Управління Грицан О. В

Артистичні.......................................................................	............
Технічні........................................................................................
Математичні................................................................................
Природничі..................................................................................
Гуманітарні..................................................................................
Літературні....................................................................	,.............

III.Рівень розвитку креативності______________________

__________________________________________________

__________________________________________________

IV. Індивідуально-біологічна підструктура особистості

Прояви нервової системи:

Сила.............................................................................................

Рухливість...................................................................................

Урівноваженість..........................................................................

Темперамент...............................................................................

V. Спілкування у школі

Має багато друзів	Непопулярний
Ставлення до нього —	Багато однокласників
доброзичливе	недолюблюють його
Залюбки спілкується	Спілкується з обмеженим колом
	людей
Не боїться виступати перед	Боязкий, сором'язливий
незнайомими людьми
Відкритий	Замкнутий
Орієнтується на власну думку про	Цікавиться думкою навколишніх
себе	про себе
Є опорою вчителя	Погано впливає на однолітків
VI. Спілкування в сім'ї
Атмосфера в сім'ї дружня	Атмосфера в сім'ї конфліктна
Відносини близькі, довірливі	Відносини відчуження
Добрі взаємини з батьками	Погані взаємини з батьками
Обмежування самостійності дитини	Самостійність не обмежується
Батьки охоче співпрацюють з	Батьки сперечаються з учителями
учителями

101

VII. Які звання, нагороди має; є переможцем яких олімпіад, конкурсів, фестивалів тощо

__________________________________________________________________

______________________________________

УЧИТЕЛЬ Є ВИРІШАЛЬНИМ ФАКТОРОМ У СИСТЕМІ НАВЧАННЯ ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ

Учитель повинен:

1.Бути доброзичливим, чуйним, поважати право іншого бути несхожим на нього.

2.Знатися на психології обдарованих дітей, відчувати їхні потреби та інтереси.

3.Мати високий рівень інтелектуального розвитку.

4.Мати широке коло інтересів і вмінь.

5.Мати почуття гумору (але без схильності до сарказму).

6.Мати живий та активний характер.

7.Виявляти гнучкість, бути готовим переглянути свої погляди і постійно самовдосконалюватися.

8.Мати творчий (бажано нетрадиційний) світогляд.

9.Мати достатньо високу самооцінку, позитивну «Я —концепцію».

10.Бути емоційно стабільним, бо співпраця з обдарованою дитиною потребує величезних емоційних витрат, а це—велике навантаження.

11.Уміти індивідуалізувати навчання.

12.Уміти модифікувати навчальні програми.

13.Бути готовим до виконання найрізноманітніших додаткових обов'язків, пов'язаних із навчанням обдарованих дітей.

Умови, необхідні для розвитку обдарованої дитини

Методична робота з виявлення обдарованості учнів та її розвитку визначається декількома чинниками. Чи не найважливіший серед них — особистісний. Учитель творчий, який сам прагне до досягнення високих результатів, є тим прикладом, що допомагає учневі цілком свідомо, з урахуванням своїх здібностей здійснити розвиток талантів. Вміння педагога методично правильно організувати цей процес згодом дасть учням змогу досягти високих результатів.

З іншого боку, формальне ставлення вчителя до своїх обов'язків, лише прояв професійної майстерності (і не більше) залишає дитину поза межами пізнання свого єства. Як не дивно, такі вчителі-професіонали виховують своїм прикладом та ставленням до справи таких самих професіоналів. У житті значна частина учнів, навчена цими педагогами, обмежена рамками особистих стереотипів, сформованих дорослими. І часто молоді люди не можуть зіставити свої бажання із здібностями. В результаті в їхньому прагматизмі відчувається ностальгія за тим, що не було розкрито ні в школі, ні в подальшому дорослому житті. Тому

102

людина втрачає час, зусилля для подолання перешкод у досягненні поставлених самим життям завдань.

Отже, учень є дзеркальним відображенням вчителя. А це веде до того, що в нас так багато вчителів-професіоналів і набагато менше особистостей.

У цьому парадокс всієї системи освіти: в містечках учні отримують глибші, ґрунтовніші знання, якщо вони до цього прагнуть. Але , часто їм складно адаптуватися в новому студентському середовищі. І приємно, що саме такий бар'єр наші учні подолали: їм легко вдається пристосуватися до нових умов. Вони стають лідерами, вміють спілкуватися й вирішувати життєві проблеми. У цьому особливість кожного освітнього закладу нового типу: соціалізувати учня, дати максимум варіантів розв'язання проблем.

