6)Основні види логічних помилок

Логічні помилки бувають досить різноманітними, та насамперед це такі міркування, в яких порушуються закони логіки або викорис­товуються неправильні схеми міркувань, які не гарантують отриман­ня достовірного висновку за умови наявності істинних засновків. Ви­діляють такі основні види логічних помилок: паралогізми, софізми, парадокси.

1. Паралогізм — це логічна помилка, яка виникає внаслідок не­свідомого порушення правил або законів логіки. Для прикладу розгля­немо два міркування, побудовані за схемою неправильного різновиду умовно-категоричного силогізму, і переконаємось, що в таких мірку­ваннях висновок іноді може бути як істинним, так і хибним, навіть за умови наявності лише істинних засновків.

2. Софізми — це логічні помилки в міркуваннях, які виникають внаслідок свідомого порушення правил або законів логіки. Софізми використовували ще в античну добу для того, щоб перемогти суперни­ка, позбавити його впевненості у своїх силах і розумових здібностях. Існує велика кількість софізмів, розглянемо для прикладу лише деякі з них.

3. У широкому сенсі парадокс - це положення, що різко розходиться із загальноприйнятими, усталеними, ортодоксальними думками

7)Хар-ка поняття як форми мислення

Поняття —  це форма мислення, що відображає предмети та явища об'єктивного світу в їх суттєвих і специфічних ознаках, а також зв'язки і відношення між предметами та явищами. Зміст поняття — це сукупність суттєвих ознак предметів, на підставі яких предмети узагальнюються і виділяються в класи. Обсяг поняття — це клас предметів, які виділяються і узагальнюються в понятті. Кожному з цих предметів притаманні ознаки, що складають зміст поняття.

8)Види понять За обсягом, тобто за кількістю предметів, які в них мисляться, поняття поділяють на загальні й одиничні. Загальне поняття — поняття, в якому мислиться два чи більше предметів. Одиничне поняття — поняття, в якому мислиться один-єдиний предмет. Усі поняття, незалежно від того, до якого з перелічених видів і підвидів вони належать, поділяються на збірні і незбірні. Збірне поняття — поняття, в якому кожен елемент обсягу є сукупністю відносно самостійних предметів, що мисляться як один предмет («сузір'я», «сузір'я Водолія»; «оркестр двадцять другого століття»). Всі інші належать до незбірних. Залежно від того, мисляться в поняттях ознаки разом з їх носіями (предметами) чи ізольовано від них, вони поділяються на конкретні й абстрактні.

Конкретне поняття — поняття, в якому мисляться ознаки з їх носіями, тобто відповідними предметами.Абстрактне поняття — поняття, в якому мислиться ознака, ізольована від її носія. Поняття поділяють ще на позитивні й негативні.Позитивне поняття — поняття, в якому виражається наявність у предмета певних ознак.Негативне (заперечне) поняття — поняття, й якому виражається відсутність у предмета ознак, що становлять зміст відповідного позитивного поняття. В одних і тих самих поняттях одночасно відображаються і предмети, і їх зв'язки зі світом. Про це свідчить хоча б наявність у змісті переважної більшості понять родових ознак, характерних для кожного елемента їх обсягу. Проте у формальній логіці до певної міри абстрагуються від цієї істини, жорстко поділяючи поняття на безвідносні й співвідносні.Безвідносне поняття — поняття, що відображає предмет, з існуванням якого не пов'язуєтьсянеобхідне існування будь-яких інших предметів.Співвідносне поняття — поняття, що відображає предмети, існування яких немислиме безіснування деяких інших предметів.

9)відношення між об*ємами понять. Об’єм поняття означає сукупність предметів, які узагальнюються під даним поняттям. Іншими словами об’єм – це клас (кількість) предметів, які мисляться під даним поняттям. Наприклад, об’єм поняття “студент” включає всіх студентів, які жили, живуть та будуть жити; поняття “конституція держави” включає всі конституції держави, які існували, існують та будуть існувати; поняття “водойма” – всі водойми, які... і т.д. В залежності від об’єму, поняття можуть бути пустими, одиничними та загальними.

