- •Закон України від 16 січня 2003 року № 436-IV
- •3. Суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
- •1. Загальними принципами господарювання в Україні є:
- •Гл а в a 2
- •Основні напрями та форми участі держави
- •І місцевого самоврядування
- •У сфері господарювання
- •1. Основними напрямами економічної політики, що визначаються державою, є:
- •1. Державне замовлення є засобом державного регулювання економіки шляхом формування на договірній (контрактній) основі складу та обсягів продукції (робіт, послуг),
- •1. У сфері господарювання застосовуються:державні стандарти України;
- •2. Застосування стандартів чи їх окремих положень є обов'язковим для:суб'єктів господарювання, якщо на стандарти є посилання в нормативно-правових
- •6. Порядок утворення та засади діяльності організацій та об'єднань роботодавціввизначаються законом.
- •1. Неправомірними угодами між суб'єктами господарювання визнаються угоди або погоджені дії, спрямовані на:
- •1. Дискримінацією суб'єктів господарювання органами влади у цьому Кодексі визнається:
- •1. Споживачі, які перебувають на території України, під час придбання, замовлення або використання товарів (робіт, послуг) з метою задоволення своїх потреб мають право на:
- •5. Реорганізація монопольного утворення, що підлягає примусовому поділу, здійснюється на розсуд суб'єкта господарювання за умови усунення монопольного становища цього утворення на ринку.
- •1. Підприємництво здійснюється на основі:
- •1.3 Метою створення сприятливих організаційних та економічних умов для розвитку підприємництва органи влади на умовах і в порядку, передбачених законом:
- •2. Держава сприяє розвитку малого підприємництва, створює необхідні умови для цього.
- •2. За завдані шкоду і збитки підприємець несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.
- •1. Підприємницька діяльність припиняється:з власної ініціативи підприємця;
- •2. Порядок припинення діяльності підприємця встановлюється законом відповіднодо вимог цього Кодексу.
- •Розділ II суб'єкти господарювання
- •5. Статут (положення) затверджується власником майна (засновником) суб'єкта господарювання чи його представниками, органами або іншими суб'єктами відповідно дозакону.
- •Глава 7 підприємство
- •1. Залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів:
- •10. Особливості управління підприємствами окремих видів (організаційних формпідприємств) встановлюються цим Кодексом та законами про такі підприємства.
- •1. Майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.
- •2. Джерелами формування майна підприємства є:грошові та матеріальні внески засновників;
- •Глава 8 державні та комунальні унітарні підприємства
- •1. Казенні підприємства створюються у галузях народного господарства, в яких:законом дозволено здійснення господарської діяльності лише державним підприємствам;
- •Глава 9 господарські товариства
- •5. Господарські товариства можуть здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, якщо інше не передбачено законом.
- •1. Господарське товариство є власником:
- •1. Учасники господарського товариства мають право:
- •5. Ліквідація господарського товариства вважається завершеною, а товариство таким, що припинило свою діяльність, з дня внесення запису про його ліквідацію до державного реєстру.
- •Глава 10 підприємства колективної власності
- •1. Кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних
- •2. Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів.
- •1. Виробничі кооперативи створюються та здійснюють свою діяльність за такими принципами:
- •4. Членство у виробничому кооперативі припиняється у разі:добровільного виходу з кооперативу;
- •1. Основними правами членів виробничого кооперативу є:
- •1. Загальні збори:
- •Гл а в а 12 об'єднання підприємств
- •Глава 13
- •Розділ III майнова основа господарювання Гл а в а 14 майно суб'єктів господарювання
- •2. Правовий режим майна суб'єктів господарювання встановлюється цим Кодексом та іншими законами з урахуванням зазначених у статті 139 цього Кодексу видів майна.
- •4. Держава може впливати на вибір суб'єктами господарювання напрямів та обсягів використання прибутку (доходу) через нормативи, податки, податкові пільги та господарські санкції відповідно до закону.
- •1. Майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати:
- •2. Право на майно, що підлягає державній реєстрації, виникає з дня реєстрації цьогомайна або відповідних прав на нього, якщо інше не встановлено законом.
