- •1. Предмет і завдання курсу "Історія педагогіки". Основоположні принципи розвитку історико-педагогічного процесу
- •2. Виховання як категорія суспільного існування. Виховання у первісному суспільстві. Особливості виховання у різних суспільствах
- •3. Виховання дітей і молоді на нашій території в додержавний період /IX ст./
- •4. Християнство і поширення знань в Європі та Київській Русі /х-хііі ст./
- •5. Розвиток писемності і шкільної освіти в Київській Русі /іх-хііі ст./
- •6. Педагогічна думка в Київській Русі /іх-хііі ст./
- •7. Просвітництво в період Володимира Мономаха в Київській Русі /хіі ст./
- •8. Поширення знань в епоху Ярослава Мудрого /хі ст./
- •9. Українські першодрукарі. "Пересопницьке Євангліє" як чудова пам*ятка українського книгодрукування
- •10. Братські школи в Україні і Білорусії (xyi-xyii ст.)
- •12. Києво-Могилянська академія. Зміст освіти. Навчально-виховний процес.
- •13. Виховання молоді України в козацьку добу
- •14. Січові сотенні і полкові козацькі школи в епоху Українського відродження
- •15. Типи шкіл і виховання дітей та молоді в епоху Українського відродження.
- •16. Фізичне виховання дітей в київській русі.
- •17. Вплив києво-могилянської академії на розвиток освіти, культури і науки.
- •18. Педагогічна діяльність та ідеї о. Духновича /1803-1865./
- •19.Педагогічна спадщина г. Сковороди в контексті /XVIII ст./
- •21. Освітня програма Кирило-Мефодіївського товариства /1845-1847./.
- •22. Внесок т. Шевченка в розвиток моралі та освіти.
- •23. Педагогічна діяльність боротьби за українську національну школу .
- •24. К.Ушинський про зміст освіти.
- •25. Розробка к.Ушинським принципу народності виховання ("Про народність у суспільному вихованні").
- •26. Школа виховання в стародавній Греції…
- •27. Освітні та виховні ідеали в стародавній Греції і Римі /порівняльний аналіз/.
- •28. Педагогічні погляди філософів Стародавньої Греції: Сократа, Платона, Аристотеля, Демокрита
- •29. Освіта та педагогічна думка у Стародавньому Римі.
- •30. Рицарство в середні віки. Суспільно-педагогічна характеристика.
- •31. Середньовічні міські школи і перші університети в Європі.
- •32. Система освіти в Європі в середні віки.
- •33. Започаткування демократичних освітніх ідеалів в західноєвропейских і вітчизняних перших університетах.
- •34. Навчання українців в середньовічних Європейських університетах. П.Русин, ю.Дрогобич та ін.
- •35. Гуманістична педагогіка в епоху Європейського відродження хiv-XVI ст.
- •36.Система шкіл і зміст освіти в працях Коменського.
- •37. "Велика дидактика" я.А.Коменського - узагальнення досвіду теорії і практики освіти і виховання попередніх епох.
- •38. Реальна освіта у визначеннях представників педагогічної думки Західної Європи (д.Локк, я.Коменський, ж-ж.Руссо).
- •39. Теорія вільного виховання Жан-Жака Руссо та її послідовники - л.Толстой,к.Вевтиель, я.Корчак, м.Монтессорі, в.Сухомлинський, ш.Амонашвіл
- •40. Теорія розвиваючого навчання за й.Г.Песталоцці і а.Дістервегом
- •41. Педагогічні ідеї Локка, його погляди на мету виховання та реальну освіту.
- •42.Проблема підготовки вчителя в зарубіжній історії педагогіки(XVII-XIX ст.)
- •43. Педагогічна діяльність та ідеї Песталоцці. Основи початкової освіти, фізичного, морального і розумового виховання.
- •44. Принцип природо відповідності виховання в історії педагогіки.
- •45. Представники руху «нове виховання» в зарубіжній педагогіці (о.Декролі, Дж.Дьюї та ін.).
- •46. Дидактика розвиваючого навчання і теорія національного виховання.
- •47. Теорія «трудової школи» і «громадського виховання»
- •48. Навчання та виховання за вальдорфською системою /хх ст./
- •49.Основні тенденції розвитку світової освіти в хх ст.
- •50. К. Ушинський про вивчення рідної ті інших мов у дитинстві.
- •51.Ушинський про підготовку вчителя. Стаття проект "учительських семінарій".
- •52. Науково-педагогічна школа к. Ушинського.
- •53.Громадсько-педагогічний рух в Україні /60-ті роки хіх ст./
- •54. Зміст освіти тенденції національного виховання в Колегії Павала Ґалаґана і Чернігівській семінарії.
- •55. Педагогічна діяльність та ідеї Драгоманова про розвиток української школи і національне виховання.
- •56. Освіта і педагогічна думка України в кінці хіх- на поч. Хх ст.
- •57. Розвиток українського шкільництва на Буковині, Галичині, Закарпатті
- •58. Система освіти в царській Росії і Україні.