Пустими називаються поняття, об’єми яких не включають жодного реального предмета, явища, події – “вічний двигун”, “кентавр”, “еліксир молодості”, “машина часу”, “Донецька державна академія управління” тощо.

 Одиничним є поняття, об’єм якого включає лише один предмет, явище або подію. Це, як правило, власні назви – “Афіни”, “Найбільше місто в світі”, “Фундатор формальної логіки”, “Сучасний президент України” тощо.

Загальними є поняття, об’єм яких включає понад один предмет – “країна”, “студент”, “наука”, “місто”, “менеджмент”, “сервіс”, “грамотний” тощо.

Серед загальних понять виділяють реєстровані і нереєстровані. Реєстрованими є поняття, в яких кількість предметів піддається реальному обліку – “твори Т.Г.Шевченка”, “міста України”, “мер міста”. Нереєстровані поняття не піддаються обліку – “людина”, “зірка”, “крапля”, “тварина” тощо – їх перелічити в принципі неможливо.

Крім цього, до числа загальних належать також універсальні поняття, об’єм яких настільки значний, що його неможливо перевищити. До таких понять належать, наприклад, філософські категорії “час”, “простір”, “рух”, “Всесвіт”, “матерія”, “свідомість” та інші.

10) Логічні операції над поняттями. Л о г і ч н о ю о п ер а ц і є ю над поняттями називається така дія, за допомогою якої з одних понять отримують нові поняття. До логічних операцій над поняттями відносяться:

а) обмеження і узагальнення понять;

б) операції над обсягами понять як множинами;

в) поділ понять;

г) визначення понять.

Традиційно прийнято вважати, що операції а, б, в є власне операціями над обсягами понять, а операція г є операцією, що розкриває зміст понять.

а) Обмеження і узагальнення понять.

В основі операції обмеження і узагальнення понять лежить залежність, яку фіксує закон оберненого відношення між змістом і обсягом понять.

О б м е ж е н н я м поняття називається логічна операція, яка полягає в переході від поняття з більшим обсягом, але меншим змістом до поняття з більшим змістом, але меншим обсягом. Наприклад, візьмемо поняття "людина" х А(х) і обмежимо його. Для цього послідовно збагачуємо його зміст новими ознаками: "поет" х В(х), "український поет" х С(х), "український поет XIX ст" х Д(х), "автор "Кобзаря" а.

У з а г а л ь н е н я м поняття називається логічна операція, за допомогою якої переходять від поняття з більшим змістом, але меншим обсягом до поняття з більшим обсягом, але меншим змістом.

У нашому випадку - це перехід від поняття а - "автор "Кобзаря" до поняття х А(х) - "людина"). Кінцевим пунктом операції узагальнення поняття є категорії. Категорії - це найбільш загальні поняття, тобто такі поняття, які не мають роду, а значить, їх неможна узагальнити. Наприклад, не піддаються узагальненню поняття "матерія", "свідомість", "причина", "необхідність", "сутність" і т.д. В сучасній логіці межа узагальнення трактується як універсальне поняття, тобто поняття у якого область визначення предиката, що виражає його (поняття) зміст співпадає з областю істинності цього предиката.

П о д і л о м понять називають логічну операцію, за допомогою якої розкривають обсяг поняття. Іншими словами, здійснити поділ поняття означає встановити, із обсягів яких понять складається обсяг поняття, що підлягає поділу. В обсязі поняття, по-перше, можна виділити обсяги видових понять, що до нього входять. Наприклад, видами покарання є штраф, конфіскація майна, арешт, позбавлення волі на певний строк і т.д. А, по-друге, в обсязі довільного поняття можна виділити лише два взаємовиключаючі поняття. Наприклад, "злочини бувають навмисні і ненавмисні", "студенти бувають відмінники і не відмінники", "науки бувають гуманітарні і негуманітарні" і т.д.