2.Д. Особливості диференціації навчального процесу у школах Японії

Зовнішня диференціація у державній школі Японії відсутня. Внутрішня починається на етапі молодшої середньої школи: учні всіх трьох класів цього етапу навчання мають можливість вивчати предмети за вибором (у 1-му і 2-му класах - 3 кредити (1 кредит - складає 35 шкільних годин), у 3-му класі - 4 кредити). Після закінчення молодшої середньої школи учні можуть навчатися на певному відділенні старшої середньої школи: загальноосвітньому або професійному. Загальноосвітнє відділення у свою чергу поділяється на академічний і загальний потоки. Отже, диференціація відбувається згідно з навчальними цілями і умовами навчання.

Відмінністю японської школи є відсутність поділу на гомогенні класи. Всім учням надається можливість досягти рівня своїх товаришів шляхом наполегливої щоденної праці. Допомагає їм у цьому система компенсаційного навчання, яка є дуже розвиненою в Японії. Працюють уже всеяпонські корпорації репетиторських шкіл, в яких у вечірній час учні цілої країни за стандартними програмами засвоюють, вірніше, зазубрюють одні й ті ж самі навчальні тести і відповіді на питання [2],

В цілому в Японії завжди високо цінували високу загальноосвітню підготовку, тому у школах всіх типів (навіть у професійних) суттєва увага приділяється вивченню академічних дисциплін. Диференціація ж освіти відповідно до навчальних цілей зумовлена розвитком НТП. За нею майбутнє. Тому їй приділяють дедалі більшу увагу японські педагоги.

Підводячи підсумок розгляду шляхів диференціації навчання у школах різнних країн світу визначимо тенденції розвитку цього педагогічного явища у світлі концептуальних основ освітніх реформ 80-90-х років XX століття.

Такими провідними тенденціями є:

• поєднання процесу диференціації та інтелектуалізації навчального процесу для всіх учнів, що зумовлено введенням або підвищенням освітніх стандартів;

• звуження можливостей вибору предметів "за інтересами" у зв'язку зі збільшенням ролі базової освіти;

• у виборі форми диференціації - "за інтересами" і "за здібностями" надання переваги останній;

• необхідність здійснення диференціації в рамках єдиної школи (об'єднані школи Великобританії, інтегровані об'єднані школи Німеччини, єдиний колеж у Франції);

189

• введення більш жорсткої регламентації пропорцій обов'язкових і факультативних предметів, що визначається державним стандартом освіти.

2. Е. Особливості диференціації навчального процесу в школах Україні

Процес диференціації середньої освіти набуває розвитку і в сучасній Україні. Він має місце як на макро- та мезо-, так і на мікрорівні. Щодо макро- та мезорівня, мова йде про існування різних типів середніх навчальних закладів: загальноосвітня школа, спеціалізована школа, гімназія, колегіум, ліцей. Провідні параметри нових типів середніх навчальних закладів подані у таблиці 2[10, 21]:

Таблиця 2.

Можливості диференціації навчання на макто- та мезо-рівнях в українській загальноосвітній середній школі

Навчальний заклад	Ступінь закладу	Рівень освіти	Спеціалізація
Середня загальноосвітня школа	І-ІІІ	відповідно до державного стандарту	III ступінь, як правило, з профільним спрямуванням навчання
Спеціалізована школа	І-ТІІ	Поглиблена підготовка	Один або кілька предметів
Гімназія	І1-ІІІ	Поглиблена підготовка	Відповідно до профілю
Колегіум	III	Поглиблена підготовка	філологічно-філософський та (або) культурно-естетичний профілі
Ліцей	III	Поглиблена підготовка	профільне навчання і допрофесійна підготовка

Названі навчальні заклади мають академічний профіль. Вони призначені для обдарованої молоді і спрямовані на підготовку своїх учнів до вступу у вищий навчальний заклад. Відбір до таких шкіл є конкурсним, отже він здійснюється відповідно до рівня розвитку певних здібностей на навичок. Диференціація на мезорівні має місце в рамках закладів, які отримали назви "школа-ліцей", "школа-гімназія", "школа-комплекс", або в рамках звичайної загальноосвітньої школи, у якій 'створені спеціалізовані класи. Ще одним видом диференціації на мезо-рівні є створення в рамках однієї навчальної паралелі класів вирівнювання, у яких здійснюється групування учнів з слабким рівнем успішності та академічних здібностей. Диференціація на мікрорівні традиційно має місце в практиці роботи вітчизняних учителів. Вона передбачає роботу вчителя на уроці з кількома групами дітей відповідно до рівня навчальних навичок, домашні завдання на різних рівнях складності тощо.

190