Глава 33 капітальне будівництво
Стаття 317. Підрядні відносини у капітальному будівництві
Будівництво об'єктів виробничого та іншого призначення, підготовка будівельнихділянок, роботи з обладнання будівель, роботи з завершення будівництва, прикладніта експериментальні дослідження і розробки тощо, які виконуються суб'єктами господарювання для інших суб'єктів або на їх замовлення, здійснюються на умовах підряду.
Для здійснення робіт, зазначених у частині першій цієї статті, можуть укладатисядоговори підряду: на капітальне будівництво (в тому числі субпідряду); на виконанняпроектних і досліджувальних робіт; на виконання геологічних, геодезичних та інших робіт, необхідних для капітального будівництва; інші договори. Загальні умови договорівпідряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Господарські відносини у сфері матеріально-технічного забезпечення капітального будівництва регулюються відповідними договорами підряду, якщо інше не передбачено законодавством або договором сторін. За згодою сторін будівельні поставки можуть здійснюватися на основі договорів поставки.
Одним з основних видів договорів у сфері господарювання є договори підряду на виконання певних робіт, які виконуються на умовах підряду суб'єктами господарювання та іншими суб'єктами на їх замовлення. Найбільш поширеними в цій сфері є договори підряду на капітальне будівництво об'єктів виробничого й іншого призначення та пов'язані з цим роботи(підготовка будівельних ділянок, облаштування будівель, прикладні та експериментальнідослідження, розробка проектно-кошторисної документації тощо).
Забезпечення виконання робіт, пов'язаних з капітальним будівництвом, зазвичай вимагає укладення низки підрядних договорів: як основного — на капітальне будівництво (в томучислі субпідряду), так і тих, що забезпечують підготовку його виконання (це стосується договорів підряду на виконання проектних і досліджувальних робіт, у тому числі геологічнихта геодезичних) і завершення його виконання з урахуванням специфіки об'єкта будівництва(монтажно-налагоджувальні, пусконалагоджувальні, оздоблювальні та інші роботи, пов'язані з будівництвом).
Істотні та звичайні умови підрядних договорів визначаються відповідними положеннями Цивільного кодексу (глава 61), якщо інше не передбачено ГК.
3. Договір підряду на капітальне будівництво зазвичай є комплексним і регулює не лишепідрядні відносини, а й низку інших, хоча й безпосередньо пов'язаних з підрядними. Насамперед це відносини щодо матеріально-технічного забезпечення капітального будівництва,які можуть регулюватися відповідним договором підряду (якщо інше не передбачено законодавством або договором сторін) чи договорами поставки будівельних матеріалів, устаткування тощо. Схема таких відносин та розподіл обов'язків між учасниками капітального будівництва (підрядниками, замовниками, постачальниками, посередниками тощо) здійснюється відповідно до домовленості сторін.
Стаття 318. Договір підряду на капітальне будівництво
1. За договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та
інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх.
2. Договір підряду відповідно до цієї статті укладається на будівництво, розширення, реконструкцію та перепрофілювання об'єктів; будівництво об'єктів з покладеннямповністю або частково на підрядника виконання робіт з проектування, поставки обладнання, пусконалагоджувальних та інших робіт;
виконання окремих комплексів будівельних, монтажних, спеціальних, проектно-конструкторських та інших робіт, пов'язаних з будівництвом об'єктів.
Забезпечення будівництва матеріалами, технологічним, енергетичним, електротехнічним та іншим устаткуванням покладається на підрядника, якщо інше не передбачено законодавством або договором.
Зміст договору підряду на капітальне будівництво, що укладається на підставідержавного замовлення, має відповідати цьому замовленню.
Договір підряду на капітальне будівництво повинен передбачати: найменуваннясторін; місце і дату укладення; предмет договору (найменування об'єкта, обсяги і видиробіт, передбачених проектом); строки початку і завершення будівництва, виконання робіт; права і обов'язки сторін; вартість і порядок фінансування будівництва об'єкта (робіт); порядок матеріально-технічного, проектного та іншого забезпечення будівництва;режим контролю якості робіт і матеріалів замовником; порядок прийняття об'єкта (робіт); порядок розрахунків за виконані роботи, умови про дефекти і гарантійні строки;страхування ризиків, фінансові гарантії; відповідальність сторін (відшкодування збитків); урегулювання спорів, підстави та умови зміни і розірвання договору.
1. У коментованій статті дається традиційне поняття договору підряду на капітальне будівництво, одна сторона якого - підрядник — зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення іншої сторони - замовника — побудувати і здати замовникові в установлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати обумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти та оплатити їх.
Проте зазначене поняття не враховує (що є звичайним для універсальних правових конструкцій) специфіку різних модифікацій підрядних будівельних договорів - як тих, що були поширені в умовах планово-розподільчої економіки, так і нових, використання яких пов'язане з розвитком ринкових відносин та значними можливостями врахування специфіки господарсько-правового зв'язку між конкретними учасниками капітального будівництва.
Залежно від сторін-виконавців і обсягу виконуваних ними робіт розрізняють:
договори підряду на будівництво об'єкта (на виконання всього комплексу будівельнихта пов'язаних з ними робіт на об'єкті силами підрядника);
договори генерального підряду на будівництво об'єкта (на забезпечення генеральнимпідрядником виконання всього комплексу робіт на об'єкті - власними силами і з залученнямсубпідрядників);
договори субпідряду (договори підряду на виконання частин будівельних та пов'язаних з ними робіт, що виконуються на об'єкті). Укладаються між генеральним підрядником ісубпідрядниками за наявності договору генерального підряду.
За принципом розподілу між сторонами обов'язків та їх обсягом розрізняють:
генпідрядний (підрядний) договір на капітальне будівництво: укладається на підставіготової проектно-кошторисної документації (інвестиційного проекту будівництва) і передбачає забезпечення підрядником (у тому числі з залученням інших виконавців - субпідрядників) усього комплексу будівельних та пов'язаних із ними робіт на об'єкті відповідно до наданої йому замовником проектно-кошторисної документації;
проектно-будівельний договір: укладається з організацією, здатною суміщати дві стадіїкапітального будівництва - проектування і будівництво, на виконання і проектних, і будівельних робіт. Підрядник при цьому може виконувати весь обсяг обумовлених договоромробіт власними силами, а може залучати для цього інших виконавців на підставі договору
субпідряду. Використання такого виду договору підряду на капітальне будівництво забезпечує скорочення строків будівництва;
3) договір на управління будівництвом: укладається інвестором з посередницькою, консалтинговою або інжиніринговою організацією, яка здійснює управління будівництвом об'єкта, тобто визначає виконавців, укладає з ними договори, координує їх діяльність, контролює хід та якість виконуваних ними робіт, забезпечує приймання закінчених будівництвом об'єктів замовником і відповідає перед ним за якість і своєчасність будівництва об'єкта в цілому. Цей вид договору застосовується у випадках коли замовник власними силами неспроможний здійснювати контроль за будівництвом.