Крім учителів-особистостей здібних учнів формує ще й середовище. Оригінальність, неординарність дітей у провінційному середовищі не розуміють. Вони мають високий рівень знань, наполегливі у навчанні, але їхню нестандартність, яка не вписується в рамки буденності, оточення намагається не визнавати. В результаті учні або стають «революціонерами», або перетворюються на «гвинтик», втрачаючи індивідуальність, прагнучи загубитись у «сірій масі». Отже, соціальне середовище прагне загнати дитячу оригінальність в рамки своєї обмеженості... І навпаки, поставте дитину в розвивальне середовище, і кожен з учителів зуміє задовольнити її потребу в постійному зростанні, навіть переосмисленні своїх цінностей і, зрештою, оточення дасть поштовх до самореалізації, змусить її поважати себе.

Отже, вчитель-особистість та середовище — це два чи не найважливіші зовнішні чинники, які відіграють, на мою думку, провідну роль у виявленні та розвитку талантів і здібностей особистості.

Необхідною умовою для розвитку і виявлення здібностей учня є психологічний супровід. Визначення ступеня учнівських досягнень, порівняння творчих характеристик відносно віку і, головне, прогнозування подальшої діяльності — такі завдання стоять перед психологом. Через нерозуміння ролі психолога у навчальних закладах значна їх частина не виконує своїх професійних обов'язків і не має достатнього досвіду, бажання щось кардинально змінювати.

У нашому навчальному закладі кожен учень працює з психологом, який, у свою чергу, вивчає динаміку мислення, процеси соціалізації учня в групі, прогнозованість його поведінки та розвитку здібностей. Завдяки методичній та науковій літературі психолог може апробувати сучасні психодіагностичні методики, проводити їх адаптацію та корекцію відповідно до особливостей школярів, знаходити оптимальні варіанти розв'язання проблем, пов'язаних із самореалізацією обдарованості учнів.

Крім володіння знаннями і вміннями використовувати методики психологи мають бути особистостями, яким можуть довіритися діти і

103

вчителі, які можуть зняти стресову та дистресову ситуацію, розв'язати конфлікт, утверджувати віру дітей і дорослих у свої сили.

Не викликає сумнівів, що, тільки співпрацюючи з іншими навчальними закладами нового типу, ми змогли б формувати інтелектуально-культурну ауру в межах міста

Буває, що навчальний заклад свідомо обмежує себе, що керівництво і педколектив вважають пріоритетним якийсь один напрям, одну вузьку спеціалізацію. Серед навчальних дисциплін на сучасному етапі перспективними здаються іноземна мова та інформатика. Інші ж дисципліни та напрями навчально-виховної діяльності вважають «допоміжними». Не дивно, що вчителі-предметники погоджуються з таким станом речей, адже дуже легко за увагою до таких пріоритетів загубитися, недопрацювати.

Існує така тенденція: де немає успіхів, високих досягнень, де завжди програємо — той напрям розвивати не будемо. Адже нам, дорослим, потрібен тільки успіх. Ми привчаємо до успіху дітей. А їхня психіка сприйнятлива до цього. Коли ж успіху немає, дитина опускає руки і просто не хоче боротися за високі досягнення.

Так, частина дітей, не вписуючись в уявлення дорослих про ефективність навчально-виховного процесу, стає просто непотрібною, тому що те, що їх цікавить, не культивується в навчальному закладі. Інші ж, звикнувши лише перемагати, підсвідомо запрограмовані тільки на успіх. Тому болісно сприймають будь-які поразки, що призводить до зневіри.

Дітям потрібно набиратися досвіду соціалізації, де поразки змінюються успіхами, де головне не результат, а процес освоєння дитини в новому просторі. Тому здібній дитині якомога частіше потрібно змінювати ситуації, змушуючи не тільки буди здібним, а й знати, як розв'язувати проблеми.

Невміння учнів працювати в нових умовах, не маючи внутрішньої мотивації, відсутність успіху гальмують у навчальних закладах розвиток обдарованих дітей. Часто трапляється, що дитина є інструментом у руках вчителя, який, домагаючись високого результату від учня, задовольняє лише особисті амбіції.

Тренінг для вчителів «Сучасні підходи до виявлення

та навчання обдарованої дитини»

Наш символ - це біле латаття, Бо квітка дарує життя.

На світі все хочемо знать ми, Щоб учням давати знання

Ідуть діти вперше до школи, Щоб гарні отримать знання. У квіточки є білий колір, А в учнів - душі чистота.

104

Середина квітки - жовтова І радість відчуємо ми, Коли учні гарно читають цікаво їм з нами завжди.

