DF_11 / Сазонець І.Л. та ін. Управління місцевими фінансами

одержувачу бюджетних коштів або іншому клієнту виписки за результатами попереднього операційного дня.

Для оформлення документів на отримання заробітної плати, стипендії, допомоги, видатків на службові відрядження та інших коштів, призначених на видатки, які не можуть бути проведені безготівковою оплатою, розпорядники бюджетних коштів, одержувачі коштів бюджету та інші клієнти подають до органів Державного казначейства заявку на видачу готівки.

Заявки подаються органам Державного казначейства у двох примірниках, один з яких після видачі готівки повертається розпоряднику бюджетних коштів, одержувачу коштів державного бюджету або іншим клієнтам з відповідним відбитком штампа казначея, зберігається як обов’язковий документ і є додатком до бухгалтерських регістрів, що підтверджують обсяг та цільове направлення бюджетних коштів.

Під час отримання заробітної плати та прирівняних до неї платежів разом із заявкою на видачу готівки розпорядники бюджетних коштів та одержувачі коштів бюджету мають подавати платіжні доручення на одночасне перерахування платежів, що утримуються з заробітної плати працівників та нараховуються на фонд оплати праці податків до бюджету і зборів до державних цільових фондів або документально підтверджувати їх попередню сплату.

Крім того, в інформації до цього реквізиту зазначається, що податки до бюджету та збори до державних цільових фондів, утримані з заробітної плати та нараховані на фонд оплати праці, перераховуються повністю або (у разі недостатності коштів на рахунку платника для перерахування утриманих сум повністю) що вони перераховуються пропорційно сумі виплаченої заробітної плати. Відповідальність за дані, зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу», несе платник.

Після отримання матеріальних цінностей, придбаних за готівку, до органів Державного казначейства України подаються документи, що підтверджують здійснені видатки та взяття на облік (за потреби) матеріальних цінностей (акт придбання матеріальних цінностей, прибуткова накладна, роздавальна відомість із підписами осіб, які одержали матеріальні цінності тощо).

Залишок невикористаних готівкових коштів повертається уповноваженими особами розпорядників бюджетних коштів безпосередньо на цей самий рахунок за відповідними документами, під час заповнення яких обов’язково вказується номер реєстраційного (спеціального реєстраційного) рахунку, на який мають бути зараховані кошти. Органи Державного казначейства перераховують зазначені кошти на рахунки їх власників.

151

КОШТИЗАГАЛЬНОГОФОНДУБЮДЖЕТУДОРОЗПОДІЛУ

Зведені особові рахунки головних розпорядників коштів

Особові рахунки головного розпорядника коштів

Особові рахунки

Реєстраційні рахунки

Реєстраційний

розпорядників коштів

розпорядників коштів

рахунок

ІІ ст.

ІІІ ст.

головного

розпорядника

коштів

Реєстраційні

Реєстраційні

Рахунки

Рахунки

рахунки

рахунки

одержувачів

одержувачів

розпорядників

розпорядників

коштів

коштів

коштів ІІ ст.

коштів ІІІ ст.

Рахунки

одержувачів

коштів

Рахунки

одержувачів

коштів

Оплата рахунків

(перерахування коштів за надані послуги, виконані роботи безпосередньо суб’єктам господарської діяльності)

Рис. 4.6. Схема здійснення видатків за умови казначейського обслуговування бюджетів

За умови застосування системи безготівкової виплати заробітної плати кошти перераховуються (за згодою працівників установ та організацій) на вкладні рахунки (рахунки фізичних осіб, відкриті в установах банків). Обслуговування таких операцій здійснюється за окремим порядком, визначеним відповідним органом Державного казначейства України та погодженим із банком (що обслуговує ці операції). За цієї умови до органів Державного казначейства подаються платіжні доручення, до яких додається реєстр із переліком номерів рахунків фізичних осіб.

За умови перерахування коштів на рахунки групи 257 «Кошти до виплати» Плану рахунків комерційних банків України або вкладні рахунки кошти, обов’язкові до перерахування з утримання з заробітної плати і прирівняних до неї платежів

152

(прибутковий податок з громадян, збір на обов’язкове пенсійне страхування, обов’язкове соціальне страхування тощо), перераховуються органами Державного казначейства на підставі платіжних доручень, що подаються розпорядниками бюджетних коштів, одержувачами коштів державного бюджету та іншими клієнтами.

