Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

Наприкінці ХІХ ст. ринок зіткнувся із складними проблемами. Виникла реальна загроза для функціонування конкуренції - істотні перепони у вигляді монополістичних утворень. Почали з'являтися й теорії монополій. Історія монополії сягає сивої давнини. Згадки про неї вже знаходимо у творах Аристотеля.

Монополістичні тенденції у різних формах і неоднаковою мірою проявляються на всіх етапах розвитку ринкових процесів, супроводжують їх. Новітня історія їх починається в останній третині ХІХ ст., особливо під час економічної кризи 1873 року. Найбільш розвинутих і зрілих форм ринкова система конкурентного типу надбала за умов капіталізму. Капіталізм почав розвиватися у Західній Європі в XVI ст. Пригадайте деякі історичні особливості розвитку капіталізму в різних країнах Європи. За кілька століть еволюції капіталізму тривали суттєві зміни не тільки в межах продуктивних сил, але й у системі приватнокапіталістичної власності.

З точки зору розвитку продуктивних сил відрізняють такі етапи еволюції капіталізму (в деяких джерелах етапи розвитку капіталізму в промисловості):

а) ручна праця як основа виробництва, кінець XV –XVII ст. Для цього періоду характерні проста кооперація, розвиток мануфактури з внутрішньовиробничим поділом праці;

б) машинне виробництво, кінець XVII –початок XIX ст., робітник стає придатком машини;

в) промислова революція, кінець XIX ст. – сер. 50-х років XX ст. Розвиток машинного виробництва, автоматизована праця;

г) «інформаційна цивілізація», друга половина XX ст., використання інформаційних ресурсів, виробництво і споживання інформаційних цінностей, виробництво інформаційного обладнання: ЕОМ, мережі ЕОМ, мікропроцесорів тощо.

А з точки зору виробничих відносин виділять такі етапи:

• домонополістичний капіталізм (вільної конкуренції);

• монополістичний капіталізм;

• державно–монополістичний капіталізм (ДМК);

• соціально-орієнтований капіталізм.

За умов переходу до монополістичного капіталізму домінуючими формами господарювання стали синдикати, картелі, трести. Сьогодні основною формою є корпорації – акціонерні товариства. Капіталістична приватна власність модифікується у корпоративну (колективну). Здійснюється процес «диверсифікації», тобто проникнення капіталу у галузі, які не пов'язані з основною сферою діяльності корпорації. В результаті утворилися великі корпорації, що отримали назву конгломератів. Вони були поширені у 60-х роках нашого століття і швидко розпались.

Сучасний капіталізм називають епохою панування фінансово-промислового капіталу. Вивчення цього явища почніть із з'ясування причин, що призвели до його появи.

Фінансово-промисловий капітал сформувався в результаті злиття монополістичного промислового капіталу і монополістичного банківського капіталу. Зміни в сфері виробництва під впливом концентрації і централізації капіталу викликали відповідні процеси у сфері банківської діяльності. Великим корпораціям стали потрібні великі банки.

Що являють собою на сьогоднішній день банки, чим вони займаються?

Ідея соціалізму – справедливого суспільства виникає не на пустому місці. Всі три світові релігії кличуть своїх віруючих готуватися в земному житті до загробного справедливого суспільства в якому всі будуть рівні. Ця ідея лягла в основу утопічного соціалізму. На основі якого виникло вчення К. Маркса.

Марксизм обґрунтовує соціалізм як соціальний устрій, що виникає в результаті ліквідації капіталістичного способу виробництва і встановлення диктатури пролетаріату, створення суспільної власності на засоби виробництва і розподілу за принципом «Від кожного – за здібностями, кожному – за працею». Раціонально організувати виробництво можливо тільки на засадах плановості в межах державної (загальнонародної) і кооперативно-колгоспної форми власності на базі великою машиною виробництва, при вільній від експлуатації праці. Мета соціалізму – найбільш повне задоволення зростаючих матеріальних і духовних потреб на основі планомірного розвитку народного господарства. Економічна модель соціалізму К.Маркса і Ф. Енгельса має анти ринковий і недержавний характер. Соціалізм розглядається як устрій вільних і асоційованих робітників.

Модель, що була реалізована на практиці в СРСР – це грубе спотворення ідеї соціалізму, тому що в центрі її стала не людина, а держава. Монополізувавши власність держава стала головним суб’єктом – організатором усіх господарських процесів: виробництва, розподілу, обліку та споживання. Ця економічна модель визначається як державний соціалізм, або воєнній комунізм, казармений соціалізм, адміністративно-командний соціалізм.

Відсутність матеріальних умов побудови соціалізму в Росії (країна сільськогосподарська, сільська) привели до масового державного примусу – модель «воєнного комунізму» при примусовій праці і трудовій повинності на виробництві, конфіскації виробленої продукції та націоналізації власності.

Ці жорстокі заходи привели до масових виступів не тільки селянства а і робітників. Тому щоб вийти із кризи змінюється економічна політика – НЕП, яка стимулювала підприємницьку діяльність, торгівлю розвиток кооперації та ін.

Однак демократичні починання ринкової економіки не були узаконені, в управлінні економікою узаконюються командні методи управління. Остаточно модель «державного соціалізму» сформувалась в роки індустріалізації і насильницької колективізації в умовах масового терору і беззаконня. Довго така економічна система існувати не може тому, що: по-перше, дана економічна система пристосована до екстенсивного типу економічного зростання ; по-друге, економіка за державного соціалізму стає не ефективною, а витратною; по-третє останньою причиною деформації соціалізму є одержавлення власності, відчуження робітника від засобів виробництва і створеного товару, управління виробництвом; по-четверте, відсутність товарно-грошових та ринкових відносин, директивний адміністративно-командний метод управління економікою.

Необхідно зрозуміти, що зазнав поразки не соціалізм, а його утопічний ліворадикальний варіант, дійсний соціалізм мабуть ще буде реалізованим світовою цивілізацією.

Головний зміст перехідного періоду – це зміни в економіці, яка повинна реформуватися з адміністративно-командної, при монополії державної власності до ринкової з різноманітними формами власності.