Залежно від кількості сторін підрядні договори можуть бути: двосторонніми, в яких беруть участь лише дві сторони - замовник і підрядник; багатосторонніми, в яких, нарівні із замовником та підрядником, виступають як сторони в договорі гаранти або поручителі (з боку замовника та/або з боку підрядника), страхові, проектні та інші організації.
За принципом визначення ціни (і можливістю врахування інфляційних процесів в умовах ринкової економіки) розрізняють:
а) договір з фіксованою ціною, який потребує наявності затвердженої проектно-кошторисної документації і гарантує замовнику виконання обумовлених договором робіт у межахкошторисної вартості, однак є ризикованим для підрядника;
б) договір з регульованою ціною передбачає виконання обумовлених договором робіт умежах запланованої кошторисної вартості з урахуванням поточних цін, що бажано для підрядника, але ризиковане для замовника через відсутність гарантій щодо визначеності вартості будівництва на етапі укладення договору;
в) договір з регулюванням ціни в певних, заздалегідь визначених межах передбачає виконання робіт у межах запланованої кошторисної вартості з урахуванням поточних цін, але звстановленням максимальної вартості обумовлених договором робіт, що сплачується замовником. У цьому випадку є гарантія для замовника, що узгоджена з ним певна максимальнавартість будівництва об'єкта не буде перевищена, а підряднику гарантується оплата виконання з певним врахуванням зміни цін на ринку.
За предметом договір підряду на капітальне будівництво є універсальним договором.Він укладається на нове будівництво, на усі види реновації (реконструкцію, розширення,технічне переозброєння, перепрофілювання об'єктів, капітальний ремонт), на консерваціюоб'єктів, на виконання окремих комплексів будівельних, монтажних, спеціальних, проектно-конструкторських та інших робіт, пов'язаних з будівництвом об'єктів (оздоблювальні,опоряджувальні, земляні роботи тощо), а також може передбачати покладення на підрядника обов'язку виконання (в повному обсязі чи частині) робіт з проектування, поставки обладнання, пусконалагоджувальних та інших робіт.
За загальним правилом матеріально-технічне забезпечення будівництва (матеріалами,технологічним, енергетичним, електротехнічним та іншим устаткуванням) покладається напідрядника, якщо інше не передбачено законодавством або договором. Проте в договорі сторони поділяють такі обов'язки зазвичай за принципом: забезпечення певними матеріальними ресурсами здійснює та сторона договору, яка найкраще на цьому знається (підрядник -будівельними матеріалами, конструкціями та устаткуванням; замовник - обладнанням виробничого призначення, що буде монтуватися на об'єкті та використовуватися замовникомпісля введення його в експлуатацію).
Спеціальні вимоги встановлюються до договору підряду на капітальне будівництво, щоукладається на підставі державного замовлення: його зміст повинен відповідати цьому замовленню.
Крім визначених у частині 1 коментованої статті обов'язків сторін (замовника та підрядника), договір підряду на капітальне будівництво також повинен передбачати умови,спрямовані на забезпечення його належного виконання. Вони визначаються частиною 5 коментованої статті.
Якщо однією із сторін договору підряду на капітальне будівництво є іноземний суб'єкт господарювання, то в договір має бути включено арбітражне застереження з визначенням юрисдикційного органу країни, законодавство якої буде застосовуватися при виконанні договору та розв'язанні договірних спорів, а також пріоритетності договору, викладеного пев-
ною мовою, якщо договір підписаний у кількох примірниках, складених різними мовами (на випадок виникнення спорів, пов'язаних з тлумаченням тексту договору, якщо його варіанти різними мовами не збігаються через складнощі перекладу окремих термінів).
Стаття 319. Генеральний підрядник і субпідрядник
Договір підряду на капітальне будівництво може укладати замовник з одним підрядником або з двома і більше підрядниками.
Підрядник має право за згодою замовника залучати до виконання договору як третіх осіб субпідрядників, на умовах укладених з ними субпідрядних договорів, відповідаючи перед замовником за результати їх роботи. У цьому випадку підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядниками - як замовник.
Договір підряду на виконання робіт з монтажу устаткування замовник може укладати з генеральним підрядником або з постачальником устаткування. За згодою генерального підрядника договори на виконання монтажних та інших спеціальних робіт можуть укладатися замовником з відповідними спеціалізованими підприємствами.
1. Кількість учасників капітального будівництва та схема договірних зв'язків між ними може бути різною залежно від їх можливостей, інтересів тощо. Відтак договір підряду на капітальне будівництво може укладати замовник (або уповноважена ним особа) з одним або кількома підрядниками.
Якщо договір укладається з одним підрядником, то останній може виконувати всі передбачені договором роботи власними силами, для чого він повинен мати відповідні виробничі потужності та фахівців, що під силу лише великим будівельним організаціям на зразок холдингової компанії «Київміськбуд». Більш поширеною є інша схема виконання при укладенні договору з одним підрядником, коли останньому замовник надає згоду (з відповідною фіксацією у договорі або в іншій письмовій формі) на залучення до виконання частини обумовлених договором робіт третіх осіб як субпідрядників, з якими укладаються договори субпідряду. Проте основний (генеральний) підрядник відповідатиме перед замовником за виконання всього, обумовленого договором підряду, комплексу робіт, у тому числі і за результати роботи субпідрядників. Останні ж нестимуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання субпідрядних договорів перед генеральним підрядником як замовником робіт за договорами субпідряду.
Під час будівництва (у тому числі різних форм реновації) об'єкта зазвичай виникає необхідність виконання робіт з монтажу різноманітного устаткування. Забезпечення виконання подібних робіт може покладатися на генерального підрядника (у тому числі з наданням йому можливості залучення відповідного субпідрядника). Замовник може доручити монтажні роботи виробникові відповідного устаткування, уклавши з ним своєрідний різновид підрядного договору — договір на шеф-монтаж. У разі залучення замовником для виконання монтажних та інших спеціальних робіт відповідних спеціалізованих підприємств потрібна згода генерального підрядника.
