Поліомієліт Захворювання цнс вірусного походження, вхідними воротами інфекції являються дихальні шляхи та шкт. Класифікація

1. За типом Типові (з ураженням ЦНС) Непаралітичні (менінгеальна, абортивна) Паралітичні (спинальна, бульбарна) Атипічні Зтерта Безсимптомна

2. За тяжкістю Легка форма Середньої тяжкості Тяжка форма Критерії тяжкості: Вираженість синдрому інтоксикації Вираженість рухових порушень

3.За перебігом (характером) Гладке Негладке З ускладненнями З наслоєнням вторинної інфекції Із загостренням хронічних захворювань

Абортивна форма перебігає із загальними неспецифічними симптомами (катаральні явища, шлунково-кишкові розлади, загальна слабкість, підвищення температури тіла тощо.); ці випадки найнебезпечніші у епідеміологічному відношенні.

Менінгеальна форма проявляється у вигляді серозного менингіту.

При наибольш частій з паралітичних форм поліомиеліту — спинальній — після загальноінфекційних симптомів появляються паралічі м’язових груп, які іннервуються руховими клітинами спинного мозку; на ногах частіше усього вражаються: чотириголовий мяз, розгиначі стопи; на руках: дельтовидна, триголова и супінатори передпліччя. Особливо небезпечний параліч діафрагми, який призводить до тяжкого порушення дихання (див. також р. Рухові порушення. Види паралічів).

Бульбарна форма обумовлена ураженням різних відділів довгастого мозку, а понтинна — ураженням ядра лицевого нерва.

При непаралітичних формах захворювання звичайно закінчується повним видуженням, при паралітичних формах в деяких випадках функції уражених м’язів відновлюються неповністю, дефект зберігається тривало, іноді все життя. Наибільш тяжкі випадки, особливо з ураженням дихальних центрів довгастого мозку, можуть привести до летального наслідку. Діагноз поліомієлиту становлять на підставі клінічних, епідеміологичних і лабораторних даних.

]

Патогенез провідних клінічних симптомів і синдромів при поліомієліті^[5].
Симптоми	Патогенез
Гарячка	Вірусемія
Катаральні явища	Ураження эпітелиальних клітин і лімфатичного апарату дихальних шляхів
Розлади випорожнень	Реплікація вірусу в клітинах тонкої кишки
Пітливість	Ураження вегетативної нервовой системи, судинорухового центру
Висип	Ураження судин і периваскулярних просторів
Розлади сечовипускання	Ураження поперекового відділу спинного мозку з наступною атонією сфінктера сечового міхура
Біль у м’язах, парестезії	Ураження чутливих корінців спинного мозку
Гемодинамічні порушення, похолодання кінцівок, ціаноз	Ураження судинорухового центру з наступним парезом судин, порушення вегетативної іннервації
Коливання артеріального тиску	Ураження судинорухового центру, міокардит
Задишка, ядуха	Ураження дихальних м’язів, серцево-судинні порушення, ураження IX—XII пар черепних нервів з порушенням ковтання, виділення секрету, його інспірація
Парези, паралічі	Ураження рухових м’язів і центрів, потім — атрофія м’язів
Безладність парезів, паралічів	Нерівномірність разподілу і розмноження вірусів у нервових структурах
Порушення ковтання і фонації	Ураження рухових ядер IX и X пар черепних нервів
Параліч мімічних м’язів	Ураження ядер лицевого нерва
Стійкість паралічів	Массивна загибель мотонейронів, переродження осьових циліндрів, атрофія м’язів
Менінгеальний синдром	Набряк, інфільтрація оболонок мозку

Черепно-мозкова травма

З урахуванням можливої загрози інфікування внутрішньочерепного вмісту ЧМТ поділяють на закриту та відкриту; відкрита ділиться на проникаючу і непроникаючу.

Закрита ЧМТ – це ушкодження при яких відсутнє порушення цілісності покривів голови, або є рана м’яких тканин без порушення цілісності апоневрозу. Переломи кісток склепіння голови без ушкодження м’яких тканин над ними відносяться до закритих ЧМТ.

До відкритої ЧМТ відносяться ушкодження, при яких маються рани м’яких покривів голови з порушенням цілісності апоневрозу, або переломи кісток склепіння з ушкодженням м’яких тканин у цьому місці.

Відкрита ЧМТ без ушкодження твердої мозкової оболонки відноситься до непроникаючої відкритої ЧМТ. Травма з ушкодженням твердої мозкової оболонки – до проникаючої ЧМТ.

Переломи кісток основи черепа відносяться до групи відкритих ЧМТ. А переломи з виділенням ліквору з вушного проходу або носа – до групи відкритих проникаючих ЧМТ.

Під множинними ушкодженнями розуміється одночасне ушкодження одного органу чи топографоанатомічної системи тіла в двох або більше місцях.

За тяжкістю ЧМТ ділиться на 3 ступеня: легка(струс, забій головного мозку легкого ступеня); середня (забій головного мозку середнього ступеня, підгостре та хронічне стиснення мозку); тяжка (забій головного мозку тяжкого ступеня, гостре стиснення мозку, дифузне аксональне ушкодження мозку).

Клінічні форми ЧМТ: