социология / Черныш Социология

Тема 1. Соціологія як наука. Предмет і функції соціології

Місце соціології в системі наук

Соціологія як генералізуюча наука

Специфіка

соціології за предметом

дослідження

Однак, крім соціології, існують інші науки про суспільство й людину

вньому. Чим же соціологія відрізняється від них, чому саме вона нині

має пріоритетне становище серед соціогуманітарних дисциплін, як вона вписується у загальну систему наукових знань?

Відомий американський учений П.Сорокін вважає, що основною рисою соціології, яка відрізняє її від інших суспільних наук, є та, що вона становить собою генералізуючу науку. Історія, на відміну від соціології, — індивідуалізуюча наука, бо концентрує свою увагу на вивченні унікаль#

них і неповторних явищ: християнства як певної релігії, Авраама

Лінкольна як певного президента, США як певної держави і нації тощо. Соціологія ж досліджує властивості, спільні для всіх релігій, всіх держав,

всіх націй, всіх війн та революцій, виникнення інституту президентства

тощо.

Однак існують інші генералізуючі соціальні науки, такі як економіка, політологія, право; чим же соціологія відрізняється від них? Кожна з цих наук має справу лише з однією сферою соціокультурного простору: економіка — з економічними відносинами, досліджуючи господарську структуру; політологія — з політичними відносинами, аналізуючи дер#

жаву та інші політичні інститути; правові науки — з правовими відноси#

нами, з’ясовуючи систему встановлених державою загальнообов’язкових

правил і норм поведінки. Відповідно до цього центральною діючою

особою в економічних науках є людина як передусім економічна істота,

вполітичних науках — людина як політична істота, в юридичних науках —

людина як істота, котра діє у правовому чи протиправному просторі тощо. Соціологія ж досліджує всі соціальні процеси, незалежно від того,

якими вони є: економічними, політичними, правовими, творчими, релігійними, філософськими, етичними і т. ін. Вона докорінно відріз# няється від інших генералізуючих суспільних наук, бо аналізує сус-

пільство в єдності всіх його сторін, галузей і сфер, весь соціокультурний простір. Навіть більше, соціологія вивчає і взаємозв’язок між явищами, які стосуються предмета дослідження різних суспільних наук. Так, це може бути з’ясування зв’язку між виробничими циклами

(предмет економіки) і циклами розвитку злочинності (предмет правових

наук), чого кожна з них окремо не робить. Соціологів же може цікавити, чи впливають економічні кризи на зростання правопорушень, а економічне процвітання — на їхнє зменшення.

31

Розділ I. Загальна теорія та історія соціології

Специфіка	Далі, соціологія розглядає людину не з одного якогось боку чи
соціології	властивості; економічні науки, наприклад, досліджують людину еконо#
за об’ктом	мічну, тобто людину, зайняту в процесі виробництва; політичні науки
дослідження	цікавляться насамперед людиною політичною, яка бере участь у
	політичних процесах і акціях; релігієзнавство вивчає людину релігійну
	в її стосунках із Богом. Соціологія ж розглядає людину соціальну як
	істоту нероздільну, котра є одночасно істотою і економічною, і полі#
	тичною, і релігійною, і етичною, і художньою, і раціональною, і почасти
	ірраціональною, взаємодіючу в усіх цих аспектах, іпостасях та
	різноманітностях.
Проблема	Для прикладу можна взяти одну з найболючіших проблем людства —
самогубства	проблему самогубства (суїциду). Французький соціолог Е.Дюркгайм,
в соціології	аналізуючи цю проблему, каже, що її вивчають різні соціальні науки.
та інших	Історія подає відомості про конкретних історичних осіб, які добровільно
науках	пішли з життя (Сократ випив чашу з отрутою#цикутою, Сенека перерізав
	собі вени у ванні з теплою водою). Біологія, медицина і психіатрія
	шукають причини самогубств у поганому здоров’ї чи розладах психічних
	станів, географія — у кліматичних умовах, економіка — в економічних
	факторах, таких, як злиденність, депресії чи банкрутства. Тобто всі ці
	науки намагаються пояснити явище самогубства за допомогою окремих,
	не пов’язаних між собою чинників. Усі вони не приділяють уваги певному
	суспільству і культурі в цілому, ігнорують соціальну організацію і куль#
	турні феномени.
Соціологічна	На думку ж Е.Дюркгайма, вирішення проблеми самогубства лежить
концепція	на шляху цілісного розгляду суспільства та його культури. У суспільстві,
самогубств	де всі соціальні відносини тісно взаємопов’язані, де існує високий ступінь
Е.Дюркгайма	«соціального зчеплення» людей, де ці люди відчувають себе життєво
	важливими частинами суспільства, потрібними, не забутими, не
	самотніми; де цінності культури поділяються всіма громадянами, будучи
	сталими і незаперечними, — у такому суспільстві зазвичай досить
	невисокий відсоток самогубств. І навпаки, суспільство з низьким
	ступенем «зчепленості», члени якого слабко пов’язані один з одним і зі
	спільнотами, відчувають себе незахищеними, непотрібними і забутими;
	суспільство, де культурні цінності й норми є відносними, часто
	змінюваними, не визнаються всіма його членами, — таке суспільство є
	могутнім генератором і спонукальним чинником скоєння самогубств,
	незалежно від кліматичних чи економічних умов і стану психічного та
	фізичного здоров’я людей. Такий «хворобливий» стан суспільства
	Дюркгайм називає «аномією».

