социология / Черныш Социология

Вступ

Тема 5. ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ СОЦІОЛОГІЇ

Джерела вітчизняної протосоціології. Соціальна думка України кінця XVI — початку XVII ст. Соціальна філософія Г.Сковороди. Український фольклор, література і публіцистика як джерела соціології. Початки української соціології. Характерні риси розвитку української соціології кінця ХІХ — початку XX ст. Соціологічні аспекти праць українських філософів, істориків, економістів, правників, географів, статистиків. Соціологічні студії у рамках Наукового товариства ім. Т.Шевченка. Закладання підвалин української соціологічної традиції. Розвиток української соціології після 1917 р. Намір М.Грушевського заснувати Український соціологічний інститут у Радянській Україні та його невдача. Посилення ідеологічного тиску на соціологію. Зміцнення сталінського режиму й утиски українських соціогуманітарних наук. Соціологія радянського періоду та її криза. Основні напрями розвитку соціології у сучасній Україні. Соціологічні дослідження українських учених в еміграції. «Празький період» української соціології. Соціоло# гічні студії в еміграції після Другої світової війни. Національне відродження України і роль у ньому соціології.

Тема 6. СУСПІЛЬСТВО ЯК ЦІЛІСНА СИСТЕМА

Суспільство і природа «Парадигма людської винятковості» та її спрос# тування в альтернативній соціології. Інвайронментальна соціологія, її

зміст і соціальне значення. Глобальна екологічна криза та діяльність Римського клубу з метою її попередження. Коеволюція природи і суспільства. Системний підхід до суспільства в соціології. Системно# механістичні уявлення про суспільство. Соціологія В.Парето та її основні положення. Системно#органістичні уявлення про суспільство. Синтезо# ваний підхід до суспільства у працях Ф.Тьонніса та Е.Дюркгайма. Суспільство в марксистській соціології. Суспільна система в ситуації постмодерну. Визначення суспільства та його ознаки. Основні рівні системного підходу до суспільства (макро#, мезо# та мікрорівні). Структура суспільства як цілісної системи. Джерела та характер суспіль# ного розвитку. Поняття соціальних змін та їхні рушії. Ендо# та екзогенні чинники в розвитку суспільства. Еволюція і революція. Соціальна революція та реформи. Причини суспільного розвитку в різних соціологічних школах і напрямах. Ідея прогресу та її критика наприкінці ХХ ст. Альтернативи ідеї прогресу. Циклічно#хвильовий підхід та його розвиток у сучасних соціологічних концепціях.

11

Вступ

РОЗДІЛ II

Суб’єкти суспільного життя

Тема 7. СОЦІОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ

Предмет дослідження соціології особистості. Ключові поняття і категорії соціології особистості: людина, індивід, особистість, індивідуальність. Основні проблеми соціології особистості. Філософсько#соціологічні уявлення про особистість. П’ять антропологічних версій розгляду людини. Людина в соціобіології, марксистській концепції, позитивізмі, «розуміючій» соціології. Фройдизм і неофройдизм про особистість та її становлення. Людина в концепціях символічного інтеракціонізму та феноменологічної соціології. Біхевіоризм і проблема особистості. Теоре# тична модель соціальної структури особистості П.Сорокіна. Людина радянська і пострадянська. Теорії соціальних ролей. Теорії соціальної установки. Диспозиційна теорія саморегуляції поведінки індивіда. Теорії референтної групи. Характерні риси особистості та її внутрішня духовна структура. Потреби, інтереси, мотиви й цінності. Соціальна типологія особистості. Проблема соціалізації, соціальної адаптації та інтеріоризації. Ресоціалізація особистості в перехідних суспільствах.

