

Md = -----------

V

Кількість грошей, необхідних для забезпечення звертання товарів і послуг прямо пропорційно обсягові виробництва товарів і послуг (номінальному доходові) і назад пропорційно швидкості звертання грошової одиниці. Держава повинна підтримувати темп росту грошової маси на рівні середніх темпів росту реального ВВП, тоді рівень цін в економіці буде стабільним.

По рівнянню обміну Фішера розраховується величина грошової маси, необхідна для здійснення платежів і розрахунків і обумовлена агрегатом М1.

Рівняння Фішера близько за формою до відомого рівняння закону грошового обігу К. Маркса:

PQ – k + a - b

Md = ------------------ ,

V

де PQ –сума цін товарів і послуг, що є в обігу;

k - сума цін товарів, платежі по яких виходять за рамки даного періоду;

a – сума цін товарів, проданих у минулі періоди, терміни оплати яких наступили в даному періоді;

b - сума взаємопогашаючих платежів;

V – швидкість обороту грошової одиниці.

Даний закон був сформульований стосовно до умов звертання металевих грошей і грошей, розмінних на метал. В умовах металевого стандарту грошова маса стихійно пристосовувалася до обсягу товарообігу. З відходом від золотого стандарту автоматичний механізм пристосування перестав діяти. Це викликало необхідність виявлення нових факторів, що враховуються при визначенні кількості грошей у звертанні.

Кембріджський варіант попиту на гроші. Основою кембріджського варіанта попиту на гроші є рівняння грошового обігу, що запропонував англійський економіст А. Пігу.

Md = k × P × Q

де Md – потреба в коштах;

P – рівень цін товарів і послуг, що підлягають реалізації;

Q – реалізований національний продукт.

k – кембріджський коефіцієнт, що показує яка частина річного номінального доходу може зберігатися учасниками обороту у формі касових залишків.

Величина касових залишків (тобто гроші, які знаходяться в обігу поза банківською системою) дорівнює різниці між виданими банками грошима за відповідний період і сумою, що надійшли в каси банків готівкових грошей за купівлю товарів і оплату послуг за той же період

Кембріджське рівняння по своїй економічній сутності ідентично рівнянню И.Фішера. Між ними існує логічний зв'язок через показники V і r. Логічний зв'язок між V і r можна пояснити, якщо дорівняти них до норми відсотка:

1. коефіцієнт k характеризує назад пропорційну функцію норми відсотка r;

2. швидкість обороту грошей характеризує прямо пропорційну функцію норма відсотка.

Виходячи з дані рівняння: k ? 1 : V.

Таким чином, між кембріджським рівнянням і рівнянням обміну Фішера існує логічний взаємозв'язок, мова йде про фактичне поглиблення характеристики грошового обігу і, відповідно, теоретичного аналізу механізму формування попиту на гроші (Md).

Кінцевий висновок обох варіантів однакова – зміна кількості грошей є причиною, а не наслідком зміни цін.

Кембріджське рівняння припускає з одного боку - наявність фінансових активів з різною прибутковістю, а з іншого боку - можливістю вибору між ними при рішенні питання в якій формі зберігати доход.