- •1. Предмет і завдання курсу "Історія педагогіки". Основоположні принципи розвитку історико-педагогічного процесу
- •2. Виховання як категорія суспільного існування. Виховання у первісному суспільстві. Особливості виховання у різних суспільствах
- •3. Виховання дітей і молоді на нашій території в додержавний період /IX ст./
- •4. Християнство і поширення знань в Європі та Київській Русі /х-хііі ст./
- •5. Розвиток писемності і шкільної освіти в Київській Русі /іх-хііі ст./
- •6. Педагогічна думка в Київській Русі /іх-хііі ст./
- •7. Просвітництво в період Володимира Мономаха в Київській Русі /хіі ст./
- •8. Поширення знань в епоху Ярослава Мудрого /хі ст./
- •9. Українські першодрукарі. "Пересопницьке Євангліє" як чудова пам*ятка українського книгодрукування
- •10. Братські школи в Україні і Білорусії (xyi-xyii ст.)
- •12. Києво-Могилянська академія. Зміст освіти. Навчально-виховний процес.
- •13. Виховання молоді України в козацьку добу
- •14. Січові сотенні і полкові козацькі школи в епоху Українського відродження
- •15. Типи шкіл і виховання дітей та молоді в епоху Українського відродження.
- •16. Фізичне виховання дітей в київській русі.
- •17. Вплив києво-могилянської академії на розвиток освіти, культури і науки.
- •18. Педагогічна діяльність та ідеї о. Духновича /1803-1865./
- •19.Педагогічна спадщина г. Сковороди в контексті /XVIII ст./
- •21. Освітня програма Кирило-Мефодіївського товариства /1845-1847./.
- •22. Внесок т. Шевченка в розвиток моралі та освіти.
- •23. Педагогічна діяльність боротьби за українську національну школу .
- •24. К.Ушинський про зміст освіти.
- •25. Розробка к.Ушинським принципу народності виховання ("Про народність у суспільному вихованні").
- •26. Школа виховання в стародавній Греції…
- •27. Освітні та виховні ідеали в стародавній Греції і Римі /порівняльний аналіз/.
- •28. Педагогічні погляди філософів Стародавньої Греції: Сократа, Платона, Аристотеля, Демокрита
- •29. Освіта та педагогічна думка у Стародавньому Римі.
- •30. Рицарство в середні віки. Суспільно-педагогічна характеристика.
- •31. Середньовічні міські школи і перші університети в Європі.
- •32. Система освіти в Європі в середні віки.
- •33. Започаткування демократичних освітніх ідеалів в західноєвропейских і вітчизняних перших університетах.
- •34. Навчання українців в середньовічних Європейських університетах. П.Русин, ю.Дрогобич та ін.
- •35. Гуманістична педагогіка в епоху Європейського відродження хiv-XVI ст.
- •36.Система шкіл і зміст освіти в працях Коменського.
- •37. "Велика дидактика" я.А.Коменського - узагальнення досвіду теорії і практики освіти і виховання попередніх епох.
- •38. Реальна освіта у визначеннях представників педагогічної думки Західної Європи (д.Локк, я.Коменський, ж-ж.Руссо).
- •39. Теорія вільного виховання Жан-Жака Руссо та її послідовники - л.Толстой,к.Вевтиель, я.Корчак, м.Монтессорі, в.Сухомлинський, ш.Амонашвіл
- •40. Теорія розвиваючого навчання за й.Г.Песталоцці і а.Дістервегом
- •41. Педагогічні ідеї Локка, його погляди на мету виховання та реальну освіту.
- •42.Проблема підготовки вчителя в зарубіжній історії педагогіки(XVII-XIX ст.)
- •43. Педагогічна діяльність та ідеї Песталоцці. Основи початкової освіти, фізичного, морального і розумового виховання.
- •44. Принцип природо відповідності виховання в історії педагогіки.
- •45. Представники руху «нове виховання» в зарубіжній педагогіці (о.Декролі, Дж.Дьюї та ін.).
- •46. Дидактика розвиваючого навчання і теорія національного виховання.
- •47. Теорія «трудової школи» і «громадського виховання»
- •48. Навчання та виховання за вальдорфською системою /хх ст./
- •49.Основні тенденції розвитку світової освіти в хх ст.
- •50. К. Ушинський про вивчення рідної ті інших мов у дитинстві.
- •51.Ушинський про підготовку вчителя. Стаття проект "учительських семінарій".
- •52. Науково-педагогічна школа к. Ушинського.
- •53.Громадсько-педагогічний рух в Україні /60-ті роки хіх ст./
- •54. Зміст освіти тенденції національного виховання в Колегії Павала Ґалаґана і Чернігівській семінарії.
- •55. Педагогічна діяльність та ідеї Драгоманова про розвиток української школи і національне виховання.
- •56. Освіта і педагогічна думка України в кінці хіх- на поч. Хх ст.
- •57. Розвиток українського шкільництва на Буковині, Галичині, Закарпатті
- •58. Система освіти в царській Росії і Україні.
- •59. Просвітницькі ідеї і громадсько-політична діяльність м. Драгоманова.
- •60.Українська національно-визвольна революція 1917-1922.
- •61. Відродження і розвиток козацько-лицарських традицій виховання в західній Україні хуі ст.