Тема 8. СОЦІОЛОГІЯ СІМ’Ї

Сім’я як соціальний інститут і мала соціальна група. Специфіка соціоло#

гічного вивчення сім’ї. Дослідження сім’ї в радянській соціології. Деінституціоналізація сучасної сім’ї. Сім’я як соціальна система. Основні категорії соціологічного дослідження сім’ї: умови життя, структура сім’ї, функції сім’ї. Основні форми сім’ї та різновиди шлюбу (нуклеарна і розширена сім’я; моногамія і полігамія, груповий шлюб; патріархальні й матріархальні родини, егалітарна сімейна система тощо). Соціальні та індивідуальні функції сім’ї. Основні підходи до вивчення сім’ї в соціологічній думці: інтеракціоністський, конфліктологічний, структур# но#функціоналістський, ситуаційний, інституціональний тощо. Сім’я у соціобіології. Тенденції розвитку сучасної сім’ї (світовий і вітчизняний досвід). Сучасна сім’я в Україні: стан, тенденції розвитку, перспективи. Основні індикатори становища сімей в Україні. Демографічні аспекти та загальний стан сімейно#шлюбних взаємин на порозі ХХІ ст.

Тема 9. СОЦІОЛОГІЯ МОЛОДІ

Соціологія молоді як спеціальна соціологічна теорія. Стан дослідження

молоді в радянській соціології: однобічність підходів та утилітарність

12

Вступ

мети. Соціологія молоді як складова державної молодіжної політики. Суть, засади, шляхи реалізації державної молодіжної політики. Молодь

як об’єкт суспільних впливів і суб’єкт суспільного розвитку. Основні поняття і категорії соціології молоді. Молодь — суспільно диференційо# вана соціально#демографічна спільнота. Сутність молоді та її основна соціальна якість. Соціальні характеристики молоді, її особливості та специфічні риси. Молодіжна свідомість і основні рівні її функціонування. Молодіжні проблеми та їхній зміст. Самовизначення молоді та його різновиди: соціальне, політичне, професійне, економічне. Основні тенденції соціальних процесів у молодіжному середовищі на прикладі України.

Тема 10. ЕТНОСОЦІОЛОГІЯ І СОЦІОЛОГІЯ НАЦІЇ

Етносоціологія та предмет її дослідження. Зародження і розвиток етносоціології у світовій та вітчизняній соціологічній думці. Сучасний етнічний ренесанс, його зміст і причини. Методологічні підходи до вивчення етнічних спільнот за критеріями характеру утворення, формою існування, основами розвитку. Проблема нації у працях українських і зарубіжних соціологів. Поняття нації у концепціях прімордіалізму, модернізму, позитивізму, марксизму, суб’єктивізму. Розробка проблеми нації у працях українських учених С.Рудницького, М.Шаповала, В.Старосольського, О.#І.Бочковського та ін. Основні концептуальні схеми й моделі соціології нації. Майбутнє націй: три основні підходи.

Проблематика етносоціології та соціології нації: етнічність і процес етнічної ідентифікації; етнічна ідентичність та її типи; етнічна/ національна свідомість та її структура; процес етнізації і його складники; типи етносоціальних взаємодій і міжнаціональні конфлікти; націоналізм і його різновиди. Державна етнонаціональна політика та її складники. Специфіка етнонаціональних процесів в Україні і процес творення новітньої української нації.

РОЗДІЛ III

Сфери життєдіяльності соціальних суб’єктів

Тема 11. СОЦІОЛОГІЯ КУЛЬТУРИ

Методологічні засади соціологічного аналізу культури. Національні соціологічні школи дослідження культури: французька, німецька, американська. Два головні напрями соціологічного вивчення культури в соціології: об’єктивістський та культурно#аналітичний. П.Сорокін про

13

Вступ

соціокультурну динаміку. Постмодернізм і культура. Поняття культури

та особливості її дослідження в соціології. Поняття культури та її визна# чення. Соціологічний підхід до вивчення культури і його специфіка. Основні сфери прояву людської культури та рівні її соціологічного дослідження. Центральні категорії соціології культури: система цін#

ностей і норм, санкції, соціокультурні зразки поведінки, соціокультурні

уявлення, поняття і мова. Внутрішня структура культури та її форми: загальнолюдська культура, суперкультура, субкультура, контркультура, девіантна культура, культура особистості. Культурні конфлікти. Етно# центризм та культурний релятивізм. Культурні універсалії. Народна,

висока та масова культура. Соціальні функції культури. Специфіка

соціокультурної ситуації в Україні. Культурні середовища сучасної України та перспективи їхнього розвитку. Криза й відродження культури в суспільствах перехідного типу. Нова соціокультурна реальність посттоталітарного суспільства та її ознаки.