32

Тема 1. Соціологія як наука. Предмет і функції соціології

Зв’язок

соціології з іншими науками

Роль соціології у розвитку суспільства перехідного періоду

Отже, на відміну від інших суспільних чи соціогуманітарних наук,

соціологія є генералізуючою наукою, яка досліджує суспільство в цілому і людину як істоту соціальну. Соціологія активно співпрацює з іншими сферами наукових знань про соціум та людину, спираючись на досягнення статистики, демографії, психології, економічних, політичних, правових наук і дисциплін. Нині соціологія дедалі успішніше кооперує свою діяльність також з природничими і технічними науками, утворюючи спеціальні відгалуження знань на стику наук. Відбувається своєрідна «соціологізація» наук, з’являються такі незнані досі напрями, як біосоціологія, соціологія населення, соціологія епідемій, соціологія інфаркту, соціологія злочинності, соціологія менеджменту, соціологія підприємницької діяльності тощо.

Необхідність вивчення соціології визначається передусім зростанням ролі й значущості цієї науки в сучасних умовах. Це зумовлено низкою обставин, серед яких соціологи називають як найважливіші такі:

По#перше, наша країна переживає період глибоких і всеосяжних змін і трансформацій усіх сторін життя суспільства. Важливі й швидкі зміни відбуваються нині в багатьох інших країнах та у світовому масштабі. У цих умовах особливо актуальним є ретельне вивчення і використання тенденцій і закономірностей розвитку й функціонування суспільства як цілісного організму, механізму їхніх дії та взаємодії, що пов’язано насам# перед з соціологією. Сьогодні не підлягає сумніву, що коли б реформи, які в нас здійснюються, були науково (в тому числі соціологічно) обґрун#

товані, а їхні наслідки й поступ серйозно сплановані та спрогнозовані, то результати б могли бути зовсім іншими, менш болючими і більш плідними.

По#друге, сучасний етап розвитку нашого та інших суспільств неспростовно засвідчує зростання ролі й значення соціальних чинників і соціальної сфери життя суспільства. Не випадково за останні роки так часто йшлося про «сильну соціальну політику», «соціально орієнтовану економіку», «соціальний захист населення», «соціальні наслідки ре# форм» тощо. Життя переконливо довело, що ігнорування чи недооцінка ролі й значення соціальних чинників і соціальних наслідків проведення реформ ставить під загрозу їх успішне здійснення і в суспільстві в цілому, і в його окремих сферах.

