71. Шляхи і засоби виховання любові до Батьківщини в працях Сухомлинського

Центральною у педагогічній системі В.О.Сухомлинського є ідея гармонійно розвиненої особистості. Незадовго до відходу у небуття вчений підготував доповідь для захисту докторської дисертації за сукупністю робіт під назвою "Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості, де вчений розкриває складники всебічного розвитку особистості учня у період його навчання. За традиційного підходу до компонентів всебічного розвитку вчений, разом з тим, по-новому окреслює власне розуміння змісту виховання та шляхів його реалізації.

У розвитку особистості першорядного значення він надавав розумовому вихованню. Ідеалом школи є те, щоб у життя не вступала жодна невихована у розумовому відношенні людина. Невігласи небезпечні для суспільства, незалежно від того, освічені вони чи ні. Невіглас не може бути щасливим сам і завдає нещастя іншим. Той, хто вийшов зі стін школи, може чогось і не знати, але він має бути розумною людиною. Розумова вихованість, на думку Сухомлинського, нерівнозначна обсягу набутих знань: "Уся суть у тому, як відбувається життя знань у складній і багатогранній діяльності людини".

Важливе завдання школи педагог вбачав у формуванні стійких переконань вихованців. Знання стають переконаннями за умови, коли у школі живуть ці переконання - у взаємовідносинах між вихованцями і педагогами, в їхніх вчинках, прагненнях, радощах і прикрощах.

У "Батьківській педагогіці" вчений кардинально, по-новому осмислює взаємозв'язки родини і школи. Головним у цьому зв'язку виступає глибоке народне підґрунтя. Спираючись на народні бувальщини, легенди, оповіді, вчений розкриває кращі набутки етнічних засад виховання. За Сухомлинським, кожен народ продукує свою систему етнічних цінностей, яка найповніше відображає його ментальність, особливості національної свідомості. Ці цінності народ відтворює і розвиває через мову, літературу, мистецтво, фольклор, виробничі відносини, побут, а також через звичаї і традиції.

72Національний педагогічний університет імені м.Драгоманова. Етапи становлення

Відновлення дійсної історії становлення та розвитку вищої педагогічної освіти та її лідера Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова є нагальною потребою українського національного відродження, утвердження української державності, повноважного входження вітчизняної освіти до європейського освітнього простору як освіти глибоко історичної, фундаментальної, високоякісної, а відповідно й конкурентноздатної.

Датою заснування НПУ має вважатись 21 листопада (4 грудня за новим стилем) 1834 року.

У короткому викладі історія розвитку нашого університету має такий вигляд:

4 грудня

1834p. фактичневідкриттяприКиївськомууніверситетіСв. Володимира„особливоговиховногозакладу" Педагогічногоінституту;

Травень

1835 р. - Випускпершоїгрупивчителів-екстернів, якіпройшлиатестаціювПедагогічномуінституті;

1858 р. - ПеретворенняПедагогічногоінститутууВищідворічніпедагогічнікурсиприУніверситетіСв. Володимира;

1863 р. Створеннянаїхосновісамостійногонавчальногозакладу- КиївськихВищихпедагогічнихкурсів;

1867 р. ВідтворенняВищихпедагогічнихкурсівприУніверситетіСв. Володимира, їхспівробітництвоіз „зовнішніми" курсами;

1909 р. ПеретворенняКиївськихВищихпедагогічнихчоловічихкурсіввУчительськийінститут;

1920 р. ВключенняУніверситетусв. Володимира, Вищихжіночихкурсів(Університетусв. Ольги), УчительськогоінститутутаіншихзакладівдоКиївськогоінститутународноїосвітиіменіМ.П. Драгоманова;

1933 р. ПеретворенняКІНОіменіМ.П. ДрагомановавКиївськийпедагогічнийінститутіменіО.М. Горького(з 1936р.);

1991 р. СтвореннянаційосновіКиївськогоДержавногопедагогічногоуніверситетутаповерненняйому іменіМ.П.Драгоманова;

1997 р. НаданняУніверситетовістатусуНаціонального.