Тема 12. СОЦІОЛОГІЯ ПОЛІТИКИ

Поняття і категорії соціології політики. Специфіка соціологічного дослідження політичної сфери суспільства. Предмет соціології політики та його складники. Поняття політичного суб’єкта, політичної сфери,

влади. Взаємозв’язок політики з культурою й економікою. Основні

складники соціології політики: соціологія політичних рухів і партій,

соціологія держави, соціологія політичної свідомості й політичної

поведінки, соціологія міжнародних відносин. Політична соціалізація індивіда. Політичні реалії сучасної України. Соціологічні дослідження політичних процесів в Україні: ставлення населення до інституту президентства, стану прав і свобод людини, ступінь зацікавленості полі#

тикою, політичні ідеали і ставлення до політичного устрою, підтримка політичних напрямів, рівень довіри до політичних інститутів. Протест#

ний потенціал населення та форми його прояву. Очікувані напрями політичного розвитку країни в майбутньому. Ставлення до незалежності

України. Політична географія та формування української політичної нації.

Тема 13. СОЦІОЛОГІЯ ПРАЦІ ТА УПРАВЛІННЯ

Основні етапи розвитку соціологічного знання про економічну сферу. Теорія економічного лібералізму А.Сміта та її соціальні аспекти. Праці Д.Рікардо і Т.Мальтуса, їхнє соціальне забарвлення. К.Маркс і соціоло#

14

Вступ

гічна перебудова теоретичної економіки. Аналіз економічної сфери в

концепціях М.Вебера і Е.Дюркгайма. Взаємодія економічної та соціаль# ної сфер у працях українських учених. Розробка предмета економічної соціології Т.Парсонсом і Н.Смелзером. Концепції індустріального і постіндустріального суспільства. Постіндустріальні характеристики економічної сфери. Постмодерністське бачення економічних проблем. Основні напрями досліджень соціології праці й управління та предмет цієї науки. Складові предмета соціології праці й управління: суб’єкти праці, соціальні інститути у сфері праці, соціально#трудові відносини, соціально#трудові процеси, соціальне управління ними. Нові підходи в соціології управління: партисипативні методи управління, школа

соціальних систем, нова школа науки управління, соціальна інженерія.

Поняття менеджменту. Сфера дії менеджменту. Соціологія праці й

управління та її розвиток в Україні. Реальний стан економіки України

очима соціологів. Економічна криза в країні та її причини. Ментальність

і економіка. Економіка і політика. Початок економічного відродження

України. Соціологічні характеристики економічної свідомості й поведінки населення України.

РОЗДІЛ IV

Організація і проведення конкретно<соціологічних досліджень

Тема 14. РОЗРОБКА ПРОГРАМИ КОНКРЕТНО<СОЦІОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Підготовка до проведення конкретно#соціологічного дослідження.

Виявлення проблемної ситуації. Поняття проблеми в соціології. Формулювання проблеми дослідження. Розробка програми конкретно# соціологічного дослідження. Основні вимоги до складання програми. Функції програми. Структура програми конкретно#соціологічного дослідження. Методологічна частина програми та її зміст: формулювання теми, мети дослідження та його основних завдань, визначення об’єкта і предмета дослідження, здійснення логічної інтерпретації понять, формулювання гіпотез дослідження.

Тема 15. МЕТОДИЧНА ЧАСТИНА ПРОГРАМИ КОНКРЕТНО<СОЦІОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Правила розрахунку та обґрунтування вибірки. Генеральна і вибіркова сукупність. Одиниця аналізу в конкретно#соціологічному дослідженні.