Запровадження казначейського обслуговування місцевих бюджетів дозволило зібрати на єдиному рахунку кошти, розпорошені в кількох банківських установах. Це дозволило вберегти бюджетні кошти, від ризиків банківської системи. Окрім того, нині робота Держказначейства дозволяє уникати позичок у банках за умови певної нестачі коштів – скажімо, на зарплатню чи інші соціальні виплати і, відповідно, сплати відсотків за користування такими кредитами. Місцеві бюджети можуть отримати від казначейства безвідсоткову позичку на покриття касових розривів.

Казначейське обслуговування сприяє ефективному і прозорому виконанню бюджетів, запровадженню єдиного підходу до ведення бухгалтерського обліку в органах місцевого самоврядування, оперативному управлінню коштами. Щодня, до одинадцятої години, районні та міські фінансові управління отримують повну інформацію за всіма видами надходжень до бюджетів усіх рівнів у розрізі податків, зборів та їх платників.

Казначейське обслуговування дозволяє уникати нецільового використання коштів, адже казначейство вимагає наявності всіх підстав для проведення платежу: кошторисного призначення, правильності оформлення платіжних документів чи документів, що підтверджують платіж.

Казначейське обслуговування дисциплінує розпорядників коштів не тільки щодо своєчасного і якісного звітування, а й стосовно передбачливості у складанні бюджетів і кошторисів майбутніх витрат.

Попри очевидні “плюси”, казначейське обслуговування місцевих бюджетів потребує подальшого вдосконалення. Хоча деякі його проблеми виходять за рамки власне казначейської системи. Досі, наприклад, деякі функції учасників бюджетного процесу – органів місцевого самоврядування, державної влади, казначейства, фінансових органів, що контролюють – перетинаються. Також важливо встановити чіткі правила обміну інформацією між казначейськими та фінансовими органами. Окрім того, існують чисто “ринкові” неузгодженості. Наприклад, вимога передоплати за надані товари та послуги з боку комерційних структур у той час, коли за правилами казначейського обслуговування платіж може бути здійснений тільки за наявності накладної на відпущений товар або ж акта виконаних робіт.

І все ж казначейське обслуговування місцевих бюджетів поступово набуває рис ефективного інструменту управління місцевими фінансами.

153

Питання для самоконтролю

1.Охарактеризуйте основні етапи бюджетного процесу.

2.Чому місцеві бюджети є основною складовою місцевих фінансів?

3.Яка роль місцевих бюджетів у соціальному та економічному розвитку регіонів?

4.Охарактеризуйте склад доходів місцевих бюджетів.

5.Яка структура видатків місцевих бюджетів?

6.У чому полягає взаємозв’язок між державним і місцевими бюджетами?

7.На яких засадах надаються субвенції з державного бюджету на виконання інвестиційних проектів?

8.За якими групами класифікуються доходи місцевих бюджетів згідно з статтею 9 Бюджетного кодексу України?

9.Назвіть стадії виконання бюджетів за видатками.

10.Укажіть критерії розмежування видатків між місцевими бюджетами.

Тестові завдання

1. Які бюджети відносяться до бюджетів місцевого самоврядування?

а) бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та районів у містах;

б) бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об’єднань;

в) бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах та їх об’єднань;

г) бюджети територіальних громад сіл та селищ.

2. Бюджетне призначення – це:

а) повноваження, надане Державному казначейству України – головному розпоряднику бюджетних коштів, що дозволяє надавати бюджетне асигнування для здійснення платежів за рахунок коштів бюджету;

б) документ, підготовлений і поданий головним розпорядником бюджетних коштів Міністерству фінансів України або місцевим фінансовим органам;

в) здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення, замовлення чи здійснення інших операцій протягом бюджетного періоду;

154

г) документ, в якому встановлюється розподіл доходів та фінансування бюджету, бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів за певними періодами року згідно з бюджетною класифікацією.

3.Кабінет Міністрів України як учасник бюджетного процесу виконує такі функції:

а) розгляд та організація складання проекту Державного бюджету України і подання його на затвердження до Верховної Ради України;

б) прийняття Закону України “Про Державний бюджет України”;

в) здійснення контролю за виконанням затвердженого бюджету;

г) затвердження звіту про виконання Державного бюджету України.

4.Відповідно до чого визначається перелік захищених статей місцевих бюджетів?

а) відповідно до переліку, визначеного законом про Державний бюджет;

б) відповідно до переліку, визначеного Бюджетним кодексом; в) самостійно визначається місцевими радами; г) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України.

5.Хто з учасників бюджетного процесу розробляє проект закону України “Про Державний бюджет України”?

а) Кабінет Міністрів України; б) Верховна Рада України;

в) Міністерство фінансів України; г) Президент України.

6.Районний (у мiстi) бюджет затверджується:

а) районною (у мiстi) Радою; б) міською Радою; в) обласною Радою; г) районною Радою.

