DF_11 / Сазонець І.Л. та ін. Управління місцевими фінансами

Вирівнювання по горизонталі означає збалансування доходів і витрат між так званими "бідними" і "багатими" територіями.

Бюджетне самофінансування – форма, спосіб забезпечення дохідної частини бюджету дохідними джерелами. Забезпечення дохідної частини бюджету у відповідності до обов'язків і потреб органу місцевого самоврядування коштами за рахунок фінансових ресурсів, які він самостійно мобілізує на відповідній території.

Бюджетне фінансування – надання в безповоротному порядку коштів з бюджету господарюючим суб’єктам для повного або часткового покриття їх витрат.

Бюджетний запит – документ, підготовлений розпорядником бюджетних коштів, що містить пропозиції з відповідними обґрунтуваннями щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності на наступний бюджетний період.

Бюджетний механізм – сукупність певних форм бюджетних відносин, специфічних методів мобілізації і витрачання бюджетних коштів; складова частина фінансового механізму.

Бюджетний облік – науково обґрунтована система спостереження, відображення, узагальнення та контролю за змінами, які мають місце в бюджетному процесі.

Бюджетний процес – регламентована нормами права діяльність, пов’язана із складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України.

Бюджетний рік – час (12 місяців), протягом якого відбувається виконання затвердженого бюджету.

Бюджетний розпис - документ, в якому встановлюється розподіл доходів та фінансування бюджету, бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів по певних періодах року відповідно до бюджетної класифікації.

Бюджетний унітаризм – форма міжбюджетних взаємовідносин у країнах з унітарним державним устроєм, які базуються на засадах, визначених центральною владою у законодавчому порядку.

191

Бюджетний устрій – організація і принципи побудови бюджетної системи, її структура, взаємозв’язок між окремими ланками бюджетної системи.

Бюджетний федералізм – форма міжбюджетних взаємовідносин у країнах з федеративним державним устроєм, які базуються на розподілі компетенції федеральної влади і суб’єктів федерації на договірних відносинах.

Бюджетні доходи – частина централізованих фінансових ресурсів держави, необхідних для виконання її функцій; виражають економічні відносини, які виникають у процесі формування бюджетних фондів, і надходять у розпорядження органів державної влади.

Бюджетні процедури – процедури згідно з визначеними термінами підготовки проекту бюджету виконавчим органом, його оформленням, подачею до представницького органу влади, розглядом і слуханням у представницькому органі влади, а також порядком доопрацювання проекту, внесенням до нього змін, затвердженням бюджету і вступом його в дію. Бюджетні процедури стосовно місцевих бюджетів визначені Бюджетним кодексом України та відповідними рішеннями органів місцевого самоврядування.

Бюджетні ресурси – грошові кошти, які надходять до державного бюджету України та місцевих бюджетів; основна складова частина фінансових ресурсів країни.

Бюджетні стимули – різновид економічних стимулів зростання суспільного виробництва, його ефективності. Представлені конкретними видами податкових платежів і системою бюджетного фінансування, що спрямовані на одержання високих народногосподарських результатів.

Видатки бюджету – кошти, які спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум. Видатки місцевих бюджетів поділяються на поточні видатки і видатки розвитку.

Видатки поточні – видатки на фінансування діючої мережі підприємств, закладів та установ, що знаходяться у власності

192

місцевого самоврядування, а також на заходи соціального захисту і соціального забезпечення населення.

Видатки розвитку – витрати бюджетів на фінансування інвестиційної діяльності, зокрема фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення, фінансування структурної перебудови народного господарства, субвенції та інші видатки, пов’язані з розширеним відтворенням.

Виконання бюджетів – забезпечення своєчасного і повного надходження доходів у цілому і за кожним джерелом, а також своєчасного, повного і безперервного фінансування передбачених бюджетних заходів.

Витрати бюджету – за Бюджетним кодексом України, це видатки бюджету та кошти на погашення основної суми боргу.

Вільні бюджетні кошти – додаткові кошти, що утворюються у процесі виконання бюджету і не затверджуються у складі доходів і видатків бюджету.