15

Вступ

Поняття репрезентативності. Різновиди вибірок. Методи механічної і квотної вибірок. Параметри квоти. Розрахунок об’єму вибірки. Основні

методи конкретно#соціологічного дослідження: спостереження, експеримент, аналіз документів і контент#аналіз, опитування, метод соціометрії тощо. Опитування та його різновиди. Анкетування і його технічний інструментарій. Структура анкети. Вимоги до розроблення і побудови анкети. Способи побудови питань анкети. Види питань: закриті, відкриті, напівзакриті. Форми розміщення питань в анкеті: лінійна, таблична, шкальна. Прийоми кодування анкети. Основні комп’ютерні програми обробки первинної соціологічної інформації. Стратегічний і робочий плани конкретно#соціологічного дослідження.

16

РОЗДІЛ І

Загальна теорія та історія соціології

ТЕМА 1

Соціологія як наука. Предмет і функції соціології

18 Поняття соціології

25Об’єкт і предмет соціології. Структура соціологічного знання

29Функції соціології та її роль у розвитку суспільства

31 Місце соціології в системі наук

17

Розділ I. Загальна теорія та історія соціології

Поняття соціології

Найкоротше

визначення

соціології

Два підходи до розуміння суспільства і людини

Третій

синтезований

підхід

Термін «соціологія» є похідним від двох слів: латинського societas — суспільство та грецького logos — вчення. Отже, соціологія— це наука про суспільство, і таке визначення визнається практично всіма вченими# соціологами. Але далі ситуація ускладнюється, бо суспільство можна вивчати з різних позицій. Одні соціологи зосереджують свою увагу на загальному описі суспільства як макросистеми, з притаманною їй структурою і складниками. Вони досліджують насамперед великі со# ціальні утворення — державу, економіку, культуру — або такі загально# соціальні процеси, як розподіл праці й виникнення солідарності, інтеграція, трансформація і соціальні зміни тощо. Такий підхід практично випускає з поля зору людину, її роль у соціальному розвитку та у функціонуванні суспільства.

Інші автори соціологічних концепцій, навпаки, в основу розуміння суспільства ставлять насамперед людину, намагаючись з’ясувати, чому, як і для чого ця людина створює суспільство й живе у ньому попри такі її негативні риси, як егоїзм, агресивність тощо. Тут на першому плані воля і прагнення людей до співжиття і творення соціальних груп; свідомість, яка гуртує людей у спільноти; інтелект людини, яка шляхом нових і нових відкриттів та винаходів зумовлює технічний прогрес і поступ; інші феномени духовного життя, спілкування людей та взаємодії між ними.

Усі ці спроби пояснення суспільства, місця й ролі в ньому людини мали і мають своїх прихильників. Сьогодні, в умовах ідеологічної свободи, ми маємо змогу ознайомитися з творами вчених, в яких уособлюються названі вище підходи до розуміння суспільства, і обрати для себе той з них, який найбільше відповідає нашим смакам і переконанням. Нині немає однієї#єдиної, істинної та всеохоплюючої теорії суспільства і його розвитку. Ситуацію сьогодення визначає теоретичний плюралізм, тобто право на існування різних дослідницьких напрямів, бо життя є багатогранним і складним, а тому спроби описати та зрозуміти його є такими ж різноманітними і несхожими.

Але якщо підійти до соціології з такої позиції, то ми будемо змушені мало не все життя вивчати різні соціологічні теорії у пошуках найвідпо# віднішої нашим уявленням та уподобанням. Чи можливий якийсь компромісний варіант? Чи існують у світі соціологічної науки спроби інтеграції соціологічних знань, ідеї певної уніфікації теоретичної мови соціології? Якщо людське суспільство в цілому тяжіє до інтеграції, то,