- •Гл а в а 15 використання природних ресурсів у сфері господарювання
- •Гл а в a 16 використання у господарській діяльності прав інтелектуальної власності
- •1. Об'єктами прав інтелектуальної власності у сфері господарювання визнаються: Івинаходи та корисні моделі;
- •2. Загальні умови захисту прав інтелектуальної власності на об'єкти, зазначені у ційстатті, визначаються Цивільним кодексом України.
- •Гл а в а 17 цінні папери у господарській діяльності
- •4. Правовий режим цінних паперів визначається цим Кодексом та іншими законами.
- •Г п а в a 18 корпоративні права
- •2. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення.
- •3. Правомочності з управління корпоративними правами держави здійснюютьсябезпосередньо відповідними органами виконавчої влади у разі якщо:
- •1. Відносини, пов'язані з управлінням корпоративними правами держави, регулюються цим Кодексом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Кодексу.
- •Глава 19 загальні положення про господарські зобов'язання
- •1. Господарські зобов'язання можуть виникати:
- •Глава 20 господарські договори
- •5. Зміст договору, що укладається на підставі державного замовлення, повинен від-. Повідати цьому замовленню.
- •Глава 21 ціни і ціноутворення у сфері господарювання
- •Глава 22 виконання господарських зобов'язань. Припинення зобов'язань
- •2. Неналежне виконання зобов'язання третьою особою не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, передбачених частиною третьою статті 193 цього Кодексу.
- •Глава 23 визнання суб'єкта підприємництва банкрутом
- •4. Документи, що підтверджують вимоги заявника, додаються в оригіналах чи належним чином засвідчених копіях. Документи, які є у другої сторони, можуть недодаватисядо претензії.
- •Гл а в а 25 відшкодування збитків у сфері господарювання
- •Глава 26 штрафні та оперативно-господарські санкції
- •1. Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями.
- •2. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли:допускається стягнення тільки штрафних санкцій;
- •1. У господарських договорах сторони можуть передбачати використання таких видів оперативно-господарських санкцій:
- •1) Одностороння відмова від виконання свого зобов'язання управненою стороною,із звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов'язання другоюстороною;
- •2. Перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у частині першій цієїстатті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.
- •2. Перелік порушень, за які до суб'єкта господарювання застосовуються санкції, передбачені цією статтею, а також порядок їх застосування визначаються законами.
- •3. Адміністративно-господарський штраф може застосовуватися у визначених законом випадках одночасно з іншими адміністративно-господарськими санкціями, передбаченими статтею 239 цього Кодексу.
- •Глава 28
- •1. Антимонопольний комітет України накладає штрафи на суб'єктів господарювання -юридичних осіб за:
- •1. Справи про порушення антимонопольно-конкурентного законодавства розглядаються Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями у порядку, встановленому законом.
- •Особливості правового регулювання в окремих галузях господарювання
- •Глава 29 галузі та види господарської діяльності
- •§1. Поставка Стаття 264. Матеріально-технічне постачання та збут
- •§ 2. Контрактація сільськогосподарської продукції Стаття 272. Договір контрактації сільськогосподарської продукції
- •§ 3. Енергопостачання Стаття 275. Договір енергопостачання
- •1. Абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
- •§ 4. Біржова торгівля Стаття 278. Торговельно-біржова діяльність
- •1. Товарна біржа має право:
- •§ 5. Оренда майна та лізинг Стаття 283. Оренда майна у сфері господарювання
- •§ 6. Інші види господарсько-торговельної діяльності Стаття 293. Міна (бартер) у сфері господарювання
- •Глава 31
- •Глава 32 правове регулювання перевезення вантажів
- •Глава 33 капітальне будівництво
- •Глава 35
- •§ 1. Фінанси і банківська діяльність Стаття 333. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання
- •§ 2. Страхування Стаття 352. Страхування у сфері господарювання
- •§ 3. Посередництво у здійсненні операцій з цінними паперами.
- •2. Торговці цінними паперами мають право здійснювати такі види посередницькоїдіяльності:
- •3. Законом можуть передбачатися також інші види посередницької діяльності з цінними паперами (діяльність з управління цінними паперами тощо).