Стаття 320. Права замовника
Замовник має право, не втручаючись у господарську діяльність підрядника, здійснювати контроль і технічний нагляд за відповідністю обсягу, вартості і якості виконаних робіт проектам і кошторисам. Він має право перевіряти хід і якість будівельних імонтажних робіт, а також якість матеріалів, що використовуються.
У разі якщо підрядник не береться своєчасно за виконання договору або виконуєроботу настільки повільно, що закінчення її до строку стає явно неможливим, замовникмає право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Підрядник має право не братися за роботу, а розпочату роботу зупинити у разі порушення замовником своїх зобов'язань за договором, внаслідок якого початок абопродовження робіт підрядником виявляються неможливими чи значно ускладненими.
Недоліки виконання робіт чи матеріалів, що використовуються для робіт, допущеніз вини підрядника або субпідрядника, повинні бути усунені підрядником за свій рахунок.
Замовник як заінтересована особа має право контролювати виконання підрядником договірних зобов'язань, пов'язаних насамперед з їх якістю, відповідністю виконуваних робітзатвердженій проектно-кошторисній документації. Однак контроль з боку замовника (зазвичай це здійснює призначений ним фахівець) має здійснюватися в порядку, визначеномудоговором, без втручання у господарську діяльність підрядника. Крім того, замовник маєправо перевіряти хід виконання робіт (відповідно до встановленого договором графіка) таякість уже виконаних будівельних і монтажних робіт, а також якість матеріалів, що використовуються.
Грубе порушення строків виконання обумовлених договором робіт, що унеможливлюєїх завершення до закінчення строку дії договору, тягне для підрядника негативні наслідки,серед яких - можливість дострокового розірвання договору на вимогу замовника та відшкодування йому підрядником заподіяних збитків.
Водночас істотне порушення замовником своїх договірних зобов'язань, внаслідок якого початок або продовження робіт підрядником унеможливлюється чи значно ускладнюється, звільняє підрядника від виконання його зобов'язань. Зокрема, в такому випадку він маєправо навіть не братися за роботу, а розпочату роботу зупинити. Подібна ситуація можевиникнути, якщо замовник у встановлені строки не передає підряднику проектно-кошторисну та іншу визначену договором документацію, будівельний майданчик, не перераховує обумовленого договором авансу.
Окрім негативних наслідків за порушення строків виконання договірних зобов'язаньпідрядник несе відповідальність за недоліки виконання робіт чи матеріалів, що використовуються для робіт, допущені з його вини чи вини субпідрядника. Подібні недоліки підрядникповинен усунути за власний рахунок в обумовлені із замовником строки та порядку.
Стаття 321. Розрахунки за договором підряду на капітальне будівництво
У договорі підряду на капітальне будівництво сторони визначають вартість робіт(ціну договору) або спосіб її визначення.
Вартість робіт за договором підряду (компенсація витрат підрядника та належнайому винагорода) може визначатися складанням приблизного або твердого кошторису. Кошторис вважається твердим, якщо договором не передбачено інше. Зміни дотвердого кошторису можуть бути внесені лише за погодженням сторін.
У разі виникнення потреби значно перевищити приблизний кошторис підрядникзобов'язаний своєчасно попередити про це замовника. Якщо підрядник не попередивзамовника про перевищення кошторису, він зобов'язаний виконати роботу, не вимагаючи відшкодування понесених додаткових витрат.
Підрядник не має права вимагати збільшення твердого кошторису, а замовник -його зменшення. У разі істотного зростання після укладення договору вартості матеріалів та устаткування, які мали бути надані підрядником, а також послуг, що надавалисяйому третіми особами, підрядник має право вимагати збільшення встановленої вартостіробіт, а у разі відмови замовника - розірвання договору в установленому порядку.
Якщо договором не передбачено попередньої оплати виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підряднику зумовлену договором цінупісля остаточної здач і об'єкта будівництва, за умови, що робота виконана належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Підрядник має право вимагати виплати йому авансу, якщо така виплата та розміравансу передбачені договором.
У разі необхідності консервації будівництва з незалежних від сторін обставин замовник зобов'язаний оплатити підряднику виконані до консервації роботи та відшкодувати йому пов'язані з консервацією витрати.
Договірна ціна (вартість обумовлених договором робіт) може визначатися по-різному:із зазначенням конкретної суми відповідно до складеного кошторису чи способу її визначення (з урахуванням рівня коливання цін на ринку, у тому числі з встановленням граничногорівня перевищення кошторису).
Договірна ціна, що включає компенсації витрат підрядника та оплати (винагороди)
виконання обумовлених договором робіт, визначається на підставі складеного кошторису (твердого чи орієнтовного/приблизного). Кошторис вважається твердим, якщо сторони в договорі не визначили іншого принципу формування договірної ціні. Проте твердий кошторис може бути змінений за погодженням сторін (на практиці це оформляється у формі додаткової угоди про зміну договірної ціни). Причини корегування договірної ціни, визначеної на підставі твердого кошторису, можуть бути різними: затримка виконання з вини тієї чи іншої сторони; внесення змін до проектно-кошторисної документації; необхідність виконання додаткових робіт; подовження строків виконання та ін.
У процесі виконання у підрядника може виникнути нагальна потреба у перевищеннікошторису (наприклад, для відновлення знищеної ураганом покрівлі об'єкта, без чого останній може зазнати значної шкоди через несприятливі метеоумови). У такому випадку підрядник повинен своєчасно попередити замовника про необхідність проведення додаткових робіт, що спричинить значне перевищення кошторису. Виконання підрядником додатковихробіт на об'єкті без попередження замовника про перевищення кошторису не дає йому (підряднику) права вимагати відшкодування понесених додаткових витрат за рахунок замовника.
Зміна (збільшення чи зменшення) твердого кошторису можлива лише за згодою сторін;жодна з них (ні замовник, ні підрядник) не мають права цього вимагати. Проте в результатіістотного «стрибка» чи «спаду» цін на матеріали, устаткування, послуги, що надавалися третіми особами, одна із сторін договору може опинитися у невигідному становищі. У коментованій статті передбачаються механізми захисту інтересів підрядника, який змушений бувоплатити матеріали, устаткування, а також послуги, що надавалися йому в процесі виконаннядоговору третіми особами, за значно вищими, ніж передбачено кошторисом, цінами. Йомунадається право вимагати від замовника збільшення встановленої вартості робіт, а у разіотримання негативної відповіді (або відсутності будь-якого реагування) замовника - вимагати розірвання договору в установленому порядку.