По#третє, одним із головних і складних завдань прогресивного розвитку нашої і багатьох інших країн на сучасному етапі є формування громадянського суспільства. Без цього неможливі ані ефективний розвиток економіки і вихід із глибокої кризи, ані утвердження правової

33

Розділ I. Загальна теорія та історія соціології

держави. Все це висуває на перший план дослідження соціального статусу особи і соціальних груп, проблем співвідношення і взаємодії

людини, соціальних спільнот і суспільства в цілому, що безпосередньо входить до предмета соціології. Як вважав французький соціолог Е.Дюркгайм, соціологія була б не вартою й години праці, якби вона не допомагала поліпшити й удосконалити суспільство.

34

Тема 1. Соціологія як наука. Предмет і функції соціології

ДЛЯ НОТАТОК

35

Розділ I. Загальна теорія та історія соціології

ДЛЯ НОТАТОК

36

РОЗДІЛ І

Загальна теорія та історія соціології

ТЕМА 2

Виникнення і становлення соціології як самостійної науки

38Логіка виникнення соціології

39О.Конт — засновник соціології

44Г.Спенсер як продовжувач позитивістської лінії в соціології

47 Соціологічний позитивізм

50 Соціологічна концепція марксизму

57 Соціологічний психологізм

37

Розділ I. Загальна теорія та історія соціології

Логіка виникнення соціології

Розвиток

уявлень про суспільство та людину

Соціальна

філософія як попередниця соціології

Соціологія як самостійна галузь наукового знання виникла досить пізно, у 402х рр. XIX ст., і є порівняно молодою наукою. Однак формування і накопичення знань про суспільство та його розвиток, місце

іроль у ньому людини почалося з давніх#давен, спираючись на уявлення первісних людей, відображених у міфах, легендах та героїчному епосі. З часом, приблизно два з половиною тисячоліть тому, на основі первісної міфології виникає філософія, яка на перших етапах свого існування була сукупним знанням про світ і містила в собі елементи астрономічних, математичних, фізичних та інших знань. Окремою галуззю філософії як «цариці всіх наук» поступово стає соціальна філософія, вбираючи в себе численні спроби пояснення суспільних явищ, суті та призначення людини.

Крім філософії, соціальні процеси і явища вивчала також історія. Як слушно зазначає український соціолог М.Захарченко, у стародавньому світі розвиток філософії та історії здійснювався паралельно, але ці два пізнавальні процеси ніколи не перетиналися: пізнавальний досвід історичної науки не вивчався філософією, а соціально#філософський аналіз суспільних проблем практично залишався поза історією. Філософія з її абстрактно#умоглядним розумінням соціальної дійсності була дуже далекою від реального суспільного життя в його неповторно# індивідуальних проявах, а історія уникала філософсько#теоретичних узагальнень, будучи скерованою саме на дослідження й опис унікальних

інеповторних явищ та історичних осіб. До того ж історію завжди вважали наукою про минуле; соціальна ж філософія більше тяжіла до спроб розуміння сучасного їй світу. Тому саме соціальну філософію можна вважати попередницею соціології.

Однак філософи давнини не розглядали суспільство як окреме і самостійне утворення, що має свої власні закони і механізми розвитку. Для них суспільство та суспільне життя є складовою частиною загаль# ного космічного буття, незалежного від людини та її волі. Відтак і сус# пільство філософи стародавнього світу розглядали не як суб’єкт, не як

цілісний соціальний організм, що саморозвивається й самовдоскона# люється, а як простий або складний об’єкт вивчення за аналогією з іншими природними об’єктами. До того ж стародавні філософські уявлен# ня про суспільство і людину мали умоглядний, позадослідний характер.

Отже, із сивої давнини, впродовж тисячоліть історії людства домінуючою залишалася думка про органічну належність людини до

38

Тема 2. Виникнення і ставлення соціології як самостійної науки

Зміна уявлень про можливості вивчення суспільства і людини

природного світу (чи це був космос, чи земний світ), про людину як частку природи, підвладну природним законам, про суспільство як

продовження і вищий продукт природи.