У квітки листя зеленіють, Мов наша надія ота На те, що на нашій ниві

Зійдуть гарні сходи знання

Професія вчителя унікальна, неповторна, життєдайна. Саме він відкриває нову “шкільну епоху” дитинства, спрямовує невичерпну дитячу енергію через любов, розумну вимогливість, виписує школярську долю. Кажуть, що результати праці вчителя з’являються не швидко. Має пройти декілька років, а, можливо, десятки літ. Але освітянин щоденно сіє в думках дітей добро, правду, милосердя, утверджує справедливість і плекає совість. Учитель розуміє, що кожна дитина - це великий світ, і розкрити його - це мета його праці.

Ці слова якнайкраще підходять до всіх присутніх на першому засіданні школи становлення педагогічної майстерності з питань виявлення, навчання, виховання і розвитку обдарованої молоді. Вчителі свої знання, вміння, думки, час і, врешті-решт, життя віддають дітям, сіючи добре, розумне, вічне. А на вас, шановні заступники, покладена і ще одна відповідальна місія бути вихователем, порадником, наставником, учителем, творцем творчого педагога, бо тільки він може виховати «нашу мрію» — наше майбутнє, обдаровану дитину.

І етап заняття «Чим менше людина знає, тим з меншою ясністю викладає».

Я. А. Коменський

До школи прийшла маленька людина, її оточує великий і складний світ. Перед колективами школи стоїть відповідальне завдання — ввести дитину в цей світ, допомогти адаптуватися та навчитися жити в ньому. Поряд з цим, одним із наших завдань є відтворення інтелектуального потенціалу народу, тому мета нашої праці — домогтися, щоб навчання було цікавим та ефективним для всіх дітей, а спілкування радісним і корисним. Особлива увага приділяється індивідуальному підходу до кожної дитини задля розкриття її задатків і обдарованості й таланту.

(Давайте ще раз пригадаємо визначення понять «здібності», «обдарованість», «талант».)

ВПРАВА «Зайве слово»

105

Для стимулювання нашої розумової діяльності виконаємо вправу «Зайве слово». Перед вами характеристика одного із видів обдарованості, вилучіть те словосполучення, яке зовсім не має ніякого відношення до даної характеристики.

Інтелектуальна обдарованість (Креативна обдарованість)

Виявляється у допитливості, спостережливості, точному мисленні, винятковій пам'яті, потязі до нового, глибині занурення у справу. Швидко розуміє, що саме необхідно робити у будь-якій ситуації.

Обдарованість у сфері академічних досягнень. (Обдарованість у сфері лідерства)

Надає перевагу читанню серед інших видів діяльності; швидко і надовго запам'ятовує прочитане; володіє великим словниковим запасом; використовує складні синтаксичні конструкції; цікавиться написанням букв і слів. Виявляє інтерес до лічби, вимірювання, зважування, упорядкування предметів; запам'ятовує математичні знаки, цифри, символи; легко виконує арифметичні дії; застосовує математичні вміння і терміни до ситуацій, що не стосуються безпосередньо математики. Виявляє інтерес до навколишнього; цікавиться походженням та призначенням предметів і явищ, їх класифікацією; намагається експериментувати.

Креативна обдарованість(Академічна обдарованість)

Дитина допитлива, самостійна, незалежна у міркуваннях; виявляє здатність глибоко занурюватись у справу, що її цікавить, та домагатися значної продуктивності діяльності; у заняттях та іграх схильна до точності дій, завершеності; легко змінює способи поведінки і діяльності в обставинах, що змінюються.

Обдарованість у сфері лідерства. (Психомоторна обдарованість)

Здатність до гнучкого спілкування, відчуває впевненість у собі серед знайомих і незнайомих людей; ініціативна, бере на себе відповідальність за інших. Вміє переконувати, смілива, наявна природна харизма.

Художня обдарованість (Креативна обдарованість)

Ґрунтується на емоційній сфері й займає одне із провідних місць серед інших видів обдарованості, емоції підштовхують людини до дії, активізують внутрішні психологічні процеси, визначають напрямок, відповідно до якого буде працювати такі процеси як сприйняття, уява й мислення. Крім емоційної сфери, не менш важливу роль відіграють художні здатності, володіє акторською майстерністю, має гарну дикцію, цікавиться літературою, музикою, мистецтвом й скульптурою та ін.

106

Психомоторна обдарованість( Художня обдарованість)

Добрий загальний фізичний стан, здатність до постійного самовдосконалення, необхідність у перемогах, точність та виваженість рухів, відмінна загальна психомоторика організму.

Типи обдарованості

Творча обдарованість особлива, бо саме вона є найважливішою складовою особистого щастя і професійного успіху. Іронія долі в тому, що майже кожна людина, кожен із нас — природжений художник, винахідник, експериментатор, поет, музикант, але вже з 1 класу змушені стримувати свої бажання, підкоряючись багатьом правилам, змушені вчити, зубрити, інколи не замислюючись, навіщо і не опираючись цьому.