- •§ 4. Аудит Стаття 362. Аудиторська діяльність
- •Глава 36
- •Глава 39 спеціальні (вільні) економічні зони
- •1. Територія і статус спеціальної (вільної) економічної зони, в тому числі строк, на який вона створюється, визначаються окремим законом для кожної спеціальної (вільної") економічної зони.
- •Глава 41 інші види спеціальних режимів господарської діяльності
- •Закон України від 11 вересня 2003 року № 1160-IV
- •Розділ II
- •Розділ III
- •Розділ IV
- •Розділ V
- •Розділ VI
- •Розділ VIII
- •Закон України від 15 травня 2003 року № 755-IV
- •Розділ V
Гл а в a 16 використання у господарській діяльності прав інтелектуальної власності
Першоджерелом права, в якому застосовується термін «інтелектуальна власність», є Конституція України (ст. 54).
Безпосередньо Господарський кодекс не містить визначення цього терміна. Однак Україна як сторона Конвенції, що засновує Всесвітню організацію інтелектуальної власності [26], визнала дане в ній визначення, згідно з яким у сенсі Конвенції «інтелектуальна власність» містить права, що стосуються: літературних, художніх та наукових творів; художніх виконань, фонограм та радіопередач; винаходів у всіх сферах діяльності людини; наукових відкриттів; промислових зразків; торговельних марок, а також комерційних найменувань і позначень; захисту від недобросовісної конкуренції, а також всі інші права, які є результатом інтелектуальної діяльності в промисловій, науковій, літературній та художній сферах.
З іншого боку, Україна прагне вступити до Світової організації торгівлі, що породжує необхідність дотримання нашою державою Угоди з торговельних аспектів прав інтелекту-1 альної власності [505], прийнятої цією організацією. Для цілей вказаної Угоди термін «інте-! лектуальна власність» означає всі категорії інтелектуальної власності, які є предметом Уго- [ ди: сукупність об'єктів авторського права і суміжних прав, торговельні марки, географічні І зазначення, промислові зразки, винаходи, компонування інтегральних мікросхем та охорона І нерозголошуваної інформації.
До аналогічного висновку можна дійти, аналізуючи поняття права інтелектуальної влас- І ності, встановлене статтею 418 Цивільного кодексу України.
Згідно з нею право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений ЦК та іншими законами.
Звідси випливає, що у сенсі ЦК термін «інтелектуальна власність» означає належний особі результат інтелектуальної, творчої діяльності або інший об'єкт, віднесений ЦК та іншим законом до інтелектуальної власності.
Узагальнюючи наведене, зазначимо, що термін «інтелектуальна власність» можна розглядати в сенсі ГК як множину об'єктів, віднесених законом до інтелектуальної власності, а також права на них, визначені ГК та іншим законом.
Стаття 154. Регулювання відносин щодо використання у господарській діяльності прав інтелектуальної власності
1. Відносини, пов'язані з використанням у господарській діяльності та охороноюправ інтелектуальної власності, регулюються цим Кодексом та іншими законами.
2. До відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
1. Основу правового регулювання відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, становлять положення статей 41,42 і 54 Конституції України про право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, недопущення недобросовісної конкуренції та гарантування захисту інтелектуальної власності. Права на результати інтелектуальної, творчої діяльності забезпечуються тим, що ніхто не може використовувати ці результати без згоди їх творців, за винятками, встановленими законом.
Подальше регулювання зазначених відносин здійснюється ГК та іншими законами.
Зокрема, ГК визначає:
основні способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання, у тому числі тих, які мають права інтелектуальної власності (ст. 20);
дії, що визнаються недобросовісною конкуренцією, та відповідальність за їх вчинення (ст. 32-37,251-256);
майнові права інтелектуальної власності як такі, що можуть бути вкладами учасників та засновників господарського товариства (ст. 86);
об'єкти прав інтелектуальної власності у сфері господарювання та правомочності щодо використання низки таких об'єктів (ст. 155—162);
створення об'єктів інтелектуальної власності як однієї з підстав виникнення господарських зобов'язань (ст. 174);
права інтелектуальної власності як такі, що можуть використовуватися у процедурі врегулювання заборгованості неплатоспроможного боржника (ст. 213);
майнові права інтелектуальної власності як такі, що можуть бути інвестиціями у сфері господарювання (ст. 326);
проведення наукових досліджень і розробок, спрямованих на створення об'єктів інтелектуальної власності як один із напрямів інноваційної діяльності (ст. 327);
охорону та захист прав інтелектуальної власності, захист від недобросовісної конкурени у сфері інноваційної діяльності як сферу гарантій держави (ст. 329);
відносини з використання прав інтелектуальної власності згідно з договором комерційної концесії (ст. 366-376).