Подальший розвиток філософії, виокремлення з неї природничих наук, не змінюючи панівної думки щодо сутності людини й суспільства, вносить певні корективи у спроби їх тлумачення і дослідження. З доби Нового часу (XVII ст.) починає формуватися переконання, що суспільні процеси і явища можуть досліджуватися за допомогою методів природничих наук, що дасть змогу подолати абстрактність і описовість, забезпечить здобуття науково достовірного, дослідно підтвердженого знання про суспільний простір і діючу в ньому людську особистість.

Проте всі ці намагання забезпечити науковість у поглядах на суспільство і людину здійснювалися і рамках старої класифікації наук, у якій не було місця соціальній сфері як окремому предмету дослідження. Першим, хто переглядає усталену класифікацію наук і вирізняє в ній окрему науку про суспільство, був французький учений Огюст Конт (1798—1857), якого і вважають засновником соціології. Вперше Конт вжив слово «соціологія» 1839 р. у 47#й лекції «Курсу позитивної філософії» (том IV).

О.Конт — засновник соціології

Обґрунтування

О.Контом

необхідності нової науки про суспільство

Класифікація

наук

О.Конт жив у Франції у такий період її історії, який знаменувався боротьбою старих і нових класів і станів, частою зміною форм політич# ного устрою. Прихід до влади Наполеона Бонапарта, котрий починав як республіканець, а став імператором, злет і падіння імперії, низка бур# жуазних революцій, що перетиналася реставрацією монархії, глибока й всеохопна криза старого суспільства і важкі муки народження нового буржуазного ладу, руйнація традиційних цінностей і моральних прин# ципів — усе це спричинило величезний вплив на світогляд О.Конта. Він намагався знайти шляхи виходу з цього всезагального кризового стану, звертаючи свої погляди до науки, яка єдина, на його переконання, була здатна подолати стан анархії і хаосу, в якому так довго перебували

найцивілізованіші країни, серед них і Франція. Але це мала бути спеціальна позитивна наука про суспільство, його будову та розвиток, яка б ґрунтувалася на достовірних дослідних даних — на той час такої науки ще не існувало.

О.Конт створює свою класифікацію наук, розміщаючи їх відповідно до історії їхнього виникнення, розвитку і залежності одна від одної,

39

Розділ I. Загальна теорія та історія соціології

ускладнення їхнього предмета, зростання складності явищ, які вони досліджують. Кантівська ієрархія наук набирає вигляду певних сходинок:

...

біологія

хімія

фізика

астрономія

математика

Місце соціології у системі наук

Сім’я як базовий елемент

суспільства

Якщо йти за логікою, наступною сходинкою має бути окрема наука про найскладніший живий організм — суспільство; так у цій класифікації з’являється спочатку «соціальна фізика», і лише згодом О.Конт дає їй назву «соціологія».

Соціологія, вважає О.Конт, може і повинна будуватися за взірцем передових природничих наукових дисциплін, на фундаменті виявлених законів, зв’язків між явищами, що повторюються. Виходячи з досвіду природознавства, яке вивчало певні системи явищ, О.Конт за аналогією доходить висновку, що і «соціальна фізика» (або соціологія) має вивчати суспільство як систему. В основу побудови соціології як самостійної

науки О.Конт поклав ідею «соціальної системи», тобто визнання факту існування суспільства як свого роду організму, що складається з певних елементів, які, своєю чергою, виконують певні функції.

Виходячи з цього, О.Конт розрізняє в соціології «соціальну статику» (або теорію суспільного порядку, яка вивчає умови існування і закони функціонування соціальної системи, її структуру та елементи) і «соціаль2 ну динаміку» (або теорію суспільного прогресу, котра досліджує закони розвитку і зміни соціальних систем). Перша має дати відповідь на запи# тання: що таке суспільство, з яких частин воно складається; друга — чому це суспільство розвивається.

Конт починає аналіз «соціальної статики» із сім’ї, вважаючи її основною і найстабільнішою клітиною соціального організму. Сім’я, на думку О.Конта, — це джерело морального виховання, збереження культурних традицій і досвіду попередніх поколінь; вона сприяє входженню молоді у соціальне життя, набуттю нею важливих соціальних якостей, необхідних для успішного служіння людству, вчить «жити для

40