18

	Тема 1. Соціологія як наука. Предмет і функції соціології
	мабуть, і в соціології можливий синтез, що спирається на докладні
	емпіричні (дослідні) дані.
Соціальна	Певною спробою у цьому напряму є розуміння соціології як науки
спільнота	про соціальні спільноти, з яких складається суспільство. Соціальна
	спільнота — це реально існуюча сукупність індивідів, що надається до
	емпіричної фіксації, яка характеризується відносною цілісністю. Со#
	ціальні спільноти виникають у процесі історичного розвитку людства
	на всіх рівнях його буття і різняться величезною різноманітністю форм
	та змістових зв’язків всередині них. Вони є продуктом діяльності людей,
	котрі впродовж свого життя входять до вже існуючих спільнот і творять
	нові. На ранніх етапах розвитку людства люди об’єднувалися у родини,
	роди і племена на основі кровноспорідненого зв’язку, шукаючи в цих
	первісних спільнотах захисту від диких тварин, стихійних сил природи
	чи зовнішніх ворогів. Тобто на перших етапах розвитку людство тяжіло
	до творення спільнот, керуючись радше зовнішніми причинами, праг#
	ненням забезпечити своє існування і виживання у ворожому і загрозли#
	вому для нього світі. З часом у дію вступають інші спонукальні причини,
	і об’єднання відбувається на основі спільних виробничих інтересів і
	потреб, релігійних вірувань, політичних поглядів, хобі тощо. Інакше
	кажучи, з розвитком суспільства зовнішні об’єктивні чинники, які
	зумовлювали створення первісних спільнот, дедалі більше поступають#
	ся місцем внутрішнім суб’єктивним чинникам людського співжиття.
	У спрощеному варіанті соціальну систему можна уявити у вигляді
	певної піраміди, всі складники якої взаємодіють між собою.

суспільство

спільноти

людина

19

Розділ I. Загальна теорія та історія соціології

Ширше	З такого погляду соціологію можна визначити як науку про станов-
визначення	лення та функціонування соціальних спільнот, між якими скла-
соціології	даються певні соціальні відносини і взаємодія, а також про соціальну
	людину-творця цих спільнот і головного суб’єкта історичного
	розвитку.
Українські	Таке визначення соціології добре узгоджується з українською
спільноти2	соціологічною традицією, яка центральним осередком соціального
громади	життя здавна вважала спільноту, або громаду. Спільнота#громада
	існувала з давніх#давен і набувала різного соціального і правового змісту.
	Спочатку громади були основними територіально#адміністративними
	одиницями, пов’язаними з однією оселею; існували також церковні
	громади, громади спільного користування майном тощо. Характерною
	ознакою спільнот#громад було широке самоуправління (громадське
	віче), яке функціонувало в містах і селах України впродовж тривалого
	історичного періоду. Згодом громади у значенні територіально#
	адміністративних одиниць поступаються місцем спільнотам#громадам як
	осередкам національно#культурного та громадсько#політичного життя
	української інтелігенції (друга половина ХІХ — початок XX ст.). Отже,
	для українського народу протягом усієї історії його існування якраз
	довкола спільнот#громад будувалося соціальне життя, через них людина
	входила в це життя і здійснювала зв’язки з ширшими соціальними
	інститутами, як#от держава або політичні партії і рухи.
	Симптоматичним у цьому плані є те, що один із перших суто соціоло#
	гічних інститутів українців мав назву Український інститут громадо2
	знавства (заснований в еміграції у Празі 1924 р.). Назва цього інституту
	англійською мовою звучала як Український інститут соціології. Отже, у
	міжвоєнні роки в середовищі українських науковців#соціологів
	побутувало розуміння соціології як передусім науки про соціальні
	спільноти, а саму соціологію називали громадознавством.
Типи	З яких же спільнот, створених людьми, складається суспільство?
спільнот	Насамперед це спільноти, засновані на родинних зв’язках: сім’ї, родини
	у більш широкому значенні слова. Це також соціально#демографічні
	спільноти: чоловіки, жінки, молодь, люди пенсійного віку тощо. Це
	поселенські й територіально#регіональні спільноти: населення міста,
	села, певного регіону (наприклад, Західної чи Східної України). Це
	спільноти, засновані на ґрунті культурно#історичної та етнічної
	самобутності: народи й нації. Спільноти, утворені на основі розподілу
	праці і професійної діяльності: класи, стани, прошарки. Це спільноти і
	соціальні групи, пов’язані єдністю цілеспрямованої діяльності: при#

20