Особливості договору підряду на капітальне будівництво (висока вартість робіт і матеріальних ресурсів, що використовуються при виконанні будівельних і пов'язаних з ними робіт; значні строки дії договору; оплата виконання після його прийняття в установленому порядку) зумовлюють і специфіку фінансування замовником цих робіт. За усталеною практикою в будівництві широко застосовується авансування (в межах 10-20 відсотків вартостіробіт) з метою забезпечення підрядника необхідними коштами для початку обумовлених договором робіт. Традиційною є також наявність у більшості договорів положень про поетапневиконання (відповідно до затвердженого сторонами графіка) з наступною оплатою прийнятого виконання. Після завершення комплексу обумовлених договором робіт об'єкт приймається в установленому порядку в експлуатацію і здійснюються остаточні розрахунки з підрядником. Саме подібні рекомендації містяться в Положенні про підрядні контракти в будівництві України, затвердженому науково-технічною радою Міністерства будівництва іархітектури України (протокол від 15 грудня 1993 р. № 9).
Якщо договором не передбачені ні авансування (попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів), ні поетапні виконання та оплата, замовник зобов'язаний сплатити підряднику обумовлену договором ціну після прийняття завершеного будівництвом об'єкта в експлуатацію в установленому порядку (з відповідною перевіркою дотримання встановлених абз. 4 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про інвестиційну діяльність» [295] вимог, у тому числі щодо якості, міцності, довговічності споруди, її пожежної, санітарно-епідеміологічної та радіаційної безпеки).
Виплата підряднику авансу на його вимогу може мати місце лише за наявності відповідних положень у договорі підряду на капітальне будівництво (див. також коментар до ч. 5 цієїстатті).
Предметом договору підряду на капітальне будівництво можуть бути роботи, пов'язаніз його консервацією. Остання може бути викликана різними чинниками: відсутністю коштіву замовника; недоцільністю завершення будівництва (через хибність техніко-економічнихобгрунтувань); застосуванням застарілих проектних рішень, що не зможуть забезпечитирентабельності об'єкта; істотним пошкодженням об'єкта в результаті стихійного лиха та зінших не залежних від сторін обставин. Проте, приймаючи рішення про консервацію об'єк-
та, замовник зобов'язаний оплатити підряднику виконані до консервації роботи та відшкодувати йому пов'язані з консервацією витрати.
У разі якщо необхідність у консервації об'єкта виникла через винні дії третіх осіб, замовник може подати до них позов про відшкодування йому заподіяних збитків.
Стаття 322. Відповідальність за порушення договору підряду на капітальне будівництво
За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором підряду накапітальне будівництво винна сторона сплачує штрафні санкції, а також відшкодовуєдругій стороні збитки (зроблені другою стороною витрати, втрату або пошкодження їїмайна, неодержані доходи) в сумі, не покритій штрафними санкціями, якщо інший порядок не встановлено законом.
Недоліки, виявлені при прийнятті робіт (об'єкта), підрядник зобов'язаний усунутиза свій рахунок у строки, погоджені з замовником. У разі порушення строків усуненнянедоліків підрядник несе відповідальність, передбачену договором.
Позовна давність для вимог, що випливають з неналежної якості робіт за договором підряду на капітальне будівництво, визначається з дня прийняття роботи замовником і становить:
один рік-щодо недоліків некапітальних конструкцій, а у разі якщо недоліки не могли бути виявлені за звичайного способу прийняття роботи -два роки;
три роки - щодо недоліків капітальних конструкцій, а у разі якщо недоліки не могли бути виявлені за звичайного способу прийняття роботи - десять років;
тридцять років - щодо відшкодування збитків, завданих замовникові протиправними діями підрядника, які призвели до руйнувань чи аварій.
4. У разі якщо договором підряду або законодавством передбачено надання гарантіїякості роботи і недоліки виявлено в межах гарантійного строку, перебіг строку позовноїдавності починається з дня виявлення недоліків.
Способом забезпечення належного виконання договору підряду на капітальне будівництво, як і будь-якого іншого господарського договору, є загроза настання негативних наслідків для порушника договірних зобов'язань у формі відповідальності, що зазвичай застосовується в договірних відносинах, - стягнення залікової неустойки у розмірі, встановленому законом та/або договором, та відшкодування збитків у частині, не покритій неустойкою. При цьому відшкодуванню підлягають не лише прямі збитки (зроблені другою стороною витрати, втрата або пошкодження її майна), а також неодержані доходи, якщо іншене встановлено законом.
Невиконання підрядником обов'язку усунення за власний рахунок недоліків, виявлених при прийнятті робіт (об'єкта), в погоджені із замовником строки також тягне для нього(підрядника) відповідальність, передбачену договором. Відсутність у договорі відповіднихположень (про форму відповідальності за неусунення підрядником зазначених недоліків)не звільняє його від загрози стягнення на вимогу замовника відшкодування завданих такимневиконанням збитків — відповідно до загального принципу, закріпленого частиною 3 статті 216 ГК.
Капітальне будівництво має свою специфіку. Вона полягає у характері самих робіт (їхскладність, значний/великий обсяг), властивостях об'єкта будівництва (значна частина йогоконструкцій після виконання відповідного комплексу робіт стає недоступною для візуального огляду; завершена будівництвом споруда зазвичай призначається для тривалих строківексплуатації), складності контролю з боку замовника за виконанням робіт (і відповідно - задотриманням вимог проектно-кошторисної документації, будівельних норм та правил) тощо. Усе це створює значні можливості для зловживань з боку підрядника, що порушуютьвстановлені вимоги стосовно якості будівництва (будівельних та пов'язаних з ними робіт).Відтак, з метою захисту інтересів замовника частина 3 коментованої статті встановлюєспеціальні строки позовної давності для застосування відповідальності (зазвичай у формівідшкодування збитків). При визначенні тривалості цих строків враховується сукупністьчинників: тривалість експлуатації об'єкта — капітальна чи некапітальна споруда; характер
недоліків
і відповідно —можливість чи неможливість
їх виявлення за звичайного способу
прийняття
робіт; ступінь тяжкості наслідків
наявності в будівлі/споруді недоліків.
Перебіг строків позовної давності пов'язується з днем прийняття роботи замовником відповідно до встановленого законом та/або договором порядку, якщо відсутні умови про гарантійні строки.
4. Порядок визначення строку позовної давності змінюється у разі якщо недоліки виявлено в межах встановленого законом та/або договором гарантійного строку щодо якості. У цьому випадку перебіг строку позовної давності починається з дня виявлення недоліків.