7. Бюджетний період – це:

а) термін, протягом якого діє складений і затверджений бюджет;

155

б) термін, протягом якого складається затверджується і виконується бюджет;

в) термін, протягом якого складається бюджет; г) термін, протягом якого складається і затверджується

бюджет.

8.Що таке бюджетний розпис бюджету?

а) план розподілу бюджетних зобов’язань; б) документ, в якому встановлюється розподіл доходів і

фінансування бюджету, бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів;

в) документ, що містить обсяги готівкових коштів головним розпорядникам;

г) документ, підготовлений розпорядником бюджетних коштів, що містить пропозиції з відповідними обґрунтуваннями щодо обсягу бюджетних коштів.

9.За що відповідають головні розпорядники бюджетних коштів під час розроблення бюджетних запитів?

а) за достовірність; б) за своєчасність;

в) за зміст бюджетних запитів; г) усі відповіді вірні.

10.Чи допускається фінансування окремих бюджетних установ з різних бюджетів?

а) заборонено; б) заборонено, окрім визначених Законом про державний

бюджет; в) заборонено, окрім визначених рішенням про місцевий

бюджет; г) вірної відповіді немає.

11.Що таке бюджетний запит?

а) документ, підготовлений розпорядником бюджетних коштів, що містить пропозиції з відповідальним обґрунтуванням щодо обсягу бюджетних коштів;

б) документ, в якому встановлюється розподіл доходів і фінансування бюджету, бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів за певними періодами року;

156

в) план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій;

г) систематизований перелік заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети та завдань, виконання яких пропонує та здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій.

12.До неподаткових надходжень бюджету відносяться:

а) доходи від власності й підприємницької діяльності; адміністративні збори і платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу; надходження від штрафів і фінансових санкцій.

б) доходи від власності і підприємницької діяльності; надходження від штрафів та фінансових санкцій;

в) надходження від штрафів і фінансових санкцій; адміністративні збори та платежі; доходи від некомерційного й побічного продажу;

г) надходження від продажу основного капіталу, надходження від реалізації державних запасів товарів, надходження від продажу землі та нематеріальних активів.

13.Чи дозволяється надання позичок з одного бюджету іншому?

а) забороняється; б) дозволяється за умови наявності відповідного рішення; в) дозволяється;

г) дозволяється тільки на виконання інвестиційних проектів.

14.Фіксована в сумі грошова допомога, що передається з державного бюджету до місцевих бюджетів або з місцевих бюджетів вищого рівня до місцевих бюджетів нижчого рівня безповоротно для збалансування їх доходів i видатків - це:

а) бюджетна субсидія; б) бюджетна дотація; в) бюджетна субвенція;

г) міжбюджетний трансферт.

Орієнтовна тематика рефератів

1.Структура місцевих бюджетів у зарубіжних країнах.

2.Розпорядники бюджетних коштів, їх права та обов’язки.

3.Місцеві податки і збори в України.

4.Джерела, склад і структура доходів місцевих бюджетів.

5.Основні напрями використання коштів.

157

РОЗДІЛ 5. УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ ПІДПРИЄМСТВ

КОМУНАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

5.1.Поняття комунальної власності, суб’єкти та об’єкти права комунальної власності.

5.2.Форми підприємств комунальної власності.

5.3.Основні цілі та напрями формування системи управління комунальними підприємствами в Україні.

5.4.Фінансові аспекти управління компаніями з державною (муніципальною) часткою власності

5.1.Поняття комунальної власності, суб’єкти та об’єкти права комунальної власності

Невід'ємним атрибутом місцевого самоврядування є особлива, самостійна форма власності, суб'єктом права якої є низовий територіальний колектив. У зарубіжних країнах її названо муніципальною формою власності. Окрім муніципальної, публічними формами власності є власність держави, суб'єктів федерації (у федеративних країнах), адміністративнотериторіальних утворень.

Суб'єктами права комунальної власності є адміністративнотериторіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних та сільських рад народних депутатів.

Об'єктами права комунальної власності визначалося майно, що забезпечує діяльність відповідних рад і створених ними органів, кошти місцевих бюджетів, державний житловий фонд, об'єкти житлово-комунального господарства, майно закладів народної освіти, культури, охорони здоров'я, торгівлі, побутового обслуговування, майно підприємств, місцеві енергетичні системи, транспорт, системи зв'язку та інформації, ураховуючи націоналізоване майно, передане відповідним міністерствам, установам, організаціям, а також інше майно, необхідне для забезпечення економічного й соціального розвитку відповідної території.