Головні розпорядники бюджетних коштів – бюджетні установи в особі їх керівників, які отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

Державна контрольно-ревізійна служба України –

складається з Головного контрольно-ревізійного управління України, контрольно-ревізійних управлінь в Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, контрольно-ревізійних підрозділів (груп, відділів) у районах, містах та районах у містах. Головним завданням є здійснення державного контролю за витрачанням засобів та матеріальних цінностей, їх збереженням, станом та вірогідністю бухгалтерського обліку і звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах, фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, що отримують кошти з бюджетів усіх рівнів і державних валютних фондів, розробка пропозицій по усуненню виявлених недоліків та порушень і попередження їх у подальшому.

Державна регіональна політика – система заходів, що здійснюються органами державної влади та місцевого самоврядування з метою забезпечення дієздатного управління політичним, економічним та соціальним розвитком держави, регіонів і територіальних громад.

193

Державне мито – грошовий збір, що справляють судові органи, органи державного нотаріату, Міністерство внутрішніх справ, Міністерство закордонних справ, органи місцевого самоврядування та інші органи за вчинення ними окремих дій та видачу документів.

Державний борг Автономної Республіки Крим чи борг місцевого самоврядування – загальна сума заборгованості держави (Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування), яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов’язань держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування, включаючи боргові зобов’язання держави (Автономної Республіки Крим чи міських рад),що вступають в дію в результаті виданих гарантій за кредитами або зобов’язань, що виникають на підставі законодавства чи договору.

Державний бюджет – центральний бюджет України, який призначений для фінансового забезпечення функцій і повноважень вищих органів державної влади й управління.

Державний фінансовий контроль – контроль з боку органів державної влади й управління, а також спеціальних контрольних органів (Рахункова палата, Державне казначейство та ін.) за дотриманням законодавства у сфері Державного бюджету, позабюджетних фондів, податків, фінансової діяльності держаних підприємств і установ, організацією грошових розрахунків, веденням грошового обліку.

Державні трансферти – фінансування витрат місцевих бюджетів з коштів державного бюджету на безповоротній основі. До них належать дотації, субвенції, субсидії.

Дефіцит бюджету – перевищення видатків бюджету над його доходами.

Джерела фінансування дефіциту бюджету – державні внутрішні та зовнішні запозичення, внутрішні запозичення органів влади Автономної Республіки Крим, внутрішні та зовнішні запозичення органів місцевого самоврядування із дотриманням умов.

Додатковий бюджет – бюджет, складений з урахуванням додаткових витрат, що виникли у поточному році після затвердження основного бюджету.

194

Дотація вирівнювання – міжбюджетний трансферт на вирівнювання дохідної спроможності бюджету, який його отримує.

Доходи бюджету – усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти).

Доходи від операцій з капіталом – доходи бюджету у вигляді надходжень від продажу основного капіталу, державних запасів товарів, землі та нематеріальних активів.

Економічна структура видатків бюджетів – групування видатків бюджетів усіх рівнів за їх економічним змістом і цільовим призначенням.

Єдиний казначейський рахунок – система бюджетних рахунків органів Державного казначейства, відкритих в установах банків за відповідним балансовим рахунком, на які зараховуються податки, збори, інші обов’язкові платежі Державного бюджету та надходження з інших джерел, установлених законодавством України, і з яких органами Державного казначейства здійснюються платежі безпосередньо на користь суб’єктів господарської діяльності, що виконали роботи та /або надали послуги розпорядника бюджетних коштів.

Єдиний кошторис доходів і видатків бюджетної установи та організації – основний документ, який визначає загальний обсяг, цільове надходження, використання і поквартальний розподіл коштів установи. Формування єдиного кошторису здійснюється на підставі лімітної довідки про асигнування з бюджету, яку вища організація надсилає всім підпорядкованим установам у двотижневий термін після затвердження бюджету, з якого провадиться фінансування установи (форми кошторису і лімітної довідки розробляються та затверджуються Мінфіном).

Єдність бюджетної системи – означає, що всі бюджети, які формуються у країні та в окремих адміністративно-територіальних одиницях, утворюють єдине ціле. Забезпечується затвердження на кожному рівні бюджетної системи єдиного (зведеного) бюджету даної території. Ґрунтується на єдиній дохідній базі всіх бюджетів та керівництві бюджетним процесом з єдиного центру.

195

Загальний фонд бюджету – усі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду; всі видатки бюджету за рахунок надходжень до загального фонду бюджету; фінансування загального фонду бюджету.