Стаття 323. Умови укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві
Договори підряду (субпідряду) на капітальне будівництво укладаються і виконуються на загальних умовах укладення та виконання договорів підряду в капітальномубудівництві, затверджених Кабінетом Міністрів України, відповідно до закону.
Договори підряду на капітальне будівництво за участі іноземних суб'єктів господарювання укладаються і виконуються в порядку, передбаченому цим Кодексом, міждержавними угодами, а також особливими умовами укладення та виконання договорівпідряду в капітальному будівництві, затвердженими в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Укладення та виконання договорів підряду (субпідряду) на капітальне будівництво здійснюються відповідно до вимог законодавства, з урахуванням підстав укладення договору (державне замовлення чи вільне волевиявлення сторін) та джерел фінансування (бюджетні кошти,кошти, отримані під гарантії Уряду, чи власні кошти інвестора). За загальним правилом вибірпорядку визначення виконавця (конкурентний чи неконкурентний) залежить від інвестора/замовника, який керується при цьому власними інтересами та можливостями. Договори, щофінансуються за рахунок бюджетних коштів та/або укладаються на підставі державного замовлення, зазвичай укладаються на конкурентних засадах, за винятком випадків недоцільності абонеможливості їх застосування. Специфіка укладення таких договорів, їх виконання, прийняттявиконання визначаються низкою нормативно-правових актів: статтею 183 ГК; законами України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» [141], «Про майнову відповідальність за порушення умов договору підряду (контракту) про виконання робіт на будівництвіоб'єктів» [104]; постановами Кабінету Міністрів України «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення» [404], «Про затвердження Порядку проведення архітектурних та містобудівних конкурсів» [244] та ін.
Особливості укладення та виконання договорів підряду на капітальне будівництво заучастю іноземних суб'єктів господарювання визначаються нормативно-правовими актамиУкраїни та міждержавними угодами.
Стаття 324. Договір підряду на проведення проектних і досліджувальних робіт
За договором підряду на проведення проектних і досліджувальних робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну документацію або виконати обумовлені договором проектні роботи, а також виконати досліджувальні роботи, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити їх.
До відносин, що виникають у процесі виконання проектних та досліджувальнихробіт, можуть застосовуватися положення статті 318 цього Кодексу.
Підрядник несе відповідальність за недоліки проекту, в тому числі виявлені в процесі його реалізації та експлуатації побудованого за даним проектом об'єкта.
У разі виявлення недоліків проекту підрядник зобов'язаний безоплатно переробити проект, а також відшкодувати замовнику збитки, спричинені недоліками проекту.
Позов про відшкодування замовнику збитків, спричинених недоліками проекту,може бути заявлено протягом десяти років, а якщо збитки замовнику завдано протиправними діями підрядника, які призвели до руйнувань, аварій, обрушень, - протягомтридцяти років з дня прийняття побудованого об'єкта.
Будівництву об'єкта має передувати його проектування (включає розробку передпроект-них документів, що обґрунтовують техніко-економічні показники об'єкта будівництва, та проектно-кошторисну документацію) і проведення досліджувальних робіт (наприклад щодо дослідження геологічних, гідрогеологічних умов будівельного майданчика). Проведення подібнихробіт зазвичай здійснюється на підставі відповідного договору - підряду на проведення проектних і досліджувальних робіт. За цим договором підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну документацію або виконати обумовлені договором роботи (проектні,досліджувальні), а замовник зобов'язується надати необхідні для виконання таких робіт відомості та/або документацію (дозволи), прийняти та оплатити їх.
Регулювання відносин, які виникають у процесі виконання проектних та досліджувальних робіт, може здійснюватися із застосуванням відповідних положень статті 318 ГК, а також інших нормативно-правових актів, що визначають особливості проведення таких робіт:законів України «Про інвестиційну діяльність» [295], «Про наукову і науково-технічнудіяльність» [329], «Про основи містобудування» [351], «Про архітектурну діяльність» [59],«Про планування і забудову територій» [384]; постанов Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення архітектурних та містобудівних конкурсів» [244], «Про порядок затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та затвердження їх комплексної державної експертизи» [398] та ін.
На підрядника за цим договором покладається обов'язок відповідальності за недолікипроекту. Якщо останні стосуються питань, що відповідно до частини 1 статті 8 і статті 15 Закону «Про інвестиційну діяльність» підлягають обов'язковій державній експертизі (санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, екології, охорони праці, енергозбереження, пожежної безпеки, міцності, надійності та необхідної довговічності будинків і споруд, архітектурних вимог), то вони зазвичай виявляються у процесі проведення такої експертизи, і відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та затвердження їх комплексної державної експертизи» такий проект не може отримати позитивного висновку комплексноїдержавної експертизи, без якого він не повинен затверджуватися та реалізовуватися. Відтак,вчасне усунення підрядником таких недоліків необхідно для реалізації інвестицій і відповідно для укладення договорів з виконавцями будівельних і пов'язаних з ними робіт.
Виявлені в процесі реалізації проекту та експлуатації побудованого за даним проектом об'єкта недоліки, що не були зафіксовані в процесі проведення комплексної державної експертизи, також підлягають усуненню підрядником.
Переробка проекту з метою усунення виявлених недоліків здійснюється підрядникомза власний рахунок, що не звільняє його від обов'язку відшкодування замовнику збитків,спричинених недоліками проекту.
Тривалість строків позовної давності для подання позову про відшкодування замовнику збитків, спричинених недоліками проекту, залежить від ступеня тяжкості негативних наслідків реалізованого проекту. За загальним правилом строк позовної давності становить десять років, а якщо збитки замовнику завдано протиправними діями підрядника, що призвелидо руйнувань, аварій, обрушень, - тридцять років.
Перебіг строку позовної давності починається з дня прийняття побудованого об'єкта.
Гл а в а 34 ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Стаття 325. Інноваційна діяльність
1. Інноваційною діяльністю у сфері господарювання є діяльність учасників господарських відносин, що здійснюється на основі реалізації інвестицій з метою виконання довгострокових науково-технічних програм з тривалими строками окупності витрат і впровадження нових науково-технічних досягнень у виробництво та інші сфери суспільного життя.
У коментованій статті закріплюється більш широке за змістом визначення інноваційної діяльності, ніж в абзаці 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про інноваційну діяльність» [296],
оскільки спрямування такої діяльності в першому випадку не пов'язується з обов'язковим отриманням прибутку, а в другому - використання та комерціалізація результатів інноваційної діяльності має забезпечити випуск на ринок конкурентоздатних товарів і послуг.