Відносини з використання та охорони прав інтелектуальної власності регулюються також Цивільним кодексом України і законами України щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності: «Про авторське право і суміжні права» [56], «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» [363], «Про охорону прав на зазначення походження товарів» [365], «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг» [366], «Про охорону прав на промислові зразки» [367], «Про охорону прав на сорти рослин» [368], «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» [369], «Про захист від недобросовісної конкуренції» [281].
Частиною національного законодавства України з регулювання зазначених відносин є відповідні міжнародні договори. Зокрема, це: Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів [2], Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право [8], Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності про виконання і фонограми [9], Договір про закони щодо товарних знаків [10], Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків [30], Міжнародна конвенція по охороні нових сортів рослин [34], Міжнародна конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення [35], Паризька конвенція про охорону промислової власності [44], Протокол до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків [469].
Згідно з ЦК та зазначеними законами України у разі розбіжності встановлених ними правил з правилами відповідних міжнародних договорів України застосовуються правила міжнародних договорів.
Окремі сфери господарської діяльності потребують спеціального регулювання відносин з використання об'єктів права інтелектуальної власності. Таке регулювання передбачено, наприклад, законами України: «Про власність» [74], «Про господарські товариства» [90], «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» [371], «Про наукову і науково-технічну діяльність» [329], «Про науково-технічну інформацію» [328], «Про наукову і науково-технічну експертизу» [330], «Про державну таємницю» [116і], «Про видавничу справу» [65], «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» [126], «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» [99], «Про лікарські засоби» [317], «Про насіння і садивний матеріал» [327], «Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування» [356], «Про рекламу» [439], «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних» [441], а також іншими законодавчими актами (Митним кодексом України, Основами законодавства України про культуру тощо).
2. Частиною 2 коментованої статті ГК встановлена ієрархія положень законодавства в застосуванні їх до відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності. Загальними тут є положення ЦК. Проте вони застосовуються з урахуванням особливостей, передбачених ГК та іншими законами.
Так, статтею 424 ЦК визначено, що майновими правами інтелектуальної власності є право на використання об'єкта прав інтелектуальної власності, виключне право дозволяти використання такого об'єкта, виключне право перешкоджати його неправомірному використанню, в тому числі забороняти таке використання, а також інші права, встановлені законом. Ці права можуть відповідно до закону бути вкладом до статутного капіталу юридичної особи, предметом договору застави та інших зобов'язань, а також використовуватись в інших відносинах.
Законом можуть бути встановлені винятки та обмеження в зазначених правах за умови, що вони не створюють істотних перешкод для нормальної реалізації цих прав та здійснення законних інтересів їх суб'єктів.
Наприклад, згідно з Законом України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» виключне право дозволяти використання запатентованого винаходу (корисної моделі) не поширюється на таке використання з науковою метою, в порядку експерименту чи за надзвичайних обставин, а також виключно для потреб транспортного засобу іноземної держави, який тимчасово або випадково перебуває у водах, повітряному просторі чи на території України.
Відповідно до статті 426 ЦК способи використання об'єктів права інтелектуальної власності визначаються законом. Зокрема, статтями 441,453—455 ЦК встановлені невичерпні пе-
реліки дій, що визнаються використанням твору, виконання, фонограми, відеограми та пере-1 дачі (програми) організації мовлення.
Правомочності ж щодо використання об'єктів права інтелектуальної власності, найбільш поширених у галузі промислового та аграрного виробництва, а також пов'язаної з цим ви-і робництвом торгівлі, встановлені статтями 156—162 ГК та іншими законами.
Стаття 155. Об'єкти прав інтелектуальної власності