- •49.Виїзд з України іноземців та осіб без громадянства
- •50.Відповідальність іноземців та осіб без громадянства
- •51.Поняття та основні засади статусу біженця
- •52. Визнання особи біженцем
- •53. Втрата і позбавлення статусу біженця
- •54. Права та обов’язки біженця
- •55. Поняття виборів, виборчого права
- •56. Принципи виборчого права
- •57. Мажоритарна виборча система
- •58. Пропорційна виборча система
- •59. Утворення виборчих округів та дільниць на виборах народних депутатів України
- •60.Висування та реєстрація кандидатів у народні депутати України
- •61. Передвиборна агітація на виборах народних депутатів України
- •62. Організація голосування на виборах народних депутатів України
- •63. Порядок голосування виборців за місцем перебування
- •64.Підрахунок голосів, встановлення результатів виборів та їх оприлюднення на виборах народних депутатів України
- •65. Поняття та загальна характеристика парламенту
- •66. Склад та структура вру
- •67. Поняття правового статусу народних депутатів України
- •68. Права та обов’язки народного депутата Права народного депутата України на пленарних засіданнях Верховної Ради України
- •Обов’язки народного депутата України
- •69. Основні гарантії депутатської діяльності
- •70. Функції і повноваження парламенту
- •71. Поняття та завдання Кабінету Міністрів України
- •72. Склад та порядок формування Кабінету Міністрів України
- •73. Складення повноважень та відставка Кабінету Міністрів України
- •74. Центральні органи виконавчої влади
- •75. Поняття та загальна характеристика місцевих державних адміністрацій
- •76. Формування місцевих державних адміністрацій
- •77. Відносини місцевих державних адміністрацій з Президентом України, органами виконавчої влади
- •78. Територіальні органи центральних органів виконавчої влади
- •79. Загальна характеристика конституційного статусу Президента України
- •80. Інавгурація Президента України
- •81. Конституційні основи виборів Президента України
- •82. Територіальна організація та фінансування виборів Президента України
- •83. Висування та реєстрація кандидатів на пост Президента України
- •84. Голосування на виборах Президента України
- •85. Підрахунок голосів, визначення результатів та їх офіційне оголошення на виборах Президента України
- •86. Повноваження Президента України
- •87. Підстави дострокового припинення повноважень Президента України
- •88. Конституційні засади судочинства в Україні
- •89. Система судів загальної юрисдикції в Україні
- •90. Конституційно-правовий статус суддів
- •91. Поняття, склад і порядок формування Конституційного Суду України
- •92. Повноваження Конституційного Суду України
- •93. Поняття прокуратури України
- •94. Функції та повноваження прокуратури України
- •95. Поняття та загальна характеристика місцевого самоврядування
- •96. Система та принципи місцевого самоврядування
- •97. Сфера відання місцевого самоврядування
- •98. Гарантії місцевого самоврядування
- •99. Конституційні засади адміністративно-територіального устрою України
64.Підрахунок голосів, встановлення результатів виборів та їх оприлюднення на виборах народних депутатів України
Порядок відкриття скриньок та підрахунку бюлетенів
Після закінчення виконання дій, передбачених статтею 87 цього Закону, дільнична виборча комісія перевіряє цілісність пломб або печаток на виборчих скриньках.
Виборчі бюлетені, які підлягають врахуванню, розкладаються на місця, позначені окремими табличками, що містять з обох боків назви партій (блоків), зазначених у виборчому бюлетені, написи “недійсні”, “проти всіх”.
Встановлення результатів виборів депутатів
Центральна виборча комісія на своєму засіданні на підставі протоколів окружних виборчих комісій про підсумки голосування в межах відповідних територіальних виборчих округів, у тому числі з поміткою “Уточнений”, та протоколу Центральної виборчої комісії про підсумки голосування у закордонному виборчому окрузі не пізніш як на п’ятнадцятий день з дня виборів встановлює результати виборів депутатів, про що складає протокол.