Відповідно до положень ГК інноваційною визнається діяльність учасників господарських відносин, що здійснюється на основі реалізації інвестицій з метою виконання довгострокових науково-технічних програм з тривалими строками окупності витрат і впровадження нових науково-технічних досягнень у виробництво та інші сфери суспільного життя.
Згідно із названим вище Законом інноваційною є діяльність, спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень і зумовлює випуск нових кункуренто-здатних товарів і послуг.
Стаття 326. Інвестування інноваційної діяльності
Інвестиціями у сфері господарювання визнаються довгострокові вкладення різнихвидів майна, інтелектуальних цінностей та майнових прав в об'єкти господарської діяльності з метою одержання доходу (прибутку) або досягнення іншого соціального ефекту.
Формами інвестування інноваційної діяльності є:
державне (комунальне) інвестування, що здійснюється органами державної влади або органами місцевого самоврядування за рахунок бюджетних коштів та інших коштів відповідно до закону;
комерційне інвестування, що здійснюється суб'єктами господарювання за рахунок власних або позичкових коштів з метою розвитку бази підприємництва;
соціальне інвестування, що здійснюється в об'єкти соціальної сфери та інших невиробничих сфер;
іноземне інвестування, що здійснюється іноземними юридичними особами або іноземцями, а також іншими державами;
спільне інвестування, що здійснюється суб'єктами України разом з іноземними юридичними особами чи іноземцями.
3. Загальні умови реалізації інвестицій в Україні визначаються законом.
Інноваційна діяльність може здійснюватися лише за наявності відповідних інвестицій.Законом України «Про інвестиційну діяльність» (ст. 3) інноваційна діяльність визнається однією з форм інвестування. Інвестиціям у сфері господарювання притаманні певні особливості: зазвичай вони мають довгостроковий характер; вкладаються, як правило, в об'єкти господарської діяльності; метою інвестування є одержання доходу (прибутку) або досягненняіншого соціального ефекту; інвестиції можуть здійснюватися у формі різних видів майна, інтелектуальних цінностей та майнових прав.
За сукупністю критеріїв (джерела фінансування; суб'єкти інвестування; об'єкти інвестування та/або його спрямування - отримання прибутку або досягнення іншого соціальногоефекту) виділяють такі форми інвестування інноваційної діяльності:
державне інвестування (здійснюється органами державної влади за рахунок коштів державного бюджету та інших коштів відповідно до закону);
комунальне інвестування (здійснюється органами місцевого самоврядування за рахунок коштів місцевого бюджету відповідного рівня та інших коштів відповідно до закону);
комерційне інвестування (здійснюється суб'єктами господарювання за рахунок власних або позичкових коштів з метою розвитку бази підприємництва, в тому числі підвищення його рентабельності/прибутковості);
соціальне інвестування (здійснюється в об'єкти соціальної сфери та інших невиробничих сфер і зазвичай безпосередньо не пов'язується з комерціалізацією його результатів);
іноземне інвестування (здійснюється іноземними юридичними особами або іноземними громадянами чи державами; при цьому мета такого інвестування, як правило, пов'язується з отриманням інвесторами певних вигід, у тому числі прибутку);
спільне інвестування (здійснюється суб'єктами України разом з іноземними юридичними особами чи громадянами-іноземцями).
3. Загальні засади інвестування в Україні визначаються законами «Про інвестиційну діяльність», «Про режим іноземного інвестування», «Про інноваційну діяльність», «Про загальні
засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» [133], «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків» [449], а порядок інвестування - низкою підзаконних нормативно-правових актів, прийнятих у відповідності з положеннями цього Кодексу та відповідних законів. Це, зокрема: Указ Президента України «Про деякі питання інноваційного інвестування підприємств, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави» [118], постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про порядок створення і функціонування технопарків та інноваційних структур інших типів» [214], «Про затвердження Типового договору (контракту) на реалізацію інвестиційного проекту на території пріоритетного розвитку, в спеціальній (вільній) економічній зоні» [274], «Про заходи щодо підтримки інноваційно-інвестиційних проектів» [289] та ін., а також відомчі нормативні акти.
Стаття 327. Види інноваційної діяльності
Інноваційна діяльність передбачає інвестування наукових досліджень і розробок,спрямованих на здійснення якісних змін у стані продуктивних сил і прогресивних міжгалузевих структурних зрушень, розробки і впровадження нових видів продукції і технологій.
Інноваційна діяльність здійснюється за такими напрямами:
проведення наукових досліджень і розробок, спрямованих на створення об'єктів інтелектуальної власності, науково-технічної продукції;
розробка, освоєння, випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки і технології;
розробка і впровадження нових ресурсозберігаючих технологій, призначених для поліпшення соціального і екологічного становища;
технічне переозброєння, реконструкція, розширення, будівництво нових підприємств, що здійснюються вперше як промислове освоєння виробництва нової продукції або впровадження нової технології.
3. Інвестування відтворення основних фондів і приросту матеріально-виробничихзапасів здійснюється як капітальні вкладення.
Визначальною ознакою інноваційної діяльності є інвестування наукової та науково-технічної діяльності в сфері господарювання, зокрема наукових досліджень і розробок,спрямованих на здійснення якісних змін у стані продуктивних сил і прогресивних міжгалузевих структурних зрушень, розробки і впровадження нових видів продукції і технологій.
Основними напрямами інноваційної діяльності, що забезпечують досягнення вищезазначеного результату, є: проведення наукових досліджень і розробок, спрямованих на створення об'єктів інтелектуальної власності, науково-технічної продукції; розробка, освоєння,випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки і технології; розробка і впровадження нових ресурсозберігаючих технологій, призначених для поліпшення соціального іекологічного становища; реновація (відновлення) основних фондів, будівництво нових підприємств, що здійснюються вперше як промислове освоєння виробництва нової продукціїабо впровадження нової технології.
Інноваційна діяльність може здійснюватися в різних сферах економіки, в тому числі бути пов'язаною з будівництвом нового об'єкта (із застосуванням новітніх технологій або призначеного для виробництва принципово нової продукції), з такими видами реновації основних фондів діючих підприємств, як реконструкція, технічне переозброєння, розширення,реставрація. Така інвестиційна діяльність (безпосередньо пов'язана з капітальним будівництвом) здійснюється у формі капітальних вкладень, що реалізуються самим інвесторомабо для забезпечення яких укладаються відповідні договори підряду (на проведення проектних і досліджувальних робіт, на капітальне будівництво та пов'язаних з ним робіт).