У комунальній власності також перебуває майно, передане у власність області, району чи іншої адміністративно-територіальної одиниці іншими суб'єктами права власності. Держава та її адміністративно-територіальні одиниці не відповідають за зобов'язаннями одне одному у процесі реалізації права державної власності.

158

Формування комунальної власності в Україні ще не завершено, і воно має свої особливості.

По-перше, на відміну від практики більшості зарубіжних розвинутих країн, в Україні майно комунальної власності було сформовано шляхом його безоплатної передачі з загальнодержавної до комунальної власності. У зарубіжних країнах майно муніципальної (комунальної) власності сформоване, як правило, шляхом викупу об'єктів приватної власності до власності територіальних колективів, а також шляхом створення об'єктів комунальної власності за рахунок коштів органів місцевого самоврядування.

По-друге, у зарубіжних країнах, включаючи і Російську Федерацію, на відміну від України до 1996 р., майно комунальної (муніципальної) власності не зараховується до складу державної власності і є самостійною формою власності - власністю територіальних колективів.

По-третє, у зарубіжних країнах суб'єктом права комунальної (муніципальної) власності є не адміністративно-територіальна одиниця, а територіальний колектив як носій місцевого самоврядування і, відповідно, там немає різновидів комунальної власності. На відміну від України, де було запроваджено обласну, районну, міську, районну в містах, сільську та селищну різновиди комунальної власності, у зарубіжних країнах право комунальної (муніципальної) власності реалізується лише на рівні первинної (низової) адміністративно-територіальної одиниці, що утворюється на базі територіального колективу як суб'єкта місцевого самоврядування.

Запровадження в Україні комунальної власності як власності корпоративної, недержавної означає створення таких економічних і фінансових основ місцевого самоврядування, які відповідають потребам ринкової економіки, об'єктивним законам її розвитку.

Наслідком запровадження в Україні комунальної власності буде створення органів місцевого самоврядування власної юридично оформленої самостійної фінансово-економічної бази.

У комунальній власності можуть перебувати рухоме s нерухоме майно, природні ресурси та корисні копалини місцевого значення, ліси, водоймища, рослинний і тваринний світ, земля, кошти місцевих бюджетів, позабюджетних, валютних та цільових фондів, фінансові ресурси комунальних підприємств, запозичені органами місцевого самоврядування фінансові ресурси, цінні папери, фінансово-кредитні установи, паї, що належать органам місцевого самоврядування у статутних фондах підприємств акціонерних товариств, страхові і довірчі товариства, пенсійні й резервні фонди, житловий фонд, підприємства, установи, організації та

159

заклади виробничої соціально-культурної сфер, що надають відповідні послуги територіальній громаді чи об'єднанням територіальних громад.

Укомунальній власності не може бути об'єктів власності, функціонування яких не пов'язане з наданням послуг територіальній громаді і спрямоване виключно на отримання прибутку, а також об'єкти, що за законодавством не можуть належати як власність громадам.

Укомунальній власності повинні перебувати і не можуть бути приватизовані або іншим способом відчужені на користь юридичних та фізичних осіб дороги, тротуари, парки, сквери, набережні річок, річки, озера, кладовища, пам'ятники архітектури та історії, заповідники тощо. Перелік об'єктів виключно громадського користування затверджується на місцевому референдумі та закріплюється у статуті територіальної громади.

Матеріальні та фінансові ресурси, що перебувають у комунальній власності, є надбанням територіальної громади. Правовий режим майна комунальної власності визначається законодавством України. Комунальна власність на рівних правах із державною, приватною та іншими формами власності визначається і захищається законом. Суб'єктом права комунальної власності є територіальна громада, а від її імені — представницький орган місцевого самоврядування, який володіє, користується і розпоряджається комунальним майном на основі законодавства України та статуту поселення.

Склад і перелік об'єктів майна комунальної власності самостійно визначається представницькими органами місцевого самоврядування в містах, селах, селищах та в інших поселеннях.

Органи місцевого самоврядування формують склад об'єктів комунальної власності самостійно. Ради затверджують перелік майна, що належить до комунальної власності, на основі концепції комунальної власності та Закону "Про правовий режим майна комунальної власності". Об'єкти, визначені як майно комунальної власності, можуть бути передані територіальним громадам із державної власності органами, уповноваженими здійснювати управління майном державної власності у визначеному Законом порядку, або викуплені з інших форм власності органами місцевого самоврядування на основі права переважного викупу. Об'єкти комунальної власності може бути створено за рахунок коштів бюджетів місцевого самоврядування, а також позабюджетних, цільових, валютних фондів та інших ресурсів.

На основі затверджених переліків майна комунальної власності міські, сільські та селищні ради самостійно визначають склад об'єктів комунальної власності міста, села та селища. Після

160