Офіційне оприлюднення результатів виборів
Центральна виборча комісія не пізніш як на п’ятий день з дня встановлення результатів виборів офіційно оприлюднює результати виборів депутатів у газетах “Голос України” та “Урядовий кур’єр”. Список обраних депутатів публікується із зазначенням в алфавітному порядку їх прізвища, імені, по батькові, року народження, освіти, посади (заняття), місця роботи, місця проживання, партійності, суб’єкта висування.
65. Поняття та загальна характеристика парламенту
Законодавча влада здійснюється загальнонаціональним колегіальним представницьким органом, який у різних країнах світу може мати свою назву: конгрес, національні збори, народні збори, меджліс та ін. Проте загальна назва органу законодавчої влади - парламент. У конституціях деяких країн світу застосовується лише загальна назва органу -"парламент". Так, Конституція Чехії від 16 грудня 1992 року визначила таку назву законодавчого органу.
Парламент - це вищий загальнонаціональний представницький колегіальний виборний орган держави. Термін "парламент" походить від лат. слова "parlare" - говорити, розмовляти.
Батьківщиною парламенту прийнято вважати Англію, оскільки відомо, що парламент існував у Ісландії ще в 950 році. Попередниками парламенту можна вважати і представницькі органи Стародавньої Греції (Рада чотирьохсот) та Стародавнього Риму (Сенат, Народні збори). Походження парламенту тісно пов'язане з подіями, що відбувалися в Англії в XIII - XIV століттях. Влада монарха частково обмежувалася зібранням великих феодалів, вищого духовенства, знатних осіб - представників міст, сільських общин. Проте парламенти у сучасному їх значенні виникли в буржуазних державах, оскільки зібрання феодальної доби були дорадчими органами при монархові.
У науці конституційного права виокремлюють кілька етапів становлення та розвитку парламентів:
І етап (XIV - XVIII століття) - вироблення способів формування (організації) та діяльності парламенту як органу державної влади;
ІІ етап (XIX - поч. XX століття) - "золотий вік парламентаризму", парламенти формувалися на основі цензового виборчого права;
ІІІ етап (поч. XX - 70-80-ті роки XX століття) - "криза парламентаризму" зумовлена обмеженням повноважень парламенту в суспільстві та посиленням ролі різних політичних партій, які виражали інтереси певних соціальних груп. Головне завдання парламенту вбачалося не в керівництві державою, суспільством загалом, а у формуванні суспільної думки та здійсненні контролю за діяльністю уряду;
IV етап (90-ті роки XX століття і дотепер) - відродження ролі парламенту, поява міжнародних парламентів - Європарламент.
Уперше у вітчизняній науці права термін "парламент" вчені почали застосовувати на початку XX ст., а документальне його застосування відбулося у програмах партій, які утворювалися на теренах України на поч. XX століття - Української народної партії, Української соціал-демократичної робітничої партії та інших. У програмних документах цих партій зазначалося, що парламент - представницька інституція, якій належить законодавча влада в усій її повноті. Цікаво, що нормативне закріплення терміна "парламент" в Україні відбувалося досить складно та значно пізніше, ніж в інших європейських державах. Так, ні Конституції Української Народної Республіки від 29 квітня 1918 року, ні в Конституціях УРСР (1919, 1929, 1937, 1978 років) ця дефініція не використовувалася. Правники радянської доби застосовували термін "парламент" у контексті характеристики "буржуазної державності".
Стримане ставлення вітчизняних правників до поняття парламенту спостерігалося і в перші роки незалежності України. Так, Верховна Рада Української PCP не називалася парламентом у Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року. Відсутнє таке поняття і в Акті проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року. Автори проекту Конституції України в редакції від 26 жовтня 1993 року також оминули цей термін. Уперше на законодавчому рівні термін "парламент" (як складова конституційної дефініції Верховної Ради України) було закріплено в Законі України "Про назву, структуру і кількісний склад нового парламенту України" від 7 жовтня 1993 року. Так, ст. 1 цього Закону встановила: "Органом законодавчої влади України є Верховна Рада України" . Нормативне закріплення поняття "парламент" знайшло своє місце у ст. 75 Конституції України від 28 червня 1996 року: "Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України".