Стаття 328. Державне регулювання інноваційної діяльності
1. Держава регулює інноваційну діяльність шляхом:
визначення інноваційної діяльності як необхідної складової інвестиційної та струк-
турно-галузевої політики; формування і забезпечення реалізації інноваційних програм та цільових проектів;
створення економічних, правових та організаційних умов для забезпечення державного регулювання інноваційної діяльності;
створення та сприяння розвиткові інфраструктури інноваційної діяльності.
2. Держава здійснює контроль за інноваційною діяльністю суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин, її відповідністю вимогам законодавства і державним інноваційним програмам. Законом можуть бути передбачені галузі або об'єкти інноваційної діяльності, в яких обмежується чи забороняється використання іноземних інвестицій.
1. Інноваційна діяльність як суспільно необхідна і водночас така, результати якої можутьбути використані на шкоду суспільним інтересам, підлягає державному регулюванню з подвійною метою: з одного боку, стимулювати таку діяльність, створити сприятливі умови дляїї започаткування та здійснення, а, з іншого - попередити можливі зловживання результатами такої діяльності, а також її здійснення без дотримання встановлених вимог щодо безпеки(пожежної, екологічної, санітарно-епідеміологічної тощо). У коментованій статті закріплюються основні засади державного регулювання інноваційної діяльності (визначення інноваційної діяльності як необхідної складової інвестиційної та структурно-галузевої політики;формування і забезпечення реалізації інноваційних програм та цільових проектів; створенняекономічних, правових та організаційних умов для забезпечення державного регулюванняінноваційної діяльності; створення та сприяння розвиткові інфраструктури інноваційноїдіяльності).
Статтею 6 Закону «Про інноваційну діяльність» передбачаються шляхи державного регулювання інноваційної діяльності, що доповнюють вищезазначені (надання фінансової підтримки виконанню інноваційних проектів; стимулювання комерційних банків та інших фінансово-кредитних установ, що кредитують виконання інноваційних проектів; встановлення пільгового оподаткування суб'єктів інноваційної діяльності; забезпечення захисту їх прав та інтересів у процесі здійснення такої діяльності).
Законом «Про інноваційну діяльність» визначаються:
мета (створення соціально-економічних, організаційних і правових умов для ефективного відтворення, розвитку й використання науково-технічного потенціалу країни, забезпечення впровадження сучасних екологічно чистих, безпечних, енерго- та ресурсозберігаючих технологій, виробництв та реалізації нових видів конкурентоздатної продукції) і принципи державної інноваційної політики (ст. 3), серед яких: орієнтація на інноваційний шлях розвитку економіки України та визначення державних пріоритетів такого розвитку; формування нормативно-правової бази у сфері інноваційної діяльності; забезпечення взаємодії науки, освіти, виробництва, фінансово-кредитної сфери у розвитку інноваційної діяльності; ефективне використання ринкових механізмів для сприяння інноваційній діяльності, підтримка підприємництва у науково-виробничій сфері тощо);
об'єкти інноваційної діяльності (ст. 4): нові знання та інтелектуальні продукти; виробниче обладнання та процеси; інфраструктура виробництва і підприємництва; організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру і якість виробництва і/або соціальну сферу; сировинні ресурси, засоби їх видобування і переробки; товарна продукція; механізми формування споживчого ринку і збуту товарної продукції;
суб'єкти інноваційної діяльності (ст. 5): фізичні та/або юридичні особи України, фізичні та/або юридичні особи іноземних держав, особи без громадянства, об'єднання цих осіб, які провадять в Україні інноваційну діяльність і/або залучають майнові та інтелектуальні цінності, вкладаючи власні чи запозичені кошти в реалізацію в Україні інноваційних проектів.
2. Правове забезпечення інноваційної діяльності (як один з принципів державної інноваційної політики та напрямів державного регулювання) передбачає встановлення чітких правил її здійснення для суб'єктів та інших учасників такої діяльності, включаючи пов'язані зцим права та обов'язки. Для забезпечення ефективності нормативно-правового регулювання
держава у встановленому порядку здійснює контроль за інноваційною діяльністю (щодо її відповідності вимогам законодавства та державним інноваційним програмам).
Зазвичай обсяг прав та обов'язків учасників інноваційної діяльності не залежить від їх національної приналежності (резиденти чи нерезиденти). Проте з метою захисту національних інтересів законом можуть бути передбачені галузі або об'єкти інноваційної діяльності, в яких обмежується чи забороняється використання іноземних інвестицій (наприклад, це стосується військово-промислового комплексу, а саме тих його підприємств, які здійснюють діяльність, що становить монополію держави та/або містить державну таємницю). В окремих випадках можуть встановлюватися й інші обмеження для іноземних інвесторів. Так, відповідно до статті 29 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угруповань щодо українських суб'єктів господарювання Україна може застосувати адекватні заходи (в тому числі обмеження) стосовно суб'єктів господарювання цих країн (союзів, угруповань).
Стаття 329. Державні гарантії інноваційної діяльності
1. Держава гарантує суб'єктам інноваційної діяльності:
підтримку інноваційних програм і проектів, спрямованих на реалізацію економічної та соціальної політики держави;
підтримку створення та розвитку суб'єктів інфраструктури інноваційної діяльності;
охорону та захист прав інтелектуальної власності, захист від недобросовісної конкуренції у сфері інноваційної діяльності;
вільний доступ до інформації про пріоритети державної економічної та соціальної політики, про інноваційні потреби та результати науково-технічної діяльності, крім випадків, передбачених законом;
підтримку щодо підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів у сфері здійснення інноваційної діяльності.
Стимулювання інноваційної діяльності здійснюється різними засобами, серед яких чільне місце посідають державні гарантії для її суб'єктів, зокрема: щодо підтримки інноваційних програм і проектів, спрямованих на забезпечення публічних інтересів (реалізацію економічної та соціальної політики держави, а також на створення і розвиток суб'єктів інфраструктури інноваційної діяльності); щодо охорони та захисту прав інтелектуальної власності, захисту від недобросовісної конкуренції у сфері інноваційної діяльності; щодо вільного доступу до інформації, необхідної для прийняття рішення про започаткування такої діяльності (про пріоритети державної економічної та соціальної політики, про інноваційні потреби та результати науково-технічної діяльності, за винятком закритих видів інформації, що охороняються законом); щодо підтримки інноваційної діяльності в кадровому забезпеченні (підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів у сфері здійснення інноваційної діяльності).
