71. Поняття, аспекти та вимоги законності.

В юридичній літературі розрізняють чотири аспекти поняття “законність”.

1. Законність, як принцип здійснення владних повноважень державою. Зміст, в даному випадку, складають:

1. Законодавче закріплення державно-владних повноважень;

2. Прийняття владних рішень в рамках компетенції органів;

3. Прийняття владних рішень на основі закону;

4. Дотримання в процесі реалізації владних повноважень прав і свобод людини.

2. Законність, як принцип поведінки фізичних осіб у сфері права. Її зміст складають:

1. Реальна можливість реалізації конституційно закріплених прав;

2. Покладання конституційно закріплених обов’язків;

3. Можливість звернення за державним захистом своїх інтересів;

4. Реальність та ефективність нормативно закріплених засобів відповідальності.

3. Законність, як принцип побудови системи нормативних актів. Характеризується як:

1. Відповідність законів та підзаконних актів Конституції;

2. Можливість прийняття підзаконних актів лише на основі, у відповідності і на виконання закону;

3. Наявність ієрархічного підпорядкування існуючих нормативних актів.

4. Законність, як режим соціально-політичної сфери життєдіяльності суспільства. Це необхідність виконання законів та, заснованих на них, підзаконних актів всіма суб’єктами права. Змістом є:

1. Законодавче закріплення меж можливої та необхідної поведінки фізичних, юридичних та посадових осіб;

2. Законодавче закріплення гарантій реалізації прав та виконання обов’язків;

3. Єдине розуміння та застосування правових приписів;

4. Поширення правових приписів на всіх без виключення суб’єктів.

Важливого значення для розуміння законності мають вимоги законності – основні начала, що характеризують її зміст та значення.

1. Верховенство закону, що характеризує вищу юридичну силу акту представницького органу чи референдуму в системі нормативних актів;

2. Єдність законності – наявність єдиної мети правотворчої та правозастосовчої діяльності (регулювання суспільних відносин), а також визнання формальної юридичної рівності суб’єктів;

3. Реальність законності – досягнення фактичного виконання вимог, що вміщені в правових нормах, у правовідносинах та невідворотність відповідальності за порушення закону;

4. Доцільність законності – вибір законних варіантів здійснення правотворчої та правозастосовчої діяльності, які є найбільш ефективним та економічним шляхом досягнення мети правового регулювання.

72. Гарантії законності.

Стан законності в державі безпосередньо залежить від комплексу факторів, що характеризується як “гарантії законності”.

Гарантії законності – система засобів, за допомогою яких у суспільному житті впроваджується, охороняється та відновлюється законність.

Гарантії законності поділяють на дві групи:

1. Загальносоціальні гарантії, що забезпечуються суспільством та визначаються як політичні, економічні та ідеологічні;

2. Спеціально-юридичні гарантії – спеціальні засоби реалізації, охорони та відновлення законності.

Вказані гарантії класифікують за п’ятьма критеріями.

І. За суб’єктами застосування:

• Парламентські;

• Президентські;

• Судові;

• Адміністративні;

• Контрольні.

ІІ. За характером юридичної діяльності:

• Діяльність парламенту як гаранта прийняття Конституції та законів;

• Діяльність Президента як гаранта реалізації та охорони законів;

• Діяльність Уряду як гаранта конкретизації та виконання законів;

• Діяльність суду як гаранта захисту законів;

• Діяльність правоохоронних органів як гаранта охорони законів;

• Діяльність прокуратури як гаранта забезпечення режиму законності.

ІІІ. За напрямками:

• Конституційні гарантії, що визначають зміст гарантій законності;

• Процесуальні гарантії, що визначають процес здійснення конституційних гарантій.