Загальний фонд кошторису доходів і видатків бюджетної установи та організації – кошти, що надходять із загального фонду бюджету, за рахунок якого утримується ця установа чи організація.

Загальнодержавні податки – обов’язкові платежі, що встановлюються органами законодавчої влади і є обов’язковими для справляння на всій території країни незалежно від того, до якого бюджету вони зараховуються.

Закон про державний бюджет України – закон, який затверджує повноваження органам державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду.

Запозичення – операції, пов’язані з отриманням бюджетом коштів на умовах повернення, платності та строковості, в результаті яких виникають зобов’язання держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування перед кредиторами.

Збалансований бюджет – бюджет, в якому загальна сума доходів дорівнює загальній сумі видатків.

Зведений бюджет Автономної Республіки Крим –

об’єднання показників Республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, зведених бюджетів її районів та бюджетів міст республіканського значення.

Зведений бюджет міста з районним поділом – об’єднання показників міського бюджету та бюджетів районів, що входять до його складу. У разі, коли місту або району у місті адміністративно підпорядковані інші міста, селища чи села, зведений бюджет міста або району у місті включає показники бюджетів цих міст, селищ і сіл.

Зведений бюджет області – об’єднання показників обласного бюджету, зведених бюджетів районів і бюджетів міст обласного значення цієї області.

196

Зведений бюджет району – об’єднання показників районних бюджетів, бюджетів міст районного значення, бюджетів селищ і сіл цього району.

Зведений бюджет України – сукупність показників усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України та використовуються для аналізу і прогнозування соціальноекономічного розвитку держави.

Індекс відносної податкоспроможності – коефіцієнт, що визначає рівень податкоспроможності адміністративнотериторіальної одиниці у порівнянні з аналогічним середнім показником по Україні у розрахунку на одного мешканця.

Інші позабюджетні кошти – позабюджетні кошти, які не входять до складу спеціальних коштів, сум за дорученнями та депозитних сум.

Казначейська система касового виконання бюджету –

система касового виконання бюджету, яка забезпечується спеціальним органом Міністерства фінансів – Державним казначейством. В Україні утворено Державне казначейство, на яке покладено функції виконання державного бюджету, ведення обліку його касового виконання, управління державним внутрішнім та зовнішнім боргом.

Касове виконання місцевого бюджету – організація та здійснення прийому, зберігання й видачі бюджетних коштів, ведення обліку й звітності в процесі виконання місцевого бюджету. Касове виконання місцевого бюджету в Україні здійснюється територіальними відділеннями Національного банку України, а в тих адміністративно-територіальних одиницях, де таких відділень немає, – іншими уповноваженими банками.

Коефіцієнт вирівнювання – коефіцієнт, що застосовується при розрахунку обсягу дотації вирівнювання та коштів, що передаються до Державного бюджету України з місцевих бюджетів, з метою зміцнення дохідної бази бюджетів місцевого самоврядування.

Компетенція місцевих органів влади в галузі фінансів –

перелік повноважень і обов’язків місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування різних рівнів у сфері складання, затвердження і виконання місцевого бюджету в бюджетному процесі, утворення позабюджетних,

197

цільових, резервних і валютних фондів, запровадження місцевих податків і зборів, залучення фінансово-кредитних ресурсів та інше.

Комунальна власність – самостійна форма власності, яка за Конституцією України є власністю територіальної громади.

Контроль за виконанням місцевого бюджету – бюджетна процедура, що здійснюється представницьким органом місцевого самоврядування у формах, які він самостійно визначає.

Кошик доходів бюджетів місцевого самоврядування –

податки і збори (обов’язкові платежі), що закріплені Бюджетним кодексом України на постійній основі за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.

Кошторис – фінансовий документ, що містить інформацію про утворення і використання грошових коштів згідно з їх цільовим призначенням. Кошторис є основним плановим документом, що визначає розмір, цільове спрямування та поквартальний розподіл бюджетних коштів, які використовуються на утримання установи.

Кошторис доходів і видатків бюджетної установи,

організації – основний плановий документ, що підтверджує повноваження щодо отримання доходів та здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання нею (бюджетною установою, організацією) своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень.

Кошторисне фінансування – метод покриття витрат установ і організацій відповідно до затвердженого кошторису.