Згадайте розмаїття барв дошкільного життя: увага й опіка батьків, ігри, дозвілля, кубики та конструктори... У доросле життя ми вступаємо з одноразовою ручкою в кишені. Усі кольори висихають до синього, як і творчі здібності. (Може, і хотів би щось зробити, так потім будеш не радий, що показав свої бажання і вміння... ) У багатьох початок дорослого життя починається зі школи.

Як же бути вчителеві в таких ситуаціях, де знайти вихід з цього парадоксального лабіринту вмінь, знань, здібностей, творчості, обдарованості, з одного боку, і вимог програми, жорстких рамок уроку, постійного браку часу, хаосу суспільного життя, щоденної напруженості і втоми, з другого? Як допомогти дитині не розгубитись і не загубитись у вирі завдань, правил, формул, обов'язків, складностей життя?

На допомогу приходять наука, новітні технології, гуманізм, душевність, вміння та бажання педагога працювати і розвиватись у цьому напрямку.

Отже, формуємо команди. Передусім — за методикою колективної творчої справи (КТС): запрошую всіх до підійти до кошика з квітами і вибрати свою ромашку «ромашки» з пелюстками трьох різних кольорів: синій — песимісти, червоний — оптимісти, білий — реалісти, потім згрупуватися відповідно до обраного кольору. Прошу вас причепити ці ромашки на свій одяг, як ознаку належності до певної групи:

Проходитиме наш ринг ще за одним методичним параметром: дискусія в формі акваріума. Невеличка довідка про методику проведення такої дискусії: учасники об'єднуються у групи, розміщуються колом, обирають учасника-спікера, який першим представлятиме позицію групи всім присутнім, можуть потім доповнювати всі, групам дається час на обговорення проблеми та підготовки спільного рішення. Цей варіант дискусії цікавий тим, що тут зроблено наголос на сам процес розкриття точки

107

зору, її аргументацію. Перебування в полі зору присутніх у залі концентрує зосередження всіх на основних позиціях.

Отже, розпочинаємо перший етап нашої роботи «Портрет творчого

учня».

Яким його бачать оптимісти, песимісти, реалісти. Шановні учасники! Вам сьогодні вдасться і погратись, і відстоювати думку за заданими вам ролями, якщо навіть ви в житті маєте зовсім іншу точку зору. Вам на допомогу на столах — папки, які допоможуть вам у роботі, , за якими ви через три хвилини повинні намалювати портрет творчого учня за заданою вам роллю. (Робота в групах.)

Час вичерпано, шановні учасники. Отже, творчий учень. Яким ви його бачите? Оскільки песимісти додають, як правило, до кожного питання темних фарб, почнемо з оптимістів. Слово вам — оптимісти! (Виступ групи оптимістів.)Що у відповідь скажуть песимісти? Чи можете ви погодитися з оптимістами? (Виступ групи песимістів.)

Усе-таки, на вашу думку, шановні опоненти, учень — уміти вчитися чи навчатися? Оптимісти — вам слово. А що на це скажуть песимісти?

(Виступи.)

Я думаю, час втрутитись реалістам. А як ви зобразите портрет творчого учня? Хто правий — оптимісти чи песимісти? (Виступ групи реалістів.)

А тепер зробимо разом висновки, який сучасний портрет творчого учня?

Внароді кажуть, що письменник живе в своїх книжках, скульптор –

устворених ним скульптурах, а вчитель у думках і справах своїх учнів. Кожен педагог намагається, щоб їх учні з почуттям вдячності згадували свою школу, тому що від вчительської самовідданої праці, невичерпної енергії, громадської активності залежить майбутнє нашого народу. А вміння знаходити обдарованих та здібних дітей - талант, вміння їх вирощувати – мистецтво. Вчительство – це і мистецтво, і праця. Саме вчитель, педагог, викладач, вихователь закладає і створює основу творчої людської діяльності.

Творчість - це діяльність, результатом якої є створення матеріальних і духовних цінностей, найвищий рівень пізнання. Це процес вирішення завдання, стан натхнення людини - спалах її енергетичного потенціалу, який

розкриває межу невідомого. Найвище щастя в тому, що вона відчуває в собі творчі сили, бачить себе творцем. Інакшим учитель не може бути.

108

Ідея розвитку науки не нова. Ще німецький педагог Дістервеґ наголошував на неприпустимості відриву педагогічної діяльності від науки. Він стверджував, що сучасний учитель повинен бути (або стати) дослідником, а це вже науковий експеримент. Отже, яким бачиться сьогодні педагог оптимістам і песимістам: більше науковцем або творцем?

Як думають оптимісти? А як уважають песимісти? Вам слово — реалісти! (Виступи вчителів.)

109

110