- •59. Просвітницькі ідеї і громадсько-політична діяльність м. Драгоманова.
- •60.Українська національно-визвольна революція 1917-1922.
- •61. Відродження і розвиток козацько-лицарських традицій виховання в західній Україні хуі ст.
- •62. Боротьба за народну освіту в кінці хіх ст.
- •63.Просвітницька культурно-освітня і духовно-моральна діяльність і.Огієнка (після 1917р.)
- •64. Основні тенденції розвитку освіти в радянській Україні в 20-30-ті рр. Хх ст.
- •65. Гуманізм педагогіки і новаторство в. Сухомлинського /1910-1970/.
- •66. Педагогічна діяльність а. Макаренка 20-30-ті рр. Хх ст.
- •67. Педагогічна діяльність і педагогічні ідеї с. Русової і г. Ващенка.
- •68. Тенденції розвитку радянської освіти і виховання в 40-80-ті рр. Хх ст.
- •69. В. Сухомлинський про виховання громадянина. Книга "Народження громадянина"
- •71. Шляхи і засоби виховання любові до Батьківщини в працях Сухомлинського
- •72Національний педагогічний університет імені м.Драгоманова. Етапи становлення
- •73. Українське шкільництво в діаспорі
21. Освітня програма Кирило-Мефодіївського товариства /1845-1847./.
Програмні положення братства були викладені у «Книзі буття українського народу» (український варіант роботи Адама Міцкевича «Книги народу й пілігримства польського») і «Статуті Слов'янського братства св. Кирила і Мефодія», основним автором яких був Микола Костомаров, та у «Записці», написаній Василем Білозерським. В основу документів лягли ідеї українського національного відродження і українського панславізму, романтика загальнослов'янської єдності, автономізму та народовладдя[2]. Кирило-Мефодіївське братство ставило своїм головним завданням побудову майбутнього суспільства на засадах християнської моралі, шляхом здійснення ряду реформ; створення демократичної конфедерації слов'янських народів, очолюваної Україною, на принципах рівності і суверенності; знищення царизму і скасування кріпосного права і станів; встановлення демократичних прав і свобод для громадян; зрівняння у правах всіх слов'янських народів щодо їх національної мови, культури та освіти.
Кирило-мефодіївці розглядали слов'ян як єдиний народ, відводячи українському суспільству ключову роль у створенні слов'янської конфедерації (зв'язки з братством підтримували 100 осіб з Польщі, Литви, Чехії, Білорусі, Росії, України). При цьому Микола Костомаров, Василь Білозерський, Микола Гулак та інші були переконані, що таке право дає українцям їхня глибока релігійність, корені козацького республіканізму. Ад'юнкт Київського університету М. Костомаров вважав цілком можливим формування монархічної федерації у складі України та Росії (з елементами республіканського ладу)[2]. Лише третій варіант «Книги буття українського народу» набув рис конституційності, усе одно залишившись різновидом соціальної утопії без згадки про реальність державної незалежності українських земель. Характерна риса: якщо для діячів польського опору ідеалом була свобода, то для більшості кирило-мефодіївців — соціальна рівність. Прихильники революційного напряму боротьби (Т. Шевченко, О. Навроцький, М. Гулак, І. Посяда, М. Савич, Г. Андрузький) не мали сумніву в тому, що скасувати кріпацтво, повалити самодержавство зможе тільки народне повстання[2].
Привертає увагу розроблений студентом Г. Андрузьким документ «Начерки Конституції Республіки» — модель федеративної слов'янської республіки, яка мала поєднати в собі досвід Північноамериканських штатів і традиції Російської імперії[2]. Вона передбачала створення семи автономних штатів, включаючи Україну з Галичиною, Кримом і Чорномор'ям, Сербію, Болгарію, Бессарабію, Польщу. Пізніше, перебуваючи на засланні в Петрозаводську, Г. Андрузький дійшов до висновку: «Щоб створити Україну, необхідно зруйнувати Росію, а вона зміцнювалася віками»[2]. Інших поглядів дотримувалися М. Костомаров, П. Куліш, В. Білозерський, О. Маркович, О. Тулуб, Д. Пильчиков: вони вважали, що тривала просвітницька діяльність і реформи здатні забезпечити успіх політичних і соціальних перетворень[2].
Реальна діяльність членів товариства зводилася до зустрічей на квартирах М. Гулака або М. Костомарова, де велися наукові диспути, обговорювалися програмні документи, а також до приватних бесід із молоддю, інтелігентами, дрібним чиновництвом. Однак, члени братства також вели й активну громадсько-політичну діяльність: вони поширювали ідеї братства через розповсюдження його програмних документів, прокламацій («До братів-українців», «До братів-великоросів і поляків»), творів Тараса Шевченка; займалися науковою працею і виступали з лекціями в навчальних закладах Києва, в яких проповідували свої погляди; піклувалися про розвиток народної освіти, збирали кошти на відкриття народних шкіл, написання і видання нових книг (зокрема, Пантелеймон Куліш підготував перший підручник з історії України «Повість про український народ», виданий 1846 року, та ін.).