Кошторисно-бюджетне фінансування – метод безповоротного, безоплатного надання коштів на утримання установ, що перебувають на повному фінансуванні з бюджету, на основі фінансових планів – кошторисів витрат.

Митниця – державний заклад, через який повинні ввозитися або вивозитися усі переміщувані через кордон товари і вантаж з метою їх митного контролю і стягнення відповідного мита і зборів.

Міжбюджетні взаємовідносини – форма, у якій забезпечується взаємозв’язок різних ланок бюджетної системи, що визначається державним, територіальним та бюджетним устроєм країни.

198

Міжбюджетні взаєморозрахунки – процес передачі коштів з Державного бюджету України місцевим бюджетам і навпаки – з місцевих бюджетів у Державний бюджет у процесі виконання бюджетів з метою збалансування доходів і витрат на всіх рівнях бюджетної системи.

Міжбюджетні трансферти – кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого. Основними формами надання міжбюджетних трансфертів, за Бюджетним кодексом, є дотації вирівнювання та субвенції.

Мінімальна дохідна база – гарантована державою дохідна база місцевих бюджетів, необхідна для формування мінімального бюджету. Забезпечується шляхом закріплення за місцевими бюджетами джерел доходів, які дозволяють органам місцевого самоврядування забезпечити фінансування послуг населенню на рівні мінімальних державних соціальних стандартів. Використовується як показник у практиці бюджетного регулювання зарубіжних країн.

Мінімальний бюджет органу місцевого самоврядування –

розрахунковий обсяг місцевого бюджету, необхідний для фінансування послуг населенню відповідної адміністративнотериторіальної одиниці на рівні мінімальних соціальних стандартів, який гарантується державою. У випадку недостатності в органу місцевого самоврядування власних коштів для формування мінімального бюджету ці ресурси надаються йому державою на гарантованій основі. Використовується як показник у практиці фінансового вирівнювання в багатьох зарубіжних країнах. В Україні мінімальні місцеві бюджети знаходяться в стадії розробки.

Мінімальні державні соціальні стандарти – гарантований державою рівень послуг на душу населення в межах всієї території країни, який надається місцевими органами і фінансується за рахунок місцевих бюджетів. Використовується для розрахунку показника мінімального місцевого бюджету. Застосовується в практиці бюджетного планування зарубіжних країн.

Місцева державна адміністрація – система органів державної виконавчої влади, що формується відповідним Представником Президента України або входять до складу адміністрації за принципом подвійного підпорядкування.

199

Місцева позика (запозичення) – передача у власність органів місцевої влади і самоврядування коштів, які вона зобов’язується повернути в тій же сумі зі сплатою відсотка (плати) на суму позики.

Місцевий борг – зобов’язання, що виникають з місцевих позик (запозичень), прийнятих на себе гарантій (поручительств) за зобов’язаннями третіх осіб, інші зобов’язання.

Місцевий бюджет інвестиційний або розвитку –

самостійний розділ бюджету, видатки якого спрямовуються на розширене виробництво, інвестиції, придбання обладнання, сплату основної частини боргу. Застосовується як поняття в практиці бюджетного планування зарубіжних країн. В Україні введене поняття “видатки розвитку”.

Місцевий поточний бюджет – самостійний розділ бюджету, видатки якого спрямовуються на поточні потреби, утримання апарату управління, закладів соціально-культурної сфери, соціальне обслуговування, соціальний захист, соціальне забезпечення, сплату відсотків за борг та інше. Поняття, яке використовується в практиці бюджетного планування зарубіжних країн. У Бюджетному кодексі України застосовується поняття “поточні видатки бюджету”.

Місцевий фінансовий орган – установа, що відповідно до законодавства України здійснює функції щодо складання, виконання місцевих бюджетів, контролю за витрачанням коштів розпорядниками бюджетних коштів, а також інші функції, пов’язані з управлінням коштами місцевого бюджету. В Україні до місцевих фінансових органів належать фінансові відділи виконавчих органів місцевого самоврядування, фінансові відділи та управління місцевих органів державної виконавчої влади, а також місцеві органи Головної державної податкової інспекції, Головного контрольно-ревізійного управління, Державного казначейства України.

Місцеві бюджети – бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування.

Місцеві запозичення – операції, пов’язані з отриманням коштів на умовах повернення, платності та строковості, в

200