16.Особистісне здоровя і екзистенціальна патологія

Під особистісним здоров'ям пропонується розуміти усвідомлення і задоволення особистістю своїх істинних потреб, а також створення умов для усвідомлення та задоволення іншимилюдьми своїх істинних потреб; побудова на цій основі чесних відносин з іншими і самим собою. Особистісний здоров'я - це вибір на користь істинних потреб; їх задоволення в творчій загальнокорисної діяльності; сприяння задоволенню істинних потреб інших людей; відмова від патологічних мотивів

Справжні потреби, службовці розвитку індивіда, направляючі конструктивну діяльність, включають: фізіологічні, безпеки та захисту, приналежності і любові, самоповаги, поваги, пізнання, естетичні, справедливості, самоактуалізації. Фрустрація істинних потреб призводить до особистісної патології.

Патологічні мотиви перешкоджають розвитку особистості і направляють деструктивну діяльність; утворюються з істинних потреб, які задовольняються деструктивними цілями і способами їх досягнення.

види патологічних мотивів:

1. Мотиви володіння речами і людьми:

- Мотиви залежності - прагнення бути володіє іншими людьми як речі: принижувати себе, виставляти в гіршому вигляді, шукати покарання і радіти йому, визнавати свою меншовартість; захоплюватися вищестоящими, підтримувати їх і наслідувати їх, надавати їм почесті, підкорятися звичаєм; отримувати опіку, захист від неприємностей, керівництво, розраду, допомогу.

- Мотиви влади - прагнення самому володіти іншими людьми як речами: вдаватися до насильства, нападати, ображати, вбивати, мстити за образи;

- Мотиви марнославства і дефіцитарною любові - прагнення володіти інтересами і часом інших людей: робити враження, привертати до себе увагу, викликати захоплення, шокувати оточуючих,

- Мотиви придбання - постійно змінювати, оновлювати відчуття і емоційні переживання, одержувані від речей і людей, споживати їх надмірно та неконструктивно, наприклад, алкоголь, наркотики, їжу, секс і симбіотичні відносини як заступники любові і ін

2. Мотиви мінімізації зусиль - прагнення брати і отримувати, не віддаючи і не прикладаючи власних зусиль: уникати труднощів і перешкод, утримуватися від дій з метою запобігання невдачі, усуватися від зобов'язань і відповідальності за свої рішення і вчинки, відмовлятися від активності, праці, самовіддачі.

3. Мотиви патологічної безпеки - прагнення неухильно стежити за чистотою і порядком, дотримуватися встановлених правил, уникати всього незнайомого, незвіданого, чужого, підкорятися звичаям, традиціям, виконувати загальноприйняті ритуали

Патологічні мотиви володіння відрізняються від дійсних мотивів присвоєння тим, що перші задовольняються в збиток іншим людям, завдають їм прямий або непрямий шкоду, а другі - без шкоди для інших. При особистісної патології патологічні мотиви домінують над істинними і заміщають їх.

17.Основні положення методології психопатологічного діагностичного процесу

Диагноз— краткое, обобщенное заключение о болез­ни как таковой. Он напрямую связан с уровнем знания в той или иной отрасли медицины, а также с доминирующими в ней концепциями и существующей классификацией, что особенно актуально для психиатрии. Определение диагноза является задачей процесса диагностики. Главное предназна­чение — адекватное осуществление медицинской помощи и решение медико-социальных вопросов. Именно поэтому, не выделяя отдельных компонентов такой помощи, ее и назы­вают лечебно-диагностическая помощь.

Диагностика— процесс распознавания болезни во всем ее много- и своеобразии с оценкой индивидуальных биоло­гических, психических и социальных особенностей пациен­та. Это — одна из специфических форм познания, а в дан­ном случае — познания феномена болезни. И как познание диагностика должна быть построена методологически пра­вильно, иметь внутреннюю логику, динамику и соответство­вать определенным принципам:

• этапность;

развернутость во времени;

• направленность от частного к общему, от внешнего к внут­реннему, от случайного к сущностному, к причинно-следственным отношениям, от познания к практике как един­ственному критерию истины.

Индивидуальный диагноз— частный вариант протекания нозологически самостоятельной болезни в конкретных возрастных, природно-антропогенных, микросоциалъных, психологических и биологичес­ких условиях.

Нарушение методологии, логики и этапности диагности­ческого процесса неуклонно ведет к диагностическим ошиб­кам и, как результат, к формированию неадекватных лечеб­но-реабилитационных мероприятий.

Первый этап диагностики— чувственное познание фено­мена болезни. Его задачи — выявление, выделение и под­робное описание разнообразных признаков расстройства, в том числе психического.

На втором этапепроисходит обобщение клинической ин­формации — клинический анализ. Его задачи — типировать выявленные признаки терминологически, т. е. обозначить их как симптомы, что является предметом семиотики, и сис­тематизировать, объединив симптомы в синдромы, представ­ляющие собой объект синдромологии.

На третьем этапеформируется идеальное представление о болезни конкретного человека — диагностическое заключе­ние о нозологической форме. Его задача — построение клинико-динамической модели болезни конкретного больного с формированием представления об особенностях динамики синдромов (синдромогенезе и синдромокинезе), а также о за­кономерностях взаимосвязи и сменяемости различных синдромальных образований — синдромотаксисе, что на данном этапе должно быть объединено со всей имеющейся в распо­ряжении врача информацией. Именно это единение являет собой базис для формирования диагноза, на основании кото­рого и вырабатывается конкретная терапевтическая тактика.

Синдром— строго формализованное описание законо­мерного сочетания симптомов, которые связаны между со­бой единым патогенезом и соотносятся с определенными но­зологическими формами.

Синдромокинез— раздел семиотики, изучающий ди­намику возникновения, развития, существования, соотноше­ния и исчезновения структурных элементов синдрома (от мо­мента возникновения до полного регресса). Структурно-ди­намические варианты его отражают определенные варианты патогенеза и косвенно о них свидетельствуют. Синдромы могут развиваться этапно (непароксизмалъныё) и мгновенно (пароксизмалъныё)