- •1. Предмет і завдання курсу "Історія педагогіки". Основоположні принципи розвитку історико-педагогічного процесу
- •2. Виховання як категорія суспільного існування. Виховання у первісному суспільстві. Особливості виховання у різних суспільствах
- •3. Виховання дітей і молоді на нашій території в додержавний період /IX ст./
- •4. Християнство і поширення знань в Європі та Київській Русі /х-хііі ст./
- •5. Розвиток писемності і шкільної освіти в Київській Русі /іх-хііі ст./
- •6. Педагогічна думка в Київській Русі /іх-хііі ст./
- •7. Просвітництво в період Володимира Мономаха в Київській Русі /хіі ст./
- •8. Поширення знань в епоху Ярослава Мудрого /хі ст./
- •9. Українські першодрукарі. "Пересопницьке Євангліє" як чудова пам*ятка українського книгодрукування
- •10. Братські школи в Україні і Білорусії (xyi-xyii ст.)
- •12. Києво-Могилянська академія. Зміст освіти. Навчально-виховний процес.
- •13. Виховання молоді України в козацьку добу
- •14. Січові сотенні і полкові козацькі школи в епоху Українського відродження
- •15. Типи шкіл і виховання дітей та молоді в епоху Українського відродження.
- •16. Фізичне виховання дітей в київській русі.
- •17. Вплив києво-могилянської академії на розвиток освіти, культури і науки.
- •18. Педагогічна діяльність та ідеї о. Духновича /1803-1865./
- •19.Педагогічна спадщина г. Сковороди в контексті /XVIII ст./
- •21. Освітня програма Кирило-Мефодіївського товариства /1845-1847./.
- •22. Внесок т. Шевченка в розвиток моралі та освіти.
- •23. Педагогічна діяльність боротьби за українську національну школу .
- •24. К.Ушинський про зміст освіти.
- •25. Розробка к.Ушинським принципу народності виховання ("Про народність у суспільному вихованні").
- •26. Школа виховання в стародавній Греції…
- •27. Освітні та виховні ідеали в стародавній Греції і Римі /порівняльний аналіз/.
- •28. Педагогічні погляди філософів Стародавньої Греції: Сократа, Платона, Аристотеля, Демокрита
- •29. Освіта та педагогічна думка у Стародавньому Римі.
- •30. Рицарство в середні віки. Суспільно-педагогічна характеристика.
- •31. Середньовічні міські школи і перші університети в Європі.
- •32. Система освіти в Європі в середні віки.
- •33. Започаткування демократичних освітніх ідеалів в західноєвропейских і вітчизняних перших університетах.
- •34. Навчання українців в середньовічних Європейських університетах. П.Русин, ю.Дрогобич та ін.
- •35. Гуманістична педагогіка в епоху Європейського відродження хiv-XVI ст.
- •36.Система шкіл і зміст освіти в працях Коменського.
- •37. "Велика дидактика" я.А.Коменського - узагальнення досвіду теорії і практики освіти і виховання попередніх епох.
- •38. Реальна освіта у визначеннях представників педагогічної думки Західної Європи (д.Локк, я.Коменський, ж-ж.Руссо).
- •39. Теорія вільного виховання Жан-Жака Руссо та її послідовники - л.Толстой,к.Вевтиель, я.Корчак, м.Монтессорі, в.Сухомлинський, ш.Амонашвіл
- •40. Теорія розвиваючого навчання за й.Г.Песталоцці і а.Дістервегом
- •41. Педагогічні ідеї Локка, його погляди на мету виховання та реальну освіту.
- •42.Проблема підготовки вчителя в зарубіжній історії педагогіки(XVII-XIX ст.)
- •43. Педагогічна діяльність та ідеї Песталоцці. Основи початкової освіти, фізичного, морального і розумового виховання.
- •44. Принцип природо відповідності виховання в історії педагогіки.
- •45. Представники руху «нове виховання» в зарубіжній педагогіці (о.Декролі, Дж.Дьюї та ін.).
- •46. Дидактика розвиваючого навчання і теорія національного виховання.
- •47. Теорія «трудової школи» і «громадського виховання»
- •48. Навчання та виховання за вальдорфською системою /хх ст./
- •49.Основні тенденції розвитку світової освіти в хх ст.
- •50. К. Ушинський про вивчення рідної ті інших мов у дитинстві.
- •51.Ушинський про підготовку вчителя. Стаття проект "учительських семінарій".
- •52. Науково-педагогічна школа к. Ушинського.
- •53.Громадсько-педагогічний рух в Україні /60-ті роки хіх ст./
- •54. Зміст освіти тенденції національного виховання в Колегії Павала Ґалаґана і Чернігівській семінарії.
- •55. Педагогічна діяльність та ідеї Драгоманова про розвиток української школи і національне виховання.
- •56. Освіта і педагогічна думка України в кінці хіх- на поч. Хх ст.
- •57. Розвиток українського шкільництва на Буковині, Галичині, Закарпатті
- •58. Система освіти в царській Росії і Україні.
- •59. Просвітницькі ідеї і громадсько-політична діяльність м. Драгоманова.
- •60.Українська національно-визвольна революція 1917-1922.
- •61. Відродження і розвиток козацько-лицарських традицій виховання в західній Україні хуі ст.
