39. Теорія еліт.

Ця теорія була заснована у 20-30 роках XX ст. і грунтується на ідеї нездатності широких мас населення до управління державою. За цією теорією, політика – це сфера боротьби двох протилежних груп: пануючої меншості (еліти), що оволоділа державою, та підпорядкованої їй більшості. При цьому, демократія розглядається як утопія.

Вважається, що державою, суспільством завжди править еліта. Вона утворюється у трьох головних сферах – політичній, економічній та інтелектуальній – шляхом висування індивідів, які досягли в своїй справі найбільших успіхів. Але кожна правляча еліта рано чи пізно вироджується. У суспільстві з’являється нова потенційна еліта, що прямує до влади. Стара еліта владу не віддає, тому циркуляція еліт проходить, як правило, шляхом насильства, переворотів і революцій, що в цілому корисно для суспільства.

У наш час теорія еліт має такий вигляд:

• У сучасному суспільстві є декілька еліт;

• Між ними існує вільна конкуренція, заснована на принципах політичного і партійного плюралізму;

• Вони намагаються у співробітництві здійснювати керівництво державою;

• Еліти не відірвані від народу, а контролюються ним за допомогою здійснення загального виборчого права, незалежних засобів масової інформації, тощо.

Одним із різновидів теорії еліт є доктрина технократії. За нею, із зростанням впливу науки і техніки на всі сфери суспільного життя, вчені, технічні спеціалісти зосереджують у своїх руках не тільки виробничі та науково-дослідницькі функції, але й політичну владу.

40. Теорія національної держави.

41. Поняття та риси соціального регулювання

Впорядкування суспільних відносин здійснюється за допомогою спеціальних засобів, що визначаються як соціальні норми і характеризують можливості суспільства щодо забезпечення системності відносин між людьми. Суспільні відносини, що регламентуються соціальними нормами, мають більш високий ступінь організації, а суспільство, що забезпечує наявність та дієвість соціальних норм, характеризують як соціально регульоване.

Соціальне регулювання, що здійснюється в рамках суспільства, характеризується певними ознаками, які визначають особливості процесу регулювання.

Ознаки соціального регулювання:

1. Здійснюється в суспільстві і характеризує особливості взаємодії людей як соціальних суб’єктів;

2. Здійснюється за допомогою спеціальних засобів, які встановлюються та гарантуються суспільством;

3. Забезпечується суспільством і в окремих випадках гарантуються можливістю застосування примусових засобів;

4. Його метою є надання суспільним відносинам упорядкованого характеру;

5. Забезпечує функціонування суспільства як цілісної системи;

Отже, соціальне регулювання є засобом функціонування суспільства, що створює необхідні умови для його розвитку та вдосконалення.

42. Поняття та риси соціальних норм.

Соціальне регулювання здійснюється за допомогою соціальних норм

Соціальні норми – це правила поведінки загального характеру, що певним чином встановлюються та гарантуються з метою упорядкування суспільних відносин.

Риси соціальлних норм:

1. Мають загальний характер, тобто поширюються на невизначену кількість однотипних випадків;

2. Адресуються всім суб’єктам, що діють у сфері, яка регламентується нормою;

3. Встановлюють права та обов’язки суб’єктів, визначаючи міру можливої та необхідної поведінки;

4. Мають суспільний характер, тому що регламентують відносини між людми;

5. Виробляються в процесі життєдіяльності суспільства та вдосконалюються в процесі вдосконалення суспільних відносин;

6. Забезпечуються суспільством шляхом створення умов щодо їх виконання, а також застосування засобів громадського впливу у випадку їх порушення.

Отже, соціальні норми – це правила поведінки, що формуються в суспільстві, реалізуються в реальній поведінці суб’єктів та забезпечуються суспільством з метою надання суспільним відносинам упорядкованості.

Різновиди соціальних норм

Різноманітність суспільних відносин визначає різноманітність соціальних норм, які можуть бути класифіковані за різноманітними критеріями.

І. За способом виникнення:

• Стихійні, що виникають в процесі функціонування суспільства без впливу свідомої діяльності людини;

• Свідомі, поява яких в суспільстві є усвідомленою, які спеціально створюються і мають більш високий організаційний вплив.

ІІ. За способом існування:

• Усні норми, що існують у свідомості суб’єктів і передаються з покоління в покоління;

• Письмові, що існують у формі чітко визначеного документу.

ІІІ. За способом забезпечення:

• Норми, що забезпечуються внутрішніми переконаннями суб’єктів ( мораль, традиції, звичаї);

• Норми, що забезпечуються недержавними утвореннями ( корпоративні норми);

• Норми, що забезпечуються засобами громадського впливу (норми культури, етики, естетики);

• Норми, що забезпечуються примусовими засобами (політичні та проавові).

ІV. За особливістю сфери відносин, що регулюються:

• Норми моралі, тобто правила поведінки, що засновані на уявленнях суспільства про добро та зло, справедливість та несправедливість;

• Норми культури – правила поведінки, що відображають рівень духовного розвитку суспільства;

• Організаційні норми – правила поведінки, що регламентують порядок утворення та функціонування державних і недержавних структур;

• Традиції – правила поведінки, що виникають в результаті багаторазового їх застосування та існування у свідомості суб’єктів;

• Звичаї – правила поведінки, що передаються з покоління в покоління та мають тривале історичне функціонування;

• Політичні норми – правила поведінки, що регламентують взаємодію держави з політичними партіями, націями та громадянами в процесі здійснення політичної влади;

• Корпоративні норми – правила поведінки, що утворюються громадськими об’єднаннями та регламентують порядок їх функціонування;

• Релігійні норми – правила поведінки, що визначають порядок здійснення релігійних культів та засновуються на вірі в бога;

• Норми етики – засновуються на уявленнях про красу людських вчинків;

• Норми права – правила поведінки, що встановлюються чи санкціонуються державою з метою державно-владного впливу на суспільство.