- •62. Боротьба за народну освіту в кінці хіх ст.
- •63.Просвітницька культурно-освітня і духовно-моральна діяльність і.Огієнка (після 1917р.)
- •64. Основні тенденції розвитку освіти в радянській Україні в 20-30-ті рр. Хх ст.
- •65. Гуманізм педагогіки і новаторство в. Сухомлинського /1910-1970/.
- •66. Педагогічна діяльність а. Макаренка 20-30-ті рр. Хх ст.
- •67. Педагогічна діяльність і педагогічні ідеї с. Русової і г. Ващенка.
- •68. Тенденції розвитку радянської освіти і виховання в 40-80-ті рр. Хх ст.
- •69. В. Сухомлинський про виховання громадянина. Книга "Народження громадянина"
- •71. Шляхи і засоби виховання любові до Батьківщини в працях Сухомлинського
- •72Національний педагогічний університет імені м.Драгоманова. Етапи становлення
- •73. Українське шкільництво в діаспорі
3. Виховання дітей і молоді на нашій території в додержавний період /IX ст./
Давня східнослов’янська язичницька культура була безписемною, знання, як правило, передавались усним шляхом. Є свідчення, що предки східних слов’ян використовували особливі письмена "риски і різі". Назва витікає від способу нанесення знаків цього письма. Їх вирізували на дереві, бересті, стінах і ін. Це письмо було примітивне і являло собою різновид піктографії.
Історичні джерела свідчать, що у IХ-Х ст. східні слов’яни вже використовували буквенно-звукову систему письма, і не тільки в релігійних цілях, а й для потреб торгівлі й ремесла. Такою системою письма була глаголиця. Глаголиця – це азбука, де звуки слов’янської мови передавалися грецькими буквами. Причому, вона була без "устрою", тобто не всі типові звуки слов’янської мови мали відповідні письмові знаки. 855 року Кирило модернізував глаголицю, пристосувавши її до звукової системи східнослов’янської мови. Нову азбуку названо кирилицею. Близькість її до старої азбуки полегшувало оволодіння нею.
Найважливішими чинниками, які сприяли зародженню і поширенню у кінці VII-IX ст. писемної культури у східних слов’ян, були:
– становлення феодального способу виробництва;
– піднесення ремесла і торгівлі, особливо зовнішньої;
– зростання міст як центрів економічного, культурного і політичного життя;
– виникнення перших державних утворень. У 882 р. східнослов’янські князівства консолідуються в єдину державу – Київську Русь.
4. Християнство і поширення знань в Європі та Київській Русі /х-хііі ст./
Від часів Римської імперії вона унаслідувала християнську релігію в її західному різновиді відомому як католицизм (з 1054 р.). Християнська церква стала головною ідеологічною силою, яка визначала весь розвиток культури і освіти в цю епоху. В основу релігійної ідеології було покладено розроблену церквою аскетичну доктрину, яка вчила байдуже ставитися до мирських благ i проявляти покірливість земним властям. Людина розглядалася як гріховна істота, яка зобов’язана молитвами i праведним життям викупити первородний гріх.
Церква категорично заперечувала майже всю спадщину античної культури, крім латинської мови. Латинська мова стала мовою тогочасної європейської освіченості. Цією мовою велося богослужіння в католицькій церкві, вона ж була i мовою науки. Нею були написані основні твори церковної літератури, зокрема богослужбові книги. Латинська мова, мертва i незрозуміла для учнів, стала на довгий час мовою навчання у середньовічній школі. Церковне виховання – основний тип середньовічного виховання. Воно здійснювалося у християнських родинах i головним чином в церковних школах, які тоді були найпоширенішими.
У церковних школах проповідувався аскетичний спосіб життя і практикувалися суворі покарання, оскільки вони, як стверджувалося, сприяють спасінню душі, виганяють диявольське начало з людини, полегшуючи цим шлях до спокутування гріхів. Церковні школи, які призначались тільки для хлопчиків, ділилися на кілька різновидів: монастирські, соборні (або кафедральні) та парафіяльні.
Монастирські школи, які відкривалися при монастирях, були внутрішніми i зовнішніми: у перших навчалися хлопчики, яких батьки віддавали в монахи i які жили в монастирях; зовнішні школи відвідували хлопчики мирян. При єпископських резиденціях відкривалися соборні або кафедральні школи (при кафедрі єпископа). Вони також ділилися на внутрішні і зовнішні. Найбільш поширеними були парафіяльні школи. Ці школи виникали при парафіяльних церквах, утримувалися священнослужителями і призначалися для навчання дітей парафіян.
У всіх церковних школах вчителями були духовні особи. Освіта мала строго теологічний характер. Всю істину шукали у святому письмі і вивчали “на зубок“ лише канонічні (дозволені церквою) підручники й інші священні книги. Навчання будувалося переважно на запам’ятовуванні текстів із священного письма i коментарів до них. У зв’язку з цим у школах панував катехізичний спосіб оволодіння знаннями, коли навчальний матеріал подавався у вигляді запитань і готових відповідей до них. У парафiяльних школах, де група учнів складала, як правило, 3-10 хлопчиків віком 7-15 р., навчали читати, писати, рахувати, а також церковного співу.