- •62. Боротьба за народну освіту в кінці хіх ст.
- •63.Просвітницька культурно-освітня і духовно-моральна діяльність і.Огієнка (після 1917р.)
- •64. Основні тенденції розвитку освіти в радянській Україні в 20-30-ті рр. Хх ст.
- •65. Гуманізм педагогіки і новаторство в. Сухомлинського /1910-1970/.
- •66. Педагогічна діяльність а. Макаренка 20-30-ті рр. Хх ст.
- •67. Педагогічна діяльність і педагогічні ідеї с. Русової і г. Ващенка.
- •68. Тенденції розвитку радянської освіти і виховання в 40-80-ті рр. Хх ст.
- •69. В. Сухомлинський про виховання громадянина. Книга "Народження громадянина"
- •71. Шляхи і засоби виховання любові до Батьківщини в працях Сухомлинського
- •72Національний педагогічний університет імені м.Драгоманова. Етапи становлення
- •73. Українське шкільництво в діаспорі
27. Освітні та виховні ідеали в стародавній Греції і Римі /порівняльний аналіз/.
Римське виховання на всіх етапах переслідує, перш за все, практичні цілі. Діти з простих сімей отримували практичну трудову підготовку, а дітей привілейованих громадян готували до активної державної діяльності. Першочерговою справою було вироблення у представників всіх верств населення такої якості як відданість батьківщині, державі. На відміну від грецького виховання в освітньо-виховній системі Риму знаходиться місце i для бідного, але вільного населення. Для дітей плебеїв були доступні початкові школи.
У Римі школи набувають значного поширення у другій половині республіканської епохи (II-I ст. до н. е.). Всі вони були спочатку приватними та платними i тільки в епоху імперії поступово перетворились на державні. Елементарні (початкові) школи існували ще у III ст. до н. е. Вони обслуговували вiльнонароджене з середнім достатком населення (плебеїв). Тут навчали читати, писати i рахунку. Методика навчання була такою ж як i в афінських мусичних школах. У ці школи допускалися i дівчатка. Заможні римляни надавали перевагу домашньому початковому навчанню своїх дітей.
28. Педагогічні погляди філософів Стародавньої Греції: Сократа, Платона, Аристотеля, Демокрита
У Стародавній Греції зародилися перші в історії педагогіки педагогічні теорії. Вони ще не виділяються окремо, а знаходять своє місце у філософських вченнях древніх мислителів. Демокрiт (460-370 рр. до н. е.). Представник матеріалістичного напрямку у древньогрецькій філософії. Написав біля 70 творів, але дотепер збереглися лише їх уривки. Демокрiт надавав вихованню надзвичайно великого значення. Він вважав, що зовнішні впливи (виховання) відіграють провідну роль у розвитку людини. До найголовніших впливів такого роду відносив: навчання, позитивний приклад дорослих та вправи.
Сократ (469-399 рр. до н. е.). Народився у сім’ї скульптора поблизу Афін. Більшу частину життя присвятив філософській творчості та педагогічній діяльності. Стояв на філософських позиціях про неможливість для людського розуму пізнання світу та речей. На його думку, людина може пізнати тільки саму себе (“Пізнай самого себе“). Вважав себе спеціалістом, передусім, у питаннях етики. З етичних міркувань виводив мету виховання, яка полягає в особистому моральному самовдосконаленні, звільненні інтелекту від усіх негативних зовнішніх впливів. Головні педагогічні принципи Сократа: відмова від примусу і насилля, визнання найбільш дійовим виховним засобом переконання.
Платон (427-347 рр. до н. е.). Учень Сократа. Займався педагогічною діяльністю в Афінах, де при гiмнасiї Академія заснував філософську школу. Своє філософське вчення і педагогічні погляди виклав у творах “Держава“ i “Закони“. Висунув i обґрунтував вчення про світ ідей. На його думку, ідеї – це більш досконалі форми буття, де перебуває людська душа до народження. Світ же речей є лише тінню світу ідей. Пізнання – це пригадування душею того, що вона знала у час свого існування поза тілом людини. Тому мета життя мудрої людини повинна полягати, на думку Платона, у розвитку здатності до воскресіння в її душі вроджених ідей (здатності безпосередньо споглядати ідеї). Платон першим у світі обґрунтував систему освіти і виховання підростаючого покоління. Використав при цьому кращі, на його думку, моменти афінського i спартанського виховання: з першого взяв ідею гармонійного розвитку та систему шкіл, а з другого – досвід фізичного виховання. Мета виховання за Платоном – формування “i тіла i душі найпрекраснішими“.
Арістотель вважав, що у людини від природи є лише зародки здібностей, які треба розвивати шляхом виховання. Виходячи з ідеї розвитку він вперше в історії педагогіки робить спробу вікової періодизації, яку потрібно враховувати у процесі виховання: від народження до 7 років; від 7 років до наступу статевої зрілості – 14 років; від 15 до 21 року, тобто до змужніння. На відміну вiд Платона, Арістотель обґрунтовує велике значення діяльності у вихованні i навчанні. “Коли вчаться, то не грають“, оскільки “молодь потрібно виховувати не для забави“. Все життя людини повинно носити діяльний характер. Але мислитель має на увазі не фізичну працю, а діяльність душі по удосконаленню певних доброчинностей.