Для окремих видів суб'єктів інноваційної діяльності (іноземних інвесторів зокрема) можуть передбачатися й інші гарантії (у разі зміни законодавства; від примусових вилучень і незаконних дій органів влади та управління, їх посадових осіб; компенсації і відшкодування збитків; у разі припинення інвестування; щодо переказу прибутків та використання доходів - ст. 397 ГК, ст. 8-12 Закону «Про режим іноземного інвестування»).
Стаття 330. Державна експертиза інноваційних проектів
Інноваційні проекти, що інвестуються за рахунок Державного бюджету України абомісцевих бюджетів, а також проекти, замовниками яких є органи державної влади чиоргани місцевого самоврядування, підлягають обов'язковій державній експертизі відповідно до законодавства. Інноваційні проекти, що інвестуються за рахунок інших джерел,підлягають обов'язковій державній експертизі з питань додержання екологічних, містобудівних та санітарно-гігієнічних вимог.
У разі необхідності експертиза окремих інноваційних проектів, що мають важливенародногосподарське значення, може здійснюватися за рішенням Кабінету МіністрівУкраїни.
1.3 метою захисту публічних інтересів коментованою статтею встановлюється обов'язковість державної експертизи інноваційних проектів з низки питань, обсяг яких залежить від джерел фінансування, особи замовника. Так, інноваційні проекти, що інвестуються за рахунок бюджетних коштів (будь-якого рівня), а також проекти, замовниками яких є органи державної влади чи органи місцевого самоврядування, підлягають обов'язковій державній експертизі у повному обсязі, на відміну від інноваційних проектів, що інвестуються за рахунок інших джерел (обов'язкова державна експертиза таких проектів здійснюється лише з питань додержання екологічних, містобудівних та санітарно-гігієнічних вимог).
Закон «Про інноваційну діяльність» встановлює дещо інші положення щодо експертизи інноваційних проектів. Відповідно до статті 12 зазначеного Закону інноваційний проект набуває відповідного режиму (і отримання пов'язаних відповідних гарантій, державної підтримки тощо) лише за умови державної реєстрації, яка здійснюється за ініціативою суб'єкта інноваційної діяльності. Необхідною умовою такої реєстрації є кваліфікування інноваційного проекту на підставі результатів його експертизи (ст. 13), що проводиться відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну експертизу» [330].
2. З огляду на особливу важливість для держави, її економіки окремих інноваційних проектів їх експертиза може здійснюватися за рішенням Кабінету Міністрів України. Закон «Про інноваційну діяльність» (ст. 1) оперує поняттям пріоритетного інноваційного проекту, особливою ознакою якого є належність до одного з пріоритетних напрямів інноваційної діяльності, затверджених Верховною Радою України.
Стаття 331. Договір на створення і передачу науково-технічної продукції
За договором на створення і передачу науково-технічної продукції одна сторона(виконавець) зобов'язується виконати зумовлені завданням другої сторони (замовника) науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (далі - НДДКР), а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи (продукцію) і оплатити їх.
Предметом договору на передачу науково-технічної продукції може бути модифікована науково-технічна продукція.
Науково-технічною продукцією є завершені науково-дослідні, проектні, конструкторські, технологічні роботи та послуги, створення дослідних зразків або партій виробів, необхідних для проведення НДДКР згідно з вимогами, погодженими із замовниками, що виконуються чи надаються суб'ктами господарювання (науково-дослідними,конструкторськими, проектно-конструкторськими і технологічними установами, організаціями, а також науково-дослідними і конструкторськими підрозділами підприємств,установ і організацій тощо).
Договір може укладатися на виконання усього комплексу робіт від дослідження довпровадження у виробництво науково-технічної продукції, а також на її подальше технічне супроводження (обслуговування).
У разі якщо науково-технічна продукція є результатом ініціативних робіт, договірукладається на її передачу, включаючи надання послуг на її впровадження та освоєння.
Договори на створення і передачу науково-технічної продукції для державних потреб та за участі іноземних суб'єктів господарювання укладаються і виконуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України відповідно до закону.
Під час здійснення інноваційної діяльності застосовуються різні види господарськихдоговорів, проте основним з них, що забезпечує отримання інноваційного продукту, є договір на створення і передачу науково-технічної продукції, відповідно до якого одна сторона(виконавець) зобов'язується виконати зумовлені завданням другої сторони (замовника) науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, а замовник зобов'язується прийнятивиконані роботи (продукцію) і оплатити їх.
Предметом такого договору є науково-технічна продукція, в тому числі її модифікація.
У свою чергу, такою продукцією визнаються завершені роботи та/або послуги науково-технічного характеру: науково-дослідні, проектні, конструкторські, технологічні, а такожстворення дослідних зразків або партій виробів, необхідних для проведення науково-дослідних або дослідно-конструкторських робіт згідно із встановленими вимогами (тобто відпо-
відно до стандартів, будівельних норм і правил та умов договору). Стороною-виконавцем за цим договором може бути суб'єкт господарювання (науково-дослідні, конструкторські, проектно-конструкторські і технологічні установи та організації, а в разі наявності відповідних повноважень - також науково-дослідні і конструкторські підрозділи підприємств, установ і організацій).
Предметом договору може бути весь комплекс науково-технічних (дослідних) робіт,його частина або навіть уся сукупність робіт, що забезпечують завершений технологічнийцикл - від проведення досліджень до впровадження їх результатів (тобто науково-технічноїпродукції) у виробництво, і навіть подальше технічне супроводження (обслуговування) виробництва.
Виготовлення науково-технічної продукції може мати місце за ініціативою відповідноїорганізації, що виконує науково-дослідні, проектно-конструкторські та пов'язані з ними роботи. Реалізація такої продукції здійснюється на підставі договору про їх передачу, включаючи (у разі необхідності) надання послуг на її впровадження та освоєння.
Особливості укладення та виконання договорів на створення і передачу науково-технічної продукції для державних потреб та за участі іноземних суб'єктів господарюваннявстановлюються чинним законодавством, при цьому порядок пов'язаних з цим дій визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до закону.
Стаття 332. Законодавство про інноваційну діяльність
1. Відносини, що виникають у процесі здійснення інноваційної діяльності, регулюються цим Кодексом та іншими законодавчими актами. До вказаних відносин у частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Відносини, що виникають у процесі здійснення інноваційної діяльності, регулюються комплексом нормативно-правових актів: Господарським кодексом, Цивільним кодексом (у частині відносин, не врегульованих ГК), законами України «Про інноваційну діяльність», «Про інвестиційну діяльність», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про наукову і науково-технічну експертизу», «Про архітектурну діяльність» та ін., а також підзаконними актами різного рівня (див. коментар до ч. З ст. 326 ГК).