43. Право та інші соціальні норми: спільні риси.

1. Право, як і інші соціальні норми, має об’єктивний характер – визначається об’єктивними умовами життєдіяльності суспільства;

2. Вони існують в реальній поведінці суб’єктів;

3. Регламентують поведінку людини шляхом надання прав та покладення обов’язків;

4. Мають загальний характер;

5. Певним чином встановлюються та гарантуються;

6. Протирічать свавіллю та беззаконню;

7. Виробляють повагу до прав людини.

44. Відмінності права та інших соціальних норм.

	Правові норми	Інші соціальні норми
1	Встановлюються чи санкціонуються державою.	Існують в додержавному суспільстві і не залежать від держави.
2	Мають формально визначений характер.	Існують в усній формі, а письмове закріплення не має документального характеру
3	Розробляються в чітко визначеному порядку в процесі правотворчості чи законотворчості.	Розробляються у довільному порядку.
4	Є загальнообов’язковими і виконуються незалежно від відношення до них з боку суб’єктів.	Виконуються лише у випадку авторитетності норми для конкретного суб’єкта.
5	Мають системний характер.	Є просто сукупністю норм.
6	Чітко визначають права та обов’язки суб’єктів.	Права та обов’язки не визначені.
7	Права та обов’язки мають взаємний характер, тобто виконання обов’язку є гарантією реалізації права.	Виконання обов’язку не пов’язується з реалізацією прав.
8	Мають чітко визначену структуру (гіпотеза, диспозиція, санкція).	Не мають структурних елементів.
9	Реалізуються в чітко визначеному порядку (дотримання, виконання, використання та застосування).	Реалізуються в довільному порядку.
10	Гарантуються державою шляхом діяльності спеціально створених органів.	Гарантуються суспільством в процесі його життєдіяльності.
11	Охороняються державою шляхом застосування, у випадку їх порушення, одного з видів юридичної відповідальності.	Охороняються суспільством шляхом застосування засобів громадського впливу.

45. Право як різновид соціальних норм.

Право є різновидом соціальних норм. Воно характеризується певними особливостями, що надають можливість визначити право як найважливіший засіб забезпечення життєдіяльності суспільства.

САМЕ ПРАВО:

• Встановлюється чи санкціонується державою в процесі функціонування утворених нею органів;

• Існує як письмовий документ, тобто має формально визначений характер;

• Основу права складають норми, тобто правила поведінки, що мають чітко визначений зміст;

• Право має системний характер, тобто не є простою сукупністю норм, а характеризується їх ієрархічною підпорядкованістю;

• Право має загальнообов’язковий характер – є обов’язковим для всіх суб’єктів і не надає можливості щодо невиконання правових приписів будь-ким з цих суб’єктів;

• Право має імперативний характер – встановлює чіткі межі можливої (право) та необхідної (обов’язки) поведінки суб’єктів;

• Право має загальний характер – поширюється на невизначене коло суб’єктів та кількість життєвих випадків;

• Право охороняється державою за допомогою організаційних засобів – створення умов щодо реалізації правових приписів та примусового характеру застосування чітко визначених засобів впливу, у випадку невиконання суб’єктами покладених обов’язків чи порушення, наданих інщим суб’єктам, прав.

Отже, право – це система загальнообов’язкових, формально визначених, встановлених чи санкціонованих державою норм, що регламентують суспільні відносини шляхом надання суб’єктивних прав та покладення юридичних обов’язків учасникам цих відносин, і які гарантуються та охороняються державою.